Постанова

від 13.05.2013 по справі 820/2856/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

13 травня 2013 р. Справа №820/2856/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Нуруллаєва І.С.,

при секретарі судового засідання - Русецькому І.В.,

за участю:

представника позивача - Ткаченка О.В.,

представника відповідача - Воловельської Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Универсалстрой" до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Универсалстрой", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №0001251503 від 18 лютого 2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Универсалстрой" (код ЄДРПОУ 33817754) за заниження податкового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість (код платежу 14010100) у загальній сумі платежу (податкового зобов'язання) у розмірі 700210,00 гривень (у тому числі: за основним платежем - у розмірі 560168,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями - у розмірі 140042,00 гривень).

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що висновки податкового органу про вчинення ним порушень є помилковими, не доведеними належними доказами і спростовуються первинними документами підприємства, наполягав на правильності обчислення податкового кредиту з податку на додану вартість. Так, представником позивача зазначено, що за рахунок придбання позивачем послуг (будівельних та будівельно-монтажних робіт) у ТОВ "Спецтеплосервіс", а також на підставі наведених вище отриманих від останнього податкових накладних, позивачем був сформований податковий кредит у загальній сумі 560167,98 гривень, який був на законних підставах відображений у податковій звітності - податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 року від 19 листопада 2011 року з додатками. Також позивач не погоджується з викладеними в акті перевірки висновками відповідача про те, що участь ТОВ "Спецтеплосервіс" у ланцюзі за участю контрагентів: ПП "ТФ "Агроеліта"", ТОВ "Гавас-52", ТОВ "Ригана плюс" не мала розумних економічних причин, ділової мети та економічного ефекту. ТОВ "Универсалстрой" вважає наведені вище висновки акту перевірки хибними і помилковими. Крім того, відповідачем не зазначені у акті перевірки дані про підстави для її проведення відповідно до ПК України та інших законодавчих актів, що є порушенням вимог підпункту 2.3. пункту 2 розділу ІІ "Зміст акта (довідки) документальної перевірки" Порядку. Наведені вище обставини також свідчать про невідповідність акта перевірки вимогам підпунктів 2.3. і 2.6. пункту 2 розділу ІІ "Зміст акта (довідки) документальної перевірки" Порядку.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, зазначені у позовній заяві, та просив позов задовольнити. Також представник позивача зазначив, що висновки податкового органу, викладені у акті перевірки, не відповідають фактичним обставинам справи, є бездоказовими і безпідставними, висновки щодо порушення позивачем вимог частини 1 статті 203, статті 215, частини 1 статті 216 та статті 228 ЦК України та вимог пунктів 198.3. та 198.4. статті 198, пунктів 201.4., 201.5., 201.6., 201.7. статті 201 ПК України не ґрунтуються на належно встановлених відповідачем фактичних обставинах справи та є помилковим, а зазначені норми матеріального права є неправильно застосованими. Позивач вважає, що прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення від №0001251503 від 18 лютого 2013 року є протиправним та порушує законні права та інтереси позивача, у зв'язку з чим підлягає скасуванню судом.

Відповідач, Основ'янська міжрайонна державна податкова інспекція м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, з поданим позовом не погодився, надав до суду письмові заперечення, в яких зазначив, що фахівцями Основ'янської МДПІ м. Харкова проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Універсалстрой» з питань підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Спецтеплосервіс» за період з 01.08.2012 року по 30.11.2010 року. Підставою для її проведення слугувало отримання податковим органом акту документальної невиїзної перевірки ТОВ «Спецтеплосервіс» з питань перевірки правильності та повноти обчислення податку на додану вартість за період серпень-листопад 2010 року, яким встановлені порушення ч.1 ст.203, ст.. 215, 216, 228 ЦК України, визнані податкові зобов'язання недійсними за період з 01.08.2010 року по 30.11.2010 року на суму 1835139,51грн. В ході проведення перевірки позивача було встановлено завищення податкового кредиту по податку на додану вартість за жовтень 2010 року у розмірі 560167,98. Основ'янська МДПІ вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення було винесено на законних підставах та скасуванню не підлягає. У зв'язку з чим відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на матеріали перевірки та доводи, викладені у письмових запереченнях проти позову. Також представник відповідача стверджував, що оскаржуване рішення винесене у відповідності до норм діючого законодавства, є таким, що відповідає фактичним обставинам справи та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Оскільки матеріали справи містять докази, які в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, а завданням адміністративного судочинства України згідно з ч.1 ст.2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і неухильне дотримання судом вимог даної норми процесуального закону є обов'язковим в кожній адміністративній справі, то спір підлягає вирішенню на підставі наявних у справі документів.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Универсалстрой", зареєстрований у встановленому законом порядку, як юридична особа, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, набув правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, як платник податків, зборів (обов'язкових платежів), знаходиться на обліку в Основ'янській міжрайонній державній податковій інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби та є платником податку на додану вартість.

