Рішення

від 14.05.2013 по справі 922/1196/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2013 р.Справа № 922/1196/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Кухар Н.М.

при секретарі судового засідання Масалової І.А.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віасат Україна", м.Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТ.Сервіс", м.Харків, про стягнення 194713,53 грн. за участю представників:

позивача - Литвин А.Б. (довіреність б/н від 02.11.2012р.);

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариства з обмеженою відповідальністю "Віасат Україна", м.Київ, звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТ.Сервіс", м.Харків, суми основного боргу в розмірі 150300,33 грн. за Договором про кабельне мовлення ТВ 1000 Екшн, Віасат Нейче в Україні № 61-10VU від 05.11.2010р. та пені за порушення строків виконання грошових зобов'язань в розмірі 44413,20 грн. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.03.2013р. за вищевказаним позовом було порушено провадження у справі № 922/1196/13 та розгляд справи призначено на 22.04.2013р. на 11:20 год.

Ухвалою господарського суду від 22.04.2013р. розгляд справи було відкладено на 14.05.2013р. о 12:00 год., у зв'язку з неявкою представника відповідача у судове засідання.

У судовому засіданні, яке відбулося 14.05.2013р., представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву та витребуваних судом документів не надав. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить підпис його представника на повідомленні про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

05.11.2010р. між Компанією "Віасат Уорлд Лімітед" (ліцензіар за договором), яка представлена у договорі Товариством з обмеженою відповідальністю "Віасат Україна" (агент за договором, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "IT. Сервіс" (оператор за договором, відповідач) було укладено Договір № 61-10VU про кабельне мовлення ТВ1000 Екшн, Віасат Нейче в Україні, згідно якого ліцензіаром в особі агента було надано оператору не виключне право отримувати та розповсюджувати програми протягом періоду і в межах території, які визначені Договором, а оператор в свою чергу зобов'язався виплачувати ліцензійну плату.

Відповідно до п. 2.1. Договору, ліцензіар уповноважив агента (позивача) вести переговори та здійснювати певні обов'язки згідно Договору від імені та за дорученням ліцензіара. Також було зазначено, що всі платежі, повідомлення, звіти, які оператор (відповідач) повинен направляти ліцензіару згідно даного Договору, повинні направлятися безпосередньо агенту до подальших розпоряджень, а усі рахунки, повідомлення, інформація та програми передач, які ліцензіар зобов'язаний направляти оператору за цим Договором, мають надаватися оператору агентом до подальших повідомлень. Вищезазначені положення були підтверджені оператором.

Відповідно до п. 5.1 Договору № 61-10VU, оператор зобов'язаний сплачувати ліцензійну плату в розмірі, визначеному в Додатку 2 до даного Договору шляхом перерахування відповідних сум на розрахунковий рахунок агента, до наступного повідомлення ліцензіара. Оператор сплачує ліцензійну плату на підставі рахунка-фактури та/або даного Договору не пізніше 15-го (п'ятнадцятого) числа місяця, наступного за звітним.

Згідно п. 5.2 Договору, оператор гарантує платіж за мінімальну кількість місцевих приватних абонентів, якщо фактична кількість місцевих приватних абонентів буде нижче гарантованого мінімуму, який встановлено в розмірі 22400 місцевих приватних абонентів.

У п. 6.7 Договору сторони визначили, що платіж здійснюється в гривнях, за офіційним курсом НБУ на день сплати на банківський рахунок агента, до подальшого повідомлення ліцензіара.

Як вбачається з матеріалів справи, ліцензіар, у відповідності до положень розділу 4 Договору № 61-10VU, належним чином виконував свої обов'язки щодо доставки програми на приймаюче обладнання, через супутниковий ретранслятор та виставив відповідачу відповідні рахунки.

Проте, в порушення зобов'язань, визначених у п.п. 5.1., 5.2. Договору, відповідач ліцензійну плату за використані програми не здійснив.

Так, в порушення умов Договору, відповідач не здійснив платіжи:

- за Рахунком-фактурою № 1037488 від 31.03.2012р.,

- за Рахунком-фактурою № 1038300 від 30.04.2012р.,

- за Рахунком-фактурою № 1039213 від 31.05.2012р.,

- за Рахунком-фактурою № 1039866 від 30.06.2012р., на загальну суму 150300,33 грн.

01.02.2013р. між ліцензіаром та TOB "Віасат Україна" (позивачем) було укладено Договір про відступлення права вимоги № 010213, згідно п. 1.1. якого ліцензіар відступив позивачеві право вимоги щодо стягнення грошових зобов'язань, що виникають, у тому числі з Договору № 61-10VU від 05.11.2010р. у розмірі 150300,33 грн., та відповідно до умов встановлених в Договорі № 61-10VU.

Крім того, згідно п. 1.2. Договору про відступлення права вимоги, ліцензіаром було відступлено TOB "Віасат Україна" право вимоги щодо штрафних санкцій за порушення Договору № 61-10VU.

У п. 18.6 Договору № 61-10VU від 05.11.2010р. сторони визначили, що даний Договір буде регулюватись та тлумачитись відповідно із законами Англії.

Відповідно до ст. 43 Закону України "Про міжнародне приватне право", сторони договору згідно із статтями 5 та 10 цього Закону можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України.

Згідно положень ст. 47 вищевказаного Закону, право, що застосовується до договору згідно з положеннями цього розділу, охоплює, в тому числі, права та обов'язки сторін, виконання договору, наслідки невиконання або неналежного виконання договору.

