Постанова

від 15.05.2013 по справі 925/148/13-г

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2013 р. Справа№ 925/148/13-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Сухового В.Г.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання Марвано А.Т.,

від позивача - Дорогань О.М., від відповідача - Крупа Р.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

публічного акціонерного товариства «Велика Бурімка»

на рішення господарського суду Черкаської області від 13.03.2013 року

у справі №925/148/13-г (суддя Кучеренко О.І.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Технік Енерджі», м. Київ,

до публічного акціонерного товариства «Велика Бурімка»,

Черкаська область, Чорнобаївський район, с. Велика Бурімка,

про стягнення 129985 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

В січні 2013 року ТОВ «Технік Енерджі» (далі - позивач) подало до господарського суду Черкаської області позов до ПАТ «Велика Бурімка», яке є правонаступником відкритого акціонерного товариства «Племінний завод «Велика Бурімка» (далі - відповідач), про стягнення 129985 грн., а саме: 85291,36 грн. 30% річних, 1752,26 грн. інфляційних та 42942,14 грн. пені за договором купівлі-продажу №08-02-2011ЛБ на умовах відстрочення платежу від 15.02.2011 року, 2000,00 грн. витрат на послуги адвоката та 2610,00 грн. судового збору. В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на наявність у відповідача перед ним простроченої заборгованості, яка встановлена рішенням господарського суду Черкаської області від 20.02.2012 року у справі №15/5026/99/2012, а тому просив суд стягнути з останнього відсотки річних, інфляційні та пеню за прострочення сплати вказаного боргу.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 13.03.2013 року у справі №925/148/13-г позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з ПАТ «Велика Бурімка» на користь ТОВ «Технік Енерджі» 85291,36 грн. 30 % річних, 33326,75 грн. пені, 1751,39 грн. інфляційних втрат, 1852,04 грн. витрат на адвокатські послуги та 2416,91 грн. судового збору. При прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд дійшов до висновку про правомірність нарахування позивачем на прострочену відповідачем сплатою суму боргу відсотків річних, інфляційних та пені, однак, здійснив перерахунок заявлених до стягнення сум пені та інфляційних нарахувань.

Не погодившись із вказаним рішенням, ПАТ «Велика Бурімка» подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 13.03.2013 року у справі №925/148/13-г повністю та прийняти нове рішення яким у позові відмовити повністю. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні, обставинам справи.

Позивач не скористався своїм правом згідно ч. 1 ст. 96 Господарського процесуального кодексу України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що, згідно ч. 2 ст. 96 Господарського процесуального кодексу України, не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.04.2013 року у справі №925/148/13-г апеляційну скаргу ПАТ «Велика Бурімка» на рішення господарського суду Черкаської області від 13.03.2013 року у справі №925/148/13-г прийнято до провадження та призначено її розгляд на 15.05.2013 року.

В судовому засіданні 15.05.2013 року представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив суд їх задовольнити. Представник позивача в судовому засіданні 15.05.2013 року заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги, просив спірне судове рішення залишити без змін.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає частковому скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 15.02.2011 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) було укладено договір купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу №08-02-2011ЛБ (далі - договір, а.с. 15-17), згідно розділу 1, п.п. 2.1, 2.2 якого цей договір визначає умови купівлі-продажу насіння на умовах відстрочення платежу. Асортимент товару, його кількість, ціна визначаються у додатках до даного договору, які є його невід'ємною частиною. Всі рахунки та накладні документи, що виписані в період дії даного договору є його невід'ємною частиною.

Розділом 5 договору передбачено, що оплата товару проводиться шляхом сплати 15% від вартості товару у строк до 20.03.2011 року, 15% - до 27.04.2011 року, 70% - до 01.11.2011 року.

Частиною 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 20.02.2012 року у справі №15/5026/99/2012 задоволено позов ТОВ «Технік Енерджі» про стягнення з ВАТ «Племінний завод «Велика Бурімка» боргу внаслідок порушення строків розрахунків за договором купівлі-продажу №08-02-2011ЛБ від 15.02.2011 року та присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 291898,85 грн. основного боргу, 291,90 грн. інфляційних, 10304,95 грн. тридцять процентів річних, 58379,77 грн. штрафу, 5330,03 грн. пені та 7324,11 грн. судових витрат (а.с. 18-22).

Постановою ВДВС Чорнобаївського районного управління юстиції від 06.06.2012 року відкрито виконавче провадження з виконання наказу №15/5026/99, виданого 12.03.2012 року на виконання рішення господарського суду Черкаської області від 20.02.2012 року у справі №15/5026/99/2012.