В ході судового розгляду перелічені обставини були визнані сторонами, суд не має підстав для сумнівів у добровільності визнання цих обставин сторонами та їх достовірності, а тому ці обставини окремо перед судом не доказуються.

В ході розгляду справи судом встановлено, що фахівцями Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби була проведена документальна невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Универсалстрой" (код ЄДРПОУ 33817754) з питань підтвердження відомостей від особи, яка мала правові відносини з платником податків Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецтеплосервіс" (код ЄДРПОУ 35350658) за період з 01 серпня 2010 року по 30 листопада 2010 року.

За наслідками зазначеної перевірки 01.03.2013 року фахівцями Основ'янської МДПІ був складений акт №1346/15.3-09/33817754 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ "Универсалстрой" (код ЄДРПОУ 33817754) з питань підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ "Спецтеплосервіс" (код ЄДРПОУ 35350658) за період 01 серпня 2010 року по 30 листопада 2010 року.

Висновками цього акту перевірки встановлені порушення ТОВ «Універсалстрой» вимог частини 1 статті 203, статті 215, частини 1 статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України (надалі за текстом - ЦК України) та пунктів 198.3., 198.4. статті 198, пунктів 201.4. - 201.7. статті 201 Податкового кодексу України (надалі за текстом - ПК України), а також встановлене завищення ним податкового кредиту за рахунок відображення у складі податкового кредиту сум податку на додану вартість у загальній сумі 560167,98 гривень у результаті чого занижений податок на додану вартість у сумі 560167,98 гривень.

На підставі складеного акту перевірки 18.02.2013 року МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0001251503 про збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ "Универсалстрой" за заниження податкового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість у загальній сумі платежу (податкового зобов'язання) у розмірі 700210,00 гривень, у тому числі: за основним платежем - у розмірі 560168,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - у розмірі 140042,00 грн., застосованих за порушення пунктів 198.3., 198.4. статті 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ, яке отримане позивачем 02 квітня 2013 року.

Судовим розглядом встановлено, що мотивом, на підставі якого суб'єкт владних повноважень дійшов судження про порушення підприємством позивача вимог законодавства, є виключно висновки складеного ДПІ у Комінтернівському районі м.Харкова акту про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ "Спецтеплосервіс" (код ЄДРПОУ 35350658) від 05.04.2011 №354/15-409/35350658 з питань перевірки правильності та повноти обчислення податку на додану вартість за період серпень - листопад 2010 року, висновками якого встановлені порушення ч. 1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216. ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів по придбанню товарів, робіт, послуг від ПП "ТФ" "Агроеліта" за період з 01.08.2010 по 30.11.2010 та їх подальшою реалізацією покупцям; відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. 3, ст. 4, ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року за № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", зі змінами та доповненнями, а саме: податкові зобов'язання недійсні за період з 01.08.2010 по 30.11.2010 року на суму 1835139,51 грн., податковий кредит недійсний за період з 01.08.2010 по 30.112010 року на суму 1834826,54 грн.

В обґрунтування встановлених актом перевірки та податковому повідомленні-рішенні порушень податковий орган посилається на недійсність (нікчемність) правочинів, недійсність податкових зобов'язань позивача з податку на додану вартість за період перевірки, недійсність податкових зобов'язань та податкового кредиту інших юридичних осіб на підставі отриманої відповідачем податкової інформації, а саме на підставі:

- акту документальної невиїзної перевірки ТОВ "Спецтеплосервіс" код ЄДРПОУ 35350658 № 354/15-409/35350658 від 05 квітня 2011 року за період з 01 серпня 2010 року по 30 листопада 2011 року;

- акту невиїзної документальної перевірки ПП "ТФ "Агроеліта"" код ЄДРПОУ 32762799 № 13005/1800/32762799 від 14 грудня 2010 року за період травень - вересень 2010 року;

- акту невиїзної документальної перевірки ТОВ "Гавас-52" код ЄДРПОУ 36035902 № 7464/182/36035902 від 01 листопада 2011 року за період березень - квітень 2010 року.

