Рішення

від 14.05.2013 по справі 909/301/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2013 р. Справа № 909/301/13-г

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Булки В. І., при секретарі судового засідання Максимів Н.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Першого заступника прокурора м. Львова

вул. Богомольця, 9, м. Львів, 79005,

в інтересах держави, в особі

Львівського комунального підприємства "Залізничнетеплоенерго",

вул. С.Петлюри, 4а, м.Львів, 79054,

до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю "Галтекс-Холдінг"

вул. Галицька, 92, м.Рогатин, Івано-Франківська область, 77004,

про стягнення 25 269,76 грн. заборгованості за договором № 576 від 01.03.2011 року на постачання теплової енергії в гарячій воді, з яких: 25 068,73 грн. - основний борг, 146,50грн. -пеня, 34,26 грн. - 3% річних та 20,27 грн. - інфляційних втрат,

за участю представників сторін:

від прокуратури: Гарасимик Т.О.- прокурор відділу, (посвідчення №011571 від 26.10.12);

від відповідача: Іваськевич Ю.С., (доручення №4 від 05.04.13).

встановив: Перший заступник прокурора м.Львова в інтересах держави в особі Львівського комунального підприємства "Залізничнетеплоенерго" звернувся до господарського суду з позовом до відповідача Товариства з додатковою відповідальністю "Галтекс-Холдінг" про стягнення 25 271,52 грн. заборгованості за договором № 576 від 01.03.2011 року на постачання теплової енергії в гарячій воді, з яких: 25 068,73 грн. - основний борг,146,50грн. -пеня, 34,26 грн. - 3% річних та 22,03 грн. - інфляційних втрат .

Позивач надав суду заяву про уточнення позовних вимог (вх.№6048/13 від 09.04.13), в якій просить суд стягнути з відповідача 25 269,76 грн. заборгованості за договором № 576 від 01.03.2011 року на постачання теплової енергії в гарячій воді, з яких: 25 068,73 грн. - основний борг, 146,50грн. - пеня, 34,26 грн. - 3% річних та 20,27 грн. - інфляційних втрат. Виходячи із змісту уточнення до позовної заяви, а також зі змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, суд розцінює "уточнення" позовних вимог, як зменшення розміру позовних вимог. Судом встановлено, що за своєю правовою природою уточнення до позовної заяви є заявою про зменшення розміру позовних вимог. Аналогічна позиція міститься в постанові Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11.

Відповідно до ч.4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення у справі зменшити розмір позовних вимог. Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач.

Суд вважає за правильне прийняти заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог. Судом встановлено, що у разі зменшення позовних вимог має місце нова ціна позову, виходячи з якої й буде вирішуватися спір.

В засіданні суду13.05.13 оголошувалась перерва до 14.05.13.

Представник позивача, Львівського комунального підприємства "Залізничнетеплоенерго", в судове засідання не з"явився, причини неявки суду не відомі, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи повідомленням про перерву від 13.05.13. В попередніх судових засіданнях позов підтримував з підстав викладених у позовній заяві.

Прокурор позовні вимоги підтримує, просить суд позов задоволити, свої обгрунтування виклав у позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечує частково з підстав викладених у відзиві на позовну заяву (клопотання вх. №7174/13 від 23.04.13) в якому зазначає, що позивачем виявлено опалення приміщення площею 711,89кв.м, а площа приміщення Товариства з додатковою відповідальністю "Галтекс-Холдінг" становить 23,65% від загальної площі опалювального приміщення і відповідно пропорційно займаної площі в опалювальному приміщенні розмір оплати за надану теплову енергію становить 11 293грн.

Позивач надав суду пояснення на відзив (лист вх. №7800 від 13.05.13) в якому вказує, що відповідачу проведено розрахунок послуг теплопостачання відповідно опалювальної площі 168,4кв.м.

Розглянувши матеріали справи, враховуючи вимоги чинного законодавства та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, заслухавши пояснення присутніх в засіданні суду представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Між Товариством з додатковою відповідальністю "Галтекс-Холдінг" та Львівським комунальним підприємством "Залізничнетеплоенерго" 01.03.2011 року укладено договір №576 про постачання теплової енергії в гарячій воді.

Відповідно до розділу 1 договору, енергопостачальна організація (Львівське комунальне підприємство "Залізничнетеплоенерго") взяла на себе зобов»язання постачати покупцеві (Товариству з додатковою відповідальністю "Галтекс-Холдінг") теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а покупець зобов»язався отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором (розділ перший - предмет договору).

