Постанова

від 14.05.2013 по справі 5011-64/9906-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2013 року Справа № 5011-64/9906-2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б.- головуючого, Волковицької Н.О. Данилової М.В. за участю представників сторін: позивачане з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином відповідача Дутковський Б.В. дов. від 29.03.2013 року розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "ДОРМАШ" на постановувід 02.04.2013 року Київського апеляційного господарського суду у справі№ 5011-64/9906-2012 господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Рубіконт" доТовариства з обмеженою відповідальністю "ДОРМАШ" простягнення 41 516,25 грн. ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рубіконт" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОРМАШ" про стягнення заборгованості за Договором № 01/09/10 від 01.09.2010 року (а.с. 5-6 ) в сумі 41 516,25 грн., з яких 40 176,00 грн. сума основної заборгованості та 1 340,25 грн. пені.

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.09.2012 року (суддя Зеленіна Н.І.) залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суд від 02.04.2013 року (головуючий суддя Буравльов С.І., судді Андрієнко В.В., Коваленко В.С.), позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубіконт" позов задоволено.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОРМАШ" на користь позивача заборгованість за надані послуги в сумі 40 176,00 грн., 1 340,25 грн. пені та відповідні судові витрати.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДОРМАШ" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 05.09.2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2013 року скасувати та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заявник вважає, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права, а саме: статтей 526, 901, 978 Цивільного кодексу України та статтей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю - доповідача, присутнього у судовому засіданні представника відповідача, перевіривши в межах вимог статей 108, 111 7 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи спір стосується розрахунків за послуги, надані відповідачу у грудні 2011 року, січні 2012 року на підставі договору по наданню послуг з охорони території № 01/09/10 від 01.09.2010 року укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рубіконт" (виконавець за Договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДОРМАШ" (замовник за Договором), за умовами якого, замовник замовляє, а виконавець приймає на себе зобов'язання по наданню послуг з охорони територій замовника, виставивши три добових поста охорони з 08.00 години 01.09.2010 року згідно Дислокації додаток № 1 до Договору (пункт 1.1 Договору).

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що договір № 01/09/10 від 01.09.2010 року за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який містить усі суттєві умови для договорів даного виду.

Пунктом 3.1 Договору встановлена вартість послуг згідно Розрахунку (додаток № 2) по даному Договору вказується щомісячно виконавцем у рахунку-фактурі, яка надається замовнику протягом поточного календарного місяця.

Приписами пункту 3.3 Договору сторони погодили, що протягом поточного місяця, але не пізніше 5-го числа наступного за звітним періодом, виконавець надає замовнику два примірники акта приймання наданих послуг, який зобов'язаний протягом п'яти робочих днів з моменту отримання підписати і один примірник підписаного акту повернути виконавцю.

Відповідно до пункту 3.4 Договору, у випадку наявності у замовника заперечень щодо послуг, наданих виконавцем у звітному місяці, замовник зобов'язаний на протязі п'яти робочих днів у письмовій формі надати виконавцю свої обґрунтовані заперечення.

Пунктом 3.5 Договору сторони погодили, що за умови неповернення замовником підписаного акта приймання наданих послуг та ненадання обґрунтованих заперечень щодо обсягу послуг, наданих виконавцем у звітному місяці, в строк, визначений пунктом 3.4 даного Договору, вважається, що послуги у такому місяці надані виконавцем в повному обсязі і прийняті замовником без зауважень, а акт приймання наданих послуг таким, що підписаний сторонами.

Умовами пунктом 3.2 Договору сторони погодили, що замовник щомісячно сплачує на розрахунковий рахунок виконавця суму, вказану в пункті 3.1, але не пізніше 10-го числа поточного місяця.

Враховуючи вимоги пунктів 4.1 та 4.2 Договору, та те, що відповідач фактично продовжував споживати та оплачувати надані позивачем послуги за Договором у вересні - листопаді 2011 року, укладений між сторонами спору Договір було пролонговано на той самий строк.

Актами здачі - приймання робіт (надання послуг), підтверджується, що в період з грудня 2011 року по січень 2012 року позивач фактично продовжував надавати передбачені Договором послуги.

Однак, всупереч умов Договору, відповідач у передбачений Договором строк, свої зобов'язання за Договором не виконав та не здійснив у повному обсязі оплату за надані позивачем послуги в період з грудня 2011 року по січень 2012 року.

Також, місцевими судами встановлено, що 13.03.2012 року та 22.05.2012 року позивач звертався до відповідача з листами про необхідність розрахунку за надані послуги, підписання актів виконаних робіт та припинення договору.

Проте, відповідачем відповіді на вказані листи не надано, вказану суму заборгованості не сплачено, яка за період з грудня 2011 року по січень 2012 року складає 40 176,00 грн.

Приписами пункту 5.3 Договору сторонами встановлено, що у випадку несвоєчасної оплати послуг, вказаних у пункті 3.1 Договору, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі, встановленому діючим законодавством України.

Таким чином, суди дійшли висновку, що актами здачі-прийняття робіт (а.с. 7-10) підтверджується та відповідачем не спростована заборгованість в частині оплати вартості послуг з охорони в період з грудня 2011 року по січень 2012 року на загальну суму 40 176,00 грн., а доказів неотримання відповідачем актів приймання наданих послуг з охорони у період з грудня 2011 року по січень 2012 року № ОУ-000015, № ОУ-0000229 та доказів фактичної відсутності відповідача за адресою, на яку були відправлені вказані акти, матеріали справи також не містять.

Касаційна інстанція не може погодитись з таким висновком, оскільки при прийнятті рішення судами порушені норми процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин справи, а саме судами не враховано, що згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, в першу чергу, саме позивач повинен довести підстави позовних вимог. Підстави позову це фактичні обставини на яких грунтуються вимоги, якими у даному випадку, як встановлено судами, є надання послуг по охороні об'єкта у грудні 2011 року та січні 2012 року відповідно до договору № 01/09/10 від 01.09.2010 року

Пунктом 3.3 Договору сторони погодили, що протягом поточного місяця, але не пізніше 5-го числа наступного за звітним періодом, виконавець надає замовнику два примірники акта приймання наданих послуг, який зобов'язаний протягом п'яти робочих днів з моменту отримання підписати і один примірник підписаного акта повернути виконавцю.

Згідно статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, а відтак для вирішення даного спору по суті судам необхідно було встановити наявність чи відсутність доказів, які підтверджують факт направлення відповідачу акта приймання наданих послуг за спірний період, що судами зроблено не було.

Натомість, суди переклали тягар доведення на відповідача, посилаючись на те, що докази неотримання актів не надані.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що господарськими судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи та прийнятті судових рішень не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про порушення норм процесуального права, які унеможливлюють встановлення обставин, що є суттєвими для вирішення спору по суті, а касаційна інстанція позбавлена права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , пунктом 3 статті 111 9 , статтею 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду міста Києва від 05.09.2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2013 року у справі № 5011-64/9906-2012 господарського суду міста Києва скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОРМАШ" задовольнити частково.

Головуючий суддя Т. Дроботова

С у д д і Н. Волковицька

М. Данилова