У акті перевірки відповідач зазначає, що участь ТОВ "Спецтеплосервіс" у ланцюзі за участю контрагентів (ПП "ТФ "Агроеліта"", ТОВ "Гавас-52", ТОВ "Ригана плюс") не мала розумних економічних причин, ділової мети та економічного ефекту.

Жодних інших мотивів суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення не покладено.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення, а також суджень, відображених суб'єктом владних повноважень в акті №1346/15.3-09/33817754 від 01.03.2013 р., на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд встановив наступне.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, згідно матеріалів справи, підставою для встановлення податковим органом вищевказаних порушень з боку позивача є відсутність факту реального вчинення позивачем господарських операцій з ТОВ "Спецтеплосервіс" у перевіряємому періоді, тобто відповідач дійшов висновку про те, що договори із зазначеним контрагентом були укладені без мети настання реальних правових наслідків, що спростовується наступним.

Судом встановлено, що ТОВ "Универсалстрой" мало господарські правовідносини з ТОВ "Спецтеплосервіс" у період, який перевірявся відповідачем.

Так, ТОВ "Универсалстрой" були укладені з ТОВ "Спецтеплосервіс" договори субпідряду на виконання будівельних та будівельно-монтажних робіт: № 17 від 01 вересня 2010 року, №18 від 03 вересня 2010 року та № 19 від 01 жовтня 2010 року.

Будівельні та будівельно-монтажні роботи за зазначеними вище договорами субпідряду були виконані ТОВ "Спецтеплосервіс" та прийняті ТОВ "Универсалстрой", що підтверджується:

- за договором субпідряду № 17 від 01 вересня 2010 року: довідками про вартість виконаних підрядних робіт за жовтень 2010 року (типова форма № КБ-3; 8 довідок) та актами приймання виконаних будівельних робіт (типова форма № КБ-2в; 8 актів) за жовтень 2010 року;

- за договором субпідряду № 18 від 03 вересня 2010 року: довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за жовтень 2010 року (типова форма № КБ-3) та актом приймання виконаних будівельних робіт (типова форма № КБ-2в) за жовтень 2010 року;

- за договором субпідряду № 19 від 01 жовтня 2010 року: довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за жовтень 2010 року (типова форма № КБ-3) та актом приймання виконаних будівельних робіт (типова форма № КБ-2в) за жовтень 2010 року.

Оцінивши згадані правочини за правилами ст.86 КАС України, суд відзначає, що спірні правочини був укладені між правоздатними і дієздатними юридичними особами, за формою та змістом спірні правочини не суперечать закону, предметом спірних правочинів не є речі, що обмежені в цивільному обороті.

Таким чином, спірні договори визнаються судом належними та допустимими доказами наявності між позивачем та контрагентами позивача факту вчинення правочинів в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.

На підтвердження доводу про реальність господарських операцій: виконання зазначених вище будівельних і будівельно-монтажних робіт, що були проведені в межах спірних правочинів, у якості розрахункових документів, а також у якості підстави для нарахування податкового кредиту, ТОВ "Спецтеплосервіс" були видані позивачу наступні податкові накладні:

- № 26 від 31 жовтня 2010 року (за договором субпідряду № 17 від 01 вересня 2010 року; сума податку на додану вартість - 150.015,65 гривень);

- № 27 від 31 жовтня 2010 року (за договором субпідряду № 19 від 01 жовтня 2010 року; сума податку на додану вартість - 31.022,33 гривень);

- № 28 від 31 жовтня 2010 року (за договором субпідряду № 17 від 01 вересня 2010 року; сума податку на додану вартість - 141.020,00 гривень);

- № 29 від 31 жовтня 2010 року (за договором субпідряду № 18 від 03 вересня 2010 року; сума податку на додану вартість - 156.442,67 гривень);

- № 30 від 31 жовтня 2010 року (за договором субпідряду № 17 від 01 вересня 2010 року; сума податку на додану вартість - 81.667,33 гривень).

