Постанова

від 30.04.2013 по справі 2а-18403/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-18403/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 квітня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Безименної Н.В., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Бащенко Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Аврора» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 червня 2012 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Аврора» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень від 06.07.2011 року №0000622303, №0000612303 та від 21.09.2011 року №0000962303,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень від 06.07.2011 року №0000622303, №0000612303 та від 21.09.2011 року №0000962303.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 червня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 червня 2012 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

В судовому засіданні представники позивача підтримали вимоги апеляційної скарги та просили їх задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги посилаючись на те, що судом першої інстанції було ухвалене законне та обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у період з 23.05.2011 року по 10.06.2011 року посадовими особами відповідача проведено планову виїзну перевірку ВАТ «Аврора» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 31.03.2011 року; за наслідками перевірки складений акт від 20.06.2011 року №3218/23-322-24370724.

Актом перевірки встановлено, зокрема, порушення позивачем п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на додану вартість за 2010 рік у загальній сумі 89605938,00 грн.; порушення пп. 7.2.1, пп. 7.2.3, пп. 7.2.4, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого органом державної податкової служби донараховано податку на додану вартість на загальну суму 1546557,00 грн., в тому числі за лютий 2010 року на 625635,00 грн., квітень 2010 року на 79378,00 грн., травень 2010 року на 543,00 грн., червень 2010 року на 773358,00 грн., за грудень 2010 року на 67643,00 грн. (т. 1 а.с. 53).

06 липня 2011 року ДПІ у Дніпровському районі м. Києва винесені податкові повідомлення - рішення:

- №0000622303, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 89605938,00 грн., по декларації за 2010 рік, та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1,00 грн. (т. 1 а.с. 12);

- №0000612303, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1933196,00 грн., у тому числі за основним платежем 1546557,00 грн., за штрафними фінансовими санкціями 386639,00 грн. (т. 1 а.с. 13).

Позивач оскаржив зазначені податкові повідомлення - рішення в адміністративному порядку, подавши скаргу від 15.07.2011 року №15/07 до Державної податкової адміністрації у м. Києва (т. 1 а.с. 56 - 64); зазначена скарга рішенням про результати розгляду первинної скарги від 19.09.2011 року №9289/10/25-114 залишена без задоволення; скасовано податкове повідомлення - рішення від 06.07.2011 року №0000622303 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1,00 грн., в іншій частині залишено без змін; залишено без змін податкове повідомлення - рішення від 06.07.2011 року №0000612303, але у зв'язку із виявленням арифметичної помилки збільшено суму податкового зобов'язання визначеного в зазначеному податковому повідомленні - рішенні на загальну суму 30896,00 грн., у тому числі за основним платежем 24717,00 грн., штрафні фінансові санкції 6179,00 грн.

21.09.2011 року ДПІ у Дніпровському районі м. Києва винесено податкове повідомлення - рішення №0000962303, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 24717,00 грн. та збільшені штрафні (фінансові) санкції 6179,00 грн. (т. 1 а.с. 171).

Також, не погоджуючись з податковими повідомленнями - рішеннями та рішенням ДПА у м. Києві позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до Державної податкової служби України, проте, зазначена скарга залишена без задоволення (т. 1 а.с. 66 - 70).

Перевіряючи законність та обґрунтованість постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 червня 2012 року колегія суддів виходить з наступного.

Щодо податкового повідомлення - рішення від 06 липня 2011 року №0000622303 колегією суддів встановлено наступне.

Як вбачається з п. 3.1.4 «Висновок щодо повноти декларування та своєчасності сплати податку на прибуток» акту перевірки, перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.07.2009 року по 31.03.2011 року встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за 2010 рік на 89605938,00 грн., в результат допущених порушень законодавства, які відображені в п. 3.1.2 акту перевірки.

Так, згідно пункту 3.1.2 акту перевірки «Валові витрати», перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 01.07.2009 року по 31.03.2011 року встановлено їх заниження за ІІ півріччя 2009 - 2010 року на 90564203,00 грн., за І квартал 2011 року на 26723177,00 грн.

Також, з пункту 3.1.2 акту перевірки «Валові витрати» вбачається, що перевіркою достовірності відображених показників у податкових деклараціях з податку на прибуток підприємств за період з 01.07.2009 року по 31.03.2011 року встановлено, що позивачем у строки, що визначені Податковим кодексом України, не подано декларацію з податку на прибуток за І квартал 2011 рік (п.1, п. 2, п. 3, п. 4, п. 5); позивачем в 2009 році (ІІ півріччя 2009 року) отримано від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток від перерахунку курсової заборгованості та від відсотків за фінансові кредити в іноземній валюті в розмірі 112007422,00 грн., але не відображено в декларації з податку на прибуток за 2009 рік (п. 5); заниження позивачем задекларованих показників у рядку 04.4 декларації «сума страхового збору (внесків) до фондів державного загальнообов'язкового страхування» за І квартал на 53377,00 грн. (п. 6).

