Постанова

від 14.05.2013 по справі 32/14-65/294-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2013 р. Справа№ 32/14-65/294-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорногуза М.Г.

суддів: Агрикової О.В.

Сухового В.Г.

при секретарі судового засідання Кац О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Ромашко Р.М. - дов. б/н від 12.01.2013р.;

від відповідача: Горбач І.В. - дов. № 1039 від 02.08.2010р.;

розглянувши матеріали апеляційної скарги приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування»,

на рішення господарського суду міста Києва від 14 березня 2013 року,

у справі № 32/14-65/294-2012 (головуючий суддя: Головіна К.І., судді: Баранова Д.О., Літвінова М.Є.),

за позовом приватного підприємства «Антарес», м. Підгорне, Дніпропетровська обл.,

до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування», м. Київ,

про стягнення страхового відшкодування в сумі 147 885,93 грн.

ВСТАНОВИВ:

ПП «Антарес» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до ПрАТ «Страхова компанія «Альфа Страхування» про відшкодування збитків завданих в наслідок не виконання умов договору (т. І, а.с. 5-8).

Рішенням господарського суду міста Києва від 14 березня 2013 року по справі № 32/14-65/294-2012 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 120 910,09 грн. - страхового відшкодування, 2 212,66 грн. - пені, 11 849,18 грн. - інфляційних втрат та 9 500,56 грн. - 3 % річних. В іншій частині позову відмовлено повністю (т. ІІІ, а.с. 152-160).

Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 14 березня 2013 року у справі № 32/14-65/294-2012 та прийняти нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом першої інстанції не взято до уваги те, що страхувальник не повідомив страховика у дводенний термін, який передбачено договором, про настання страхового випадку. Також, апелянт посилається на те, що позивач приховав інформацію про зміну рівня ризику та не вчинив дії для запобігання настання події, що має ознаки страхового випадку. Крім того, скаржник не погоджується з визначеної позивачем розміру франшизи.

Автоматизованою системою документообігу суду апеляційну скаргу ПрАТ «Страхова компанія «Альфа Страхування» по справі № 32/14-65/294-2012 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Чорногузу М.Г. Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду Андрієнка В.В. від 10 квітня 2012 року для розгляду апеляційної скарги по справі № 32/14-65/294-2012 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя: Чорногуз М.Г., судді: Агрикова О.В., Суховий В.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10 квітня 2013 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду на 23 квітня 2013 року.

Ухвалою від 23 квітня 2013 року, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, розгляд справи відкладено на 14 травня 2013 року.

В судовому засіданні 14 травня 2013 року представник відповідача надав суду свої пояснення, в яких підтримав апеляційну скаргу, просив скасувати рішення господарського суду міста Києва від 14 березня 2013 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представник позивача також надав суду свої пояснення, в яких заперечував проти апеляційної скарги, просив залишити рішення господарського суду міста Києва від 14 березня 2013 року у справі № 32/14-65/294-2012 - без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Також, представник позивача в судовому засіданні надав суду оригінал платіжного доручення про сплату страхового платежу та заяву про настання страхового випадку з доказами направлення останньої страховику.

Згідно з частиною першою статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

19 лютого 2010 року між ПрАТ «Страхова компанія «Альфа Страхування» та ПП «Антарес» укладено договір № 017-0221285-122 добровільного страхування заставного майна юридичних осіб (т. І, а.с. 11-19).

Вигодонабувачем за вказаним договором є ПАТ «Акціонерний комерційний банк «Новий».

Пунктом 4 частини А зазначеного договору сторонами погоджено, що предметом договору є майнові інтереси страхувальника (вигодонабувача), що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном, що зазначене у п. 5 цього договору. Страховик зобов'язується, у разі настання страхового випадку, виплатити страхове відшкодування на умовах та в обсязі передбачених цим договором, а страхувальник зобов'язується вчасно та в повному обсязі сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до пунктів 5 та 6 частини А договору, застрахованим майном є механічний тік, що розташований за адресою: Дніпропетровська обл., Магдалинівський р-н., с. Дмухайлівка, вул. Пушкіна, 20А. Страхова сума становить 589 160,00 грн.

22 лютого 2010 року сталась подія, яка мала ознаки страхового випадку, а саме - внаслідок різкого підвищення температури навколишнього середовища та випадання осадків у вигляді дощу та снігу, великої товщини снігу і різким його таненням не витримала навантаження та зруйнувалась покрівля застрахованого мехтоку площею 390 кв.м. Вказане підтверджується довідкою № 120 від 26 лютого 2010 року Служби Державного пожежного нагляду Магдалинівського РВ ГУ МНС України в Дніпропетровській області (т. І, а.с. 24).