Позивач здійснив з ТОВ "Спецтеплосервіс" розрахунки за виконані будівельні та будівельно-монтажні роботи, що підтверджується платіжними дорученнями:

- №2591 від 01 листопада 2010 року (сума 213.115,00 гривень; договір субпідряду №17 від 01 вересня 2010 року);

- №2603 від 02 листопада 2010 року (сума 200.000,00 гривень; договір субпідряду № 17від 01 вересня 2010 року);

- №2605 від 02 листопада 2010 року (сума 310.000,00 гривень; договір субпідряду №17 від 01 вересня 2010 року);

- №2619 від 08 листопада 2010 року (сума 11.461,46 гривень; договір субпідряду №17 від 01 вересня 2010 року);

- №2677 від 14 грудня 2010 року (сума 251.461,00 гривень; договір субпідряду №17 від 01 вересня 2010 року);

- №2704 від 23 грудня 2010 року (сума 841.837,00 гривень; договір субпідряду №18 від 03 вересня 2010 року);

- №2707 від 24 грудня 2010 року (сума 96.819,00 гривень; договір субпідряду №18 від 03 вересня 2010 року);

- №2710 від 27 грудня 2010 року (сума 200.000,00 гривень; договір субпідряду №17 від 01 вересня 2010 року);

- №2712 від 10 січня 2011 року (сума 200.000,00 гривень; договір субпідряду №17 від 01 вересня 2010 року);

- №2718 від 11 січня 2011року (сума 186.134,00 гривень; договір субпідряду №19 від 01 жовтня 2010 року);

- №2720 від 12 січня 2011 року (сума 200.000,00 гривень; договір субпідряду №17 від 01 вересня 2010 року);

- №2722 від 12 січня 2011 року (сума 100.000,00 гривень; договір субпідряду №17 від 01 вересня 2010 року);

- №2725 від 12 січня 2011 року (сума 200.000,00 гривень; договір субпідряду №17 від 01 вересня 2010 року);

- №2728 від 19 січня 2011 року (сума 350.000,00 гривень; договір субпідряду №17 від 01 вересня 2010 року).

При вирішені даного спору суд враховує наступні положення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", який був чинним на час виникнення та реалізації спірних правовідносин, відповідно до яких податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п. 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У відповідності до п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У відповідності до п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при здійсненні угод взаємоузгоджених дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом, при виконанні вимог ст.11 КАС України, не виявлено.

Судом встановлено, що позивачем отримано від його контрагента належним чином оформлені податкові накладні на всі товари (послуги), які оплачені позивачем грошовими коштами, в тому числі з урахуванням суми податку на додану вартість. Наявність виписаних та належним чином оформлених податкових накладних в даній справі відповідачем не заперечується.

Таким чином, позивачем додержано встановлений порядок формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями. Позивач після одержання від постачальника належним чином оформлених податкових накладних відобразив у податковому обліку податковий кредит в сумі ПДВ, сплаченому продавцю у складі ціни придбання відповідно до вимог п. 7.5.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Закон України "Про податок на додану вартість" не встановлював обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідно до положень вказаного Закону України сума ПДВ, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок зі сплати цього податку до бюджету.

Сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця і суму бюджетного відшкодування.

Тобто покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця, а наявність порушень ведення бухгалтерського обліку, вимог податкового обліку або інші порушення умов ведення господарської діяльності контрагента не може бути підставою для позбавлення права добросовісного платника податку на додану вартість на віднесення сплачених ним у ціні наданих послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту за умови, що він виконав усі передбачені законом умови щодо цього.

Згідно матеріалів справи, всі перелічені суми податкового кредиту підтверджені відповідними податковими накладними.

Судовим розглядом встановлено, що вказані вище будівельні та будівельно-монтажні роботи були у подальшому використані позивачем у оподаткованих операціях у межах його господарської діяльності.

Позивачем були укладені наступні контракти (підрядні договори) з Відкритим акціонерним товариством "Південспецбуд" (станом на теперішній час - Публічне акціонерне товариство "Південспецбуд"), а саме: № 1 від 27 лютого 2009 року, № 2 від 02 березня 2009 року, № 3/9 від 02 вересня 2010 року та № 17 від 03 вересня 2009 року.

