Рішення

від 13.05.2013 по справі 922/998/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" травня 2013 р.Справа № 922/998/13-г

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

при секретарі судового засідання Луніній О.В.

розглянувши справу

за позовом Управління освіти адміністрації Дзержинського району Харківської міської ради, м. Харків; до Харківського приватного дошкільного навчального закладу (центр розвитку дитини) "ЗЛІТ", м. Харків; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків; про стягнення 9518,33 грн. за участю представників:

позивача - Михайлов О.В. за довіреністю від 17 квітня 2013 року, Мартинова В.А., довіреність від 25 квітня 2013 року;

відповідача -Тимошенко В.М., довіреність від 01 квітня 2013 року;

третьої особи - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Управління освіти адміністрації Дзержинського району ХМР, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Харківського приватного дошкільного закладу (центр розвитку дитини) "Зліт" про стягнення суми заборгованості у розмірі 9518,33 грн., яка складається з суми 1264,41 грн. відшкодування комунальних витрат за послуги теплопостачання за період лютий-квітень 2011 року; суми 484,01 грн. відшкодування комунальних витрат за послуги водопостачання за період січень-травень 2011 року; суми 330,54 грн. відшкодування комунальних витрат за послуги водовідведення за період січень-травень 2011 року; суми 554,21 грн. відшкодування комунальних витрат за послуги електропостачання за період лютий-травень 2011 року; суми 6873,50 грн. відшкодування податку на землю за період лютий-травень 2011 року та суми пені в розмірі 11,66 грн. Судові витрати зі сплати судового збору позивач просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 25 квітня 2013 року розгляд справи відкладено на 13 травня 2013 року.

В засідання суду 13 травня 2013 року представники сторін з'явилися. Представник третьої особи в судове засідання не з'явився.

13 травня 2013 року позивач надав до суду додаткові пояснення до позовної заяви, в яких обгрунтовує яким чином позивачем здійснювалося нарахування сум, заявлених до стягнення у позові. Разом із додатковими поясненнями позивачем надано документи, у тому числі копії рахунків-фактур на відповідні послуги, для долучення до матеріалів справи, які досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Представник відповідача в судовому засіданні 13 травня 2013 року підтримав відзив на позовну заяву, наданий ним до суду 01 квітня 2013 року, в якому погоджується лише із розміром суми заборгованості, заявленої позивачем у позові, в частині боргу за теплопостачання - 1264,41грн., стосовно заборгованості із послуг за водопостачання та водовідведення відповідач вказує, що, за його розрахунком, сума заборгованості становить 69,91грн. та 47,76грн., відповідно. Крім того, відповідач заперечує проти наявності заборгованості по земельному податку, зазначаючи при цьому, що відповідачем за вимогою позивача помилково було підписано додаткову угоду від 01.11.2011р. і, підписавши цю угоду, відповідач не розраховува сплачувати такі суми, які були виставлені позивачем та отримані відповідачем 02 березня 2011 року. Також, щодо заперечень відносно правових підстав нарахування позивачем земельного податку, відповідач посилається на те, що він є платником єдиного податку та посилається на приписи підрозділу 8 розділу XX Податкового кодексу України, де встановлено, що з 1 січня 2011 року до внесення змін до розділу XIV Податкового кодексу України в частині оподаткування суб'єктів малого підприємництва Указ Президента України від 3 липня 1998 року N 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (з наступними змінами) та абзаци шостий - двадцять восьмий пункту 1 статті 14 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року N 13-92 "Про прибутковий податок з громадян" застосовуються з урахуванням такого - платники єдиного податку не є платниками таких податків і зборів, визначених Податковим кодексом України, як земельний податок, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються для ведення підприємницької діяльності. А стосовно заборгованості з електропостачання у розмірі 554,21грн., заявлених позивачем до стягнення з відповідача до стягнення, відповідач вказує, що, за його даними, сума заборгованості з електропостачання становить 236,42грн. і сплачена відповідачем в цьому обсязі, а відтак відсутні підстави для стягнення цієї суми. Таким чином, відповідач просить суд відмовити у позовних вимогах позивача щодо невірно нарахованної суми за оплату комунальних послуг за електропостачання у розмірі 554,21грн., водопостачання - 484,01грн., водовідведення - 330,54грн., відмовити в задоволенні позову в частині суми по відшкодуванню податку на землю у розмірі 6873,50грн., та визнає суму заборгованості відповідача перед позивачем за комунальні послуги у розмірі 1382,08грн. Крім того, відповідач вважає, що позивач винний відповідачу 2879,19грн. по орендній платі та має виплатити відповідачу в зв'язку з цим 1497,11грн. (2879,19грн.-1382,08грн.). Також відповідач просить суд врахувати той факт, що відповідач з незалежних від нього обставин не здійснює свою діяльність з 01 червня 2011 року по теперішній час, і оскільки, на думку відповідача, у позивача перед відповідачем наявна заборгованість, - судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1720,50грн. не стягувати з відповідача.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

