Постанова

від 25.04.2013 по справі 2а-13357/12/0170/2

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 квітня 2013 р. 12:33 Справа №2а-13357/12/0170/2

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Яковлєва С.В.,

при секретарі Проніні Є.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лунгомаре»

до Державної податкової інспекції у м. Ялті АРКрим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

за участю представників:

від позивача - Гладун А.І. - пред-к, дов.№30 від 07.09.2012 р.

від відповідача - Володькін С.А. - пред-к,дов. №3019/10.0 від 29.02.2012 р.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Лунгомаре» (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Ялті АРКрим Державної податкової служби (далі відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 14.09.2012 р. № 0003522301 та №0003552301. Вимоги мотивовані тим, що представники податкового органу при проведенні документальної позапланової виїзної перевірки зробили помилкові висновки про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України , що призвело до необґрунтованого нарахування податкових зобов'язань, протиправного застосування штрафних санкцій.

Представник позивача наполягав на задоволенні позову з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні 19.12.2012 р. надав заперечення на позов (вих..№5108/9/10-00 від 17.12.2012 р.) , в яких зазначив,що висновки , викладені в акті перевірки, зроблені на підставі наданих позивачем документів, відсутні підстави для визнання протиправними та скасуванню податкових повідомлень - рішень.

Ухвалою від 19.12.2012 р. судом призначена судова бухгалтерська експертиза , провадження по справі зупинено.

Після повернення матеріалів справи експертною установою провадження у справі було поновлено.

У судовому засіданні 25.04.2013 р. представник позивача наполягав на задоволенні позову, представник відповідача зазначив,що відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ

Працівниками відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Віаджіо» за період з 01.09.2011 р. по 31.10.2011 р. , за результатами якої 29.08.2012 р. був складений акт № 1207/22-01/36020440/146 .

У зазначеному Акті перевірки зафіксовано порушення позивачем п.п.44.2 ст.44, п.п. 138.1.1. п. 138.1 , п. 138.2, п.п. 138.8 ст.138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 ПК України , в наслідок чого занижено податок на прибуток за 2-4 квартали 2011 р. на 460000 грн. , порушення п.п 14.1.36 п.14.1 ст.14, п. п. 198.1, п.198.3 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України ,в наслідок чого занижене податкове зобов'язання по податку на додану вартість на суму 400000 грн.

За результатами вивчення матеріалів зазначеної перевірки відповідачем 14.09.2012 р. прийняти податкові повідомлення-рішення №0003522301 , відповідно до якого позивачу донараховане податкове зобов'язання по податку на прибуток у сумі 460000 грн. , та № 0003552301, згідно з яким позивачу нараховане податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 400000 грн. , застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 200000 грн.

З 01.01.2011 р. набрав чинності Податковий Кодекс України (далі ПК України), розділ ІІІ якого регулює порядок сплати податку на прибуток підприємств , а розділ V визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування.

Відповідно до п. 14.1.36 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу/

У ст. 135 ПК України встановлений порядок визначення доходів та їх склад, згідно з п. 135.1 якої доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У п.187.1. ст. 187 ПК України зазначено,що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1.ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 ПК України).

Згідно з п. 198.3. ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду .

Відповідно до п.200.1. ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач в акті перевірки № 1207/22-01/36020440/146 від 29.08.2012 р. зазначив, що в наслідок неможливості проведення зустрічної перевірки ТОВ «Віаджіо» з причин відсутності цього суб'єкта господарювання за юридичною адресою, стає зрозумілим ,що в наслідок не підтвердження наявності можливостей для проведення ним господарювання , діяльність зазначеного суб'єкта господарювання була направлена на проведення транзитних фінансових потоків, надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, та укладені з ним договори не мають реального товарного характеру. Крім того, відповідач вважає безпідставним віднесення до складу витрат , понесених платником податків в період часу,що перевірявся, коштів, сплачених ТОВ «Віаджіо» за ніби то придбаний у нього товар.

До матеріалів справи залучений експертний висновок №84 судово-бухгалтерської експертизи від 25.03.2013 р., здійснення якої відбувалось на виконання ухвали суду від 19.12.2012р.

Експертами встановлено,що відповідно до бухгалтерських документів позивача ним в період часу з 01.09.2011 р. по 31.10.2011 р. від ТОВ «Віаджіо» на виконання умов договору №6 від 01.09.2010р. отримано товару на суму 2400000грн. ( в тому числі ПДВ 400000 грн.), який облікований з урахуванням націнки на суму 33352075 грн. Експерти встановили при вивченні наданих ним документів, що в період часу з 01.09.2011 р. по 31.10.2011 р. позивачем було реалізовано придбаного у ТОВ «Віаджіо» на виконання умов договору №6 від 01.09.2010 р. товару на суму 3302857, 5 грн. , вартість якого була сплачена у повному обсязі. За вказаний період часу не реалізована товару на суму 21680 грн.

Вивчивши надані позивачем документи, вивчивши експертний висновок , приймаючи до уваги ненадання податковим органом відомостей щодо спростовування зазначених вище тверджень, викладених в експертному висновку, суд, вважає доведеним факт придбання та отримання від ТОВ «Віаджіо» в період часу,що перевірявся , товару в обсягах, відображених позивачем в бухгалтерській та податковій звітності , правомірності віднесення сплаченої їх вартості до складу валових витрат підприємства, в наслідок чого висновки податкового органу щодо взаємовідносин з цим контрагентом, викладені в акті перевірки № 1207/22-01/36020440/146 від 29.08.2012 р. , не відповідають дійсним обставинам справи, у нього були правові підстави для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту за відповідні звітні періоди, зарахування сплачених ним коштів до складу валових витрат.

За таких обставин існують підстави для задоволення позову.

Під час судового засідання, яке відбулось 25.04.2013 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 30.04.2013 р.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м.Ялті АРКрим Державної податкової служби від 014.09.2012 р. № 0003522301 та № 0003552301.

3. Стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання із рахунку коштів, призначених на утримання Державної податкової інспекції у м.Ялті АРКрим Державної податкової служби , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лунгомаре»(м.Ялта, наберна ім..Леніна/ вул..Морська, 21/1, код ЄДРПОУ 36020440) 2146 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Яковлєв С.В.