Постанова

від 23.04.2013 по справі 826/476/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 квітня 2013 року 10 год. 57 хв. № 826/476/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., при секретарі судового засідання Артеменко Я.С., за участю представників: позивача - Палюх З.А. (довіреність від 03.04.2013р. б/н), Дебольського В.В. (довіреність від 03.04.2013р. б/н), відповідача - Галика О.В. (довіреність від 11.12.2012р. № 3512/9/10-223), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІТ ТЕКС» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12 вересня 2012 року № 0007302230, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕЛІТ ТЕКС» (далі - ТОВ «ЕЛІТ ТЕКС», позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 12 вересня 2012 року № 0007302230.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що висновки Акта документальної позапланової виїзної перевірки від 21.08.2012р. № 1191/22-30/37357037 щодо того, що фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «ЕЛІТ ТЕКС» та його контрагентом - ТОВ «МОНТАРІЯ» (ідентифікаційний код 37270391) є нікчемними правочинами (такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків), і що, в свою чергу, на думку податківців, призвело до заниження ним сум податку на додану вартість за травень 2011 року, є протиправними, нормативно та документально необґрунтованими. Зокрема, позивач наголошує на наступному: реальність укладення і виконання Сторонами умов договору поставки від 01.05.2011р. № 01/05/2011, укладеного між ТОВ «ЕЛІТ ТЕКС» (Покупець) і ТОВ «МОНТАРІЯ» (Постачальник), підтверджується належним чином оформленими первинними та розрахунковими документами; в періоди укладення та виконання вказаного Договору обидві Сторони були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість; в Акті перевірки відповідачем не доведено наявність умислу у ТОВ «ЕЛІТ ТЕКС» та його контрагента на порушення публічного порядку (тобто, не вказано про наявність будь-яких судових рішень (вироків), якими встановлено і доведено вину посадових осіб ТОВ «ЕЛІТ ТЕКС» і ТОВ «МОНТАРІЯ». Більш того, висновки відповідача про нереальність (безтоварність) господарських операцій між позивачем і названим контрагентом ґрунтуються лише на акті ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 01.08.2011р. № 1760/23-04/37270391 про проведення невиїзної документальної перевірки ТОВ «МОНТАРІЯ» (код ЄДРПОУ 37270391) з питань правильності нарахування податку на додану вартість за період січень-травень 2011 року. Зважаючи на вищевикладене, позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту за травень 2011 року суму податку на додану вартість в сумі 147 609, 00 грн. за результатами фінансово-господарських операцій з названим контрагентом-суб'єктом господарської діяльності.

Відповідач проти позову заперечував, надавши до суду письмові заперечення від 18.02.2013р. б/н і додаткові документи. В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що працівником ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «ЕЛІТ ТЕКС» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «МОНТАРІЯ» (код ЄДРПОУ 37270391) за травень 2011 року, за результатами якої складений Акт від 21.08.2012р. № 1191/22-30/37357037. Згідно висновку цього Акта перевірки встановлено порушення ТОВ «ЕЛІТ ТЕКС» вимог п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвели до заниження податку на додану вартість за звітний період травень 2011 року на суму 147 609, 00 грн. Висновки Акта перевірки, на думку відповідача, являються правомірними та ґрунтуються на достовірних і належних доказах, а саме - Акті ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 01.08.2011р. № 1760/23-04/37270391.

За результатами перевірки ДПІ 12 вересня 2012 року прийняла податкове повідомлення-рішення за № 0007302230, яким Товариству донарахована сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 147 610, 00 грн. (в т.ч. 148 609, 00 грн. - основного платежу та 1, 00 грн. - штрафних санкцій).

В судових засіданнях по справі представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судових засіданнях заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

В ході судового розгляду було встановлено, що протягом періоду з 16.08.2012р. по 17.08.2012р. згідно з нормами пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 і п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України та на підставі направлення від 14.08.2012р. № 3060/22-30 та наказу ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 14.08.2012р. № 1142/22-30, працівником податкової інспекції була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «ЕЛІТ ТЕКС» (ідентифікаційний код 37357037) з питання дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «МОНТАРІЯ» (ідентифікаційний код 37270391) за період травень 2011 року, за результатами якої складений Акт від 21.08.2012р. № 1191/22-30/37357037 (далі - Акт перевірки)(т. 1 а.с. 15 - 23).