Прокурор в засіданні суду зазначив, що у відповідності до умов договору енергопостачальна організація свої зобов»язання виконувала належним чином. Даний факт підтвердив наявними в матеріалах справи актами реалізації теплової енергії, рахунками енергопостачальної організації.

Порядок розрахунків визначений в розділі 6 договору. Пунктом 6.3 договору встановлено, що покупець зобов»язався проводити оплату за теплову енергію шляхом перерахування коштів платіжним дорученням в термін до 15 числа звітного місяця в розмірі 100% вартості договірної величини споживання в цьому місяці. Договірна величина споживання встановлена сторонами у додатку №1 до цього договору. Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію проводиться покупцем згідно рахунку енергопостачальної організації на протязі 5 операційних днів з дня надання рахунку.

В порушення договірних зобов'язань, за період з 01.06.12 по 01.02.13 відповідач оплату за теплову енергію не провів. Як наслідок у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 25 068,73грн.

На підставі ст.625 Цивільного кодексу України відповідачу нараховано 34,26 грн. - 3% річних та 20,27 грн. - інфляційних втрат.

Пунктом 7.2.3 договору сторони погодили, що покупець несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію - пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення.

Позивачем здійснено нарахування відповідачу пені в розмірі 146,50коп.

Прокурор зазначаєє, що станом на день звернення до господарського суду Івано-Франківської області борг відповідача за договором № 576 від 01.03.2011 року на постачання теплової енергії в гарячій воді становить 25 269,76 грн. з яких: 25 068,73 грн. - основний борг, 146,50грн. -пеня, 34,26 грн. - 3% річних та 20,27 грн. - інфляційних втрат.

Беручи до уваги викладене вище суд вважає за правильне позов задоволити частково та виходить з наступних підстав.

Згідно з положеннями статті 121 Конституції України на прокуратуру покладено функції представництва інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом.

Приписами ст.29 Господарського процесуального кодексу України, ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру», прокурор та його заступник має право подавати позови до господарського суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах. При цьому, у кожному конкретному випадку прокурор самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Із змісту ст. 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов'язки виникають зокрема, з Договору.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України).

В силу положень ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Як вказує ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов"язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи містять лист Львівського комунального підприємства "Залізничнетеплоенерго" №19-62 від 18.01.13 відповідно до якого позивач зазначає, що прибудова магазину з офісним приміщенням по вул.Перфецького,11 в м.Львові споживає теплову енергію понад встановлені договором максимальні теплові навантаження. Максимальне навантаження (на чотири поверхи) визначене розрахунком тепловтрат та становить 0,0625 Гкал/год (опалювальна площа 711,89кв.м), тобто розрахункова витрата теплоносія, яка необхідна для обігріву даного приміщення 1,39куб.м./год. Проте, згідно договорів про постачання теплової енергії в гарячій воді укладеними між Львівським комунальним підприємством "Залізничнетеплоенерго" і Товариством з додатковою відповідальністю "Галтекс-Холдінг" (опалювальна площа - 168,4кв.м) та ФОП Стефанюком А.Б. (опалювальна площа - 152,5кв.м) теплова енергія подається лише на 1-ий та 2-ий поверх прибудови. При знятті показів зафіксовано миттєві витрати теплоносія. На думку позивача, опалюється уся прибудова.

Судом встановлено, що відповідач споживає теплову енергію згідно договору №576 про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.03.2011 року - площа 168,4кв.м. Однак, сума основного боргу позивачем нараховано пропорційно займаної площі в опалювальному приміщенні розміром 320,9кв.м, де площа приміщення відповідача становить 168,4кв.м., тобто 52,5% опалювальної площі. Відповідно сума оплати за опалювальне приміщення становить 47 751грн. Фактично позивачем виявлено опалення приміщення площею 711,89кв.м, площа приміщення відповідача становить 23,65% від загальної площі опалювального приміщення. За таких обставин, розмір оплати за надану відповідачу теплову енергію становить 11 293грн. (відповідно до займаної площі опалювального приміщення). Борг відповідача перед позивачем становить 11 293грн.

Згідно з ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

В силу ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.2.3 договору сторони погодили, що покупець несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію - пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення.

