Постанова

від 15.05.2013 по справі 2а-10304/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2013 року № 2а-10304/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд

в складі головуючої cудді - Потабенко В.А.

за участю секретаря судового засідання - Гойни Є.А.,

за участю представників сторін:

від позивача: Крайник Л.В., згідно довіреності,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом дочірнього підприємства відкритого акціонерного товариства "Український інститут автобусо-тролейбусобудування" Випробувальний центр "Укравтотест" до Державної податкової інспекції в Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

дочірнє підприємство відкритого акціонерного товариства "Український інститут автобусо-тролейбусобудування" Випробувальний центр "Укравтотест" (надалі - ДП Випробувальний центр "Укравтотест") звернулось до суду з адміністративним позовом до ДПІ в Сихівському районі м. Львова Львівської області (надалі - ДПІ в Сихівському районі м. Львова), в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.11.2012 року № 0003842321 та № 0003852321, що прийняті за наслідками проведеної документальної виїзної позапланової перевірки з питань правильності декларування податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні взаєморозрахунків із ТзОВ "Промелектро-75" за серпень, вересень, листопад 2011 року, ПП "Велес-ЛВ" за серпень 2011 року, ПП "Інтергал-Т" за квітень 2012 року, ТзОВ "Сафір-маркет" за травень 2012 року, ТзОВ "Діалог Транс" за травень 2012 року, ТзОВ "Дельта-Транс" за травень, червень 2012 року, оформленої актом № 2162/22-10/30823587 від 12.11.2012 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акту ДПІ в Сихівському районі м. Львова, на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності ДП Випробувальний центр "Укравтотест". Позивач зазначає, що включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту відповідно до податкових накладних, отриманих від ТзОВ "Промелектро-75" за серпень, вересень, листопад 2011 року, ПП "Велес-ЛВ" за серпень 2011 року, ПП "Інтергал-Т" за квітень 2012 року, ТзОВ "Сафір-маркет" за травень 2012 року, ТзОВ "Діалог Транс" за травень 2012 року, ТзОВ "Дельта-Транс" за травень-червень 2012 року, та формування об'єкту оподаткування податком на прибуток за рахунок витрат на придбання товарів, робіт, послуг у вказаних контрагентів у відповідних періодах цілком обґрунтовано нормами діючого законодавства, зокрема Податковим кодексом України. Позивач зазначає, що всі первинні бухгалтерські документи видані у відповідності до вимог законодавства, оформлені належним чином, а операції, по яких сформовано податкові зобов'язання з податку на додану вартість і податку на прибуток, пов'язані з власною господарською діяльністю позивача. Крім того, вважає, податковий орган позбавлений повноважень на визнання правочинів нікчемними. Відповідно, ДП Випробувальний центр "Укравтотест" жодним чином не порушувало норм податкового законодавства, в зв'язку з чим спірні податкові повідомлення-рішення прийнято неправомірно та такі підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, пояснив, що долучив до матеріалів справи всі необхідні документи, які свідчать про реальність господарських операцій, що досліджувались податковим органом під час проведення перевірки.

Представник відповідача в судове засідання 15.05.2013 року не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи. В попередніх судових засідання позовні вимоги заперечив повністю з підстав, наведених у письмових запереченнях від 07.02.2013 року, суть яких зводиться до наступного. В ході проведення перевірки встановлено, що місцезнаходження контрагента ДП Випробувальний центр "Укравтотест" ТзОВ "Промелектро-75" не встановлено, в нього відсутні трудові, матеріальні ресурси та транспортні засоби, що вказує на неможливість проведення господарської діяльності. Аналогічно і по ПП "Велес-ЛВ", ПП "Інтергал-Т", ТзОВ "Сафір-маркет", ТзОВ "Діалог Транс", ТзОВ "Дельта-Транс" - суб'єкти господарювання не мають основних засобів та виробничих потужностей. Відповідними актами позапланових перевірок встановлено, що фінансово-господарські відносини вказаних суб'єктів господарювання з позивачем мають ознаки нереальності. Отже, позивачем перераховувались кошти на контрагентів без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків. Звідси, формування об'єкта оподаткування податком на прибуток за рахунок витрат на оплату товарів/послуг та формування податкового кредиту за рахунок ПДВ, сплаченого в складі вартості товарів/послуг, є безпідставним, незважаючи на наявність деяких первинних бухгалтерських документів, які за формальними ознаками відповідають вимогам чинного законодавства. За таких обставин представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступних підстав.