Таким чином, з наведеного вбачається, що в п. 3.1.2 «Валові витрати» відповідачем не зазначено порушення, яке призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за 2010 рік на 89605938,00 грн.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 №984 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N 34/18772) затверджений Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства.

Пункт 3 зазначеного порядку кореспондує статтю 86 Податкового кодексу в частині оформлення результатів документальних перевірок у формі акта або довідки.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до пунктів 4, 5, 6 зазначеного Порядку акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Проте, в акті перевірки відповідачем не викладено всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності позивача, які мають відношення до факту завищення останнім від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за 2010 рік на 89605938,00 грн., так само не викладено чітких, об'єктивних фактів виявлених порушень з відповідним посиланням на первинні або інші документи, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

З аналізу зазначених норм можна дійти висновку, що у разі якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток платника податків, що заявлені в деклараціях, орган державної податкової служби зобов'язаний самостійно визначити зменшення такого від'ємного значення.

Проте, висновок про завищення позивачем від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за 2010 рік на 89605938,00 грн. міститься лише у п. 3.1.4 «Висновок щодо повноти декларування та своєчасності сплати податку на прибуток»; як було вище наведено, будь - яких обґрунтованих обставин фінансово - господарської діяльності позивача та фактів виявлених порушень позивачем норм податкового законодавства відповідачем не наведено.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, колегія суддів вважає, що органом державної податкової служби необґрунтовано та безпідставно зроблено висновок про завищення позивачем від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за 2010 рік на 89605938,00 грн., відповідно неправомірно винесено податкове повідомлення - рішення від 06 липня 2011 року №0000622303 про зменшення такого від'ємного значення, а тому підлягає визнанню неправомірним та скасуванню.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.05.2012 року посадовою особою ДПІ у Дніпровському районі м. Києва проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань документального підтвердження формування від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств за період з 01.07.2009 року по 31.03.2011 року; за наслідками перевірки складена довідка від 22.06.2012 року №1475/22-62 (т. 2 а.с. 144).

Довідкою встановлено відображення позивачем в бухгалтерському обліку підприємства від'ємного значення курсових різниць від перерахунку заборгованості в іноземній валюті за ІV квартал 2008 року по договорам позики, але товариство не скористалось правом та не відобразило суму від'ємного значення від перерахунку заборгованості в іноземній валюті в рядках 04.9 (від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року) в деклараціях по податку на прибуток за період з 01.07.2009 року по 31.03.2011 року.

Проте, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції незаконно призначив документальну позапланову перевірку, оскільки відповідно до норм Податкового кодексу України такі повноваження в даному випадку у суду відсутні.

Щодо податкових повідомлень - рішень від 06 липня 2011 року №0000612303 колегією суддів встановлено наступне.

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем встановлено, що в порушення пп. 7.2.1, пп. 7.2.3, пп. 7.2.4 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту у грудні 2010 року податок на додану вартість у розмірі 67643,00 грн. з придбання товарів у ТОВ «Я.Д.».

В обґрунтування завищення позивачем податкового кредиту орган державної податкової служби посилається на нікчемність договору від 11.03.2010 року №03/2010/01, укладеного позивачем з ТОВ «Я.Д.», оскільки згідно висновку ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 05.03.2011 року ТОВ «Я.Д.» за юридичної адресою не знаходиться, інформація про місцезнаходження відсутня (акт ГВПМ ДПІ у Оболонському районі м. Києва обстеження місцезнаходження юридичної особи від 04.03.2011 року №1639/26-05) та у ДПІ у Оболонському районі м. Києва відсутня інформація про види діяльності, отримані дозволи та ліцензії. На думку органу державної податкової служби господарські операції за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року щодо придбання у ТОВ «Я.Д.» товарно - матеріальних цінностей не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності виробничо - складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій.

Визнаючи правомірним податкове повідомлення - рішення від 06 липня 2011 року №0000612303 в цій частині суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем документи не підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, тому останнім неправомірно сформовано податковий кредит по господарським операціям з ТОВ «Я.Д.».

