Ухвала

від 14.05.2013 по справі 11/274

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

УХВАЛА

"14" травня 2013 р. Справа № 11/274

м. Миколаїв

За скаргою: ПАТ «Миколаївобленерго» ( 54017, м.Миколаїв, вул.Громадянська, 40 )

до органу ДВС, дії (бездіяльність)

якого оскаржуються : Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (04053, м.Київ, вул. Артема, 73),

у справі №11/274

за позовом : Державного підприємства «Енергоринок»

(01032, м.Київ, вул.Комінтерну, 27)

до відповідача : Публічного акціонерного товариства «Миколаївобленерго»

(54017, м.Миколаїв, вул.Громадянська, 40 )

Суддя - Василяка К.Л.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача: Калінін М.В., дов. №01/71-454Д від 24.12.2012р.

від відповідача (скаржника): Троян О.О., дов. №01/33-400 від 26.12.2012р.

від органу ДВС: Третяк Г.О., дов. №2.7-4.4/4.4/1751 від 17.12.2012р.

в судовому засіданні приймає участь:

СУТЬ СПРАВИ : про визнання неправомірними дії ДВС та визнання недійсною постанови про стягнення судового збору .

Від органу ДВС до суду надійшли пояснення на скаргу, в яких ДВС проти скарги заперечує, просить суд відмовити у її задоволенні.

Скаржник надав суду додаткові пояснення до скарги. Представник скаржника в судовому засіданні скаргу підтримує, просить суд її задовольнити.

Заслухавши представників сторін та органу ДВС, вивчивши матеріали скарги, дослідивши докази у їх сукупності, господарський суд -

в с т а н о в и в:

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 10.02.2004р. у справі №12/5, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.03.2004р. було відмовлено в задоволенні позову Державного підприємства «Енергоринок» до Публічного акціонерного товариства «Миколаївобленерго» про стягнення 36 906 681,34 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.06.2004р., рішення господарського суду Миколаївської області від 10.02.2004р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.03.2004р. було скасовані, а справу передано до господарського суду Миколаївської області на новий розгляд.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 10.08.2004р. у справі №11/274, Державному підприємству «Енергоринок» в позові відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 21.12.2004р., рішення господарського суду Миколаївської області від 10.08.2004р. у справі №11/274 скасовано, стягнуто з ПАТ «Миколаївобленерго» на користь ДП «Енергоринок» 27 075 516,73 грн. - основного боргу, 1 913 831,05 грн. - пені, 5 238 844,41 грн. - втрат від інфляції, 2 678 489,15 грн. - 3% річних, 2 550,00 грн. - державного мита і 118,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.04.2005р., постанова Одеського апеляційного господарського суду від 21.12.2004р. у справі №11/274 (12/5) змінена, шляхом скасування резолютивної частини постанови про стягнення пені в сумі 1 913 831,05 грн. У решті - постанова залишена без змін.

Відповідачу неодноразово надавались відстрочення та розстрочення виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду від 21.12.2004р. (ухвали суду від 25.12.2007р., від 10.11.2009р. та від 16.06.2011р.).

04.04.2007р. головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменко О.С. відкрито виконавче провадження на підставі наказу господарського суду Миколаївської області № 11/274 від 28.01.2005 р. про стягнення з ВАТ ЕК «Миколаївобленерго» на користь ДП «Енергоринок» 27 075 516,73 грн. боргу, 5238844,41 грн. збитків від інфляції, 2678489,15 грн. 3% річних, 2550 грн. держмита, 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Постановою від 04.05.2007р. виконавче провадження з примусового стягнення боргу було зупинено на підставі п.15 ст.34 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на час прийняття постанови). Виконавче провадження було зупинено до закінчення терміну дії процедури погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначеного Законом України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», тобто - до 01.01.2013р.

28.01.2013р. старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Унгуряну С.І. була винесена постанова про поновлення виконавчого провадження та боржнику була направлена вимога щодо надання інформації про наявність або відсутність обставин, що зумовлюють зупинення або завершення виконавчого провадження а також - повідомити про залишок боргу за виконавчим документом.

11.03.2013р. державним виконавцем було винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 3690934,93 грн.

Боржник, не погоджуючись з цією постановою, звернувся до господарського суду зі скаргою на дії органу ДВС, в якій він просить суд визнати дії Державної виконавчої служби України неправомірними, визнати недійсною постанову від 11.03.2013р. у виконавчому провадженні №3431796 про стягнення з ПАТ «Миколаївобленерго» виконавчого збору в сумі 3690934,93 грн.