Позивач - дочірнє підприємство відкритого акціонерного товариства "Український інститут автобусо-тролейбусобудування" Випробувальний центр "Укравтотест" - зареєстроване 14.04.2000 року виконавчим комітетом Львівської міської ради як суб'єкт господарювання, код 30823587, фактичне місцезнаходження та місце реєстрації в податкових органах: м. Львів, вул. Персенківка, 10, перебуває на обліку в ДПІ в Сихівському районі м. Львова, є платником ПДВ з 2001 року.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведена документальна виїзна позапланова перевірка з питань правильності декларування податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні взаєморозрахунків із ТзОВ "Промелектро-75" за серпень, вересень, листопад 2011 року, ПП "Велес-ЛВ" за серпень 2011 року, ПП "Інтергал-Т" за квітень 2012 року, ТзОВ "Сафір-маркет" за травень 2012 року, ТзОВ "Діалог-Транс" за травень 2012 року, ТзОВ "Дельта-Транс" за травень, червень 2012 року, за наслідками якої оформлено акт № 2162/22-10/30823587 від 12.11.2012 року.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ в Сихівському районі м. Львова прийнято податкові повідомлення-рішення від 26.11.2012 року №0003852321, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 69253,75 грн., у тому числі за основним платежем - 55403,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 13850,75 грн., та №0003842321, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 69582,75 грн., у тому числі за основним платежем - 60102,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 9480,75 грн.

Оскаржувані податкові повідомлення-рішення податковим органом було прийнято в зв'язку з порушенням позивачем вимог:

- п.п 138.1.1 п.138.1, п.138.4, п.138.8 ст.138, п.139.1.9 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 60102,00 грн., в тому числі за ІІ-ІІІ квартали 2011 року в розмірі 17372,00 грн., ІІ-ІV квартали 2011 року в розмірі 22179,00 грн., І квартал 2012 року в розмірі 4112,00 грн., півріччя 2012 року в розмірі 37923,00 грн.;

- п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст.14, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 55403,00 грн., в тому числі за серпень 2011 року в розмірі 6582,00 грн., вересень 2011 року в розмірі 8524,00 грн., листопад 2011 року в розмірі 4180,00 грн., березень 2012 року в розмірі 3917,00 грн., травні 2012 року в розмірі 16500,00 грн., червень 2012 року в розмірі 157000,00 грн.

Так, податковий орган вважає, що операції ДП Випробувальний центр "Укравтотест" з контрагентами ТзОВ "Промелектро-75" в серпні-листопаді 2011 року, ПП "Велес-ЛВ" в серпні 2011 року, ПП "Інтергал-Т" в квітні 2012 року, ТзОВ "Сафір-маркет" в травні 2012 року, ТзОВ "Діалог Транс" в травні 2012 року, ТзОВ "Дельта-Транс" в травні-червні 2012 року фактично не відбулись, в зв'язку з чим позивачем протиправно сформовано витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, та податковий кредит.

У відповідності до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. Для з'ясування зазначених обставин судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.

Крім того, судам слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Судам також потрібно враховувати, що умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

На підтвердження реальності операцій з контрагентом ТзОВ "Промелектро-75" позивачем було надано договір № 20102011 від 20.10.2011 року, предметом якого є проведення технічного обслуговування, поточного ремонту та підготовка до повірки з випробувань місць кріплень ременів безпеки транспортних засобів.