Також, рішенням господарського суду Черкаської області від 29.03.2012 року у справі №06/5026/100/2012 задоволено позов ТОВ «Технік Енерджі» про стягнення з ВАТ «Племінний завод «Велика Бурімка» боргу внаслідок порушення строків розрахунків за договором купівлі-продажу №14-03-2011ЛБ від 22.03.2011 року та присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 216435,46 грн. боргу, 7640,67 грн. річних, 3952,17 грн. пені, 216,44 грн. інфляційних, 43287,09 грн. штрафу та 5430,62 грн. судового збору (а.с. 110-114).

Відповідно до ст. 534 Цивільного кодексу України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Як свідчать матеріали справи та стверджує позивач, в результаті проведення виконавчий дій з відповідача на користь позивача було стягнуто 435492,06 грн., які зараховані останнім в наступному порядку:

- 217746,03 грн. за рішенням господарського суду Черкаської області від 20.03.2012 року у справі №15/5026/99/2012;

- 217746,03 грн. за рішенням господарського суду Черкаської області від 29.03.2012 року у справі №05/5026/100/2012.

Такі дії позивача відповідають положенням ст. 534 Цивільного кодексу України.

Вказані обставини підтверджено відповідними платіжними дорученнями, в призначеннях платежів яких зазначено сплату відповідачем коштів одночасно за двома рішеннями суду (а.с. 25-30).

Звертаючись до суду з позовом у даній справі, позивач зазначав, що станом на 21.01.2013 року відповідач повністю не розрахувався з ним товар (з урахуванням сплати 217746,03 грн. в межах виконавчого провадження), отриманий за договором купівлі-продажу №08-02-2011ЛБ від 15.02.2011 року, що встановлено рішенням господарського суду Черкаської області від 20.03.2012 року у справі №15/5026/99/2012 та не потребує повторного доведення.

За розрахунком позивача, який прийнято судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, борг відповідача перед позивачем за рішенням господарського суду Черкаської області від 20.03.2012 року у справі №15/5026/99/2012 становить: рішенням суду від 20.03.2012 року у справі №15/5026/99/2012 присуджено до стягнення 291898,85 грн. основного боргу, 291,90 грн. інфляційних, 10304,95 грн. 30% річних, 58379,77 грн. штрафу, 5330,03 грн. пені та 7324,11 грн. судових витрат, - відповідачем сплачено, а позивачем в першу чергу зараховано 217746,03 грн. в рахунок погашення пені, штрафу, інфляційних, 30% річних, судових витрат та 136115,27 грн. частково основного боргу.

Отже, не сплаченою залишилася частина основного боргу у сумі 155783,58 грн. (291898,85 грн. (борг) + 81630,76 грн. (інфляційні, річні, пеня, штраф, судовий збір) - 217746,03 грн. (сплачено відповідачем) = 155783,58 грн.

На підставі наведеного, позивач нарахував відповідачу 85291,36 грн. 30% річних за період з 15.12.2011 року (за рішенням господарського суду Черкаської області від 20.03.2012 року у справі №15/5026/99/2012 період нарахування до 14.12.2011 року) по 09.10.2012 року на суму боргу 291898,85 грн. та за період з 10.10.2012 року по 21.01.2013 року на суму боргу 155783,58 грн.

Судом першої інстанції позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача 85291,36 грн. 30% річних задоволено. Однак, колегія суддів з такими висновками суду погодитись не може з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як визначено в п. 8.6 договору, сторони, згідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, дійшли згоди, що покупець (відповідач) у випадку прострочення оплати товару за користування коштами продавця (позивача) сплачує на користь останнього 30% річних.

Колегія суддів, проаналізувавши п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України та п. 8.6 договору, дійшла до висновку про те, що позивач при нарахуванні на суму боргу відповідача 30% річних, фактично застосував їх не як за прострочення виконання грошового зобов'язання (ст. 625 Цивільного кодексу України), а як за користування коштами продавця (ст. 536 Цивільного кодексу України), що не є тотожними поняттями в розумінні цивільного законодавства.

При цьому, відповідальність за користування чужими коштами носить іншу правову природу відповідно до сукупності ст. 536, ст. 692 Цивільного кодексу України та підлягає окремому самостійному захисту, як порушене право.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла до висновку про неправомірність стягнення судом першої інстанції з відповідача на користь позивача 85291,36 грн. 30% річних.

Також, позивачем заявлено до стягнення 1752,26 грн. інфляційних втрат на суму боргу 291898,85 грн. за період з 15.12.2011 року по 30.05.2012 року, яка після перерахунку судом першої інстанції визначена у розмірі 1751,39 грн.