17 листопада 2004 року між комунальним закладом освіти дошкільним навчальним закладом яслами-садком № 51 комбінованого типу Дзержинського району м. Харкова (орендодавець) та приватним дошкільним навчальним закладом-дитячим садком "ЗЛІТ" (орендар) був укладений договір оренди нежитлового приміщення (будівлі) № 1996 (арк. спр. 24-27), відповідно до якого орендодавець передав в оренду орендарю в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 121,67 кв. м., яке знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Двадцять Третього Серпня, 47-Б.

З матеріалів справи вбачається, що з січня 2011 року у даний договір були внесені зміни щодо орендодавця приміщення, а саме: з 01 січня 2011 року орендодавцем даного приміщення стало Управління освіти адміністрації Дзержинського району міста Харкова (арк. спр. 29).

01 червня 2011 року відповідач повернув орендоване приміщення позивачу, про що сторонами складено Акт прийому-передачі нежитлового приміщення (арк. спр. 31), але позивач у позові вказує на те, що у відповідача перед позивачем наявна заборгованість у розмірі 9518,33грн., яка складається з 1264,41 грн. відшкодування комунальних витрат за послуги теплопостачання за період лютий-квітень 2011 року; суми 484,01 грн. відшкодування комунальних витрат за послуги водопостачання за період січень-травень 2011 року; суми 330,54 грн. відшкодування комунальних витрат за послуги водовідведення за період січень-травень 2011 року; суми 554,21 грн. відшкодування комунальних витрат за послуги електропостачання за період лютий-травень 2011 року; суми 6873,50 грн. відшкодування податку на землю за період лютий-травень 2011 року та суми пені в розмірі 11,66 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним оставинам, з урахуванням позовних вимог та заперечень проти них, суд керується наступним.

Відповідно до п.1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до п. 2 п.п.1 ст. 11 Цивільного кодексу України, зокрема, є договори та інші правочини.

Судом встановлено що, відповідно до умов Договору №1996 від 17 листопада 2004 року (Розділ 3 Договору), відшкодування комунальних послуг не входить до орендної плати.

Натомість, згідно з умовами п. 4.10 договору оренди № 1996 від 17 листопада 2004 року відповідач був зобов'язаний з дати підписання акту прийому-передачі в оренду приміщення укласти договори на отримання комунальних послуг (водо-, теплопостачання, послуг водовідведення та електрифікації), на оплату експлуатаційних витрат та на пропорційну частину відшкодувань на утримання прилеглої до будівлі території у термін, визначений відповідними розпорядчими документами обслуговуючих підприємств.

Проте, в порушення вищевказаних умов договору, що підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем, за період з 2004 по 2011 роки відповідачем не були укладені прямі договори з комунальними службами. Крім того, станом на 01 січня 2011 року (дата з якої позивач розраховує суми заборгованості відповідача перед позивачем щодо відшкодування комунальних витрат, податку на землю та пені) в орендованому приміщенні не було встановлено відраховуючі прилади обліку водопостачання (водовідведення) та електропостачання.

Але 01 вересня 2007 року до договору оренди № 1996 від 17 листопада 2004 року укладена додаткова угода, яка підписана завідуючою комунального закладу освіти дошкільного навчального закладу ясла-садок № 51 комбінованого типу Дзержинського району м. Харкова та відповідачем (арк. спр. 60), згідно з п. 1 якої відповідач перейшов на погодинне використання орендованого приміщення, нарахування за послуги тепло-, водопостачання, водовідведення та електропостачання щомісяця з 01 вересня 2007 року повинні були здійснюватися як відшкодування витрат на комунальні послуги з урахуванням погодинного використання приміщення згідно з кількістю робочих днів.

