Ухвала

від 15.07.2013 по справі 2а-13357/12/0170/2

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-13357/12/0170/2

15.07.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Цикуренка А.С.,

суддів Санакоєвої М.А. ,

Дудкіної Т.М.

розглянувши матеріали справи №2а-13357/12/0170/2 за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В. ) від 25.04.13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лунгомаре" (Наб. ім. Ленина/вул. Морская, 21/1, м. Ялта, Автономна Республіка Крим,98600)

до Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби (вул.Васильєва,буд.16, м. Ялта, Автономна Республіка Крим,98600)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.04.13р. задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лунгомаре" до Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби від 014.09.2012 р. № 0003522301 та № 0003552301.

Стягнуто з Державного бюджету України шляхом безспірного списання із рахунку коштів, призначених на утримання Державної податкової інспекції у м.Ялті АР Крим Державної податкової служби, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лунгомаре» 2146 грн. судового збору.

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.04.13 та прийняти нове рішення по справі.

Сторони у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно. Від позивача надійшли письмові заперечення на апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що сторони викликалися в судове засідання, але в суд не з'явилися, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності їх представників.

Відповідно статті 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, а також неповно з'ясовані обставини, що мають істотне значення для справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лунгомаре» (далі позивач, ТОВ «Лунгомаре») звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби (далі відповідач) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.09.2012р. №0003522301 та №0003552301.

ТОВ «Лунгомаре» зареєстровано 01.08.2008р. виконавчим комітетом Ялтинської міської ради, номер запису 11461020000004803. Свідоцтво про державну реєстрацію від 01.08.2008р. №066455 серії А01. Код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ:36020440. (т.1 а.с.194)

Посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Віаджіо» за період з 01.09.2011 р. по 31.10.2011р..

За результатами перевірки складено акт № 1207/22-01/36020440/146 від 29.08.2012 р. (т.1, а.с. 16-33) (далі - акт перевірки)

Згідно висновків акту перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем:

- п.п.44.2 ст.44, п.п.138.1.1. п.138.1 , п.138.2, п.п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в наслідок чого занижено податок на прибуток за 2-4 квартали 2011р. на 460000грн.;

- порушення п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.п.198.1, п.198.3 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, в наслідок чого занижене податкове зобов'язання по податку на додану вартість на суму 400000 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято спірні податкові повідомлення-рішення від 14.09.2012 р. №0003522301, № 0003552301.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Судова колегія, дослідивши матеріали справи, погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим Кодексом України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Відповідно до п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Також статтею 75 Податкового кодексу України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до п. 14.1.36 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. (п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України)

У п.187.1. ст.187 ПК України зазначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу .(п.п.14.1.181. п.14.1 ст.14 ПК України)

Відповідно до п. 198.1.ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 ПК України).

Згідно з п.198.3. ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду .

Відповідно до п.200.1. ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до п.201.10. ст. 201 ПК України, є податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податковий кодекс України передбачає лише один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбання товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями.

З матеріалів справи вбачається, що у період з 01.09.2011 р. по 31.10.2011 р. ТОВ "Лунгомаре" здійснювали діяльність з ТОВ "Віаджіо" на підставі договору від 01.09.10 №6 на постачання товарів народного споживання (одяг, взуття, аксесуари), згідно якому ТОВ "Віаджіо" - "Продавець", а ТОВ "Лунгомаре" - "Покупець".Відповідно до пункту 1.1 договору "Продавець" поставляє "Покупцеві" товари в кількості, асортименті і цінах визначених в накладних.

Пунктом 2.1 розрахунок за товар між "Продавцем" і "Покупцем" здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на рахунок "Продавця", якщо інше не передбачено.

Встановлено, що за період з 01.09.2011р. по 31.10.2011р. ТОВ "Лунгомаре" придбало у ТОВ "Віаджіо" товари народного споживання (одяг, взуття, аксесуари) на суму 2400000грн. з ПДВ в тому числі по періодах:

- вересень 2011 року 1740000грн. в тому числі ПДВ 290000 грн.;

- жовтень 2011 року 660000грн. в тому числі ПДВ 110000грн..

Товар отриманий від ТОВ "Віаджіо" вказаний в бухгалтерському обліку по рахунку 631 "постачальники".