Враховуючи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання перед позивачем, а також положення наведених норм законодавства України та умови укладеного між сторонами спору договору, колегія суддів дійшла до висновку про правомірність стягнення судом першої інстанції з відповідача на користь позивача 1751,39 грн. інфляційних втрат. При цьому, судом апеляційної інстанції перевірено розрахунки інфляційних втрат, здійснені позивачем, прийняті та перераховані місцевим господарським судом, та встановлено їх арифметичну правильність.

Також, згідно п.п. 8.2-8.3 договору у випадку прострочення виконання зобов'язання покупець (відповідач) зобов'язаний сплатити на користь продавця (позивач) пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення. Сторони, відповідно до ст. 259 Цивільного кодексу України, домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій становить п'ять років з моменту підписання даного договору. Крім цього сторони, відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за даним договором здійснюється протягом п'яти років.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

На підставі вказаних положень договору та законодавства України, позивач нарахував відповідачу пеню за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 15.12.2011 року по 22.03.2012 року на суму заборгованості 291898,85 грн. та за період з 10.10.2012 року по 21.01.2013 року на суму заборгованості 155783,58 грн., а всього на суму 42942,14 грн. За перерахунком суду першої інстанції сума пені, який підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача, становить 33326,75 грн.

При цьому, на переконання колегії суддів, при перерахунку суми пені судом першої інстанції вірно враховано положення ст. ст. 1, 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та той факт, що у період з 14.09.2011 року по 25.01.2013 року господарським судом Черкаської області розглядалась справа №04/5026/1346/2012 про визнання відкритого акціонерного товариства «Племінний завод «Велика Бурімка» банкрутом та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Відтак, нарахування позивачем пені у період дії такого мораторію (у період з 14.09.2011 року по 25.01.2013 року) є безпідставним.

Посилання відповідача на те, що ним сплачено всю суму боргу по рішенню господарського суду Черкаської області від 20.03.2012 року у справі №15/5026/99/2012 (платіжні доручення, а.с. 25-30) колегією суддів відхиляються, оскільки у вказаних платіжних дорученнях відповідачем чітко не зазначено призначення платежів саме за цим рішенням, а зазначено одночасно два рішення суду - рішення господарського суду Черкаської області від 20.03.2012 року у справі №15/5026/99/2012 та від 29.03.2012 року у справі №06/5026/100/2012.

Разом з цим, колегія суддів вважає правомірною відмову судом першої інстанції в задоволенні заяви Міхеля Г.А. про вступ у справу №925/148/13-г якості третьої особи, оскільки ані відповідачем, ані Міхелем Г.А. не обґрунтовано того, що рішення у даній справі може вплинути на його права та обов'язки, а також не надано суду договору від 07.10.2012 року, укладено між Міхелем Г.А. та відповідачем.

Доводи скаржника про те, що місцевим господарським судом невірно застосовано норми матеріального права при прийнятті рішення від 13.03.2013 року у справі №925/148/13-г спростовуються викладеними вище обставинами справи.

Враховуючи зазначене, колегія суддів, керуючись ст. ст. 103, 104 Господарського процесуального кодексу України, скасовує рішення господарського суду Черкаської області від 13.03.2013 року у справі №925/148/13-г в частині стягнення 85291,36 грн. 30% річних та приймає в цій частині нове рішення суду про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення 85291,36 грн. 30% річних. В решті рішення господарського суду Черкаської області від 13.03.2013 року у справі №925/148/13-г підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції розподіляє судові витрати пропорційно задоволених вимог.

Керуючись статями 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Велика Бурімка» на рішення господарського суду Черкаської області від 13.03.2013 року у справі №925/148/13-г задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Черкаської області від 13.03.2013 року у справі №925/148/13-г скасувати в частині стягнення 85291,36 грн. 30% річних.

3. Прийняти в цій частині нове рішення суду, яким в задоволенні позову про стягнення 85291,36 грн. 30% річних відмовити.

4. В решті рішення господарського суду Черкаської області від 13.03.2013 року у справі №925/148/13-г залишити без змін.

5. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Велика Бурімка» (село Велика Бурімка, Чонобаївський район, Черкаська область, код 00486818) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Технік Енерджі» (вул. Ямська, буд. 28А, м. Київ, код 35076670) 704,70 грн. судового збору за подання позову та 540,00 грн. витрат на адвокатські послуги.

6. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Технік Енерджі» (вул. Ямська, буд. 28А, м. Київ, код 35076670) на користь публічного акціонерного товариства «Велика Бурімка» (село Велика Бурімка, Чонобаївський район, Черкаська область, код 00486818) 948,90 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

7. Видачу наказів доручити господарському суду Черкаської області.

8. Справу №925/148/13-г повернути до господарського суду Черкаської області.

Головуючий суддя Агрикова О.В.

Судді Суховий В.Г.

Чорногуз М.Г.