Пунктом 9.2 ч. А договору страхування передбачено, що страховим випадком є пошкодження та/або знищення застрахованого майна внаслідок ризиків, зокрема, стихійних явищ, а саме: повені/паводку; бурі, урагану, вихору; граду, сильного дощу (зливи); землетрусу; зсуву ґрунту, селі, гірських обвалів, сходу снігових лавин; осідання ґрунту; затоплення ґрунтовими водами; тиску снігового покрову; надзвичайних для даної місцевості морозів та сильних снігопадів; ожеледі.

23 лютого 2010 року ПП «Антарес» листом вих. №2 повідомило департамент врегулювання збитків ПАТ СК «Альфа Страхування» про настання страхового випадку, що підтверджується поштовою квитанцією від 23 лютого 2010 року та описом вкладення (т. ІІІ, а.с. 8-9).

Однак, 03 серпня 2010 року ПрАТ «СК «Альфа Страхування» повідомило ПП «Антарес» про відмову у виплаті страхового відшкодування (а.с. 54), посилаючись на п. 9.1.7 договору, згідно якого неповідомлення страхувальником про підвищення ступеня ризику настання страхового випадку є підставою для відмови у виплаті відшкодування. Вказане стало підставою звернення до суду.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дослідивши матеріали справи та апеляційну скаргу погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог.

За своєю правовою природою договір укладений між сторонами є договором страхування.

Згідно з ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Пунктом 3 ч. 1 статті 988 Цивільного кодексу України встановлено, що страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 629 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що позивач виконав всі належні умови договору, сплатив страхові платежі (т. ІІ, а.с. 22-23) вчасно повідомив про настання страхового випадку (т. ІІІ, а.с. 8-9) та надав всі необхідні документи для виплати страхового відшкодування.

Проте відповідач, всупереч умовам договору, свої зобов'язання не виконав та не виплатив страхове відшкодування.

Що ж до розміру страхового відшкодування, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що він становить 120 910,09 грн.

Відповідно до 7.14.2 ч. Б договору розмір збитку визначається: при пошкодженні майна - у розмірі витрат на його відновлення до стану, в якому майно знаходилося безпосередньо перед настанням страхового випадку та в межах страхової суми.

Виплата страхового відшкодування здійснюється з врахуванням зносу пошкодженого майна, розрахованого на дату настання страхового випадку (п. 7.21 ч. Б договору).

В матеріалах справи міститься висновок експертного будівельно-технічного дослідження № 171212/1 від 17 січня 2013 року, складеного судовим експертом Зябловою Н.А., згідно якого вартість ремонтно-відновлювальних робіт по усуненню пошкоджень по зазначеному вище випадку складає 125 833, 29 грн. та, з урахуванням зносу становить 122 131,41 грн. (т. ІІІ, а.с. 87-92).

Відповідно до п. 7.11 ч. Б договору страховик сплачує страхове відшкодування в межах страхової суми та з вирахуванням встановленої в цьому договорі франшизи.

Пунктом 12 ч. А договору встановлено, що франшиза по даному договору становить 1% від загальної страхової суми по кожному та будь-якому збитку.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що сума страхового відшкодування, яка підлягає виплаті відповідачем складає 120 910,09 грн. (122 131,41 грн. - 1 221,32 грн. (122 131,41 грн.*1%) = 120 910,09 грн.).

Отже, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що вимога позивача про стягнення страхового відшкодування є законною та обґрунтованою.

Крім того, колегія суддів враховує, що вигодонабувачем за вказаним договором є ПАТ «Акціонерний комерційний банк «Новий», оскільки застраховане майно було заставлене в забезпечення виконання кредитного договору № 62051 від 15 травня 2006 року.

Однак, оскільки заборгованість по даному кредитному договору погашена повністю, що підтверджується довідкою ПАТ «АКБ «Новий» № 3/4-1962 від 08 листопада 2010 року, то страхове відшкодування підлягає виплаті страхувальнику.

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В пункті 5.5.5 договору зазначено, що у разі порушення цього строку сплатити страхувальнику пеню у розмірі 0,01% простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення платежу

Провівши повторний математичний розрахунок за допомогою «калькулятора підрахунку ЛІГА:ЗАКОН», колегія суддів київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що сума пені, яка підлягає до стягнення становить 2 212,66 грн., інфляційних втрат - 11 849,18 та 3% річних - 9 500,56 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на те, що страхувальник не повідомив страховика у дводенний термін, який передбачено договором, про настання страхового випадку тому страхувальника має право відмовити у виплаті страхового відшкодування.