Розрахунки між підприємствами проводились у грошовій формі через розрахунковий рахунок, що підтверджується наступними платіжними дорученнями:

- від 14.09.2012р. №1219 на суму 740000 (в тому числі ПДВ 123333,33грн.)

- від 21.09.2012р. №1235 на суму 400000 (в тому числі ПДВ 66666,67грн.)

Всього за вересень 1140000 (в тому числі ПДВ 190000грн.)

- від 04.10.2012р. №1239 на суму 220000 (в тому числі ПДВ 36666,67грн.)

- від 12.10.2012р. №1249 на суму 330000 (в тому числі ПДВ 55000грн.)

- від 12.10.2012р. №1253 на суму 500000 (в тому числі ПДВ 175000грн.)

Станом на 31.10.2011р. в бухгалтерському обліку позивача по рахунку 631 "розрахунки з вітчизняними постачальниками" по розрахунками з ТОВ «Віаджіо» кредиторська заборгованість складає 210000грн., яка погашена у листопаді 2011р. платіжним дорученням від 03.11.2012р. №1274 на суму 210000 (в тому числі ПДВ 35000грн.)

ТОВ «Лунгомаре» представлені книги обліку розрахункових операцій на РРО №0112009504р/4, №0112010242р/2 з підклеєними Z-звітами в яких відбита реалізація товарів по кодах. Виручка за реалізовані товари вносилася до каси підприємства та на розрахунковий рахунок (по терміналу).

Реалізація товару від ТОВ «Віаджіо» відбита в касовій книзі прибутковими ордерами і банківськими квитанціями підтверджуючі надходження грошових коштів за картками терміналу (т.2 а.с.40)

Відповідно до вимог ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вимог ч.2 ст.71 КАС України відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надано доказів, що позивачем не придбавався у ТОВ «Віаджіо» товар у зазначених обсягах, а також не реалізовувався позивачем.

Вказаний висновок також підтверджується експертним висновком №84 судово-бухгалтерської експертизи від 25.03.2013р... Відповідно до бухгалтерських документів позивача, ним в період часу з 01.09.2011р. по 31.10.2011р. від ТОВ «Віаджіо» на виконання умов договору №6 від 01.09.2010р. отримано товару на суму 2 400 000грн. ( в тому числі ПДВ 400 000 грн.), який облікований з урахуванням націнки на суму 33352075 грн. Експертизою встановлено, що у період часу з 01.09.2011р. по 31.10.2011р. позивачем реалізовано придбаного у ТОВ «Віаджіо» на виконання умов договору №6 від 01.09.2010 р. товару на суму 3302857,05 грн., вартість якого сплачена у повному обсязі. За вказаний період часу не реалізовано товару на суму 21680 грн.

Головним доводом апеляційної скарги відповідача є те, що в наслідок неможливості проведення зустрічної перевірки ТОВ «Віаджіо» з причин відсутності суб'єкта господарювання за юридичною адресою, податковий орган дійшов висновку, щодо не підтвердження наявності можливостей для проведення ним господарювання, отже діяльність зазначеного суб'єкта господарювання була направлена на проведення транзитних фінансових потоків, надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, та укладені з ним договори не мають реального товарного характеру. З урахуванням чого, відповідач вважає безпідставним віднесення позивачем до складу витрат, понесених платником податків в період часу, що перевірявся, коштів, сплачених ТОВ «Віаджіо» за ніби то придбаний у нього товар.

Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком та вказує наступне.

Посилання податкового органу на факт відсутності постачальника за його місцезнаходженням, свідчить лише про порушення даною юридичною особою законодавства, яке стосується його реєстрації, як суб'єкта підприємницької діяльності чи платника податків і зобов'язує його повідомляти реєструючі органи про зміну свого місця знаходження, а у випадку порушення даної вимоги передбачає персональну відповідальність такої особи та її посадових осіб.

Факт відсутності контрагента за місцезнаходженням на дату проведення перевірки не може слугувати підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Вказаної думки також дотримується ВАСУ в ухвалі від 16.05.2012 р. по справі №К-9991/6724/12, ухвалах від 17.07.2012 р. №К/9991/1812/12 та від 17.01.2012 р. №К-15283/09.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін. У ст. 200 КАС України наведені підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У зв'язку з чим колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови без змін.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.04.13р. по справі №2а-13357/12/0170/2 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис А.С. Цикуренко

Судді підпис М.А.Санакоєва

підпис Т.М. Дудкіна

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.С. Цикуренко