Зазначеною перевіркою встановлено, що в травні 2011 року ТОВ «ЕЛІТ ТЕКС» мало фінансово-господарські взаємовідносини з рядом суб'єктів господарської діяльності, в т.ч. з ТОВ «МОНТАРІЯ» (постачальник): сума задекларованого ТОВ «ЕЛІТ ТЕКС» податкового кредиту з податку на додану вартість по господарським операціям з цим контрагентом - 147 609, 00 грн.

При цьому в ході проведення перевірки перевіряючим до уваги був взятий інший Акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 01.08.2011р. № 1760/23-04/37270391 про результати проведення невиїзної документальної перевірки ТОВ «МОНТАРІЯ» (код ЄДРПОУ 37270391) з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту по податку на додану вартість за період січень-травень 2011 року.

Відповідно до тексту цього іншого Акта перевірки згідно пояснень засновника ТОВ «МОНТАРІЯ» ОСОБА_5, наданого службовою запискою ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 21.07.2011р. № 4526/ДПІ/26-10/3, він не є засновником названого Товариства, підприємство не реєстрував, жодних наказів чи протоколів на призначення директора та головного бухгалтера не складав та не підписував документів (зокрема, хто такий ОСОБА_6 йому не відомо), і не здійснював жодних фінансово-господарських взаємовідносин з іншими підприємствами.

Крім того, ТОВ «МОНТАРІЯ» не було надано підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань, що свідчить про те, що наслідком діяльності цього Товариства є переважно формування податкових зобов'язань та податкового кредиту на користь своїх контрагентів, без досягнення економічного ефекту від господарських операцій.

Згідно висновків цього Акта ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 01.08.2011р. № 1760/23-04/37270391, на думку податківців, ТОВ «МОНТАРІЯ» були порушені вимоги норм п. 3 ст. 5 і п. 1 ст. 7 Господарського кодексу України, п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України. Також усі операції купівлі-продажу ТОВ «МОНТАРІЯ» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до вигодонабувача.

З огляду на відомості, викладені в зазначеному Акті від 01.08.2011р. № 1760/23-04/37270391, працівник ДПІ у Шевченківському районі м. Києва прийшов до висновків про безпідставне формування ТОВ «ЕЛІТ ТЕКС» податкового кредиту за рахунок сум податку на додану вартість по податкових накладних, виписаних контрагентом-постачальником (ТОВ «МОНТАРІЯ») в травні 2011 року, в розмірі 147 609, 00 грн.

В розділі 4 «Висновок» Акта перевірки від 21.08.2012р. № 1191/22-30/37357037 перевіряючий встановив порушення ТОВ «ЕЛІТ ТЕКС» вимог п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за травень 2011 року на суму 147 609, 00 грн.

Не погоджуючись з висновками Акта документальної перевірки позивач подав до канцелярії ДПІ у Шевченківському районі м. Києва письмові заперечення на висновки вказаного Акта перевірки з обґрунтуванням своєї позиції (вих. № 31/08-2012 від 31.08.2012р.).

Відповідач своїм листом від 07.09.2012р. № 4637/10/22-30 «Про результати розгляду заперечень до акту перевірки» залишив висновки зазначеного Акта перевірки без змін.

12 вересня 2012 року ДПІ у Шевченківському районі м. Києва на підставі Акта від 21.08.2012р. № 1191/22-30/37357037 прийняла спірне податкові повідомлення-рішення за № 0007302230, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до абз. 2 п. 123.1 ст. 123 і п. 7 підрозділу Х «Інші перехідні положення» цього Кодексу, за порушення вимог п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, визначило ТОВ «ЕЛІТ ТЕКС» суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 147 610, 00 грн., в т.ч. 147 609, 00 грн. - основний платіж, 1, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Згідно рішень ДПС у м. Києві від 20.11.2012р. № 7660/10/12-114 та ДПС України від 18.12.2012р. № 7288/о/61-12/10-2115, винесених за результатами розгляду первинної і повторної скарг ТОВ «ЕЛІТ ТЕКС», спірне податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги підприємства - без задоволення.

При вирішення даного спору суд виходив з наступного.

У розумінні підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), який набрав чинності 01 січня 2011 року, «податковий кредит» - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 цього ж Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1 ст. 201 ПК України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України).

В силу п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України 21 грудня 2010 року № 969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696, (який набрав чинності 01 січня 2011 року та втратив чинність 16 грудня 2011 року)(далі - Порядок) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 4 Порядку встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

В силу п. 5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку.

Податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п. 6.2 Порядку).

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником ПДВ. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. (п. 2.2 Положення).

Згідно з п. 2.3 Положення первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

В силу п. 2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про мови в Україні» (п. 1.3 Положення).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що податковий кредит формується за наслідками реальної господарської операції, що підтверджується належними податковими накладними та первинними документами, в рамках господарської діяльності платника податків.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11.

В ході судового розгляду також було встановлено, що 01 травня 2011 року між ТОВ «ЕЛІТ ТЕКС» (Покупець) та ТОВ «МОНТАРІЯ» (Постачальник) був укладений договір поставки за № 01/05/2011, згідно якого Постачальник зобов'язуються в порядку та на умовах визначених у цьому Договорі, передавати у власність Покупця товар (одяг), а Покупець, в свою чергу, - в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, прийняти та оплати вартість товару.

Факт виконання Сторонами своїх договірних зобов'язань (поставки та оплати вартості товарів) за вказаним Договором підтверджуються наступними первинними і розрахунковими документами (окрім самого Договору - т. 1 а.с. 51-53):

- видатковими накладними на загальну суму 885 653, 51 грн. (з ПДВ)(т. 1 а.с. 54-59);

- висновками державної санітарно-епідеміологічної експертизи товарів (одягу) (т. 1 а.с. 104-172);

- витягом з реєстру отриманих та виданих податкових накладних позивача за травень 2011 року (т. 1 а.с. 68-69);

- випискою ПАТ «Кредит Європа Банк» (МФО 380366) по особовому рахунку позивача (т. 1 а.с. 70-71; т. 2 а.с. 39-40). Оплата за поставлені товари здійснювалася ТОВ «ЕЛІТ ТЕКС» шляхом перерахування безготівкових коштів зі свого рахунку № 26001010000743 у вказаному вище банку на рахунок свого контрагента № 5009100373 в АТ «Піреус Банк МКБ» (МФО 300658), що не заперечується відповідачем.

Відповідно до усних і письмових пояснень позивача від 24.01.2013р. б/н (т. 1 а.с. 80-82), наданих в ході розгляду даної справи, замовлені товари доставлялися на склад позивача (Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Стоянка, 21 км. Житомирського шосе, буд. 7) за рахунок ТОВ «МОНТАРІЯ» і передавалися Виконавцю (ТОВ «Комора-С») відповідно до видаткових накладних. Безпосереднє розвантаження поставленого товару, сортування та його комплектування здійснювалося співробітниками ТОВ «Комора-С». Після перевірки поставлених товарів по кількості та по якості зазначені видаткові накладні підписувалися Покупцем і Постачальником та один із екземплярів таких документів повертався останньому.

При цьому з огляду на своєчасність та якість здійснених поставок у ТОВ «ЕЛІТ ТЕКС» не було підстав для запитування у Постачальника доказів наявності у нього власної матеріально-технічної бази (в тому числі транспортних засобів).

Зокрема, попередньо, у 17 січні 2011 року, між ТОВ «ЕЛІТ ТЕКС» (Замовник) і ТОВ «Комора-С» (Виконавець) був укладений договір про надання складських послуг за № 8/0111, за умовами якого Виконавець надає Замовнику комплекс складських послуг (в тому числі послуги із зберігання товарів Замовника, складського обслуговування, прийому та відвантаження товарів (вантажу) Замовника, комплектування товарів, тощо, а Замовник - зобов'язаний приймати та оплачувати надані послуги. За домовленістю Сторін місцем зберігання товарів Замовника визначено склади, що знаходяться за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Стоянка, 21 км. Житомирського шосе, буд. 7. На підтвердження своїх письмових пояснень позивачем були надані суду первинні та розрахункові документи по господарським взаємовідносинам з ТОВ «Комора-С» (т. 1 а.с. 173-182; т. 2 а.с. 21-38, 99-104, 160-174).