Скарга мотивована тим, що державна виконавча служба всупереч положенням ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» винесла постанову про стягнення з боржника виконавчого збору тоді як на момент її винесення, строк для добровільного виконання рішення, встановлений ухвалою суду від 16.06.2011р. ще сплинув.

Державна виконавча служба України в своїх поясненнях на скаргу зазначає, що постанова від 11.03.2013р. про стягнення з боржника виконавчого збору була винесена правомірно та з дотриманням положень Закону України «Про виконавче провадження», оскільки постановою від 04.04.2007р. про відкриття виконавчого провадження боржнику було надано строк для добровільного виконання рішення суду - до 11.04.2007р., проте останній своїм правом не скористався, добровільно рішення суду до визначеної у постанові дати - не виконав. Виконавче провадження було зупинено 04.05.2007р. та на дату зупинення рішення суду виконано не було.

Отже, дії державного виконавця узгоджуються з положеннями ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», якими передбачено стягнення з боржника виконавчого збору у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений для добровільного виконання. Виконавчий збір стягується в розмірі 10% суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим провадженням.

За таких обставин, на думку ДВС винесення постанови про стягнення виконавчого збору пов'язується виключно з фактом невиконання рішення в строк наданий державним виконавцем для добровільного (самостійного) виконання рішення суду.

Розглянувши матеріали скарги, заслухавши представників сторін та органу ДВС, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до положень ст.17 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Частиною 2 цієї ж статті визначено перелік виконавчих документів, до яких, зокрема, відносяться накази та ухвали господарських судів.

04.04.2007р. органом ДВС винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по виконанню наказу господарського суду Миколаївської області від 28.01.2005 р. № 11/274.

В подальшому, 13.04.2007р. державною виконавчою службою винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №3502601 по виконанню наказу господарського суду Миколаївської області від 09.03.2005 № 3/177 та 23.04.2007 р. за № 3502601

Проте, враховуючи, що, на підставі ст. 121 ГПК України, господарським судом було винесено ухвали від 23.10.2007р. та 25.12.2007р. про відстрочку та подальшу розстрочку виконання рішень господарського суду у справах №11/274/04 та №3/177, то вказані ухвали фактично заміняють собою попередні накази суду і є обов'язковими до виконання як виконавчі документи.

Згідно цих ухвал обов'язок ВАТ ЕК "Миколаївобленерго" щодо сплати боргу ДП «Енергоринок» виник лише у листопаді 2009р. Однак, зважаючи на надання судом подальшої відстрочки та розстрочки виконання рішення суду (ухвали суду від 10.11.2009р. та від 16.06.2011р.) - обов'язок відповідача щодо сплати боргу виник лише після 31 березня 2013 року.

При цьому в судовому засіданні представник скаржника повідомив, що заборгованість ними погашається своєчасно, у строки, встановлені у графіку, та платіж, який необхідно було сплатити у березні 2013 року - вже сплачено.

Відповідач двічі - листами від 28.12.2012р. №01/11-8271 та від 08.02.2013р. №01/28-1044 повідомляв Державну виконавчу службу України про наявність ухвали господарського суду від 16.06.2011р. про розстрочення виконання рішення суду з березня 2013 року по серпень 2014 року.

Однак, не дивлячись на своєчасне повідомлення боржником про наявність обставин, які зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження, державний виконавець поновив виконавче провадження та виніс постанову про стягнення виконавчого збору.

З матеріалів справи та пояснень представника органу ДВС вбачається, що виконавчий збір було стягнуто державним виконавцем у 2013 році за невиконання боржником рішення суду після закінчення строку для добровільного виконання, встановленого у 2007 році.

Частиною 1 статті 30 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції від 20.02.2007р. (чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що державний виконавець, починаючи виконувати рішення повинен пересвідчитись, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк.

Якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення, державний виконавець невідкладно розпочинає його примусове виконання (ч.6 ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції від 20.02.2007р.).

Статтею 46 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції від 20.02.2007р. встановлено, що у разі виконання рішень у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом, а в разі невиконання рішення немайнового характеру в строк, встановлений для добровільного його виконання, з боржника після повного виконання рішення в тому ж порядку стягується виконавчий збір у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - з боржника - юридичної особи.