Відповідно до ст. 638 Цивільного Кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Зі змісту наданого договору, а також акта виконаних робіт від 28.11.2011 року та податкової накладної № 181 від 28.11.2011 року, що знаходяться в матеріалах справи, не можливо встановити, про які істотні умови надання послуг сторони дійшли згоди. Так, до матеріалів справи не долучено доказів того, які саме роботи по технічному обслуговуванню, поточному ремонту та підготовці до повірки були виконано, якого саме стенду та яких транспортних засобів. Не зазначено, чи здійснювалась заміна будь-яких запчастин при виконанні робіт, а якщо здійснювалась, то яких саме, за чий рахунок вони придбавались та транспортувались. Не вказано, в який спосіб відбувалось формування ціни на послуги, місце надання послуг тощо.

Незважаючи на неодноразове витребовування доказів оплати вартості наданих послуг, суду такі представлено не було.

Аналогічною є ситуація і з іншими договорами по ТзОВ "Промелектро-75" - № б/н від 15.06.2011 року на проведення технічного обслуговування та поточного ремонту стенду для випробовування пасажирських сидінь (акт від 30.06.2011 року, податкова накладна не представлена), та № 06072011 року від 06.07.2011 року (акт виконаних робіт від 30.09.2011 року, податкова накладна № 198 від 30.09.2011 року).

Крім того, з акта перевірки від 12.11.2012 року вбачається і не заперечується представником позивача, у ДП Випробувальний центр "Укравтотест" по контрагенту ТзОВ "Промелектро-75" станом на 01.12.2011 року рахується кредиторська заборгованість 106270,00 грн.

Що стосується взаємовідносин з ПП "Велес-ЛВ", то згідно договору № 21072011 року від 21.07.2011 року, предметом такого була купівля-продаж акумуляторів 6В/1500 мАГ у кількості 2 шт. До договору долучено копії видаткової та податкової накладної № 75 від 09.08.2011 року та № 75 від 09.08.2011 року відповідно, однак, не подано доказів оплати поставленого товару, відсутні доручення на осіб ДП Випробувальний центр "Укравтотест", уповноважених прийняти даний товар, докази транспортування товару.

Судом не беруться до уваги твердження представника позивача про те, що вказані акумулятори після їх придбання у ПП "Велес-ЛВ" були продані ПАТ "Модуль", оскільки договір з ПП "Велес-ЛВ" був укладений пізніше, ніж з ПАТ "Модуль".

На підтвердження взаємовідносин з ТзОВ "Дельта-Транс" позивачем було подано договори № 10601 від 01.06.2012 року (з актом виконаних робіт від 25.06.2012 року та податковою накладною № 2505 від 25.06.2012 року), № 10602 від 01.06.2012 року (з актом виконаних робіт від 20.06.2012 року та податковою накладною № 2901 від 29.06.2012 року), № 50301 від 05.03.2012 року (з актом виконаних робіт від 30.05.2012 року та податковою накладною № 3004 від 30.05.2012 року). Предметом вказаних договорів були послуги по проведенню діагностики, технічного обслуговування та поточного ремонту комплексу для температурних випробувань "Almemo", діагностики, технічного обслуговування та поточного ремонту аналізатора звуку та вібрації SVAN9473, технічного обслуговування та поточного ремонту стенду для випробування місць кріплення пасажирських сидінь.

Водночас, вищезазначені договори та акти виконаних робіт не містять вказівки на те, які саме роботи по проведенню діагностики, технічному обслуговуванню та поточному ремонту були виконано. Не вказано, чи здійснювалась заміна будь-яких запчастин при виконанні робіт, а якщо здійснювалась, то яких саме, за чий рахунок вони придбавались та транспортувались. Не вказано, в який спосіб відбувалось формування ціни на послуги, місце надання послуг тощо, чи використовувались під час надання послуг будь-яке устаткування, механізми.

