Ухвала

від 08.07.2015 по справі 820/2856/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" липня 2015 р. м. Київ К/800/42219/13

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - Інспекція)

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2013

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.08.2013

у справі № 820/2856/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Універсалстрой" (далі - Товариство)

до Інспекції

про скасування податкового повідомлення-рішення .

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2013, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.08.2013, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 18.02.2013 № 0001251503 з посиланням на дотримання платником умов формування податкового кредиту з ПДВ при відображенні у податковому обліку господарських операцій з придбання підрядних робіт у товариства з обмеженою відповідальністю «Спецтеплосервіс» (далі - ТОВ «Спецтеплосервіс»).

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій не надано правової оцінки установленим у рамках здійснення контрольно-перевірочних заходів обставинам, які свідчать про неможливість виконання розглядуваних поставок спірним контрагентом та підтверджують номінальне оформлення спірних операцій виключно з метою отримання позивачем сприятливих податкових наслідків.

Товариством у відповідності до статті 216 КАС подано заперечення на касаційну скаргу, в якому позивач зазначає про правильність та обґрунтованість висновків попередніх інстанцій і просить залишити оскаржувані судові акти без змін, а скаргу - без задоволення.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити розглядувані касаційні вимоги Інспекції з урахуванням такого.

Судовими інстанціями під час розгляду даної справи встановлено, що Інспекцією було проведено документальну невиїзну перевірку Товариства з питань підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Спецтеплосервіс» за період з 01.08.2010 по 30.11.2010.

Результати цієї перевірки висвітлені в акті від 01.03.2013 № 1346/15.3-09/35350658.

Під час цієї перевірки відповідач дійшов висновку про неправомірне формування позивачем податкового кредиту за операціями з придбання підрядних робіт у названого контрагента з посиланням на фіктивний характер цих операцій, що стало підставою для нарахування Товариству грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 560 168 грн. за основним платежем та 140 042 грн. за штрафними санкціями згідно з оспорюваним податковим повідомленням-рішенням.

У період, охоплений податковою перевіркою, підстави, за яких у платника ПДВ виникає право на податковий кредит, умови та порядок його формування визначалися Законом України «Про податок на додану вартість».

Так, відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Наведені правила оподаткування свідчать на користь висновку про те, що податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на додану вартість на суму понесених (нарахованих) витрат по сплаті ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг) є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності належним чином оформлених первинних документів (зокрема, податкових накладних), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Оскільки можливість отримання податкової вигоди передбачає наявність реального здійснення господарських операцій, то для підтвердження права на податковий кредит має бути встановлений предметний взаємозв'язок з фактами та результатами реальної економічної діяльності на підставі аналізу первинних документів.

Платник повинен надати достовірні докази на підтвердження того, що товари (роботи, послуги), на оплату яких перераховані грошові кошти, реалізовані саме тим контрагентом, на користь якого проведено оплату.

Якщо при вирішенні податкового спору контролюючим органом представлено докази того, що насправді господарські операції контрагентами платника не здійснювалися та податки до бюджету не сплачувалися, до системи взаєморозрахунків залучені юридичні особи, зареєстровані за втраченими або підробленими документами, або схема взаємодії учасників операції вказує на їх недобросовісність, суд не повинен обмежувати перевіркою формальної відповідності представлених платником первинних документів вимогам чинного законодавства (зокрема, статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»), а має оцінити усі докази у справі у сукупності та взаємозв'язку для виключення внутрішніх протиріч та суперечностей між ними.

Втім у справі, що перевіряється, висновок судів про підтвердженість реального характеру виконання операцій з поставки ТОВ «Спецтеплосервіс» підрядних робіт позивачеві мотивований виключно посиланням на подані платником первинні документи (договори підряду, акти приймання-передачі виконаних робіт, локальні кошториси, податкові накладні, платіжні доручення).

Однак при цьому не отримали будь-якої правової оцінки доводи Інспекції про відсутність у цього постачальника об'єктивної можливості виконати підрядні роботи у задекларованих обсягах в силу браку необхідних ресурсів (основних фондів, виробничих активів, транспортних засобів, робочого персоналу тощо), неперебування ТОВ «Спецтеплосервіс» за місцезнаходженням, залучення ним до виконання підрядних робіт підприємств з ознаками фіктивності.

З огляду на наведені доводи Інспекції суди повинні були ретельно перевірити рух активів у процесі виконання розглядуваних операцій, у тому числі шляхом встановлення, на яких саме об'єктах, чиїми силами та засобами виконувалися спірні роботи, хто саме та яким чином контролював хід виконання цих робіт, яким чином забезпечувався допуск працівників ТОВ «Спецтеплосервіс» до об'єктів позивача для виконання розглядуваних робіт тощо.

Також судам слід було витребувати виписки з банківських рахунків названого постачальника з метою перевірки наявності у нього витрат, пов'язаних з реальним здійсненням господарської діяльності, у тому числі витрат на оренду приміщень, оплату комунальних платежів, витрат на електроенергію, виплату заробітної плати, а також витрат, що виникли у зв'язку з реальним виконанням спірних операцій.

Судами слід було перевірити і фактори, яким керувався платник при виборі названого контрагента, у світлі реальності виконання спірних операцій. За звичаями ділового обороту рішенню замовника про залучення підрядника передує аналіз ринку будівельних робіт; при цьому враховується ділова репутація, професійний досвід, рівень цін, унікальність компанії тощо. А відтак судам слід було встановити, якими критеріями керувався позивач при виборі зазначеного підрядника, чи було здійснено позивачем заходи розумної обережності при виборі ТОВ «Спецтеплосервіс» контрагентом (як-от - з'ясування наявності у нього ліцензії на виконання будівельних робіт, необхідних умов для здійснення цих робіт тощо).

У разі фактичного виконання підрядних робіт іншими особами (зокрема, субпідрядниками, залученими ТОВ «Спецтеплосервіс» до виконання розглядуваних поставок) необхідно проаналізувати і наявність ділової мети у придбанні цих робіт через ТОВ «Спецтеплосервіс» як посередника. Адже за наявності у платника об'єктивної можливості скоротити ланцюг постачання шляхом придбання підрядних робіт безпосередньо у їх виконавця встановлення ділової мети у операціях із залученням посередника передбачає з'ясування економічної участі такого посередника у відповідних операціях, наявності економічних переваг для платника тощо.

Слід зазначити, що без встановлення вказаних обставин факт подальшої поставки позивачем спірних підрядних робіт третім особам також не може підтверджувати реальне виконання спірних операцій між позивачем та ТОВ «Спецтеплосервіс», позаяк може свідчити про виконання цих робіт самим Товариством, у тому числі шляхом залучення фізичних осіб без укладення договірних відносин з проведенням неофіційних виплат.

Ухилення судами від перевірки та надання правової оцінки обставин справи, що входять до предмета доказування у справі, свідчить про недотримання судами вимог процесуального закону щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх обставин справи, у тому числі з виявленням та витребуванням доказів з власної ініціативи, та вимагає скасування прийнятих у справі судових актів з направленням останньої на новий розгляд до суду першої інстанції для усунення вказаних недоліків шляхом дослідження усіх обставин, зазначених у цій ухвалі.

З урахуванням викладного, керуючись статтями 220, 222, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області задовольнити частково.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.08.2013 у справі № 820/2856/13-а скасувати.

3. Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько