Постанова

від 12.08.2013 по справі 922/1196/13

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" серпня 2013 р. Справа № 922/1196/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А. , суддя Білецька А.М. , суддя Могилєвкін Ю.О.

при секретарі - Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача - Литвина А.Б., дов.б/н від 02.11.2012 (копія у справі), Христофорова О.В., дов.б/н від 02.11.2012 (копія у справі)

відповідача - Євтушенко Н.Є., дов.б/н від 09.07.2013 (у справі)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТ.Сервіс» (вх. №1699Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 14.05.2013 у справі №922/1196/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Віасат Україна», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТ.Сервіс», м. Харків

про стягнення 194713,53 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2013 позивач, ТОВ «Віасат Україна», звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача, ТОВ «ІТ.Сервіс», суми основного боргу в розмірі 150300,33 грн. за договором про кабельне мовлення ТВ 1000 Екшн, Віасат Нейче в Україні №61-10VU від 05.11.2010 та пені за порушення строків виконання грошових зобов'язань в розмірі 44413,20 грн. Судові витрати позивач просив покласти на відповідача.

Рішенням господарського суду Харківської області від 14.05.2013 у справі №922/1196/13 (суддя Кухар Н.М.) позов задоволено повністю. Стягнути з ТОВ «ІТ.Сервіс» на користь ТОВ «Віасат Україна» - суму основного боргу в розмірі 150300,33 грн.; пеню за порушення строків виконання грошових зобов'язань в розмірі 44413,20 грн.; витрати з оплати судового збору в розмірі 3894,28 грн.

Відповідач, ТОВ «ІТ.Сервіс», з рішенням господарського суду не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 14.05.2013 у справі №922/1196/13 та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Разом з тим, заявник апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, висновки, викладені в рішенні, не відповідають фактичним обставинам справи.

Позивач, ТОВ «Віасат Україна», надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення господарського суду Харківської області від 14.05.2013 залишити без змін, як законне та обґрунтоване, а апеляційну скаргу - без змін.

ТОВ «І.Т. Сервіс» - відповідач по справі - надав додаткові пояснення до апеляційної скарги, в яких підтримав вимоги апеляційної скарги щодо скасування рішення суду першої інстанції, а також просив долучити додаткові матеріали, що мають значення для справи. Крім того, відповідач в даних додаткових поясненнях зазначив, що наприкінці 2011 року йому стало відомо, що згідно рішення № 2776 від 06.12.2011 програму «TV 1000 Action» було вилучено з переліку програм зміст яких відповідає Європейській конвенції про транскордонне телебачення ре транс, та ретрансляція яких на території України не обмежується згідно ч. 1 ст.42 Закону України «Про телебачення та радіомовлення». Згідно зазначеного рішення відповідач не мав права здійснювати ретрансляцію Програми «TV 1000 Action», в зв'язку з чим своїм листом від 08.12.2011 позивач повідомив агента про намір розірвати спірний договір.

ТОВ «Віасат Україна» - позивач по справі надав додаткові пояснення щодо свого відношення до апеляційної скарги, в яких підтримав вимоги відзиву на апеляційну скаргу. Також позивач зазначив, що на його думку, задоволення апеляційної скарги і відхилення позовних вимог призведе до порушення судом права позивача на справедливий суд і, як результат, останнього буде позбавлено майна, що становитиме порушення ст. 1 Протоколу №1 до Європейської Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 р.

15.07.2013 позивач знову надав додаткові пояснення до відзиву на апеляційну скаргу, в яких зазначив, що Рішенням №2776 від 06.12.2011, на яке посилається відповідач, не було вилучено програму «TV 1000 Action» з переліку програм зміст яких відповідає Європейській конвенції про транскордонне телебачення ретранс, та ретрансляція яких на території України не обмежується згідно ч. 1 ст. 42 Закону України «Про телебачення та радіомовлення», а йшла мова лише про моніторинг даної програми, що не є виключенням. Зазначена програма міститься в переліку №625 і на теперішній час. Твердження заявника апеляційної скарги про невиконання позивачем умов п. 4.1 договору ненадання послуги з надання сигналу телеканалу та неможливість абонентів бачити програми «TV 1000 Action» та «Віасат Нейче» вважає необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними доказами.