Крім того, доказів оплати вартості наданих послуг суду представлено не було.

З акта перевірки від 12.11.2012 року вбачається, що у ДП Випробувальний центр "Укравтотест" по контрагенту ТзОВ "Промелектро-75" станом на 01.09.2012 року рахується кредиторська заборгованість 111700,00 грн.

Слід також зазначити, що у ТзОВ Дельта-Транс" відсутня дозвільна документація на проведення технічних випробувань та досліджень.

Реальність взаємовідносин з ТзОВ "Сафір-маркет" позивач підтверджує договором № 20401 від 02.04.2012 року на проведення поточного ремонту будинку підконтрольної експлуатації в смт. Шацьк ур. Гряда Волинської області, актом виконаних робіт 31.05.2012 року та податкової накладною № 3106 від 31.05.2012 року.

Однак, зважаючи на специфіку проведення ремонтних робіт, представником позивача не долучено до матеріалів справи доказів того, які саме роботи по поточному ремонту будинку виконувались, які матеріали при цьому застосовувались, за чий рахунок вони придбавались та транспортувались у Волинську область. Відсутня калькуляція робіт та докази оплати таких.

Підтвердження факту наявності у позивача майна в смт. Шацьк Волинської області не може бути беззаперечним доказом реальності робіт, виконання яких за договором належало ТзОВ "Сафір-маркет".

Крім того, з акта перевірки від 12.11.2012 року вбачається і не заперечується представником позивача, наявність у ДП Випробувальний центр "Укравтотест" по контрагенту ТзОВ "Сафір-Маркет" станом на 30.06.2012 року кредиторської заборгованості 44000,00 грн.

Щодо контрагента ДП Випробувальний центр "Укравтотест" ПП "Інтеграл-Т", то на підтвердження реальності взаємовідносин з таким позивачем надано суду копію договору № 240201 від 24.02.2012 року на проведення технічного обслуговування автотранспортних засобів, вартість якого становить 23500,00 грн. Водночас, ні сам договір, ні акт здачі-приймання робіт № 3003 без дати не містить вказівок на те, технічне обслуговування яких саме транспортних засобів було проведено. Не зазначено, чи здійснювалась заміна будь-яких запчастин при виконанні робіт по технічному обслуговуванню, а якщо здійснювалась, то яких саме, за чий рахунок вони придбавались та транспортувались. Не вказано, в який спосіб відбувалось формування ціни на послуги, місце надання послуг тощо, чи використовувались під час надання послуг будь-яке устаткування, механізми тощо.

Також слід зазначити, що в акті здачі-приймання № 3003 мова йде про науково-технічну продукцію, водночас, згідно договору виконувались роботи по обслуговуванню ТЗ.

Доказів оплати вартості наданих робіт суду представлено не було.

Крім того, з акта перевірки від 12.11.2012 року вбачається і не заперечується представником позивача, наявність у ДП Випробувальний центр "Укравтотест" по контрагенту ПП "Інтеграл-Т" станом на 01.07.2012 року кредиторської заборгованості 21600,00 грн.

Реальність взаємовідносин з ТзОВ "Діалог Транс" позивач підтверджує договором № 02032012/1 від 02.03.2012 року про надання йому консультаційних та юридичних послуг, а також здійснення дій, необхідних для проведення підготовки нормативної документації з метою проходження замовником технічного нагляду НААУ за акредитованим ООВ на відповідність вимогам ДСТУ ISO/IES 17025/2005, відповідно до вимог Національного агентства з акредитації України, актом виконаних робіт від 31.05.2012 року та податковою накладною № 3112 від 31.05.2012 року. Однак, з зазначеного акта виконаних робіт неможливо встановити, які саме консультаційні та юридичні послуги були надані позивачу та в якій кількості, коли. Також неможливо встановити і те, які саме дії було вчинено для проведення підготовки нормативної документації з метою проходження замовником технічного нагляду НААУ за акредитованим ООВ на відповідність вимогам ДСТУ ISO/IES 17025/2005, чи виготовлялись під час такої підготовки будь-які документи, якщо так, то за чий рахунок. В матеріалах справи відсутній звіт про проведену претензійно-позовну роботу, роботу по представленню інтересів ДП Випробувальний центр "Укравтотест" в суді та узагальненню судової практики. З урахуванням широкого спектру послуг, які планувалось надавати за договором № 02032012/1 від 02.03.2012 року, не визначено, в якій спосіб формувалась ціна на ті чи інші послуги.