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 11 березня 2010 року між позивачем (Замовник) та ТОВ «Я.Д.» (Агенство) укладений договір про надання послуг №03/2010/01-01, відповідно до якого останній приймає на себе зобов'язання надати послуги щодо організації проведення рекламних акцій та (або) рекламних програм. Відповідно до п. 2.3 договору агентство має право надавати послуги особисто або із залученням третіх осіб, яких обирає на власний розсуд та ризик.

До зазначеного договору між позивачем та ТОВ «Я.Д.» було укладено додаткову угоду від 30.11.2010 року №9, відповідно до якої агентство зобов'язується розробити, виготовити та розмістити рекламний матеріал на поверхнях Спеціальних конструкцій (одно чи двосторонній щит, призмавижн, електронний екран, та інші конструкції, що установлені відповідно до вимог чинного законодавства); провести 16 лялькових вистав згідно розкладу; виготовити та розповсюдити поліграфічну продукцію; декорувати зони галерей ТЦ «Квадрат» на бул. Перова, 36 та обновити декорування на новорічній ялинці згідно специфікацій; також в зазначеній угоді визначено зміст та обсяг господарських операцій, одиниці виміру господарських операцій.

На виконання умов договору позивачем надані акти наданих послуг від 20 грудня 2010 року №03/2010/01-01/01-08, відповідно до якого ТОВ «Я.Д.» надало послуги по розробці та проведення 19.02.2010 року зимньої промо - кампанії у ТРЦ «Квадрат» на бул. Перова,36 м. Києва (т. 1 а.с. 83), від 31 грудня 2010 року №03/2010/01-01/01-09, відповідно до якого ТОВ «Я.Д.» надало послуги по розробці, виготовленню та розміщенню рекламного матеріалу на поверхнях Спеціальних конструкцій з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року; проведення лялькових вистав, виготовлення та розповсюдження поліграфічної продукції - газети; декорування ТЦ «Квадрат» на бул. Перова, 36 на оновлення (т. 1 а.с. 85)

Також, на виконання умов договору ТОВ «Я.Д.» були виписані податкові накладні від 08.12.2010 року №39 на загальну суму 295443,11 грн., у тому числі ПДВ 49036,00 грн. (т. 1 а.с. 81) та від 20.12.2012 року №42 на загальну суму 112105,23 грн., у тому числі ПДВ 18606,68 грн. (т. 1 а.с. 82).

Факт оплати позивачем отриманих послуг сторонами не заперечується і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цієї обставини та добровільності її визнання, тому відповідно до ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, не потребує доказування.

Суми податку на додану вартість по зазначених вище податкових накладних включені позивачем до складу податкового кредиту у відповідний період, що також не заперечується сторонами.

Розглядаючи реальність господарської операції, на підставі якої позивачем було сформовано дані податкового обліку, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Частиною 2 ст. 3 цього Кодексу передбачено, що господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Як вбачається з матеріалів справи на підтвердження реальності надання послуг по розробці та проведення 19.02.2010 року зимньої промо - кампанії у ТРЦ «Квадрат» на бул. Перова, 36 у м. Києві позивачем наданий звіт про хід проведення рекламної кампанії (т. 1 а.с. 231); по розробці, виготовленню та розміщенню рекламного матеріалу на поверхнях Спеціальних конструкцій з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року позивачем наданий фото - звіт про хід проведення рекламної кампанії (т. 1 а.с. 238 - 239); по проведенню лялькових вистав позивачем надана афіша та фотозвіт (т. 1 а.с. 245, 246); по виготовленню та розповсюдженню газети позивачем надана газета (т. 1 а.с. 246а - 246д); по декоруванню ТЦ «Квадрат» на бул. Перова, 36 на оновлення позивачем надані фотозвіти (т. 1 а.с. 247 - 248).

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивач неодноразово користувався послугами ТОВ «Я.Д.», про що свідчать додаткові угоди, протоколи узгодження, платіжні доручення про оплату отриманих послуг, акти наданих послуг (т. 3 а.с. 126 - 258),

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем доведена реальність господарських операцій з ТОВ «Я.Д.».

Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

При цьому, колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Як вбачається з матеріалів справи, на дату здійснення спірних господарських операцій ТОВ «Я.Д.» не було припинено та було платником податку на додану вартість (т. 1 а.с. 205).

При цьому, колегія суддів вважає, що відсутність платника податків за місцем реєстрації не є підставою для визнання правочину нікчемним.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Я.Д.» були вчинені дії щодо спростування інформації про відсутність останнього за юридичною адресою, про що свідчать листи від 02.12.2011 року №02.12.2011 (т. 1 а.с. 206), від 14.02.2012 року №14.02.2012 (т. 1 а.с. 211).