За результатами здійснення поставок товарів контрагентом позивача були виписані такі податкові накладні (т. 1, а.с. 60-67): № 190 від 01.05.2011р. на суму 11 192, 28 грн. (в т.ч. ПДВ - 1 865, 38 грн.), № 191 від 01.05.2011р. на суму 53 514, 40 грн. (в т.ч. ПДВ - 8 919, 07 грн.), № 192 від 01.05.2011р. на суму 54 636, 97 грн. (в т.ч. ПДВ - 9 106, 16 грн.), № 193 від 01.05.2011р. на суму 568 913, 89 грн. (в т.ч. ПДВ - 94 818, 98 грн.), № 194 від 01.05.2011р. на суму 197 395, 97 грн. (в т.ч. ПДВ - 32 899, 33 грн.). Всього на загальну суму 885 653, 51 грн. (в т.ч. ПДВ - 147 608, 92 грн.), які містять усі обов'язкові реквізити, передбачені п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

За результатами дослідження вище перелічених первинних документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону № 996-ХІV та вказаного вище Положення.

Відповідно до усних та письмових пояснень позивача від 24.01.2013р. б/н, документально підтверджених, придбані у ТОВ «МОНТАРІЯ» товари (одяг) в подальшому були реалізовані ТОВ «ЕЛІТ ТЕКС» через ряд комісіонерів (ТОВ «Дельта Текс», ТОВ «АТСЕТ» і ТОВ «Текстиль клуб») на торгових площах останніх на підставі договорів комісії від 18.01.2011р. № 01-01/2011, від 19.01.2011р. № 02-01/2011 та від 01.04.2011р. б/н (т. 1 а.с. 183-194; т. 2 а.с. 39-40, 67-98, 105- 176).

Здійснення спірної господарської операції безпосередньо пов'язано з видами діяльності позивача за КВЕД згідно Довідки АБ № 511580 від 07 вересня 2012 року Відділу статистики у Шевченківському районі Головного управління статистики у м. Києві, копія якої наявна в матеріалах справи.

Натомість відповідачем не надано доказів відсутності у контрагента позивача (ТОВ «МОНТАРІЯ») спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання вищевказаних правочинів, зокрема того, що вказане підприємство не були зареєстроване в якості платника податку на додану вартість або того, що його реєстрація платником податку на додану вартість була анульована в травні 2011 року. Відтак, наявні в матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за вказані звітні (податкові) періоди, відповідають вимогам, встановленим нормами п. 201.1 ст. 201 ПК України.

Також відповідачем не було надано до суду доказів, які б свідчили про відсутність у ТОВ «МОНТАРІЯ» умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, трудових ресурсів, тощо), в т.ч. із залученням третіх осіб. Зокрема, позивачем до суду була надані копії Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи - ТОВ «МОНТАРІЯ» серії А 01 № 726086, Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «МОНТАРІЯ» № 100319460 від 20.01.2011р. (індивідуальний податковий номер 372703926599) та довідку про взяття на обліку платника податків від 03.09.2010р. № 39867/29-111, які були отримані позивачем при укладенні спірного договору поставки з названим Товариством.

В силу п. 15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Частиною другою ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Так, безпосередньо в Акті перевірки від 21.08.2012р. № 1191/22-30/37357037 не наведено правову норму, в силу якої на платника податку (Покупця) покладена відповідальність за недекларування та несплату податкових зобов'язань платником податку-контрагентом (Продавцем), шляхом позбавлення його права на податковий кредит та валові витрати.

Також згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в його ухвалі від 10.10.2012р. за № К-24491/10, «за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання Підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань».

Відповідачем не заперечувався факт декларування та сплати позивачем сум податку на додану вартість за наслідками спірних господарських операцій.

В ході розгляду даної справи в суді відповідачем не було пред'явлено до суду будь-які належні докази нікчемності правочинів, укладених між позивачем і його контрагентом - ТОВ «МОНТАРІЯ». Зокрема, в Акті перевірки від 21.08.2012р. № 1191/22-30/37357037 відсутні посилання на ухиляння контрагентом позивача від сплати податків та зборів, визначення йому сум податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам зазначеного Товариства за фактом ухиляння від сплати податків, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

В силу ч. 1 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічну норму містить ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України.

У відповідності до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч. 1, ч. 4 ст. 70 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

З урахуванням того, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованим платником податку на додану вартість, суд дійшов висновку про протиправність донарахування позивачу суми податку на додану вартість, а також застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає за необхідне на підставі ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України визнати протиправним та скасувати спірне по справі податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача фактично здійснені та документально підтверджені судові витрати в розмірі 1 477, 00 грн.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІТ ТЕКС» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби від 12 вересня 2012 року № 0007302230.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІТ ТЕКС» (місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Лук'янівська, 23, ідентифікаційний код 37357037) 1 477 (одна тисяча чотириста сімдесят сім) грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя О.В. Дегтярьова