Доказів оплати вартості наданих послуг суду представлено не було.

Крім того, з акта перевірки від 12.11.2012 року вбачається і не заперечується представником позивача, наявність у ДП Випробувальний центр "Укравтотест" по контрагенту ТзОВ "Діалог Транс" станом на 30.06.2012 року кредиторської заборгованості 19200,00 грн.

Також судом встановлено наявність у позивача атестату акредитації, виданого Національним агентством з акредитації України № 2т261 від 26.01.2011 року з строком дії до 25.01.2014 року. Звідси, є необґрунтованим замовлення консультаційних послуг з підготовки нормативної документації до акредитації.

Щодо наданих на підтвердження реальності вищеперелічених договорів представником позивача фотографій устаткування та транспортних засобів, то суд вважає такі в порядку ст. 70 КАС України, неналежними та недопустимими, оскілкьи такіне містять інформацію щодо предмету доказування. З даних фотографій неможливо встановити, які роботи по проведенню діагностики, технічного обслуговування та поточного ремонту обладнання ДП Випробувальний центр "Укравтотест" було проведено його контрагентами.

Крім того, суд вважає неналежними доказами акт прийому-передачі документації по підготовці планового складу НААУ по акредитованому ООВ від 05.05.2012, підписаний представниками ДП Випробувальний центр "Укравтотест" та ТзОВ "Діалог Транс", оскільки такий не скріплений печаткою виконавця робіт.

Аналогічно і по переліку і обсягах робіт по договору № 50301 з ТзОВ "Дельта-Транс", акту-переліку виконання робіт по договору № 10601 з ТзОВ "Дельта-Транс", акту прийому-передачі робіт по договору № 10602 з ТзОВ "Дельта-Транс".

Факт відрядження працівників ДП Випробувальний центр "Укравтотест" ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 в смт. Шацьк на базу "Конструктор" з метою прийому робіт по ремонту будинку не може бути однозначним доказом виконання таких робіт силами ТзОВ "Сафір-маркет".

Судом при оцінці доказів, які мають значення до справи, взято до уваги документально підтверджене пояснення ДПІ в Сихівському районі м. Львова від 03.04.2013 року, згідно якого акт виконаних робіт від 30.05.2012 року , підписаний зі сторони ТзОВ "Дельта-Транс" ОСОБА_13, а податкову накладну від 30.05.2012 року на цю ж суму підписану ОСОБА_7 Також, згідно акта про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Дельта-Транс" від 10.08.2012 № 719/2201/37998163, у періоді, за який проводилась зустрічна звірка (травень-червень 2012 року) керівником ТОВ "Дельта-Транс" був ОСОБА_13 Згідно договору про надання юридичних послуг від 02.03.2012 року, такий від імені ТОВ "Діалог Транс" підписаний ОСОБА_15, а згідно акту про результати проведення зустрічної звірки ТОВ "Діалог Транс" від 10.08.2012 року №720/2201/37998179, у періоді, за який проводилась зустрічна звірка (березень-червень 2012 року), директором ТОВ "Діалог Транс" був ОСОБА_14. Договори з ТзОВ "Промелектро-75" від 15.06.2011 року, 06.07.2011 року, 20.10.2011 року, відповідні акти виконаних робіт та податкові накладні від 30.08.2011 року, 30.09. 2011 року, 28.11. 2011 року зі сторони ТОВ "Промелектро-75" підписані ОСОБА_10 Водночас в ході розслідування кримінальної справи №69-0149 отримано відповідь Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, відповідно до якої громадянин Російської Федерації ОСОБА_10 перебував на території України у періоді 2009-2011 років лише два дні -22.03.11 та 30.05.11. Також, договір з ПП "Велес-ЛВ" від 21.07.2011 року, видаткову та податкову накладну від 09.08.2011 року підписано ОСОБА_12, в той час як згідно наказу №23 від 01.07.2011 року ОСОБА_12 звільнений з посади керівника ПП "Велес-ЛВ" 01.07.2011 року.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704.

