Постанова

від 15.10.2013 по справі 2а-10304/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2013 року Справа № 876/8816/13

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Улицького В.З.

суддів: Гулида Р.М., Каралюса В.М.

при секретарі судового засідання: Дутки І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Львові апеляційну скаргу Дочірнього підприємства відкритого акціонерного товариства "Український інститут автобусно-тролейбусобудування" Випробувальний центр "Укравтотест" на постанову Львівського акружного адміністративного суду від 15.05.2013 року у справі за позовом Дочірнього підприємства відкритого акціонерного товариства "Український інститут автобусно-тролейбусобудування" Випробувальний центр "Укравтотест" до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова про скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановила:

У травні 2013 року Дочірнє підприємство відкритого акціонерного товариства "Український інститут автобусно-тролейбусобудування" Випробувальний центр "Укравтотест" звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова про скасування податкових повідомлень-рішень.

Позивач вказував, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 26.11.2012 року № 0003842321 та № 0003852321, за наслідками проведеної документальної виїзної позапланової перевірки з питань правильності декларування податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні взаєморозрахунків із ТзОВ "Промелектро-75" за серпень, вересень, листопад 2011 року, ПП "Велес-ЛВ" за серпень 2011 року, ПП "Інтергал-Т" за квітень 2012 року, ТзОВ "Сафір-маркет" за травень 2012 року, ТзОВ "Діалог Транс" за травень 2012 року, ТзОВ "Дельта-Транс" за травень, червень 2012 року, оформленої актом № 2162/22-10/30823587 від 12.11.2012 року.

Перевіркою встановлено наступні порушення: ст. 138, 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього в сумі 60 102,00 грн., у тому числі ІІ-ІІІ квартал 2011 року в розмірі 17 372,00 грн., ІІ-ІV квартал 2011 року - 22 179,00 грн., І квартал 2012 року в розмірі 4112,00 грн, півріччя 2012 року в розмірі 37 923,00 грн.; пп.14.1.181, п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 55403 грн., у тому числі за серпень 2011 року в розмірі 6582,00 грн., вересень 2011 року - 8524,00 грн, листопад 2011 року - 4180,00 грн, березень 2012 року - 3917,00 грн., травень 2012 року - 16 500,00 грн, червень 2012 року - 15 700,00 грн..

Підставою для прийняття оскаржуваних рішення стали висновки податкового органу про фіктивність правочинів позивача з своїми контрагентами.

Вважаючи такі висновки податкового органу та прийняті податкові повідомлення-рішення незаконними, позивач звернувся до суду та просив їх скасувати.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15.05.2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Постанову суду оскаржив позивач. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржену постанову та прийняти нову, якою позов задоволити.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу апелянта слід задоволити з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідачем проведена документальна виїзна позапланова перевірка з питань правильності декларування податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні взаєморозрахунків із ТзОВ "Промелектро-75" за серпень, вересень, листопад 2011 року, ПП "Велес-ЛВ" за серпень 2011 року, ПП "Інтергал-Т" за квітень 2012 року, ТзОВ "Сафір-маркет" за травень 2012 року, ТзОВ "Діалог-Транс" за травень 2012 року, ТзОВ "Дельта-Транс" за травень, червень 2012 року, за наслідками якої оформлено акт № 2162/22-10/30823587 від 12.11.2012 року.

Перевіркою встановлено наступні порушення: ст.. 138, 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього в сумі 60 102,00 грн., у тому числі ІІ-ІІІ квартал 2011 року в розмірі 17 372,00 грн., ІІ-ІV квартал 2011 року - 22 179,00 грн., І квартал 2012 року в розмірі 4112,00 грн, півріччя 2012 року в розмірі 37 923,00 грн.; пп.14.1.181, п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 55403 грн., у тому числі за серпень 2011 року в розмірі 6582,00 грн., вересень 2011 року - 8524,00 грн, листопад 2011 року - 4180,00 грн, березень 2012 року - 3917,00 грн., травень 2012 року - 16 500,00 грн, червень 2012 року - 15 700,00 грн..

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ в Сихівському районі м. Львова прийнято податкові повідомлення-рішення від 26.11.2012 року №0003852321, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 69253,75 грн., у тому числі за основним платежем - 55403,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 13850,75 грн., та №0003842321, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 69582,75 грн., у тому числі за основним платежем - 60102,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 9480,75 грн.

Підставою для прийняття оскаржуваних рішень стали висновки податкового органу про те, що операції ДП Випробувальний центр "Укравтотест" з контрагентами ТзОВ "Промелектро-75" в серпні-листопаді 2011 року, ПП "Велес-ЛВ" в серпні 2011 року, ПП "Інтергал-Т" в квітні 2012 року, ТзОВ "Сафір-маркет" в травні 2012 року, ТзОВ "Діалог Транс" в травні 2012 року, ТзОВ "Дельта-Транс" в травні-червні 2012 року фактично не відбулись, в зв'язку з чим позивачем протиправно сформовано витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, та податковий кредит.

