Ухвала

від 30.04.2013 по справі 825/315/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/315/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Скалозуб Ю.О. Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

У Х В А Л А

Іменем України

30 квітня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Безименної Н.В., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Бащенко Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 08.01.2013 року №0000151720,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 08.01.2013 року №0000151720.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 березня 2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, в якій просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 березня 2013 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правомірності проведення господарських операцій за січень та травень 2012 року щодо господарських взаємовідносин з ТОВ «Рокко»; за наслідками перевірки складено акт від 19.12.012 року №2800/17/НОМЕР_1.

Актом перевірки встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 15458,00 грн., в тому числі за січень 2012 року на 6780,00 грн., за травень 2012 року на 8678,00 грн., в результаті формування податкового кредиту з підприємствами, з якими не підтверджено реальність здійснення господарської діяльності.

В обґрунтування заниження позивачем податку на додану вартість орган державної податкової служби посилається на те, що позивачем безпідставно сформовано податковий кредит по податковим накладним, виписаним на придбання послуг у ТОВ «Рокко».

До такого висновку орган державної податкової служби дійшов на підставі довідки ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська «Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Рокко» щодо документального підтвердження господарських відносин із ТОВ «Хозстройсервіс» їх реальності та повноти відображення в обліку за січень 2012 року» від 26.06.2012 року №36/224/32218976, відповідно до якої перевіркою не підтверджено реальності здійснення операцій з контрагентами, а саме не встановлено факту поставок товарів по ланцюгу ТОВ «Хозстройсервіс» - ТОВ «Рокко» - контрагенти/покупці, та довідки ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська «Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Рокко» щодо документального не підтвердження господарських відносин із ТОВ «Гротта» їх реальності та повноти відображення в обліку за травень2012 року» від 12.10.2012 року №151/224/32218976, відповідно до якої в ході перевірки не підтверджено реальності здійснення операцій з контрагентами, а саме не встановлення факту поставок товарів по ланцюгу ТОВ «Гротта» - ТОВ «Рокко» - контрагенти/покупці:, зокрема, ОСОБА_2.

08 січня 2013 року ДПІ у м. Чернігові ДПС винесено податкове повідомлення - рішення №0000151720, яким позивачу на підставі акту перевірки за порушення пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 193.1 ст. 193, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 23187,00 грн., у тому числі за основним платежем 15458,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 7729,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем документи підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, а висновки акту перевірки не знайшли свого підтвердження, тому останнім правомірно сформовані дані податкового обліку по господарських операціях з ТОВ «Рокко».

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Частиною 2 ст. 3 цього Кодексу передбачено, що господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між позивачем (замовник) та ТОВ «Рокко» (виконавець) укладено договір від 01.11.2011 року №0111/01, відповідно до якого останній бере на себе зобов'язання виконувати роботи - виготовлення поліграфічної продукції, надання рекламних чи маркетингових послуг і т.д. Прийом - передача виконаних робіт за їх кількістю та якістю здійснюється сторонами за актами здачі - прийняття робіт, в яких зазначається сума, що підлягає оплаті замовником виконавцю (п. 2.2). Після передачі робіт та підписання акту здачі - прийняття робіт, роботи вважаються прийнятими замовником по кількості та якості (т. 1 а.с. 101 - 103).

На виконання умов договору позивачем надані акти прийняття - здачі робіт (надання послуг) від 10.01.2012 року №1001-01 (т. 1 а.с. 210), від 04.01.2012 року №0401-01 (т. 1 а.с. 243), від 14.01.2012 року №1401-01 (т. 1 а.с. 244), від 18 січня 2012 року №1801-01 (т. 1 а.с. 245), від 24.02.2012 року №2401-01 (т. 1 а.с. 246), від 03.05.2012 року №0305-01 (т 1 а.с. 248), від 07.05.2012 року №0706-01 (т. 1 а.с. 250), від 15.05.2012 року №1505-01 (т. 2 а.с. 1), від 22.05.2012 року №2205-01 (т. 2 а.с. 3), від 29.05.2012 року №2905-01 (т. 2 а.с. 5).