Відповідно до п.п.1.2 п.1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.п.2.1 п.2 Положення).

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Так, виходячи з вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV, обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

У статті 2 вказаного Закону зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п.3.2 ст. З Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).

Частиною 5 статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" передбачено, що підприємство самостійно визначає облікову політику; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановленим цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форму внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.

Разом з тим, у листі Державної податкової адміністрації України від 08.04.2008 року №3146/6/15-016 зазначено, що частиною другою та третьою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" передбачається, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно п.152.1. ст.152 Податкового кодексу України податок на прибуток нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього кодексу, від податкової бази, визначеної згідно зі ст.149 цього кодексу. Згідно ст.149 кодексу, податковою базою для цілей цього розділу визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього кодексу, з урахуванням положень ст.ст.135-137 та 138-143 цього кодексу.

Згідно п.п. 134.1.1. п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі ст.ст.135-137 цього кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі ст.ст.138-143 цього кодексу, з урахуванням правил, встановлених ст.152 цього кодексу.

Склад витрат та порядок їх визнання передбачений ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку визначені ст.139 кодексу.

Так, відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України визначено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку (п.п. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138).

Податковий кредит, у відповідності до п.14.1.181 ст.14 Податкового кодексу України, визначається як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.180.1 ст. 180 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платником податку на додану вартість є:

1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу;

2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;

3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також:

- особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством;

- особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України є дата здійснення першої з наступних подій:

а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

б) дата отримання податкової накладної.

Відповідно п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України , податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.1 ст.201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (п.201.6 Податкового кодексу України).

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України).

Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Виходячи із приписів вищевказаної імперативної норми закону, лише відсутність податкової накладної позбавляє права на включення до складу податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Водночас, наявність податкової накладної без фактичного здійснення господарської операції (оприбуткування товару, його оплата, використання у господарській діяльності тощо) не може бути підставою для включення визначених у такій накладній сум податку на додану вартість до податкового кредиту відповідного місяця.

Аналізуючи матеріали справи, суд вважає, що поданих ДП Випробувальний центр "Укравтотест" первинних бухгалтерських документів не достатньо для висновку про реальність господарських операцій з ТзОВ "Промелектро-75" в серпні-листопаді 2011 року, ПП "Велес-ЛВ" в серпні 2011 року, ПП "Інтергал-Т" в квітні 2012 року, ТзОВ "Сафір-маркет" в травні 2012 року, ТзОВ "Діалог Транс" в травні 2012 року, ТзОВ "Дельта-Транс" в травні-червні 2012 року.

Звідси, з урахуванням положень Податкового кодексу Закону України, у позивача виключається можливість формування податкового кредиту та валових витрат із вищевказаних операцій.

Суд вважає за необхідне зазначити, що наявність деяких первинних бухгалтерських документів без фактичного здійснення господарської операції (оприбуткування товару, його оплата, використання у господарській діяльності тощо) не може бути підставою для включення визначених у таких документах сум податку на додану вартість до податкового кредиту відповідного місяця та сум витрат до валових.