З такими висновками податкового органу колегія суддів не погоджується виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 15.06.2011 року позивачем «Замовник» укладено договір б/н з ТзОВ «ПРОМЕЛЕКТРО-75» «Виконавець» на проведення технічного обслуговування, поточного ремонту стенду для випробування пасажирських сидінь.

06.07.2011 року позивачем «Замовник» укладено договір №06072011 з ТзОВ «ПРОМЕЛЕКТРО-75» «Виконавець» на проведення технічного обслуговування та поточного ремонту гальмівного стенду мод. В99А для випробування транспортних засобів.

20.10.2011 року позивачем «Замовник» укладено договір №20102011 з ТзОВ «ПРОМЕЛЕКТРО-75» «Виконавець» на проведення технічного обслуговування, поточного ремонту та підготовка до повірки стенду з випробувань місць кріплень ремнів.

21.07.2011 року позивачем «Покупець» укладено договір №21072011 з ПП «Велес-ЛВ» «продавець» про купівлю акумуляторів 6В/1500 мАг у кількості 2 шт.

01.06.2012 року позивачем «Замовник» укладено договір №10601 з ТзОВ «ДЕЛЬТА-ТРАНС» «Виконавець» на проведення діагностики, технічного обслуговування та поточного ремонту комплексу для температурних витмробувань «Almemo».

01.06.2012 року позивачем «Замовник» укладено договір №10602 з ТзОВ «ДЕЛЬТА-ТРАНС» «Виконавець» на проведення діагностики, технічного обслуговування та поточного ремонту аналізатора звуку та вібрацій SVAN9473.

05/03.2012 року позивачем «Замовник» укладено договір №50301 з ТзОВ «ДЕЛЬТА-ТРАНС» «Виконавець» на проведення технічного обслуговування та поточного ремонту стенду для випробування місць кріплень пасажирських сидінь.

01.06.2012 року позивачем «Замовник» укладено договір №10601 з ТзОВ «ДЕЛЬТА-ТРАНС» «Виконавець» на проведення діагностики, технічного обслуговування та поточного ремонту комплексу для температурних витмробувань «Almemo».

02.04.2012 року позивачем «Замовник» укладено договір №20401 з ТзОВ «САФІР МАРКЕТ» «Виконавець» на проведення поточного ремонту будинку підконтрольної експлуатації смт. Шацьк, ур. Гряда, Волинська обл.

24.02.2012 року позивачем «Замовник» укладено договір №240201 з ТзОВ «Інтеграл-Т» «Виконавець» на проведення технічного обслуговування автотранспортних засобів ДП ВЦ «Укравтотест».

02.03.2012 року позивачем «Замовник» укладено договір №02032012/1 з ТзОВ «ДІАЛОГ-ТРАНС» «Виконавець» про надання консультаційних та юридичних послуг в обсязі та умовах передбачених договором, а також здійснювати всі дії, необхідні для проведення підготовки нормативної документації з метою проходження Замовником технічного нагляду НААУ за акредитованим ООВ на відповідність вимогам ДСТУ ISO/IES.17025-2005, відподно до вимиг агентства з акредитації України.

Факт виконання умов даних договорів підтверджується: актами виконаних робіт, податковими накладними, платіжними дорученнями, оборотно-сальдовими відомостями, наявними у матеріалах справи.

Дані докази свідчать про те, що господарські операції між контрагентами відбулася.

Відповідно до п.14.1.27 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються відповідно до п.138.1 ст.138 ПК України із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р., обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

У статті 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п.3.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Крім того, Наказом ДПА України «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та порядку її складання» від 29.03.2003 р. №143, передбачено, що дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704.

Відповідно до п.п.1.2 п.1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.п.2.1 п.2 Положення).

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).

Частиною 5 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» передбачено, що підприємство самостійно визначає облікову політику; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановленим цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форму внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.

З урахуванням вищенаведеного та встановлених фактичних обставин справи, твердження відповідача щодо недоведеності господарських операцій позивача з контрагентом, спростовується первинними документами наявними у справі.

У листі Державної податкової адміністрації України від 08.04.2008р. №3146/6/15-016 зазначено, що частиною другою та третьою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» передбачається, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Як вже зазначалось вище, згідно з п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За своїм змістом наведені норми Податкового кодексу України передбачають як підставу для не включення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства нереальних сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі, а для підтвердження включення витрат до складу валових витрат необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні».

Господарські операції позивача підтверджені належним чином оформленими первинними документами, а укладені позивачем договори не визнані у встановленому законом порядку недійсними, як і немає інших відомостей, які б свідчили про завищення позивачем валових витрат.

