Ухвала

від 25.01.2017 по справі 2а-18403/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2017 року м. Київ К/800/29007/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А. ,

суддів: Веденяпіна О.А., Цвіркуна Ю.І.,

при секретарі: Горбатюку В.С.,

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДВС у м. Києві (правонаступник Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби)

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30.04.2013

у справі № 2а-18403/11/2670 Окружного адміністративного суду м. Києва

за позовом Публічного акціонерного товариства Аврора

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.06.2012 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.04.2013 постанову суду першої інстанції скасовано, позов задоволено: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 06.07.2011 № 0000622303 та № 0000612303, від 21.09.2011 № 0000962303.

У касаційній скарзі ДПІ просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для зменшення у податковому обліку позивача розміру від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, збільшення грошового зобов`язання із ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 20.06.2011 за № 3218/23-322/24370724.

Згідно з цими висновками позивач порушив норми пункту 6.1 ст.6 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств (Закон № 334/94-ВР), підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.4, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість (Закон № 168/97-ВР): заниження валового доходу на загальну суму 14961463,00 грн. у податковому обліку за 4-й квартал 2009 року, 1-й квартал 2011 року, зокрема: за 4-й квартал 2009 року: 1197832,00 грн. за операціями з продажу іноземної валюти та нарахування курсових різниць; за 1-й квартал 2011 року: 13686938,00 грн. по рядку 01.1 декларації доходи від продажу товарів (робіт, послуг) та 76693,00 грн. у рядку 01.6 декларації інші доходи ; заниження валових витрат за 2 півріччя-2010 рік на загальну суму 90564203,00 грн. та за 1-й квартал 2011 року на 26723177,00 грн., зокрема: за 1-й квартал 2011 року: 4250200,00 грн. у рядку 04.1 декларації витрати на придбання товарів (робіт, послуг), 316414,00 грн. у рядку 04.3 декларації витрати на оплату праці , 114703,00 грн. у рядку 04.4 декларації сума страхового збору (внесків) до фондів загальнообов'язкового страхування ; 545264,00 грн. у рядку 04.6 декларації сума податків, зборів (обов'язкових платежів), крім визначених у рядку 04.4 ; 22401484,00 грн. у рядку 04.9 декларації від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього року - 20 % суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 01.01.2010, 53377,00 грн. у рядку 04.4 декларації сума страхового збору (внесків) до фондів загальнообов'язкового страхування . Крім того, завищив податковий кредит на загальну суму 1571274,00 грн. у податковому обліку за лютий, квітень, травень, червень, грудень 2010 року, а саме: 67643,00 грн. за грудень 2010 року за господарськими операціями із поставки від ТОВ Я.Д. рекламних послуг, які не мали реального характеру з огляду на ознаки фіктивності цього постачальника, як-то: відсутність за своїм місцезнаходженням, відсутність матеріальних ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності; 1503454,00 грн. за лютий, квітень, травень, червень 2010 року у зв`язку з включенням до складу податкового кредиту сум ПДВ за податковими накладними, які виписані в інший податковий період, ніж відбулись господарські операції, за наслідками виконання яких вони були виписані.

У результаті цих порушень позивач завищив від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2010 рік у загальній сумі 89605938,00 грн., занизив ПДВ на 1546557,00 грн. у податковому обліку за лютий, квітень, травень, червень, грудень 2010 року.

За наслідками перевірки та адміністративного оскарження ДПІ стосовно позивача прийняті податкові повідомлення-рішення від 06.07.2011: № 0000622303 про завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2010 рік у загальній сумі 89605938,00 грн.; № 0000612303 про збільшення грошового зобов'язання із ПДВ на 1546557,00 грн. за основним платежем та на 386639,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); від 21.09.2011 № 0000962303 про збільшення грошового зобов'язання із ПДВ на 24717,00 грн. за основним платежем та на 6179,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

З приводу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, за якими збільшувались грошові зобов'язання із ПДВ, то слід вказати наступне.

У судовому процесі встановлено, що позивач включив до складу податкового кредиту в податковому обліку за лютий, квітень, травень, червень, грудень 2010 року ПДВ у загальній сумі 1546557,00 грн. за податковими накладними, виписаними постачальниками (Корпорація Альтіс -Холдинг , Акціонерна компанія Київенерго , філіал Кабельні мережі Київенерго Акціонерна компанія Київенерго ) за наслідками господарських операцій з поставки товарів (послуг), дати виписки яких припадають на інші податкові звітні періоди (у межах строку давності, встановленого ст. 15 Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами ), та при відсутності звернення позивача до податкового органу зі скаргою стосовно не видачі постачальниками податкових накладних. Фактичне виконання операцій з поставки товарів (послуг) постачальниками позивачу, як і сплата останнім сум ПДВ у їх вартості ДПІ не оспорюється.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР (втратив чинність з 1 січня 2011 року у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 цієї ж статті датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);.