Судом при розгляді спору враховано також факти, встановлені в ході невиїзних перевірок ТзОВ "Промелектро-75", ПП "Велес-ЛВ", ПП "Інтергал-Т", ТзОВ "Сафір-маркет", ТзОВ "Діалог Транс", ТзОВ "Дельта-Транс", згідно яких податковими органами встановлено відсутність у вказаних суб'єктів господарювання основних фондів та виробничих потужностей, трудових ресурсів, земельних ділянок, транспортних засобів, що вказує на неможливість фактичного здійснення ними господарської діяльності в частині виконання робіт, надання послуг.

Суд вважає за необхідне зазначити, що факт визнання неправомірними дії ДПІ в Дзержинському районі м. Харкова по проведенню зустрічної перевірки ТзОВ "Сафір-Маркет" за період квітень-червень 2012 по взаємовідносинах з ПП "Сучасна покрівля" та зобов'язання ДПІ в Дзержинському районі м. Харкова вилучити з Автоматизованої системи "Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" відомості внесені на підставі зазначеного акта щодо податкових зобов'язань та податкового кредиту за квітень-червень 2012 року згідно рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.11.2012 року, залишеного без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2013 року, не є самостійною підставою для висновку про реальність операцій ДП Випробувальний центр "Укравтотест" з ТзОВ "Сафір-маркет" і повинен братись до уваги в комплексі з іншими доказами по справі.

Щодо рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.11.2012 року, яким позов ТзОВ "Діалог Транс" задоволено, визнано неправомірними дії ДПІ в Дзержинському районі м. Харкова по проведенню зустрічної перевірки ТзОВ "Діалог Транс" щодо документального підтвердження господарських операцій з платниками податків за період з 07.03.2012 року по 30.06.2012 року, зобов'язано ДПІ в Дзержинському районі м. Харкова вилучити з Автоматизованої системи "Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" відомості внесені на підставі зазначеного акта щодо податкових зобов'язань та податкового кредиту за березень-червень 2012 року, то таке не набрало законної сили.

Аналогічно і рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2012 року по контрагенту позивача ТзОВ "Дельта-Транс".

Відповідно до ч. 2 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтю 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком розгляду справи суд погоджується з висновками податкового органу про порушення ДП Випробувальний центр "Укравтотест" п.п 138.1.1 п.138.1, п.138.4, п.138.8 ст.138, п.139.1.9 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого ним занижено податок на прибуток на загальну суму 60102,00 грн., в тому числі за ІІ-ІІІ квартали 2011 року в розмірі 17372,00 грн., ІІ-ІV квартали 2011 року в розмірі 22179,00 грн., І квартал 2012 року в розмірі 4112,00 грн., півріччя 2012 року в розмірі 37923,00 грн.; п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст.14, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого ним занижено податок на додану вартість на загальну суму 55403,00 грн., в тому числі за серпень 2011 року в розмірі 6582,00 грн., вересень 2011 року в розмірі 8524,00 грн., листопад 2011 року в розмірі 4180,00 грн., березень 2012 року в розмірі 3917,00 грн., травні 2012 року в розмірі 16500,00 грн., червень 2012 року в розмірі 157000,00 грн.

Позивачем в ході розгляду справи не надано доказів, які б свідчили про реальних характер його господарських взаємовідносин з ТзОВ "Промелектро-75" в серпні-листопаді 2011 року, ПП "Велес-ЛВ" в серпні 2011 року, ПП "Інтергал-Т" в квітні 2012 року, ТзОВ "Сафір-маркет" в травні 2012 року, ТзОВ "Діалог Транс" в травні 2012 року, ТзОВ "Дельта-Транс" в травні-червні 2012 року.

Звідси, правомірним є застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій відповідно до ст.ст. 123 Податкового кодексу України.

Отже, прийняті відповідачем спірні податкові повідомлення-рішення від 26.11.2012 року № 0003842321 та № 0003852321 є правомірними та скасуванню не підлягають.

Відповідно до ст. 94 КАС України, судові витрати позивачу в даній справі не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 18, 19, 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

у задоволенні позову відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 186, 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 18.05.2013 року.

Суддя Потабенко В.А.