Ухвала

від 15.05.2013 по справі 2-2710/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1351/13Головуючий по 1 інстанції Категорія : 22 Мельник І.О. Доповідач в апеляційній інстанції Качан О. В. УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2013 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоКачана О.В. суддівСкіця М.І., Корнієнко Н.В. при секретаріБурдуковій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 березня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_8 про визнання договору довічного утримання недійсним

в с т а н о в и л а :

Позивачка звернулись до суду з позовом до ОСОБА_8, третя особа: третя Черкаська державна нотаріальна контора про визнання договору довічного утримання недійсним та визнання права власності на квартиру. Свої вимоги мотивує тим, що 22.08.2007 року між нею, її покійним чоловіком ОСОБА_9 та відповідачкою був укладений договір довічного утримання, згідно з яким вони передали ОСОБА_8 у власність належну їм на праві спільної сумісної власності квартиру АДРЕСА_1.

Згідно з умовами договору відповідачка зобов'язалася довічно утримувати їх, забезпечувати харчуванням, одягом, доглядом, необхідною допомогою та зберегти в безкоштовному довічному користуванні вказану квартиру. Вартість матеріального забезпечення визначена сторонами 300 грн щомісячно.

Взяті на себе зобов'язання відповідачка виконувала неналежним чином.

Позивачка вказувала, що під час підписання договору чоловік позивачки не міг усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними, так як мав нестабільну психіку, що виражалось у скаргах на погане самопочуття, втраті пам'яті, несприйнятті оточуючих.

Просила суд визнати договір довічного утримання від 22.08.2007 року недійсним та визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1.

Заявою від 17.12.2012 представник позивачки ОСОБА_10 уточнила позовні вимоги. Зазначала, що за життя чоловіка ОСОБА_6 відповідачка не виконувала умови договору: догляд за ним не здійснювався, їжу не готувала, за комунальні послуги та квартплату не сплачувала, тощо. Крім того, позивачка та її чоловік не отримували визначену п.5 договору матеріальну допомогу в розмірі 300 грн. Просила визнати договір довічного утримання недійсним та визнати за позивачкою право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 березня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача просить рішення суду першої інстанції скасувати, як таке, що ухвалене при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права. В апеляційній скарзі наводить ті ж самі аргументи на задоволення позову, що і в позовній заяві. Просить ухвалити рішення, яким скасувати рішення суду та задовольнити позов.

Заслухавши учасників процесу, вивчивши доводи апеляції та матеріали справи, колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню по наступним мотивам.

Судом першої інстанції встановлено наступні обставини: 22.08.2007 року між ОСОБА_6, ОСОБА_9 з однієї сторони та ОСОБА_8 з іншої в установленому законом порядку укладено договір довічного утримання, згідно умов якого у власність ОСОБА_8 передано всю квартиру АДРЕСА_2, яка належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_6 та ОСОБА_9, а ОСОБА_8 зобов'язалася надати довічне утримання ОСОБА_6 та ОСОБА_9

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_9 помер.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 21.01.2011 року розірвано договір довічного утримання від 22.08.2007 року в частині утримання ОСОБА_6

В зв'язку із розірванням договору довічного утримання між ОСОБА_6, яка в силу закону мала право на 1/2 частину квартири, та ОСОБА_8, рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 28.03.2012 року за ОСОБА_8 визнано право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2.

Подаючи позов про визнання недійсним договору довічного утримання між ОСОБА_9 та ОСОБА_8, позивачка посилалась на ті обставини, що померлий в момент підписання договору не усвідомлював значення своїх дій та уклав договір на вкрай невигідних для себе умовах, під впливом тяжкої обставини - хвороби, а також а те, що відповідачка не виконувала умов договору належним чином.

Відмовляючи в позові суд виходив із недоведеності наявними у справі доказами фактів укладення договору під впливом тяжких обставин та на вкрай невигідних для себе умовах, відсутність доказів перебування ОСОБА_9 в момент укладення договору у стані, в якому він не розумів значення своїх дій. Також суд першої інстанції вважає недоведеним факт неналежного виконання ОСОБА_8 обов'язків по договору.

Колегія вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Належними доказами перебування особи в стані, в якому вона не розуміє значення своїх дій, є медичний висновок, складений в установленому законом порядку. Такий висновок в матеріалах справи відсутній. Даних про тяжку хворобу ОСОБА_9, на яку посилається позивачка як на збіг тяжких обставин, в матеріалах справи немає.

Посилання позивачки та її представника на невиконання відповідачкою умов договору як на підставу визнання договору недійсним є безпідставними, оскільки невиконання відповідачкою умов договору довічного утримання не передбачено матеріальним законом як підстава для визнання договору недійсним.

Керуючись ст. 307, 308, 315 ЦПК України, колегія

у х в а л и л а :

апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 березня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_8 про визнання договору довічного утримання недійсним відхилити, рішення суду залишити без змін.

Ухвала колегії та рішення суду набувають законної сили з моменту проголошення ухвали та можуть бути оскаржені до суду касаційної інстанції протягом 20 днів з дня проголошення ухвали.

Головуючий :

Судді :