Рішення

від 13.05.2013 по справі 924/327/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" травня 2013 р.Справа № 924/327/13-г

Господарський суд Хмельницької області у складі:

судді Мухи М.Є., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вербецький Елеватор" м. Київ

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Берегиня" с. Сутківці, Ярмолинецького району Хмельницької області

про стягнення 135112,30 грн.

Представники сторін:

від позивача: Дика Л.О. - директор товариства

від відповідача: Долин М.О. - за довіреністю від 26.03.13р.

Яремов Б.М. - за довіреністю від 26.03.13р.

В судовому засіданні відповідно до ч.2 ст.85 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: позивач з врахуванням поданого збільшення позовних вимог, просить суд стягнути з СТОВ "Берегиня" 118703,20 грн. основного боргу за отримане по контракту №9 від 30.04.12р. насіння, 727,96 грн. інфляційних нарахувань за період з 01.11.12 по 31.01.13 р., 13063,17 грн. пені за період з 01.11.12 р. по 15.04.2013 р., 2617,97 грн. 3% річних від простроченої суми за період з 01.11.12 р. по 15.04.2013 р. обґрунтовуючи позовні вимоги наявними в матеріалах справи доказами. Крім того, у позові заявлено клопотання про накладення арешту на майно та грошові кошти СТОВ "Берегиня" але не виключно на поточний рахунок з метою недопущення утруднення виконання рішення суду.

Представником позивача в судовому засіданні подано заяву про збільшення розміру позовних вимог відповідно до якої позивачем додатково нарахована пеня за період з 16.04.13р. по 13.05.13р. в сумі 780,51грн. та 3% річних за вказаний період в сумі 273,18грн. Заява не суперечить ст.22 ГПК України та судом приймається.

Також представником позивача до розгляду справи у судовому засіданні 13.05.13р. було подано заяву про забезпечення позову. Натомість в самому засіданні подано клопотання в якому останній просить суд не розглядати клопотання про накладення арешту на майно та грошові кошти СТОВ "Берегиня" вказане у позові та заяву про забезпечення позову від 13.05.13р. Клопотання судом приймається, так як не суперечить ст.22 ГПК України.

Представники відповідача в судовому засіданні та у наданому суду відзиві на позов проти позову заперечують, вважають, що до укладеного між сторонами контракту № 9 на поставку посівного матеріалу від 30.04.12р. позивач дійсно передав відповідачу товар на загальну суму 242655,00 грн., які відповідач зобов'язався сплатити на користь позивача до 30.10.12р., згідно товарно-транспортної накладної № 124 від 24.10.12р. відповідач передав позивачу в рахунок оплати вартості отриманого товару 320,00 центнерів зерна сої в фізичній вазі, залікова вага якої становила 28952,00 кг. на загальну суму 118703,20 грн. (в тому числі ПДВ). Залишок заборгованості на думку відповідача перед позивачем становив 123951,80грн., які відповідач сплатив на користь позивача, що підтверджується платіжним дорученням № 60 від 07.02.13р. Отже, у відповідності до викладеного відповідач рахує що у нього відсутня заборгованість перед позивачем, що в свою чергу позбавляє можливості стягнення з відповідача на користь позивача пені, сум індексації основного боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних.

Розглядом матеріалів справи встановлено.

30.04.12р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вербецький Елеватор" (продавець) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Берегиня" (покупець) було укладено контракт № 9 на поставку посівного матеріалу згідно п.1.1 якого подавець у визначений сторонами строк передає покупцю у власність насіння сої сорт "Супра", а покупець зобов'язується в порядку та на умовах визначених у цьому контракті прийняти товар та оплатити його. Поставка вважається здійсненою в момент підписання акту приймання - передавання товару на базисі поставки відповідно до умов цього контракту. Загальна кількість товару - 35 тонн. Загальна вартість контракту складає 245 000грн. (п.п.1.2.1, 1.4 та 1.5 контракту).

Відповідно до п.3.1 контракту покупець сплачує продавцю суму вказану в п.1.5 до 30.10.2012р.

Пунктом 5.2 контракту сторони передбачили у разі порушення покупцем строків оплати, встановлених п.3.1 цього контракту покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період несвоєчасної оплати від вартості простроченого платежу.

Позивачем на виконання умов договору по накладних №9, 9-1 від 18.05.12р. та №9/2 від 21.05.12р. було поставлено, а відповідачем на підставі довіреностей № 62 від 05.05.12р., № 75 від 18.05.12р., № 82 від 21.05.12р. отримано насіння сої сорту "Супра" на загальну суму 242 655грн.