Згідно зазначених актів ТОВ «Рокко» виконало наступні роботи: розробка макету для широкоформатного друку; друк плакату 1х1,5 м; друк постеру сіті - лайт; поклейка постеру сіті - лайт; поклейка постеру білл - борд; порізка (плакатів, постерів сіті - лайт, постерів білл - борд); сортування плакатів і постерів за місцем призначення та видами макетів; розробка макету листівки; друк листівок А4, 4 стр. та 2 стр.; сортування листівок за місцем призначення; друк плакату 1,6х2,5 м; розповсюдження листівок; інформаційно - консультаційні послуги з питань ведення бізнесу та складання податкової звітності; рекламні послуги; розробка макету для порізки с/к плівки; порізка та поклейка с/к плівки; розробка макету банера; порізка листівок А5; порізка цінника «Акція» А4.

Також, на підтвердження отримання зазначених вище робіт (послуг) позивач надав податкові накладні від 10.01.2012 року №97 (т. 2 а.с. 7), від 04.01.2012 року №86, від 14.01.2012 року №104, від 18.01.2012 року №114, від 24.01.2012 року №118, від 03.05.2012 року №8, від 07.05.2012 року №29, від 15.05.2012 року №43, від 22.05.2012 року №63, від 29.05.2012 року №76 (т. 2 а.с. 41 - 55).

На підтвердження оплати отриманих послуг позивачем надані платіжні доручення від 31.01.2012 року №265, від 02.02.2012 року №268, від 31.05.2012 року №337.

Сума податку на додану вартість за зазначеними господарськими операціями була віднесена до складу податкового кредиту, що не заперечується сторонами.

На підтвердження подальшої реалізації отриманих робіт (послуг) позивачем надані договори з ТОВ «Паллант - вікно», ТОВ «Савсервіс - мова», філіал у м. Чернігові, ТОВ «Пет Технолоджис Україна», ТОВ «Фірма «Континент», ТОВ «Підприємство «Енергія», ЗАТ «Ритейлінгова компанія «Євротек», рахунки - фактури, акти здачі - прийняття робіт, податкові накладні та платіжні доручення.

Крім того, як вбачається з акту перевірки, одними із основних видів діяльності позивача є виробництво інших виробів з паперу та картону, друкування іншої продукції, виготовлення друкарських форм і надання інших поліграфічних послуг, брошурувально палітурна діяльність і надання пов'язаних з нею послуг, оброблення даних, розміщення інформації на веб - вузлах і пов'язана з ними діяльність, консультування з питань комерційної діяльності й керування, посередництво в розміщенні реклами в засобах масової інформації.

Також, згідно довідок про проведення зустрічних звірок, які були використані під час проведення перевірки, одним із видів діяльності ТОВ «Рокко» є рекламна діяльність та надання інших комерційних послуг.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що позивачем доведена реальність господарських операцій з ТОВ «Рокко».

Відповідно до пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих виконавцем податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на дату підписання договорів та розрахункових документів ТОВ «Рокко» не було припинено та було платником податку на додану вартість.

Також, як вбачається з акту перевірки, підставою для донарахування позивачу податкових зобов'язань є лише висновки довідок про проведення зустрічних звірок, будь - яких інших доказів на підтвердження укладення між позивачем та контрагентом правочинів, які вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами, не надано.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг) позивачу, на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що органом державної податкової служби, як суб'єктом владних повноважень не доведено, що зазначені вище правочини є такими, що не відповідають моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок, спрямовані на не реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано встановив протиправність податкового повідомлення - рішення від 08.01.2013 року №0000151720.

Відповідно до частини 1 статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби залишити без задоволення, постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 березня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Ухвалу у повному обсязі складено 07.05.2013 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: Н.В. Безименна

Суддя: І.В. Федотов

.

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Безименна Н.В.

Федотов І.В.