Постанова

від 15.05.2013 по справі 17/101пн

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2013 року Справа № 17/101пн Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого : Кравчука Г.А.,

суддів: Мачульського Г.М., Полянського А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "ЄВВА" на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 19.03.2013 р. у справі господарського суду№ 17/101пн Донецької області за позовомпрокурора Київського р-ну м. Донецька в інтересах держави в особі Донецької міської ради до за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаПриватного підприємства "ЄВВА" Управління Держкомзему у м. Донецьку прозвільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та стягнення шкоди в розмірі 18 182,55 грн. в судовому засіданні взяли участь представники:

прокурор відділу ГПУ Гудименко Ю.В., посв. № 014715 від 21.01.2013 р.; позивача: не з'явились; відповідача:Алексашкін І.В., дов. № 01/1 від 01.02.2011 р.; Ярошовець Д.М., дов № 02/14 від 13.05.2013 р.; третьої особи:не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2010 р. прокурор Київського району м. Донецька в інтересах держави в особі Донецької міської ради (далі - Рада) звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою, у якій, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог (т.1 а.с. 38), просив прийняти рішення яким зобов'язати Приватне підприємство "ЄВВА" (далі - Підприємство):

- повернути за належністю Раді земельну ділянку загальною площею 0,0343 га під розміщення торгівельних павільйонів по вул. Артема (в районі Шахтарської площі) у Київському районі м. Донецька;

- сплатити розмір заподіяної шкоди у сумі 18 182,55грн.

Позовні вимоги прокурор, посилаючись на норми Земельного кодексу України, обґрунтовував тим, що за результатами проведення перевірок дотримання норм земельного законодавства було неодноразово встановлено факт самовільного заняття Підприємством спірної земельної ділянки. Підприємство користується земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, у зв'язку із чим вона має бути повернена за належністю Раді із відшкодуванням заподіяної в наслідок самовільного її зайняття шкоди.

Рішенням господарського суду Донецької області від 08.11.2012 р. (суддя Сковородіна О.М.) позовні вимоги прокурора Київського р-ну м. Донецька в інтересах держави в особі Ради задоволено.

Рішення прийнято з мотивів, викладених прокурором у позовній заяві.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.03.2013 р. (колегія суддів: Манжур В.В., Москальова І.В., Склярук О.І.) рішення господарського суду Донецької області від 08.11.2012 р. в частині задоволення позовних вимог про стягнення 18 182,55грн шкоди скасовано та прийнято в цій частині нове рішення про відмову в позові. В іншій частині рішення залишено без змін.

Постанову мотивовано тим, що оскільки матеріалами справи не підтверджений факт самовільного зайняття Підприємством спірної земельної ділянки, відсутні правові підстави для стягнення суми завданої шкоди нарахованої на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 р. № 963, якою затверджена методика визначення розміру шкоди, заподіяної, зокрема, внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок.

Підприємство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.03.2013 р. і рішення господарського суду Донецької області від 08.11.2012 р. скасувати та передати справу на новий розгляд до господарського суду Донецької області. Викладені у касаційній скарзі вимоги Підприємство обґрунтовує посиланням на обставини справи, ст. 41, 36 1 121 Конституції України, ст.ст. 27, 141, 152, 212 Земельного кодексу України ст. ст. 2, 4 7 , 43, 80, 111 10 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 8, 27 Земельного кодексу України (в редакції 1990 р.), ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції від 02.10.2003 р.) та положення постанов Пленуму Вищого господарського суду України.

Інші особи, які беруть участь у справі не скористались правом, наданим ст. 111 2 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на касаційну скаргу Підприємства до Вищого господарського суду України не надіслали, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Підприємства підлягає задоволенню частково, враховуючи наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій на підставі матеріалів справи встановлено, що:

- на підставі розпорядження виконавчого комітету Ради від 04.08.1995 р. № 981/11р та № 981/5р між Радою (власник землі) та Підприємством (землекористувач) 14.09.1995 р. та 19.09.1995 р. було укладено 2 договори на право тимчасового користування землею (далі - Договори), згідно умов яких власник землі передав землекористувачу у тимчасове короткострокове користування на умовах оренди строком на 3 роки земельні ділянки площею 0,0056 га та площею 0,0101 га для розміщення металевих торгових павільйонів по реалізації товарів народного споживання по вулиці Артема (на площі Шахтарській) у Київському районі. Договір від 14.09.1995 р. зареєстровано Радою в книзі записів договорів на право користування землею 04.10.1995 р. за № 4-128. Договір від 19.09.1995 р. зареєстрований Радою в книзі записів договорів на право користування землею 10.09.1996 р. за № 4-223;

- строк дії Договорів від 14.09.1995 р. та від 19.09.1995 р. сплинув 04.10.1998 р. та 10.09.1999 р. відповідно. Доказів прийняття Радою рішення щодо продовження дії вказаних договорів матеріали справи не містять, поновлення вказаних договорів не відбулось;

