Постанова

від 13.08.2013 по справі 32/14-65/294-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2013 року Справа № 32/14-65/294-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Запорощенка М.Д., суддів:Акулової Н.В., Владимиренко С.В. -доповідач, розглянув касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа Страхування" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 14.05.2013р. та рішеннягосподарського суду міста Києва від 14.03.2013р. у справі№32/14-65/294-2012 господарського суду міста Києва за позовомПриватного підприємства "Антарес" доПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа Страхування" простягнення страхового відшкодування в сумі 147885,93грн.,

За участю представників:

- позивача: Ромашко Р.М., дов. б/н від 12.01.2013р.;

- відповідача: Лук'янчук А.В., дов. №884 від 05.09.2012р.;

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Антарес" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом та заявою про зміну позовних вимог до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа Страхування" про стягнення страхового відшкодування на суму 122131,41грн., пені на суму 2235,02грн., інфляційної складової боргу на суму 13922,98грн. та 3% річних на суму 9596,52грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.03.2013р. у справі №32/14-65/294-2012 (колегія суддів у складі головуючого судді Головіної К.І., суддів Баранова Д.О., Літвінової М.Є.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2013р. (колегія суддів у складі головуючого судді Чорногуза М.Г., суддів Агрикової О.В., Сухового В.Г.), позов Приватного підприємства "Антарес" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа Страхування" про стягнення страхового відшкодування в сумі 147885,93грн. задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа Страхування" на користь Приватного підприємства "Антарес" страхове відшкодування в сумі 120910,09грн., пеню в сумі 2212,66грн., інфляційну складову боргу в сумі 11849,18грн. та 3% річних в сумі 9500,56грн. В іншій частині позову - відмовлено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа Страхування" на користь Приватного підприємства "Антарес" витрати по сплаті судового збору в розмірі 1072,12грн.

Не погодившись з прийнятими у справі судовими актами, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2013р. та рішення господарського суду міста Києва від 14.03.2013р. у справі №32/14-65/294-2012 і прийняти нове рішення про відмову в позові повністю.

Заявлене скаржником клопотання про зупинення виконання рішення суду першої інстанції до прийняття рішення по цій справі судом касаційної інстанції, відхилено колегією суддів касаційної інстанції, оскільки у відповідності до ст.121 1 Господарського процесуального кодексу України є правом, а не обов'язком суду касаційної інстанції, а також з огляду на ненадання заявником постанов державної виконавчої служби про відкриття виконавчих проваджень з виконання наказів суду першої інстанції, виданих на виконання оскаржуваного рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як з'ясовано судами попередніх інстанцій, між позивачем та ПАТ "Акціонерним комерційним банком "Новий" 15.05.2006р. був укладений кредитний договір №62051 про надання кредитних коштів ПП "Антарес", в забезпечення якого останнім було заставлене майно - механічний тік, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., Магдалинівський р-н., с.Дмухайлівка, вул. Пушкіна, 20А. На виконання реструктуризації зазначеного договору 19.02.2010р. між відповідачем та позивачем укладено договір №017-0221285-122 добровільного страхування заставного майна юридичних осіб, вигодонабувачем за яким є ПАТ "Акціонерний комерційний банк "Новий". За умовами п.4, 5, 6, 9.2 ч.А цього договору його предметом є майнові інтереси страхувальника (вигодонабувача), що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном, що зазначене у п.5 цього договору. Страховик зобов'язується, у разі настання страхового випадку, виплатити страхове відшкодування на умовах та в обсязі передбачених цим договором, а страхувальник зобов'язується вчасно та в повному обсязі сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Застрахованим майном є механічний тік, що розташований за адресою: Дніпропетровська обл., Магдалинівський р-н., с.Дмухайлівка, вул. Пушкіна, 20А. Страхова сума становить 589160грн. Страховим випадком є пошкодження та/або знищення застрахованого майна внаслідок ризиків, зокрема, стихійних явищ, а саме: повені/паводку; бурі, урагану, вихору; граду, сильного дощу (зливи); землетрусу; зсуву ґрунту, селі, гірських обвалів, сходу снігових лавин; осідання ґрунту; затоплення ґрунтовими водами; тиску снігового покрову; надзвичайних для даної місцевості морозів та сильних снігопадів; ожеледі.

З аналізу матеріалів справи суди попередніх інстанцій встановили, що 22.02.2010р. сталася подія, яка мала ознаки страхового випадку: внаслідок різкого підвищення температури навколишнього середовища та випадання осадків у вигляді дощу та снігу, великої товщини снігу і різким його таненням не витримала навантаження та зруйнувалась покрівля застрахованого мехтоку площею 390кв.м., що підтверджується довідкою Служби Державного пожежного нагляду Магдалинівського РВ ГУ МНС України в Дніпропетровській області №120 від 26.02.2010р.