Позивач у додаткових поясненнях зазначає, що про наявність вищевказаної додаткової угоди йому стало відомо лише 11 січня 2011 року.

Проте, позивач вважає, що оскільки в даній додатковій угоді не вказано, за якою формулою необхідно здійснювати нарахування, зокрема, за послуги водопостачання та водовідведення та відсутня інформація щодо об'єму щомісячних нарахувань в зв'язку з погодинною орендою приміщення, - нарахування відшкодування витрат з надання комунальних послуг має здійснюватися наступним чином:

- за послуги теплопостачання - пропорційно орендованій площі та з урахуванням погодинної оренди приміщення,

- за послуги водопостачання та водовідведення - згідно з нормами СНІП 2.04.01-85, тому що в приміщенні відсутній відповідний прилад обліку;

- за послуги електропостачання - в залежності від кількості, потужності електроприладів та режиму роботи відповідача, тобто з урахуванням погодинної оренди приміщення.

Позивачем було направлено листа відповідачу від 23 лютого 2011 року за № 265 (надано разом з додатковими поясненнями), в якому запропоновано укласти договори безпосередньо з комунальними службами та роз'яснено, що нарахування до моменту укладання даних договорів буде здійснюватися згідно вищевказаного порядку.

З огляду на те, що відповідачем договори безпосередньо з комунальними службами укладені не були, як не було надано згоди на запропонований позивачем порядок нарахування відшкодування комунальних витрат , висновки позивача про те, що нарахування відшкодування комунальних витрат згідно з наведеним у листі порядком є правомірним - безпідставні та спорстовуються обставинами справи, оскільки, по-перше, вбачається не справедливим перекладати вину стосовно того, що позивачу до 11 січня 2011 року було невідомо про наявність Додаткової угоди від 01 вересня 2007 року, а по-друге, зважаючи на відсутність згоди відповідача відносно пропозиції позивача стосовно порядку нарахування відшкодування комунальних витрат передчасні, викладену у листі за №265 від 23 лютого 2011 року - нарахування за вказаним порядком є неправомірним.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Разом з цим, матеріалами справи підтверджується, що відповідач, користуючись орендованим приміщенням, отримував комунальні послуги, а відтак зобов'язаний сплатити позивачу їх вартість.

Відтак, під час вирішення питання щодо задоволення позовних вимог в цій частині, судом враховуються приписи п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 "Про судове рішення у цивільній справі", згідно яких визначено, що якщо сторона (її представник, повноваження якого не обмежені) визнала обставини, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, суд посилається на це в рішенні як на підставу звільнення від доказування цих обставин. У разі визнання відповідачем позову, яке не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд у мотивувальній частині рішення може вказати лише про визнання позову та прийняття його судом.

Суд погоджується з розрахунком відповідача відносно витрат на відшкодування комунальних послуг та вважає, що розрахунок здійснений позивачем завищений та не відповідає фактичним обставинам справи, в зв'язку з чим позовні вимоги позивача відносно відшкодування комунальних витрат підлягають задоволенню частково, а саме стягненню з відповідача на користь позивача підлягають заборгованість за водопостачання у розмірі 69,91 грн., заборгованість по водовідведенню у розмірі 47,76 грн.

З огляду на вказане, задоволенню також підлягає позовна вимога позивача про стягнення суми заборгованості за теплопостачання у розмірі 1264,41 грн.

Стосовно позовних вимог про стягнення заборгованості з електропостачання, суд вказує на те, що, згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Таким чином, оскільки відповідачем сплачено вартість електропостачання в сумі 236,42грн. (арк. спр. 55, 56), а при зверненні із позовом до суду позивачем безпідставно не враховано, що згідно Договору № 2 від 01 грудня 2004 року (арк. спр. 53-54) відповідач проводить оплату за електропостачання в розмірі 2/3 від показань електролічильника, який встановлено в приміщенні ПДНЗ "ЗЛІТ", суд відмовляє в задоволенні позову в сумі 554,21грн. відшкодування комунальних витрат за послуги електропостачання за період лютий-травень 2011 року.