- 25.09.2008 р. та 20.07.2009 р. управлінням з контролю за використанням та охороною земель в Донецькій області проведено перевірки дотримання вимог земельного законодавства, якими встановлено факт самовільного використання (без правовстановлюючих документів) Підприємством земельної ділянки площею 0,0343 га по вул. Артема (Шахтарська площа) в Київському районі міста Донецька, під розміщення торгівельних павільйонів, про що складено відповідні акти;

- 30.03.2010 р. відділом Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель Управління Держкомзему у місті Донецьк Донецької області було проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства Підприємством, за результатами якої складено відповідний акт. В акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства зазначено, що на час перевірки Підприємство самовільно використовує земельну ділянку площею 0,0343 га із земель житлової та громадської забудови під розміщення торгівельних павільйонів по вул. Артема (в районі Шахтарської площі) у Київському районі м. Донецька без правовстановлюючих документів та їх державної реєстрації, що є порушенням вимог ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України;

- на виконання ухвали господарського суду першої інстанції від 29.10.2012 р., позивачем було надано акт обстеження земельної ділянки від 05.11.2012 р., зі змісту якого вбачається, що Підприємство продовжує використовувати земельну ділянку по вул. Артема (Шахтарська площа) в Київському районі міста Донецька, без правовстановлюючих документів в порушення приписів ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України;

- Підприємством не представлено до матеріалів справи належних доказів на підтвердження наявності відповідного правовстановлюючого документа щодо спірної земельної ділянки, що встановлює право користування або право володіння нею.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду в частині стягнення заподіяної шкоди у сумі 18 182,55 грн., господарський суд апеляційної інстанції виходив із того, що матеріалами справи не підтверджений факт самовільного зайняття Підприємством спірної земельної ділянки, а тому відсутні і підстави для стягнення суми завданої шкоди нарахованої як за самовільне зайняття земельної ділянки.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитись з таким висновком Донецького апеляційного господарського суду, оскільки ним при прийнятті постанови не було враховано наступного.

Із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи вбачається, що Підприємство використовувало земельну ділянку без відповідних документів та не встановлено, що його дії щодо користування земельною ділянкою відповідно до закону, з урахуванням приписів абзацу 16 ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", є правомірними.

Так, судами правильно встановлено, що з огляду на положення ст.ст. 7, 8, 27 Земельного кодексу України (в редакції від 05.05.1993 р. та від 17.03.1999 р. - на момент закінчення строку дії Договорів) та за відсутності відповідного рішення органу місцевого самоврядування - Ради, поновлення Договорів від 14.09.1995 р. та від 19.09.1995 р. не відбулось.

Відповідно до абзацу 16 ст.1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Отже дії Підприємства підпадають під визначення самовільне зайняття земельної ділянки.

За приписами п. "б" ч.1 ст. 211 Земельного кодексу України передбачено, що за самовільне зайняття земельних ділянок громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства.

Визначення розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним та фізичним особам, на всіх категоріях земель внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок здійснюється на підставі Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007р. № 963 (далі - Методика № 963).

Такі висновки викладені і у роз'ясненнях постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" (п. 3.6).

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, загальна сума заявленої до стягнення шкоди заподіяної самовільним зайняттям земельної ділянки площею 0,0343 га із земель житлового фонду під розміщення торгівельних павільйонів, розташованих по вул. Артема (Шахтарська площа) в Київському районі міста Донецька, обрахованої відповідно до Методики № 963, складає 18 182,55 грн.

А тому, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає позовні вимоги прокурора Київського району м. Донецька в інтересах держави в особі Ради про зобов'язання Підприємства сплатити розмір заподіяної шкоди у сумі 18 182,55 грн. обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, у відповідності до ст. 212 Земельного кодексу України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними, у зв'язку із чим, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується, також із висновком місцевого господарського суду щодо обґрунтованості позовних вимог прокурора про зобов'язання Підприємства повернути за належністю Раді земельну ділянку загальною площею 0,0343 га під розміщення торгівельних павільйонів по вул. Артема (в районі Шахтарської площі) у Київському районі м. Донецька.

Доводи касаційної скарги Підприємства зазначеного вище не спростовують.

Посилання Підприємства у касаційній скарзі на обставини дійсності Договорів від 14.09.1995 р. та від 19.09.1995 р. були предметом дослідження судів попередніх інстанцій, їм надана належна правова оцінка, а тому відхиляються колегією Вищого господарського суду України як необґрунтовані.

Враховуючи наведене, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що місцевий господарський суд правильно задовольнив позовні вимоги прокурора Київського району м. Донецька в інтересах держави в особі Донецької міської ради у повному обсязі.

Частиною першою ст. 111 10 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Зважаючи на наведене, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що постанова Донецького апеляційного господарського суду від 19.03.2013 р. підлягає скасуванню як така, що прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права, а рішення господарського суду Донецької області від 08.11.2012 р. має бути залишено в силі з мотивів, зазначених у даній постанові Вищого господарського суду України.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 10 та 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "ЄВВА" задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.03.2013 р. у справі № 17/101пн господарського суду Донецької області - скасувати, а рішення господарського суду Донецької області від 08.11.2012 р. залишити в силі

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Суддя Г.М. Мачульський

Суддя А.Г. Полянський