Позивачем за вказаними контрактами (підрядними договорами) були виконані будівельні та будівельно-монтажні роботи, які були прийняті ПАТ "Південспецбуд", що підтверджується:

- за контрактом № 1 від 27 лютого 2009 року: довідками про вартість виконаних підрядних робіт за жовтень 2010 року (типова форма № КБ-3; 4 довідки) та актами приймання виконаних будівельних робіт (типова форма № КБ-2в; 4 акта) за жовтень 2010 року, довідками про вартість виконаних підрядних робіт за листопад 2010 року (типова форма № КБ-3; 3 довідки) та актами приймання виконаних будівельних робіт (типова форма № КБ-2в; 3 акта) за листопад 2010 року, довідками про вартість виконаних підрядних робіт за грудень 2010 року (типова форма № КБ-3; 3 довідки) та актами приймання виконаних будівельних робіт (типова форма № КБ-2в; 3 акта) за грудень 2010 року;

- за контрактом № 2 від 02 березня 2009 року: довідками про вартість виконаних підрядних робіт за жовтень 2010 року (типова форма № КБ-3; 2 довідки) та актами приймання виконаних будівельних робіт (типова форма № КБ-2в; 2 акта) за жовтень 2010 року, довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за листопад 2010 року (типова форма № КБ-3) та актом приймання виконаних будівельних робіт (типова форма № КБ-2в) за листопад 2010 року, довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за грудень 2010 року (типова форма № КБ-3) та актом приймання виконаних будівельних робіт (типова форма № КБ-2в) за грудень 2010 року;

- за контрактом № 3/9 від 02 вересня 2010 року: довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за грудень 2010 року (типова форма № КБ-3) та актом приймання виконаних будівельних робіт (типова форма № КБ-2в) за грудень 2010 року;

- за контрактом № 17 від 03 вересня 2010 року: довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за жовтень 2010 року (типова форма № КБ-3) та актом приймання виконаних будівельних робіт (типова форма № КБ-2в) за жовтень 2010 року.

На підтвердження виконання позивачем вказаних вище будівельних і будівельно-монтажних робіт, у якості розрахункових документів, а також у якості підстави для нарахування податкового кредиту, ним були видані ПАТ "Південспецбуд" наступні податкові накладні:

- за контрактом № 1 від 27 лютого 2009 року: № 1025 від 31 жовтня 2010 року (сума податку на додану вартість - 3.565,02 гривень), № 1026 від 31 жовтня 2010 року (сума податку на додану вартість - 146.450,63 гривень), № 1084 від 30 листопада 2010 року (сума податку на додану вартість - 192.267,74 гривень), № 1085 від 30 листопада 2010 року (сума податку на додану вартість - 3.861,39 гривень), № 1086 від 30 листопада 2010 року (сума податку на додану вартість - 321,73 гривень), № 1110 від 31 грудня 2012 року (сума податку на додану вартість - 964,51 гривень), № 1111 від 31 грудня 2010 року (сума податку на додану вартість - 2.517,71 гривень), № 1113 від 31 грудня 2010 року (сума податку на додану вартість - 1.150,54 гривень);

- за контрактом № 2 від 02 березня 2009 року: № 1087 від 30 листопада 2010 року (сума податку на додану вартість - 12.538,50 гривень), № 1114 від 31 грудня 2010 року (сума податку на додану вартість - 12.051,41 гривень);

- за контрактом № 3/9 від 02 вересня 2010 року: № 1109 від 31 грудня 2010 року (сума податку на додану вартість - 161.779,18 гривень);

- за контрактом № 17 від 03 вересня 2010 року: № 1024 від 31 жовтня 2010 року (сума податку на додану вартість - 31.022,33 гривень).