18.07.2013 на адресу Харківського апеляційного господарського суду надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги, в який відповідач зазначає, що в зв'язку з відсутністю гарантованої мінімальної кількості місцевих приватних абонентів, відсутності звітів та додаткових угод між сторонами, ліцензіар не мав права виставляти рахунки з січня 2012 року, оскільки це порушує п.п. 5.2, 6.1 - 6.3 договору. Надана позивачем практика Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої боргові зобов'язання відповідач по даній справі має розцінюватись національним судом як майно позивача, не має ніякого відношення до даного судового спору.

В останніх додаткових поясненнях до відзиву на апеляційну скаргу, що надійшли до апеляційного господарського суду 02.08.2013, позивач зазначив, що ліцензіар, доставляючи сигнал програми через супутниковий ретранслятор в 2012 році, повністю виконував (в тому числі і в спірному періоді) умови договору №61-10VU. В той час, оператор не скористався своїм правом, наданим умовами договору, негайно повідомити ліцензіара про погіршення або припинення трансляції.

Відповідач звернувся до апеляційного господарського суду із клопотанням про залучення додаткових доказів до матеріалів справи, а саме листа ТОВ «Айви-Технології» №1-20120702 від 07.02.2012 р., в якому вказано, що ретрансляція програм «TV 1000 Action» та «Віасат Нейче» в мережі ТОВ «І.Т. Сервіс» неможлива, в зв'язку з непрацездатністю карток умовного доступу, які не роздруковують сигнал вищевказаних програм.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, 05.11.2010 між Компанією "Віасат Уорлд Лімітед" (ліцензіар), яка представлена у договорі ТОВ "Віасат Україна" (агент - позивач по справі) та ТОВ "I.T. Сервіс" (оператор - відповідач по справі) було укладено договір № 61-10VU про кабельне мовлення ТВ1000 Екшн, Віасат Нейче в Україні, за умовами якого ліцензіаром в особі агента було надано оператору не виключне право отримувати та розповсюджувати програми протягом періоду і в межах території, які визначені договором, а оператор, в свою чергу, зобов'язався виплачувати ліцензійну плату.

Ліцензіар уповноважив агента (позивача) вести переговори та здійснювати певні обов'язки згідно договору від імені та за дорученням ліцензіара. Також було зазначено, що всі платежі, повідомлення, звіти, які оператор (відповідач) повинен направляти ліцензіару згідно даного договору, повинні направлятися безпосередньо агенту до подальших розпоряджень, а усі рахунки, повідомлення, інформація та програми передач, які ліцензіар зобов'язаний направляти оператору за цим договором, мають надаватися оператору агентом до подальших повідомлень. Вищезазначені положення були підтверджені оператором (п. 2.1).

Оператор зобов'язався сплачувати ліцензійну плату в розмірі, визначеному в додатку 2 до даного договору шляхом перерахування відповідних сум на розрахунковий рахунок агента, до наступного повідомлення ліцензіара. Оператор сплачує ліцензійну плату на підставі рахунка-фактури та/або даного договору не пізніше 15-го (п'ятнадцятого) числа місяця, наступного за звітним, як це визначено в п.5.1 договору. При цьому, оператор гарантує платіж за мінімальну кількість місцевих приватних абонентів, якщо фактична кількість місцевих приватних абонентів буде нижче гарантованого мінімуму, який встановлено в розмірі 22400 місцевих приватних абонентів (п. 5.2).

У пункті 6.7 договору сторони визначили, що платіж здійснюється в гривнях, за офіційним курсом НБУ на день сплати на банківський рахунок агента, до подальшого повідомлення ліцензіара.

Пунктом 18.6 договору №61-10VU від 05.11.2010 сторони визначили, що даний договір буде регулюватись та тлумачитись відповідно із законами Англії.

Ліцензіар виставив відповідачу відповідні рахунки за доставку програми на приймаюче обладнання, через супутниковий ретранслятор, а саме: №1037488 від 31.03.2012, №1038300 від 30.04.2012, №1039213 від 31.05.2012, №1039866 від 30.06.2012, на загальну суму 150300,33 грн.

Проте, як зазначає, позивач, в порушення зобов'язань, визначених у п.п. 5.1., 5.2. договору, відповідач ліцензійну плату за використані програми не здійснив за вищевказаними рахунками.