Відповідно до положень ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції від 18.01.2013р. (чинній на дату винесення постанови про стягнення виконавчого збору), у разі У разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Таким чином, редакції Закону України «Про виконавче провадження» 2007 року та 2013 року містять різний підхід до порядку стягнення виконавчого збору. У редакції, що діяла у 2007 році виконавчий збір підлягав стягненню від фактично стягненої суми або вартості майна, переданого стягувачу, а у редакції, що діє у 2013 році - виконавчий збір обчислюється від суми, що підлягає стягненню або вартості майна, що підлягає передачі стягувачу.

Положеннями п.4.16.2 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999р. №74/5 в редакції від 10.04.2007р. визначено, що постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю після завершення строку, наданого для добровільного виконання, та встановлення, що рішення боржником у добровільному порядку не виконано.

Пунктом 3.7.1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. №512/5 в редакції від 30.11.2012р., встановлено, що постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю на наступний день після завершення строку, наданого боржнику для самостійного виконання рішення.

У постанові про стягнення виконавчого збору від 11.03.2013р. державний виконавець посилається на невиконання боржником строку для добровільного виконання рішення суду, наданого постановою про відкриття виконавчого провадження.

Отже, вказаний строк закінчився 11.04.2007р.

Доказів надання боржнику нового строку для добровільного виконання рішення суду державною виконавчою службою до суду не надано.

З огляду на викладене, керуючись нормами Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції про проведення виконавчих дій, які діяли на 11.04.2007р., державний виконавець повинен був пересвідчитись, що рішення боржником у добровільному порядку не виконано та вирішити питання щодо стягнення з боржника виконавчого збору.

Доказів виконання вимог чинного на той час законодавства державною виконавчою службою суду також не надано.

З огляду на надання господарським судом боржнику відстрочення та розстрочення виконання рішення суду, строки добровільної оплати останнім боргу - змінились.

Таким чином, державний виконавець при виконанні рішення суду у справі №11/274 повинен був діяти у спосіб і порядок, визначений в ухвалах господарського суду від 23.10.2007р., від 10.11.2009р. та від 16.06.2011р. у справі №11/274.

Окрім цього, господарський суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з положеннями п.15 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції від 20.02.2007р. пункту 3.7 ст.3 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», на строк участі підприємства паливно-енергетичного комплексу у процедурі погашення заборгованості підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо цього підприємства, що підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно прикінцевих положень до Закону України «Про виконавче провадження» на строк участі підприємств паливно-енергетичного комплексу, які внесені до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу та беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України №2711, щодо таких підприємств зупиняється дія статей 4,5 цього Закону.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012р. у справі №18-рп/2012, зі змісту Закону N 2711 вбачається, що його прийнято з метою сприяння поліпшенню фінансового стану підприємств паливно-енергетичного комплексу, запобіганню їх банкрутству та підвищенню рівня інвестиційної привабливості через здійснення заходів, спрямованих на зменшення та/або розстрочення кредиторської та дебіторської заборгованостей шляхом застосування механізмів списання, взаєморозрахунків, реструктуризації, часткової оплати на умовах, визначених Законом N 2711; його дія поширюється на підприємства паливно-енергетичного комплексу, а також інших учасників розрахунків, які мають або перед якими є заборгованість, що виникла внаслідок неповних розрахунків за енергоносії, і види якої визначені у Законі N 2711 (преамбула, пункти 1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.5 статті 1, частина друга статті 2).

Отже, зупинення виконавчого провадження та заходів примусового виконання судових рішень полягає у відстроченні виконання судового рішення на певний строк, має відповідати принципу верховенства права та здійснюватися у випадках і на підставі, визначених законом.

Враховуючи вищевикладене, вимоги скаржника щодо визнання дій органу ДВС стосовно винесення постанови про стягнення виконавчого збору незаконними являються обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з приписами п.9.13. Постанови Пленум Вищого господарського суду України, від 17.10.2012, № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Враховуючи вищевикладене, скарга підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.86,121 2 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Скаргу ПАТ ЕК «Миколаївобленерго» задовольнити.

2. Визнати неправомірними дії Державної виконавчої служби України щодо винесення постанови від 11.03.2013р. у виконавчому провадженні №3431796 про стягнення з ПАТ «Миколаївобленерго» виконавчого збору в сумі 3690934,93 грн.

3. Визнати недійсною постанову від 11.03.2013р. у виконавчому провадженні №3431796 про стягнення з ПАТ «Миколаївобленерго» виконавчого збору в сумі 3690934,93 грн.

Суддя К.Л. Василяка