Постанова

від 17.07.2013 по справі 925/148/13-г

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2013 року Справа № 925/148/13-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Остапенка М.І. (головуючого),

Гончарука П.А. (доповідача),

Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 15 травня 2013 року у справі № 925/148/13-г за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі" до публічного акціонерного товариства "Велика Бурімка" про стягнення суми, -

Встановив:

У січні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі" звернулося до господарського суду Черкаської області з позовом до публічного акціонерного товариства "Племінний завод "Велика Бурімка", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Велика Бурімка", про стягнення 30 % річних в розмірі 85291,36 грн., 1752,26 грн. інфляційних, 42942,14 грн. пені, 2000 грн. витрат на послуги адвоката, посилаючись на договір № 08-02-2011ЛБ від 15 лютого 2011 року купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 13 березня 2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 85291,36 грн. 30 % річних, 33326,75 грн. пені, 1751,39 грн. інфляційних, 1852,04 грн. витрат на послуги адвоката, 2416,91 грн. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15 травня 2013 року рішення місцевого суду в частині стягнення 85291,36 грн. 30 % річних скасовано і в задоволенні даної частини позовних вимог відмовлено. В решті рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі та доповненні до неї, позивач, посилаючись на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить постанову у справі скасувати, а рішення місцевого суду залишити без змін.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач, вказуючи на безпідставність доводів касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а постанову апеляційного господарського суду в частині, якою скасовано рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 15 лютого 2011 року товариством з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі" та відкритим акціонерним товариством "Племінний завод "Велика Бурімка" укладено договір купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу № 08-02-2011ЛБ.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 20 лютого 2012 у справі № 15/5026/99/2012 задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі" про стягнення заборгованості, що виникла внаслідок порушення строку розрахунку за договором купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу № 08-02-2011ЛБ від 15 лютого 2011 року, та стягнуто з відкритого акціонерного товариства "Племінний завод "Велика Бурімка" на користь позивача 291898,85 грн. основного боргу, 291,90 грн. інфляційних, 10304,95 грн. 30 % річних, 58379,77 грн. штрафу, 5330,03 грн. пені та 7324,11 грн. судових витрат.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 29 березня 2012 року у справі № 06/5026/100/2012 задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі" та стягнуто з відкритого акціонерного товариства "Племінний завод "Велика Бурімка" на користь позивача 216435,46 грн. боргу, 7640,67 грн. річних, 3952,17 грн. пені, 216,44 грн. інфляційних, 43287,09 грн. штрафу та 5430,62 грн. судового збору, у зв'язку із неналежним виконанням договору купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу № 14-03-2011ЛБ від 22 березня 2011 року, укладеного сторонами.

В результаті проведення виконавчого провадження з відповідача стягнуто кошти на загальну суму 435492,06 грн., з яких 217746,03 грн. - за рішенням суду у справі № 15/5026/99/2012, а 217746,03 грн. - за рішенням суду у справі № 05/5026/100/2012.

Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначив, що станом на 21 січня 2013 року відповідач повністю не розрахувався з позивачем за договором купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу № 08-02-2011ЛБ від 15 лютого 2011 року, факт укладення виконання та порушення умов цього договору встановлений рішенням господарського суду Черкаської області від 20 березня 2012 року у справі № 15/5026/99/2012. Оскільки відповідач не сплатив суму основного боргу, яка встановлена судом у справі № 15/5026/99/2012, позивач просив суд стягнути з відповідача 85291,36 грн. 30 % річних, 1752,26 грн. інфляційних, 42942,14 грн. пені, право на нарахування яких передбачено договором та законодавством.

Розглядаючи по суті заявлені позовні вимоги, господарський суд першої інстанції, встановивши дані обставини, керуючись нормами ст.ст. 173, 174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 534, 599, 625, 627 Цивільного кодексу України, дійшов висновку про обґрунтованість позову в частині стягнення 85291,36 грн. 30 % річних, нарахованих за період з 15 грудня 2011 року по 9 жовтня 2012 року на суму заборгованості 291898,85 грн. та за період з 10 жовтня 2012 року по 21 січня 2013 року на суму заборгованості 155783,58 грн., враховуючи правильність відповідного розрахунку позивача.