Зважаючи на те, що факт прострочки виконання грошового зобов»язання за договором відповідачем не спростований, підтверджується матеріалами справи, з врахуванням положень укладеного сторонами договору, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення пені в розмірі 146,50грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов»язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (ст.ст. 612, 625 ЦК України).

Зважаючи на те, що факт прострочки виконання грошового зобов»язання за договором підтверджується матеріалами справи, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення інфляційних втрат в розмірі 20,27грн. і 3% річних, що становить 34,26грн. та наявність підстав для задоволення позову в цій частині.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Факт наявності заборгованості в розмірі 11 293грн. належним чином доведений, документально підтверджений, у зв'язку чим суд вважає за правильне стягнути з відповідача 11 293грн. основного боргу , в стягненні 13 976,76грн. - відмовити.

Судові витрати, відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, слід покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Відповідно до п. 4.6 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

Враховуючи вище наведене, оскільки, прокурор, в силу ст. 5 Закону України "Про судовий збір", звільнений від сплати судового збору, то, суд прийшов до висновку, що судовий збір в розмірі 937,84грн. (пропорційно від відмовлених 13 976,76грн.), слід стягнути в доход державного бюджету, з визначено прокурором, у позовній заяві, позивача - Львівського комунального підприємства "Залізничнетеплоенерго". При цьому судом встановлено, що в даному випадку, приписи ст. 5 Закону України "Про судовий збір" не звільняють Львівське комунальне підприємство "Залізничнетеплоенерго" від сплати судового збору в установленому законом порядку.

Керуючись ст.ст.121,124 Конституції України, ст.ст.11,509,525,526,546,611,612,625,629 Цивільного кодексу України, ст.ст.193,216 Господарського кодексу України, ст.ст.33,34,43,49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов першого заступника прокурора м.Львова в інтересах держави в особі Львівського комунального підприємства "Залізничнетеплоенерго" до відповідача Товариства з додатковою відповідальністю "Галтекс-Холдінг" про стягнення 25 269,76 грн. заборгованості за договором № 576 від 01.03.2011 року на постачання теплової енергії в гарячій воді, з яких: 25 068,73 грн. - основний борг, 146,50грн. - пеня, 34,26 грн. - 3% річних та 20,27 грн. - інфляційних втрат - задоволити частково.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Галтекс-Холдінг", вул. Галицька, 92, м. Рогатин, Івано-Франківської області (код ЄДРПОУ 30381173) на користь Львівського комунального підприємства "Залізничнетеплоенерго", вул. С. Петлюри, 4а, м. Львів (код ЄДРПОУ 20784943) 11 293грн. (одинадцять тисяч двісті дев"яносто три грн. 00коп.) заборгованості, 146,50грн. (сто сорок шість грн. 50коп.) пені, 34,26 грн. (тридцять чотири грн. 26коп.) 3% річних, 20,27 грн. (двадцять грн. 27коп.) інфляційних втрат.

Видати наказ.

В стягненні 13 976,76грн. основного боргу - відмовити.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Галтекс-Холдінг", вул. Галицька, 92, м. Рогатин, Івано-Франківської області (код ЄДРПОУ 30381173) в дохід Державного бюджету України (одержувач: УДКСУ у м. Івано-Франківську; назва рахунку: Державний м. Івано-Франківськ 22030001; МФО одержувача: 836014; р/р 31219206783002; код ЄДРПОУ одержувача: 37952250; код класифікації доходів: 22030001; назва коду класифікації доходів: Судовий збір (державна судова адміністрація України, 050); назва суду: господарський суд Івано-Франківської області) судовий збір в розмірі 782,66грн. (сімсот вісімдесят дві грн. 66коп.).

Видати наказ.

Стягнути з Львівського комунального підприємства "Залізничнетеплоенерго", вул. С. Петлюри, 4а, м. Львів (код ЄДРПОУ 20784943) в дохід Державного бюджету України (одержувач: УДКСУ у м. Івано-Франківську; назва рахунку: Державний м. Івано-Франківськ 22030001; МФО одержувача: 836014; р/р 31219206783002; код ЄДРПОУ одержувача: 37952250; код класифікації доходів: 22030001; назва коду класифікації доходів: Судовий збір (державна судова адміністрація України, 050); назва суду: господарський суд Івано-Франківської області) судовий збір в розмірі 937,84грн. (дев"ятсот тридцять сім грн. 84грн.).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.05.13.

Суддя Булка В.І.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

Помічник судді Гандера М.В. 17.05.13