01.02.2013 між ліцензіаром та TOB "Віасат Україна" (позивачем) було укладено договір про відступлення права вимоги №010213, згідно п. 1.1. якого ліцензіар відступив позивачеві право вимоги щодо стягнення грошових зобов'язань, що виникають, у тому числі з договору №61-10VU від 05.11.2010 у розмірі 150 300,33 грн., та відповідно до умов встановлених в договорі №61-10VU. Крім того, згідно п. 1.2. договору про відступлення права вимоги, ліцензіаром було відступлено TOB "Віасат Україна" право вимоги щодо штрафних санкцій за порушення договору № 61-10VU.

Господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення про задоволення позовних вимог, виходив з того, що Англія, законодавство якої застосовується при розгляді даної справи, - країна загального права та належить до англосаксонської системи права. Джерелами права в Англії є закони (статути), прецеденти та звичаї. Принципи загального права в Англії засновані на історичних прецедентах. Цивільне право в Англії не кодифіковане. За загальним правилом права Англії сторона договору повинна виконувати саме ті обов'язки, які вона на себе прийняла згідно договору (доктрина виконання всіх суттєвих умов договору; Закон про продаж товарів 1979р.). Основоположним принципом загального договірного права є те, що сторони вільні обирати для себе, які головні обов'язки вони приймуть (справи Photo production Ltd. v. Securicor Transport Ltd. A.C. (1980), Eurico SpA v. Philipp Brothers (1987)). За умовами договору № 61-10VU, відповідач взяв на себе зобов'язання щодо сплати ліцензійного платежу. За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов висновку, що у зв'язку з несплатою коштів по виставленим рахункам-фактурам у TOB «І.Т. Сервіс» виникла наступна заборгованість, що є порушенням договору №61-10VU від 05.11.2010.

Колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитись із таким висновком суду першої інстанції, вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення були неправильно застосовані норми матеріального права, з огляду на наступне.

Так, як вже зазначалось, у п. 18.6 договору №61-10VU від 05.11.2010 сторони визначили, що даний договір буде регулюватись та тлумачитись відповідно із законами Англії.

Відповідно до ст. 124 Господарського процесуального кодексу України, підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

В силу положень п.2 ч.1 ст.1 Закону України "Про міжнародне приватне право" - якщо учасником правовідносин є іноземна юридична особа, це є ознакою приватноправових правовідносин.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про міжнародне приватне право" право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього закону, інших законів, міжнародних договорів України та міжнародних звичаїв, що визнаються в Україні.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про міжнародне приватне право", учасники правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин. Вибір права згідно з частиною 1 цієї статті має бути явно вираженим або прямо випливати з дій сторін правочину, умов правочину чи обставин справи, які розглядаються в їх сукупності, якщо інше не передбачено законом.

Виходячи з вищевикладеного, позивач, звертаючись до господарського суду України, повинен був надати нотаріально посвідчений переклад відповідного закону, який регулює спірні правовідносини, та відповідно до цих правових норм, сформулювати свої позовні вимоги до відповідача.

Відповідно до ч. 4 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд у випадках, передбаченим законом або міжнародним договором, застосовує право інших держав.

В даному випадку, суд позбавлений можливості застосувати право Англії. Надані позивачем правові обґрунтування англійських юристів та висновки юридичної фірми Маєр Браун Інтернешнл, не можуть братися до уваги апеляційним господарським судом, оскільки є прикладами прецендентного права.

З урахуванням викладеного, на думку колегії суддів, висновки господарського суду, викладені в оскаржуваному рішенні, є помилковими, оскільки судом першої інстанції при розгляді справи в порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України невірно застосовані норми матеріального права до даних правовідносин. В зв'язку з чим, рішення господарського суду від 14 травня 2013 року по справі №922/1196/13 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

З огляду на зазначене та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 99, 101, 102, п.2 ст. 103, п. 1, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «І.Т. Сервіс» задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 14 травня 2013 року у справі №922/1196/13 скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Віасат Україна» (вул. Тургенівська, 15, м. Київ, 01054 (код 36125042) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «І.Т. Сервіс» (вул. Північна, 12, м. Харків, 61099 (код 351760) 1947,15 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови підписано 12 серпня 2013 року.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Могилєвкін Ю.О.