Вимоги щодо стягнення 1752,26 грн. інфляційних, нарахованих на суму заборгованості 291898,85 грн., задоволені судом частково, в розмірі 1751,39 грн., зважаючи на помилковість розрахунку даної суми, здійсненого позивачем.

Керуючись нормами ст.ст. 230, 232 Господарського кодексу України, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", умовами п.п. 8.2, 8.3 договору купівлі-продажу, суд задовольнив вимоги стосовно стягнення 42942,14 грн. пені частково, в розмірі 33326,75 грн. за період з 15 грудня 2011 року по 14 вересня 2012 року, посилаючись на те, що, оскільки ухвалою господарського суду Черкаської області від 14 вересня 2011 року порушено провадження у справі № 04/5026/1346/2012 про визнання відкритого акціонерного товариства "Племінний завод "Велика Бурімка" банкрутом, а ухвалою від 25 січня 2013 року провадження у зазначеній справі припинено, за період дії мораторію позивач нарахував відповідачеві пеню безпідставно.

Оскільки витрати позивача на адвокатські послуги доведено матеріалами справи, зважаючи, при цьому, на норми ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідні вимоги задоволено частково, в розмірі 1852,04 грн.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, господарський суд другої інстанції, залишаючи рішення місцевого суду в частині стягнення 33326,75 грн. пені, 1751,39 грн. інфляційних, 1852,04 грн. витрат на послуги адвоката без змін, погодившись з зазначеними вище відповідними висновками суду першої інстанції, скасував судове рішення у справі в частині стягнення 30 % річних в сумі 85291,36 грн., відмовивши в задоволенні цієї частини позову, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 8.6 договору сторони, згідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України , дійшли згоди, що покупець (відповідач) у випадку прострочення оплати товару за користування коштами продавця (позивача) сплачує на користь останнього 30 % річних.

Враховуючи дані умови договору та п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України апеляційна інстанція дійшла до висновку про те, що позивач при нарахуванні на суму боргу відповідача 30 % річних, фактично застосував їх не як за прострочення виконання грошового зобов'язання (ст. 625 Цивільного кодексу України ), а як за користування коштами продавця (ст. 536 Цивільного кодексу України ), що не є тотожними поняттями в розумінні цивільного законодавства. При цьому, відповідальність за користування чужими коштами носить іншу правову природу відповідно до сукупності ст.ст. 536 , 692 Цивільного кодексу України та підлягає окремому самостійному захисту, як порушене право.

Проте, з висновком апеляційного господарського суду про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення 30 % річних в сумі 85291,36 грн. погодитись не можна.

Виходячи з положень п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Згідно п. 8.6 договору сторони, відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, дійшли згоди, що покупець, у випадку прострочення оплати товару за користування коштами продавця, сплачує на користь останнього 30 % річних.

Звертаючись до суду з відповідною позовною вимогою, позивач здійснив нарахування 30 % річних саме на підставі положень п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, а не на підставі ст.ст. 536 , 692 Цивільного кодексу України , на умови яких, відмовляючи у стягненні 30 % річних, послався суд апеляційної інстанції.

В зв'язку з викладеним, постанову апеляційного господарського суду в частині залишення без задоволення позову стосовно стягнення 30 % річних не можна визнати законною, обґрунтованою, прийнятою у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинами та наявними матеріалами справи, а тому у даній частині вона підлягає скасуванню.

Оскільки рішення місцевого суду від 13 березня 2013 року в частині задоволення позову щодо стягнення 85291,36 грн. 30 % річних є правомірним, в даній частині його слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 10 , 111 11 , 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Лан" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 15 травня 2013 року у справі № 925/148/13-г в частині відмови у стягненні 85291,36 грн. 30 % річних скасувати, а рішення господарського суду Черкаської області від 13 березня 2013 року в цій частині - залишити без змін.

В решті постанову залишити без змін.

Головуючий Остапенко М.І.

Судді Гончарук П.А.

Стратієнко Л.В.