ПАТ "Південспецбуд" здійснило частковий розрахунок за виконані позивачем будівельні та будівельно-монтажні роботи (тільки за контрактом № 1 від 27 лютого 2009 року у загальній сумі - 2.242.500,00 гривень), що підтверджується платіжними дорученнями:

- № 1783 від 18 липня 2011 року на суму 43.000,00 гривень (за контрактом № 1 від 27 лютого 2009 року);

- № 1357 від 07 червня 2011 року на суму 9.000,00 гривень (за контрактом № 1 від 27 лютого 2009 року);

- № 1707 від 14 липня 2011 року на суму 301.000,00 гривень (за контрактом № 1 від 27 лютого 2009 року);

- № 1271 від 26 травня 2011 року на суму 600,00 гривень (за контрактом № 1 від 27 лютого 2009 року);

- № 1693 від 13 липня 2011 року на суму 221.000,00 гривень (за контрактом № 1 від 27 лютого 2009 року);

- № 1224 від 20 травня 2011 року на суму 9.000,00 гривень (за контрактом № 1 від 27 лютого 2009 року);

- № 1607 від 05 липня 2011 року на суму 103.000,00 гривень (за контрактом № 1 від 27 лютого 2009 року);

- № 1208 від 19 травня 2011 року на суму 3.200,00 гривень (за контрактом № 1 від 27 лютого 2009 року);

- № 1548 від 29 червня 2011 року на суму 6.200,00 гривень (за контрактом № 1 від 27 лютого 2009 року);

- № 1151 від 13 травня 2011 року на суму 100.000,00 гривень (за контрактом № 1 від 27 лютого 2009 року);

- № 1508 від 21 червня 2011 року на суму 200.000,00 гривень (за контрактом № 1 від 27 лютого 2009 року);

- № 489 від 04 березня 2011 року на суму 501.000,00 гривень (за контрактом № 1 від 27 лютого 2009 року);

- № 1493 від 17 червня 2011 року на суму 102.000,00 гривень (за контрактом № 1 від 27 лютого 2009 року);

- № 478 від 03 березня 2011 року на суму 207.000,00 гривень (за контрактом № 1 від 27 лютого 2009 року);

- № 1469 від 15 червня 2011 року на суму 12.500,00 гривень (за контрактом № 1 від 27 лютого 2009 року);

- № 420 від 23 лютого 2011 року на суму 100.000,00 гривень (за контрактом № 1 від 27 лютого 2009 року);

- № 1431 від 14 червня 2011 року на суму 324.000,00 гривень (за контрактом № 1 від 27 лютого 2009 року).

За рахунок придбання позивачем послуг (будівельних та будівельно-монтажних робіт) у ТОВ "Спецтеплосервіс", а також на підставі наведених вище отриманих від останнього податкових накладних, позивачем був сформований податковий кредит у загальній сумі 560.167,98 гривень, який був на законних підставах відображений у податковій звітності - податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 року від 19 листопада 2011 року (з додатками).

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно з ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення) спричиняли втрату означеними накладними юридичного статусу первинних документів судом не виявлено та актом перевірки не встановлено.

Судом встановлено, що ТОВ "Спецтеплосервіс", щодо якого відповідачем оспорюється право позивача на податковий кредит з ПДВ на момент здійснення господарських операцій був зареєстрований в установленому законом порядку, знаходився на обліку в податковому органі, мав статус платника ПДВ, свідоцтво платника ПДВ не було анульовано на момент укладання та виконання угоди, докази що спростовують ці обставини відповідачем до суду не надано.

Представник відповідача в судовому засіданні не заперечував проти правильності оформлення всіх податкових накладних, які виписувалися контрагентом позивача, та на підставі яких позивач скористався правом на формування податкового кредиту.

Розглянувши матеріали справи, суд зазначає, що викладене в акті судження податкового органу про нікчемність спірних правочинів ґрунтується виключно на мотивах, складених за наслідками перевірки діяльності контрагенту позивача, а саме: ТОВ "Спецтеплосервіс" у ланцюзі за участю контрагентів: ПП "ТФ "Агроеліта"", ТОВ "Гавас-52", ТОВ "Ригана плюс".

З цього приводу суд відзначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Також вирішуючи спір по суті, суд бере до уваги, що судження податкового органу про нікчемність спірного правочину не підкріплено належними доводами та доказами згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", так як показники документів обов'язкової податкової звітності платника податків не містять фактичних даних, які б достовірно показували на наявність у платника наміру незаконно заволодіти майном держави.

З приводу судження суб'єкта владних повноважень про нікчемність спірних правочинів суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Такий висновок суду підтверджується правозастосовчою практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

Досліджуючи витребувані та приєднані до справи документи, суд відзначає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні укладених договорів взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України не виявлено. При цьому, суд бере до уваги, що доказів, які б вказували на відсутність реальності господарської операції за цим договором поставки, за правилами ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач до суду не подав, а судом самостійно таких доказів не виявлено.