Проте, вказані доводи апелянта є безпідставними, оскільки подія, яка мала ознаки страхового випадку відбулася 22 лютого 2010 року, що підтверджується довідкою № 120 від 26 лютого 2010 року Служби Державного пожежного нагляду Магдалинівського РВ ГУ МНС України в Дніпропетровській області (т. І, а.с. 24), а 23 лютого 2010 року ПП «Антарес» листом вих. №2 повідомило відповідача про настання страхового випадку, що підтверджується поштовою квитанцією від 23 лютого 2010 року та описом вкладення (т. ІІІ, а.с. 8-9).

Що до доводів апелянта, що позивач приховав інформацію про зміну рівня ризику колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 6.5 Правил добровільного страхування, якими керувався відповідач при укладенні страхової угоди до укладання договору страхування страховик, на підставі заяви на страхування, має право здійснити попередній огляд (експертизу) місця страхування, майна, що передається на страхування, скласти опис майна, перевірити його технічний стан (цілісність, справність, умови експлуатації, ступінь зносу), відповідність заявленої та дійсної вартості майна, оцінити можливість настання страхових ризиків тощо. При цьому страхувальник повинен забезпечити доступ страховика (його представника) до майна, що передається на страхування з метою оцінки ризику, та не перешкоджати його роботі по проведенню огляду (експертизи).

На підставі даних, отриманих від страхувальника, та висновків проведеного огляду (експертизи), страховик приймає рішення про укладання або про відмову в укладанні договору страхування. Договір страхування укладається шляхом його підписання сторонами (п. 6.6 Правил добровільного страхування майна).

Пунктом 5.3.1 ч. Б договору страхування передбачено, що страхувальник зобов'язаний при укладенні договору надати страховику всю необхідну достовірну інформацію, яка має суттєве значення для оцінки страхового ризику та укладання договору.

Відповідно до п. 5.4.1 та 5.4.3. ч. Б договору страховик має право перевіряти достовірність наданих йому страхувальником відомостей, вимагати додаткові документи, що мають значення для визначення ступеня ризику, а також перевіряти документацію страхувальника в частині, що стосується цього договору у будь-який момент строку його дії. Страховик має право здійснювати огляди місця страхування при укладенні договору та під час його дії, повідомляти страхувальника про виявлені несприятливі обставини і давати рекомендації з метою запобігання страхових випадків.

Отже, страховик, до укладання договору страхування, мав сам оцінити страхові ризики.

Також, безпідставними є посилання скаржника на те, що страхувальник не вчинив дії для запобігання настання події, що має ознаки страхового випадку.

Як вбачається з інформаційно-аналітичної довідки про надзвичайні ситуації в Україні (т. ІІ, а.с. 54-64), в січні та лютому 2010 року по всій території України спостерігались хуртовини та опади у вигляді снігу та мокрого снігу. Зокрема 29 та 30 січня 2010 року в Дніпропетровській області спостерігались опади снігу та мокрого снігу, 8-12 лютого 2010 року випав сніг від помірного до сильного, а 13-16 лютого випав мокрий сніг з дощем. Згідно вказаних довідок така погода спостерігалась по всій території України та супроводжувалась поривом вітру 15-35 м/с.

Виходячи з вказаного, колегія суддів зазначає, що позивач довів, що запобігти настання події, що має ознаки страхового випадку було неможливо, оскільки не дозволяли погодні умови.

Крім того, скаржник не погоджується з визначеної позивачем розміру франшизи.

Пунктом 12 ч. А договору встановлено, що франшиза по даному договору становить 1% від загальної страхової суми по кожному та будь-якому збитку.

Оскільки, сума завданого збитку становить 122 131,41 грн. то 1% від цієї суми складатиме 1 221,32 грн. (122 131,41 грн. *1% = 1 221,32 грн.)

Отже судом першої інстанції вірно вирахувано суму франшизи.

У відповідності до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статтею 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи з вищевикладеного колегія суддів зазначає, що скаржник не надав суду достатніх доказів в розумінні статті 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, які б могли стати підставою для задоволення апеляційної скарги.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З огляду на вищевикладене колегія суддів, апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевий господарський суд виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні господарського суду міста Києва повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Рішення господарського суду міста Києва від 14 березня 2013 року по справі № 32/14-65/294-2012 підлягає залишенню без змін.

Апеляційна скарга ПрАТ «Страхова компанія «Альфа Страхування» на рішення господарського суду міста Києва від 14 березня 2013 року задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування» на рішення господарського суду міста Києва від 14 березня 2013 року по справі № 32/14-65/294-2012 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 14 березня 2013 року по справі № 32/14-65/294-2012 залишити без змін.

3. Справу № 32/14-65/294-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову Київського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 ГПК України.

Головуючий суддя Чорногуз М.Г.

Судді Агрикова О.В.

Суховий В.Г.

З оригіналом згідно

Секретар: О.В. Кац