Колегія суддів не приймає до уваги посилання органу державної податкової служби, як на підставу для визнання правочину нікчемним, на відсутність інформації щодо видів діяльності ТОВ «Я.Д.», оскільки відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА №342684, одними із видів діяльності товариства є рекламна діяльність (код за КВЕД 74.40.0) та інша видовищно - розважальна діяльність (код за КВЕД 92.34.0) (т. 1 а.с. 214).

Колегія суддів зазначає, що під час проведення перевірки органом державної податкової служби не були дослідженні первинні документи, на підставі яких позивачем були сформовані дані податкового обліку; висновок про нікчемність правочину зроблений лише на підставі відсутності контрагента позивача за юридичною адресою та відсутності у ДПІ у Оболонському районі м. Києва інформації про види діяльності контрагента.

Колегія суддів вважає безпідставним посилання відповідача в акті перевірки на те, що господарські операції за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності виробничо - складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій, оскільки органом державної податкової служби не були з'ясовані обставини щодо залучення до надання послуг третіх осіб, що передбачено умовами договору від 11 березня 2010 року №03/2010/01-01. При цьому, як вбачається з листів ТОВ «Я.Д.» повідомляло ДПІ у Оболонському районі м. Києва про те, що є посередником у надаванні рекламних послуг і отримує комісію за надані послуги (т. 1 .а.с 206, т. 1 а.с. 208). Крім того, для надання рекламних послуг не обов'язкова наявність виробничо - складських приміщень та іншого майна.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що органом державної податкової служби, як суб'єктом владних повноважень не доведено, що зазначений вище правочин є таким, що не відповідає моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, спрямований на не реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, тому позивачем правомірно сформований податковий кредит за цією господарською операцією.

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем також встановлено, що в порушення пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем сформовано податковий кредит за 2008 - 2010 роки на загальну суму 1503454,00 грн. на підставі податкових накладних, виписаних в минулих періодах.

Також, як вбачається з акту перевірки, під час складання висновку органом державної податкової служби було допущено арифметичну помилку на 24717,00 грн., що підтверджується податковими накладними, актом перевірки та рішенням про результати розгляду первинної скарги ДПІ у м. Києві від 19.09.2011 року №9289/10/25-114.

За наслідками арифметичної помилки було винесено податкове повідомлення - рішення від 21.09.2011 року №0000962303.

На думку органу державної податкової служби, якщо податкові накладні були виписані в період 2008 року, та з 01.07.2009 року по 31.03.2011 року та включені до складу податкового кредиту в лютому, квітні, травні, червні 2010 року, то вони не можуть бути включені до реєстру отриманих податкових накладних за відповідні періоди.

Визнаючи правомірним податкове повідомлення - рішення від 06 липня 2011 року №0000612303 в цій частині та податкове повідомлення - рішення від 21.09.2011 року №0000962303 суд першої інстанції не надав оцінку зазначеному порушенню.

Проте, колегія суддів не погоджується з висновком органу державної податкової служби з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, контрагентами позивача були виписані наступні податкові накладні:

- 31.01.2008 року Корпорацією «Альтіс - Холдинг» №28 на загальну суму 4639942,86 грн., у тому числі ПДВ 773323,81 грн. (т. 1 а.с. 95); позивачем зазначена податкова накладна була отримана 16.06.2010 року та включена до реєстру отриманих податкових накладних в червні 2010 року (т. 1 а.с. 101);

- 31.07.2008 року Корпорацією «Альтіс - Холдинг» №333 на загальну суму 3902114,89 грн., у тому числі ПДВ 650352,48 грн. (т. 1 а.с. 96); позивачем зазначена податкова накладна була отримана 01.02.2010 року та включена до реєстру отриманих податкових накладних в лютому 2010 року (т. 1 а.с. 102);

- 28.01.2010 року Акціонерною компанією «Київенерго» №1967 на загальну суму 476266,37 грн., у тому числі ПДВ 79377,73 грн. (т. 1 а.с. 97); позивачем зазначена податкова накладна була отримана 01.04.2010 року та включена до реєстру отриманих податкових накладних в квітні 2010 року (т. 1 а.с. 103);

- 26.02.2010 року Філіалом «Кабельні мережі Київенерго» Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» №4021/4 (т. 1 а.с. 98); позивачем зазначена податкова накладна була отримана 25.05.2010 року та включена до реєстру отриманих податкових накладних в травні 2010 року (т. 1 а.с. 105);

- 26.02.2010 року Філіалом «Кабельні мережі Київенерго» Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» №4022/4 (т. 1 а.с. 99); позивачем зазначена податкова накладна була отримана 25.05.2010 року та включена до реєстру отриманих податкових накладних в травні 2010 року (т. 1 а.с. 105);

Відповідно до пп. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках.

Відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 цього Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, колегія суддів вважає, що у випадку коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких відбулися оплата та отримання товарів (робіт, послуг), суми податку, вказані в таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача на те, що відповідно до Порядку оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 липня 1997 р. №799, податкові накладні, які відправляються продавцем поштою покупцю, повинні надсилатися поштовим листом з рекомендованим повідомленням про вручення, з наступних підстав.

Згідно п. 1 Порядку оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій, цей Порядок визначає вимоги щодо оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій, що надсилаються платниками податку відповідно до статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Разом з тим, статтею 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачений порядок подання податкової декларації та визначення суми податкових зобов'язань контролюючим органом, а не порядок відправлення податкових накладних.

Таким чином, колегія суддів вважає, що вимоги Порядку оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій не розповсюджуються на порядок відправлення або передавання податкових накладних.

Крім того, в матеріалах справи наявні копії поштових конвертів, які позивач надав на підтвердження отримання податкових накладних поштою (т. 1 а.с. 106 - 109).

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем встановлено, що в порушення пп. 7.2.1 пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 3 та п. 19 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 р. №165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за №233/2037, позивачем включено до реєстрів отриманих податкових накладних та складу податкового кредиту за відповідні періоди суми податку на додану

вартість на підставі податкових накладних, що оформлені з порушенням установленого порядку нумерації на загальну суму 177,00 грн., у тому числі в травні 2010 року 143,00 грн., червні 2010 року 34,00 грн.

На думку органу державної податкової служби, діючий порядок нумерації податкових накладних установлено за принципом повної чисельної послідовності натуральних чисел, а застосування інших принципів не передбачено.

Визнаючи правомірним податкове повідомлення - рішення від 06 липня 2011 року №0000612303 в цій частині суд першої інстанції не надав оцінку зазначеному порушенню.

Колегія суддів не погоджується з висновком органу державної податкової служби з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ «Технополіс-1» позивачу були виписані податкові накладні від 21.05.2010 року №14/ТП44 (т. 1 а.с. 110) та від 10.06.2010 року №15/ТП44 (т. 1 а.с. 111).

Відповідно до пп. «а» пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити порядковий номер податкової накладної.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 р. №165, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за №233/2037, затверджений Порядок заповнення податкової накладної (далі - Порядок).

Відповідно до п. 3 Порядку порядковий номер податкової накладної відповідає порядковому номеру реєстру отриманих та виданих податкових накладних. При складанні податкової накладної філією чи структурним підрозділом платника податку порядковий номер податкової накладної встановлюється з урахуванням присвоєного коду (номера, шифру) і визначається числовим значенням через дріб. У чисельнику номера податкової накладної проставляється порядковий номер, а в знаменнику - код (номер, шифр).

Відповідно до п. 19 Порядку у разі, якщо база оподаткування визначається виходячи із звичайних цін і перевищує суму поставки товарів (послуг), визначену виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, тобто звичайна ціна перевищує фактичну, продавець виписує дві податкові накладні: одну - на суму, виходячи з фактичної ціни поставки, другу - на суму перевищення звичайної ціни над фактичною. Номер податкової накладної, яка виписана на суму перевищення звичайної ціни над фактичною, повинен через дріб містити позначку "ЗЦ". Така податкова накладна покупцю не надається; усі примірники таких податкових накладних зберігаються у продавця.

Разом з тим, відповідно до п. 5 та п. 2 даного Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що жодним нормативно - правовим актом не передбачено заборону на включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по податковим накладних, у яких в номері крім цифр містяться літери.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що податкові повідомлення - рішення від 06 липня 2011 року №0000612303 та від 21.09.2011 року №0000962303 винесені неправомірно, тому підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, відповідно до п. 1, п. 4 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні постанови порушено норми матеріального права, в зв'язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Аврора» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 червня 2012 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва від 06.07.2011 року №0000622303, №0000612303 та від 21.09.2011 року №0000962303.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Аврора» (02139, м. Київ, бульвар Перова, 36, ідентифікаційний код юридичної особи 24370724), судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1102 (одна тисяча сто дві) гривні 00 копійок.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Постанову у повному обсязі складено 07.05.2013 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: Н.В. Безименна

Суддя: І.В. Федотов

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Безименна Н.В.

Федотов І.В.