Факт придбання товару підтверджується документально первинними бухгалтерськими документами, що були надані до суду а саме: договором поставки товару, видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями.

Судом не встановлено невідповідності даних податкових накладних фактичним обставинам.

Згідно п. 36.5 ст. 36 Податкового кодексу України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків.

При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів

Законом не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по послугах з підстав викладених відповідачем, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг). Окрім того порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Таким чином, формування податкового кредиту платника ПДВ здійснено відповідно до діючих на той час вищевказаних норм податкового законодавства.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно акту перевірки та наказу відповідача про проведення перевірки ТОВ «Універсалстрой», період, який було перевірено позивача податковим органом - з 01 серпня 2010 року по 30 листопада 2010 року.

Станом на час виникнення відповідних правовідносин позивача з його контрагентом ТОВ «Спецтеплосервіс», перевіряємого відповідачем, Податковий кодекс України не існував, оскільки він був прийнятий 02 грудня 2010 року та набрав чинності з 01 січня 2011 року відповідно до пункту 1 його Розділу ХІХ. Прикінцеві положення, що є загально відомою інформацією.

Станом на час періоду який перевірявся діяли норми Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року (надалі за текстом - Закон України "Про податок на додану вартість"), які і повинні були застосовуватися відповідачем у даному випадку у разі їх порушення позивачем.

Приписами статті 8 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу, а норми Конституції України є нормами прямої дії.

Вимогами статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи та, що ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Таким чином, позивач з 01 серпня 2010 року по 30 листопада 2010 року не міг порушити наведені відповідачем у акті перевірки та податковому повідомленні-рішенні норми Податкового кодексу України, що свідчить про протиправність оскаржуваного позивачем податкового повідомлення-рішення.

Крім того, суд зазначає, що згідно прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення, датою його прийняття є 18 лютого 2013 року, у той час як акт перевірки №1346/15.3-09/33817754, на підставі якого прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, складений 01 березня 2013 року. Отже оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0001251503 прийняте до моменту складання акту, що є порушенням вимог пункту 86.8. статті 86 ПК України.

Відповідно до п.86.8 ст.86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до органу державної податкової служби за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи, відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів винесення спірного податкового повідомлення-рішення та не надав обґрунтованих пояснень щодо порушень, допущених податковим органом при застосуванні податкового законодавства в ході перевірки та винесенні податкового повідомлення-рішення.

Суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.2 ГК України учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Згідно з ч. 1 ст. 6 ГК України загальними принципами господарювання в Україні є свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом; обмеження державного регулювання економічних процесів у зв'язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави; заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Посилання відповідача про встановлення неможливості ведення контрагентами позивача господарської діяльності не спростовують доказів, досліджених судом, які підтверджують реальне виконання господарських угод, за якими позивачем в подальшому сформовано податковий кредит.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем податковий кредит в рамках даної справи сформований на підставі сплачених сум ПДВ від господарських операцій, які підтверджені документально та є належним чином виконані.

В зв'язку з наведеним суд відзначає, що будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.

Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України,

Отже, податкове повідомлення-рішення Основ'янської МДПІ м. Харкова Харківської області Державної податкової служби №0001251503 від 18 лютого 2013 року є таким, що винесено податковим органом з порушенням вимог п. 3 ст. 2 КАС України, через що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст. 94 КАС України передбачено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись ст. 8, 19 Конституції України, ст.ст. 2, 7-14, 69-71, 86, 94, 158-163, 186, 254 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Универсалстрой" до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби №0001251503 від 18 лютого 2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Универсалстрой" (код ЄДРПОУ 33817754) за платежем з податку на додану вартість у загальній сумі платежу (податкового зобов'язання) у розмірі 700210,00 грн. (у тому числі: за основним платежем - у розмірі 560168,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - у розмірі 140042,00 грн.)

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Универсалстрой" (61022, м. Харків, вул. Диканівська, буд. №5, код ЄДРПОУ 33817754, інші відомості суду не відомі) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 2294,00грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири грн. 00 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

У повному обсязі текст постанови виготовлено 18.05.2013 року.

Суддя І.С. Нуруллаєв