Висновки акта перевірки щодо зайвого віднесення до складу валових витрат вартості послуг наданих позивачу не ґрунтуються на нормах закону та не містять посилань на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що б підтверджували наявність факту порушення податкового законодавства саме позивачем.

Відповідно до п.п.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою встановленою п. 193.1 статті 193 цього кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Судом на підставі зібраних у справі належних та допустимих доказів встановлено дійсність господарських операція .

Відповідно до п.180.1. Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платником податку є: будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку; будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також: особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством; особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України є дата здійснення першої з наступних подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); дата отримання податкової накладної.

У відповідності до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (п.201.6 Податкового Кодексу України).

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України).

Податковим Кодексом України передбачено лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної.

Як встановлено судом та знайшло своє підтвердження в матеріалах справи, між позивачем та контрагентами укладено господарські договори, факт виконання якого підтверджений належним чином оформленими первинними документами.

Судом встановлено, що отримані позивачем податкові накладні містять всі необхідні реквізити вказані у п.201.1 ст. 201 ПК України.

Щодо нікчемності укладених між позивачем та контрагентами цивільно-правових договорів, звертаємо увагу суду апеляційної інстанції на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Суд звертає увагу відповідача, що відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В процесі розгляду справи, зазначені факти встановлено не було та відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Окрім цього, з 01 січня 2011 року набули чинності зміни, внесені до ЦК України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою. На підставі частини 3 статті 228 ЦК України чи статті 207 Господарського кодексу України (далі ГК України) доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.

Чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Так, у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року в справі № 21-500во08, від 1 червня 2010 року в справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це спричиняє відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

На думку податкового органу, факти безтоварності господарських операцій позивача з контрагентами підтверджуються зокрема: актом від 20.01.2012р №5/2300/36098229 Ялтинської МДПІ Київської області ДПС «Про результати проведення документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Промелектро-75» код ЄДРПОУ 36098229, з питань дотримання вимог податкового законодавства при справлянні податку на додану вартість за період з серпня 2010 року по грудень 2011р»; Акт 21.10.2011 № 3920/23-408/36078988 ДПІ у Сихівському районі м. Львова Львівської області ДПС «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Велес-ЛВ» (код ЄДРПОУ 36078988) з питань правильності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість у зв'язку із не поданням у встановлений строк податкової декларації за серпень 2011 року» ; акт від 03.08.2012р. № 995/22-4/38099072 ДПІ у Франківському районі м. Львова Львівської області ДПС «Про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП "Інтеграл - Т" (ЄДРПОУ 38099072) з питань достовірності декларування показників декларації з ПДВ за квітень 2012р.; акт від 10.08.2012 № 711/2201/37875317 ДПІ у Дзержинському р - ні м. Харкова « Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "САФІР МАРКЕТ" код 37875317, щодо документального підтвердження господарських відносин із ПП «Сучасна покрівля» (ЄДРПОУ 34306676), їх реальності та повноти відображення в обліку за квітень - червень.2012 року.»; акт від 10.08.2012 №720/2201/37998179 ДПІ у ДзержинсьЬму р - ні м. Харкова «Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ « Діалог Транс» код ЄДРПОУ 37998179, щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків та їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 07.03.2012 по 30.06.2012 року»; акт від 10.08.2012 № 719/2201/37998163 ДПІ у Дзержинському р - ні м. Харкова про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Дельта-транс» код ЄДРПОУ 37998163, щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків та іх реальність та повноти відображення в обліку за травень-червень 2012 року. Даними актами встановлено порушення податкового законодавства та неможливість здійснення господарських операцій з іншими контрагентами.

Проте, у п.38 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Інтерсплав проти України» від 09.01.2007р. суд вказав на те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Отже платника податку не може бути позбавлено відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування.

В матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсними в установленому порядку договорів позивача.

За таких встановлених судом обставин, позивач не може нести відповідальність за дії контрагентів, а тому на позивача не можуть розповсюджуватись негативні наслідки їх дій.

З огляду на реальний характер операцій, можливі порушення контрагентом позивача правил здійснення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення позивача як платника податків права на формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач не довів суду належними і допустимими доказами законність прийнятих податкових повідомлень-рішень.

З врахуванням викладеного судова колегія приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги являються законними і обґрунтованими та спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід задоволити.

Керуючись ст. ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів -

постановила:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства відкритого акціонерного товариства "Український інститут автобусно-тролейбусобудування" Випробувальний центр "Укравтотест" задоволити. Скасувати постанову Львівського акружного адміністративного суду від 15.05.2013 року у справі №2а-10304/12/1370 та прийняти нову постанову, якою позов задоволити. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Сихівському районі м. Львова №0003852321 та №0003842321 від 26.11.2012 року.

На постанову протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В. Улицький

Судді: Р. Гулид

В. Каралюс

Повний текст постанови виготовлено та підписано 17.10.2013 року