Якщо платник не скористався правом подачі заяви, передбаченим підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР, і не звернувся до податкової інспекції зі скаргою, то він не має права включати до податкового кредиту суму ПДВ, не підтверджену податковою накладною.

У випадку, коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких фактично відбулись господарські операції, суми ПДВ, вказані у таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані.

Таке правозастосування відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій в постанові від 05.12.2011 у справі за позовом ТОВ Акцент буд до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Згідно зі статтею 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Висновок апеляційного суду, на відміну від суду першої інстанції відповідає вищевказані позиції Верховного Суду України.

Правильними є також висновки суду апеляційної інстанції щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту за грудень 2010 року у сумі 67643,00 грн., сформованого за наслідками поставки від ТОВ Я.Д. рекламних послуг.

За змістом наведених норм Закону № 168/97-ВР право платника податків на збільшення податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Заперечуючи проти позову та обґрунтовуючи правомірність зменшення у податковому обліку позивача сум податкового кредиту у цій сумі, ДПІ посилається на відсутність фактичного виконання операцій із поставки позивачу від ТОВ Я.Д. рекламних послуг, з огляду на недостатність основних фондів, а також відсутність цього постачальника за своїм місцезнаходженням.

Однак, суд апеляційної інстанції на підставі оцінки доказів, приєднаних до справи, а саме: копій: договору про надання послуг від 11.03.2010 № 03/2010/01-01, укладеного між позивачем та ТОВ Я.Д. , додаткової угоди до нього від 30.11.2010 № 9, актів наданих послуг, звітів про хід проведення рекламної кампанії, фото-звіти про хід проведення рекламних кампаній, лялькових вистав, тощо, копій із газет, податкових накладних, доказів тривалості господарських відносин позивача із ТОВ Я.Д. , за відсутності інших доводів та доказів з боку контролюючого органу, які б містили обґрунтовані сумніви щодо реального характеру поставки позивачу від ТОВ Я.Д. вказаних послуг, зробив юридично правильний висновок про недоведеність з боку ДПІ на виконання процесуального обов'язку, встановленого нормою частини другої ст. 71 КАС України, правомірності зменшення у податковому обліку позивача з ПДВ сум податкового кредиту відповідно. Оцінка доказів апеляційним судом зроблена з дотриманням норм ст. 86 КАС України.

Правильними є також висновки апеляційного суду про неправомірність прийнятого відносно позивача податкового повідомлення-рішення від 06.07.2011: № 0000622303.

Як свідчить акт перевірки, підставою для висновку ДПІ про завищення позивачем від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2010 рік у сумі 89605938,00 грн. стало не відображення позивачем у податковому обліку за 2009 рік від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у сумі 112007422,00 грн., яке виникло від перерахунку курсової різниці за заборгованістю та відсотків за фінансовими кредитами в іноземній валюті. Ця сума від'ємного значення не була відображена позивачем також і податковому обліку за 2010 рік.

Задовольняючи позовні вимоги у цій частині, апеляційний суд виходив із порушення контролюючим органом норм Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 № 984, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 р. за № 34/18772 (втратив чинність згідно з наказом Міністерства фінансів України від 20 серпня 2015 року № 727).

Відповідно до пункту 5.2 цього Порядку у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів; у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки; у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

Апеляційний суд, на відміну від суду першої інстанції, на підставі оцінки акту перевірки від 20.06.2011 за № 3218/23-322/24370724, зробив обґрунтований висновок, що акт перевірки не містить викладення обставин, які стали підставою для висновку про завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2010 рік у сумі 89605938,00 грн.; не містить акт також і посилань на документи, на підставі яких контролюючий орган прийшов до такого висновку.

Відповідно до пункту 6.1 ст.6 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

У 2010 році норми цього пункту діють з урахуванням особливостей, встановлених пунктом 22.4 статті 22 цього Закону.

Згідно з пунктом 22.4 ст. 22 цього Закону у 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року.

У 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

За змістом вказаних норм, платник податків має право відобразити у складі валових витрат у податковому обліку за 2010 рік лише 20 % розміру від'ємного значення об'єкта оподаткування, який утворився станом на 01.01.2010. При цьому, у податковому обліку за 2011 рік такий розмір від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток не обмежувався.

З огляду на встановлення в акті перевірки фактів заниження позивачем у податковому обліку за 2010 рік показників рядку 04.9 від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього року декларацій за 2010 рік - 20 % суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 01.01.2010, що свідчить про не включення позивачем у податковому обліку за 2010 рік від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 112007422,00 грн., яке виникло у 2009 році, висновок контролюючого органу про завищення розміру від'ємного значення є безпідставним. Від'ємне значення з податку на прибуток у податковому обліку позивача за 2009 рік у вказаному розмірі ДПІ не оспорює.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін,

якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДВС у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30.04.2013 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: ПідписЄ.А. Усенко Судді: підписО.А. Веденяпін підписЮ.І. Цвіркун