23.02.2010р. позивач листом №2 (відправленим за поштовою квитанцією від 23.02.2010р. з описом вкладення) повідомив департамент врегулювання збитків відповідача про настання страхового випадку, але 03.08.2010р. відповідач відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування, посилаючись на п.9.1.7 договору, за умовами якого неповідомлення страхувальником про підвищення ступеня ризику настання страхового випадку є підставою для відмови у виплаті відшкодування. Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за умовами п.7.14.2, 7.21 ч.Б договору розмір збитку визначається: при пошкодженні майна - у розмірі витрат на його відновлення до стану, в якому майно знаходилося безпосередньо перед настанням страхового випадку та в межах страхової суми. Виплата страхового відшкодування здійснюється з врахуванням зносу пошкодженого майна, розрахованого на дату настання страхового випадку.

З висновку експертного будівельно-технічного дослідження №171212/1 від 17.01.2013р., складеного судовим експертом Зябловою Н.А., судами попередніх інстанцій з'ясовано, що вартість ремонтно-відновлювальних робіт по усуненню пошкоджень по даному випадку складає 125833,29грн., а з урахуванням зносу - 122131,41грн.

З договірних умов, визначених у п.7.11 ч.Б, п.12 ч.А договору суди попередніх інстанцій встановили, що страховик сплачує страхове відшкодування в межах страхової суми та з вирахуванням встановленої в цьому договорі франшизи, яка становить 1% від загальної страхової суми по кожному та будь-якому збитку.

Врахував приписи ст.ст.525, 526, 629, 979, п.3 ч.1 ст.988 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, здійснив аналіз наявних матеріалів справи у відповідності до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, встановив виконання позивачем договірних умов, вчасну сплату ним страхових платежів, повідомлення про настання страхового випадку з наданням усіх необхідних документів для виплати страхового відшкодування, нездійснення відповідачем всупереч умов договору страхової виплати позивачу, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача страхового відшкодування на суму 120910,09грн. При цьому, суди попередніх інстанцій з довідки вигодонабувача за договором страхування - ПАТ "Акціонерний комерційний банк "Новий" №3/4-1962 від 08.11.2010р. зазначили про повне погашення заборгованості за кредитним договором №62051 від 15.05.2006р., в забезпечення виконання якого було заставлено застраховане майно, внаслідок чого дійшли вірного висновку, що страхове відшкодування підлягає виплаті страхувальнику.

Як встановлено місцевим господарським судом з умов п.7.9 договору, у випадку несвоєчасної виплати страхового відшкодування страховик сплачує страхувальнику пеню в розмірі 0,01% простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення платежу.

Врахував приписи ч.3 ст.549, ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, договірні умови, здійснив перерахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат виходячи зі зменшеної суми страхових виплат, суд першої інстанції, з яким підставно погодився суд апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення з відповідача пені на суму 2212,66грн., інфляційних втрат на суму 11849,18грн. та 3% річних на суму 9500,56грн.

Твердження відповідача на неповідомлення позивачем у передбачений договором дводенний термін про настання страхового випадку та наявність у нього права відмовити позивачу у виплаті страхового відшкодування, судом апеляційної інстанції не прийняті до уваги, із зазначенням, що про подію 22.02.2010р., яка мала ознаки страхового випадку, що підтверджується довідкою №120 від 26.02.2010р. Служби Державного пожежного нагляду Магдалинівського РВ ГУ МНС України в Дніпропетровській області, позивач 23.02.2010р. листом вих. №2 (надісланим за поштовою квитанцією від 23.02.2010р. з описом вкладення) повідомив відповідача про настання страхового випадку.

Крім того, судами попередніх інстанцій не були прийняті до уваги посилання відповідача на приховування позивачем інформації про зміну рівня ризику, оскільки з правового аналізу положень п.6.5, 6.6 Правил добровільного страхування, умов, визначених у п.5.3.1, 5.4.1, 5.4.3 ч.Б договору страхування суди попередніх інстанцій встановили, що страховик, до укладання договору страхування, мав сам оцінити страхові ризики.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції визнані безпідставними посилання відповідача на те, що позивач не вчинив дії для запобігання настання події, що має ознаки страхового випадку, із зазначенням, що за даними інформаційно-аналітичної довідки про надзвичайні ситуації в Україні в січні та лютому 2010р. по всій території України спостерігались хуртовини та опади у вигляді снігу та мокрого снігу, зокрема 29 та 30 січня 2010р. в Дніпропетровській області спостерігались опади снігу та мокрого снігу, 8-12 лютого 2010р. випав сніг від помірного до сильного, а 13-16 лютого випав мокрий сніг з дощем, і така погода спостерігалась по всій території України та супроводжувалась поривом вітру 15-35 м/с.

У відповідності до ст.111 7 Господарського процесуального кодексу України перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи, зі здійсненням перевірки застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що прийнята у даній справі постанова апеляційного господарського суду, якою залишено без змін рішення суду першої інстанції, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, не спростовують правильних висновків суду апеляційної інстанції, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування оскарженої постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст.49, 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа Страхування" залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2013р. у справі №32/14-65/294-2012 - без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання касаційної скарги покласти на скаржника.

Головуючий суддя:М. Запорощенко Судді: Н. Акулова С. Владимиренко