Вирішуючи питання про правомірність заявленого до стягнення з відповідача на користь позивача відшкодування податку на землю в сумі 6873,50грн., суд вважає їх необгрунтованими та заявленими до стягнення неправомірно, оскільки, відповідно до п. п. 282.1.8. ст. 282 розділу XIII Податкового кодексу України (в редакції 01.01.2011 року) встановлено, що від сплати податку звільняються дошкільні та загальноосвітні навчальні заклади незалежно від форм власності і джерел фінансування, заклади культури, науки, освіти, охорони здоров'я, соціального захисту, фізичної культури та спорту, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, а відповідач є дошкільним навчальним закладом.

Посилання позивача на приписи п.п. 284.3 ст. 284 Податкового кодексу України (в редакції 01.01.2011р.), якими визначено, що якщо платники податку, які користуються пільгами з цього податку, надають в оренду земельні ділянки та окремі будівлі, споруди або їх частини, податок за такі земельні ділянки та земельні ділянки під такими будівлями (їх частинами) сплачується на загальних підставах з урахуванням прибудинкової території, - є безпідставними, оскільки відповідач орендоване у позивача приміщення в оренду не надавав і застосовувати до нього вказані норми Закону неприпустимо.

З огляду на вищевказане, позовні вимоги в частині заявленого до стягнення відшкодування земельного податку в сумі 6873,50грн. не підлягають задоволенню.

Твердження відповідача про наявність у позивача заборгованості в сумі 2879,19грн. по орендній платі та про необхідність зобов'язання позивача повернути в зв'язку з цим відповідачу 1497,11грн. (2879,19грн.-1382,08грн.), не можуть бути предметом розгляду у даній справі, тому що відповідач з зустрічним позовом з цих підстав не звертався і суд не надавав оцінку пов'язанності вимог між собою.

В частині позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 11,66грн. пені, нарахованої за прострочення відшкодування комунальних послуг, суд відмовляє, оскільки приписами статті ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства, проте сторонами не укладалися окремі договори відносно комунальних послуг, на суму заборгованості з яких позивачем нараховано пеню (розрахунок надано у додаткових поясненнях), а договором оренди №1996 від 17 листопада 2004 року передбачено відповідальність у вигляді пені лише за умови прострочення сплати орендної плати (п.9.3. Договору) і акту цивільного законодавства, який би у даному випадку встановлював розмір неустойки, також немає. Таким чином позовні вимоги в цій частині заявлені безпідставно та не підлягають задовоенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України та нормами Закону України "Про судовий збір". Відносно того, що відповідач просить суд врахувати той факт, що відповідач з незалежних від нього обставин не здійснює свою діяльність з 01 червня 2011 року по теперішній час, і оскільки, на думку відповідача, у позивача перед відповідачем наявна заборгованість, - судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1720,50грн. слід залишити за позивачем, суд вказує на те, що, ризик відповідача під час здійснення підприємницької діяльності не може бути перекладений на позивача, а відтак, оскільки Законом України "Про судовий збір" пільг для категорії до якої належить відповідач не встановлено, - судовий збір підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44, 49, 75 статтями 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити частково.

Стягнути з Харківського приватного дошкільного навчального закладу (центр розвитку дитини) "ЗЛІТ" (61124, м. Харків, вул. Грозненська, 40, кв. 41, код ЄДРПОУ 23453046) на користь Управління освіти адміністрації Дзержинського району Харківської міської ради (61045, м. Харків, вул. Шекспіра, 8-А, розрахунковий рахунок №35429054001785 в ГУДКУ у Харківській області, МФО 851011, код 02146268) 1264,41грн. відшкодування комунальних витрат за послуги теплопостачання за період лютий-квітень 2011 року; 69,91грн. відшкодування комунальних витрат за послуги водопостачання; 47,76грн. відшкодування комунальних витрат за послуги водовідведення та 1720,50грн. судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішення законної сили.

Відмовити в задоволенні позову про відшкодування комунальних витрат за послуги електропостачання в сумі 554,21грн., 414,10грн. відшкодування комунальних витрат за послуги водопостачання, 282,78 грн. відшкодування комунальних витрат за послуги водовідведення, 6873,50грн. відшкодування податку на землю за період лютий-травень 2011 року та суми пені в розмірі 11,66 грн.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 18.05.2013 р.

Суддя Калініченко Н.В.

справа №922/998/13-г