Відповідно до ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд у випадках, передбачених законом або міжнародним договором, застосовує норми права інших держав. При цьому, відповідно до ст. 5 Закону України "Про міжнародне приватне право", учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин. Отже, у випадку обрання сторонами контракту права, що підлягає застосуванню до змісту правовідносин, господарський суд на підставі ст. 4 Господарського процесуального кодексу України повинен застосовувати це право при вирішенні спору.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що до правовідносин, які виникають у зв"язку з виконанням обов'язків по Договору № 61-10VU, та наслідків їх невиконання застосовується законодавство Англії.

Згідно ст. 73 Закону України "Про міжнародне приватне право", іноземці, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, іноземні держави (їх органи та посадові особи) та міжнародні організації мають право звертатися до судів України для захисту своїх прав, свобод чи інтересів.

У ст. 124 Господарського процесуального кодексу України визначено компетенцію господарських судів у справах за участю іноземних підприємств і організацій, в якій зокрема вказано, що підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 5 ст. 32 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", всі справи та питання щодо визначення відповідальності, які виникають при застосуванні цього та пов'язаних з ним законів України, підсудні судовим органам України. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності та іноземні суб'єкти господарської діяльності мають право на судовий розгляд зазначених справ та питань.

Згідно ст. 75 Закону України "Про міжнародне приватне право", підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у ст. 76 цього Закону.

Відповідно до приписів ст. 76 зазначеного вище Закону, суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках: якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи -відповідача.

Оскільки відповідач знаходиться на території України, в м.Харкові, дана позовна заява була прийнята до провадження та розглянута господарським судом Харківської області.

Згідно ч. 1 ст. 8 Закону України "Про міжнародне приватне право", при застосуванні права іноземної держави суд чи інший орган встановлює зміст його норм згідно з їх офіційним тлумаченням, практикою застосування і доктриною у відповідній іноземній державі.

Як зазначено у ч. 3 даної статті, особи, які беруть участь у справі, мають право подавати документи, що підтверджують зміст норм права іноземної держави, на які вони посилаються в обґрунтуванні своїх вимог або заперечень, іншим чином сприяти суду чи іншому органу у встановленні змісту цих норм.

Англія, законодавство якої застосовується при розгляді даної справи - країна загального права та належить до англосаксонської системи права. Джерелами права в Англії є закони (статути), прецеденти та звичаї. Принципи загального права в Англії засновані на історичних прецедентах. Цивільне право в Англії не кодифіковане.

За загальним правилом права Англії сторона договору повинна виконувати саме ті обов'язки, які вона на себе прийняла згідно договору (доктрина виконання всіх суттєвих умов договору; Закон про продаж товарів 1979р.).

Основоположним принципом загального договірного права є те, що сторони вільні обирати для себе, які головні обов'язки вони приймуть (справи Photo production Ltd. v. Securicor Transport Ltd. A.C. (1980), Eurico SpA v. Philipp Brothers (1987)).

Відношення суду щодо обов'язковості положень контракту або договору для сторін підтверджується прецедентами, зокрема, рішеннями у справах Parker v. South Eastern Ry (1877) 2 С.P.D. 416, 421; Howatson v. Webb (1908) 1 Ch.I.; Lange v. Graucob Ltd. (1934) 2 K B. 394; McCutcheon v. David MacBrayne Ltd. (1964) 1 W.L.R. 125, 132-134.

За умовами Договору № 61-10VU, відповідач взяв на себе зобов'язання щодо сплати ліцензійного платежу.

У зв'язку з несплатою коштів по виставленим рахункам-фактурам у TOB "ІТ. Сервіс" виникла наступна заборгованість:

- за Рахунком-фактурою № 1037488 від 31.03.2012р. на суму 37569,44 грн.;

- за Рахунком-фактурою № 1038300 від 30.04.2012р. на суму 37584,49 грн.;

- за Рахунком-фактурою № 1039213 від 31.05.2012р. на суму 37549,68 грн.;

- за Рахунком-фактурою № 1039866 від 30.06.2012р. на суму 37596,72 грн.,

що разом складає 150300,33 грн.

Згідно п. 6.3. Договору № 61-10VU, оператор сплачує рахунок протягом 7 (семи) днів, а також зазначено, що стосовно даного платежу час є суттєво важливим фактором. На прострочені платежі нараховується пеня у розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

За розрахунком позивача загальна сума пені за порушення відповідачем строків виконання прийнятих на себе зобов'язань складає 44413,20 грн., та суд вважає даний розрахунок законним і обґрунтованим.

Як свідчать матеріали справи, TOB "Віасат Україна", як агент ліцензіара здійснило заходи, спрямовані на досудове врегулювання спору, а саме 17.05.2012р. та 30.06.2012р. на адресу відповідача були надіслані претензії з вимогою погасити заборгованість за Договором № 61-10VU. Дані претензії відповідачем були проігноровані. Але, не зважаючи на це, ліцензіар продовжував надавати свої послуги у відповідності та на виконання Договору № 61-10VU, сподіваючись на погашення заборгованості відповідачем.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі викладеного, враховуючи, що відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості або обґрунтованих заперечень проти позову, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Віасат Україна" обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 5, 73, 76 Закону України "Про міжнародне приватне право", ст.ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТ. Сервіс" (61099, м.Харків, вул.Північна, 12; ідентифікаційний код: 351760) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Віасат Україна" (01054, м.Київ, вул.Тургенівська, 15, офіс 53, ідентифікаційний код: 36125042) - суму основного боргу в розмірі 150300,33 грн.; пеню за порушення строків виконання грошових зобов'язань в розмірі 44413,20 грн.; витрати з оплати судового збору в розмірі 3894,28 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 15.05.2013 р.

Суддя Кухар Н.М.