07.12.12р. позивачем на адресу відповідача було направлено лист повідомлення про зміну адреси для листування та з вимогою про сплату заборгованості в розмірі 242655грн.

07.02.13р. відповідачем частково сплачено вартість отриманої сої в розмірі 123951,80грн. Залишок заборгованості становить 118 703,20грн.

Оскільки відповідачем в добровільному порядку заборгованість за отриману сою в розмірі 118 703,20грн. не сплачено позивач звернувся із позовом до суду. Крім того, позивачем нараховані інфляційні втрати в розмірі 727,96грн. за період з 01.11.12р. по 31.01.13р., пеня в розмірі 13 843,68 грн. в т.ч. в розмірі 9745,98грн. за період з 01.11.12р. по 06.02.13р. із суми 242 655грн., в розмірі 4097,70грн. за періоди з 07.02.13р. по 05.03.13р., з 06.03.13р. по 15.04.13р., з 16.04.13р. по 13.05.13р. із суми 118 703,20грн.; 3% річних в розмірі 2891,15грн. в т.ч. 1954,54грн. із суми 242655грн. за період з 01.11.12р. по 06.02.13р., 936,61 грн. за періоди з 07.02.13р. по 05.03.13р., з 06.03.13р. по 15.04.13р., з 16.04.13р. по 13.05.13р. із суми 118 703,20грн.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги таке:

У відповідності до ч.2 п.1 ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Положеннями ст.173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Нормами ст.627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З матеріалів справи слідує, що між сторонами укладено контракт № 9 на поставку посівного матеріалу згідно умов якого на підставі видаткових накладних №9, 9-1 від 18.05.12р. та №9/2 від 21.05.12р. було поставлено відповідачу товар на загальну суму 242 655грн., яка останнім оплачена частково. На день звернення до суду заборгованість становить 118 703,20грн. Доказів щодо її погашення в порядку та на умовах визначених контрактом суду не надано.

За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю - продаж , якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру правовідносин.

Положеннями ст. ст. 525,526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі - продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

За таких обставин, суд вважає правомірною вимогу про стягнення заборгованості в сумі 118 703,20 грн., яка підлягає задоволенню та стягненню із відповідача. При цьому доводи відповідача про те, що ним згідно товарно-транспортної накладної № 124 від 24.10.12р. було передано позивачу в рахунок оплати вартості отриманого товару 320,00 центнерів зерна сої в фізичній вазі, залікова вага якої становила 28952,00 кг. на загальну суму 118703,20 грн. (в тому числі ПДВ) судом до уваги не приймаються, оскільки умовами контракту №9 від 30.04.12р. не передбачено розрахунку за отримане насіння сої в іншій формі ніж грошовій.

Відповідно до вимог ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо нарахованих позивачем 2891,15 грн. 3% річних в т.ч. 1954,54грн. із суми 242655грн. за період з 01.11.12р. по 06.02.13р., 936,61грн. за періоди з 07.02.13р. по 05.03.13р., з 06.03.13р. по 15.04.13р., з 16.04.13р. по 13.05.13р. із суми 118 703,20грн. судом таке нарахування перевірено та встановлено, що річні в сумі 2891,15 грн. є обґрунтованими та підлягають стягненню.

Щодо вимог про стягнення інфляційних витрат в сумі 727,96грн. за період з 01.11.12р. по 31.01.13р. то судом до уваги приймається таке.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки Індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться „ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007р. №265 „Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін"). Аналогічна позиція щодо правової природи інфляційних витрат викладена у постанові Вищого господарського суду України від 10.08.2011р. №16/1812-10.

Враховуючи те, що простроченням платежу є періоди, що становлять від 1 до 24 днів, нарахування інфляційних витрат за період, менший за базовий місяць, не є підставою для обрахування сум інфляційних втрат.

Підпунктом 3.1 контракту №9 від 30.04.12р. сторонами передбачено сплату суми вказаної в п.1.5 (245 000грн.) до 30.10.12р. Натомість позивачем початок періоду нарахування інфляційних втрат зазначено 01.11.2012р., хоча правильним є 01.12.12р. Однак враховуючи те, що сума інфляційних за перерахунком суду за період з 01.12.12р. по 31.01.13р. становить 971,59грн . та є більшою ніж нарахована позивачем, то стягненню підлягають інфляційні в заявленому до стягнення розмірі - 727,96грн.

Нормами статті 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі сплата неустойки.

Відповідно до ст. 199 ГК України виконання господарського зобов'язання забезпечується засобами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Виходячи із змісту ст.ст. 546, 548, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 4 ст. 231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 5.2 контракту сторони передбачили, що у разі порушення покупцем строків оплати, встановлених п.3.1 цього контракту покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період несвоєчасної оплати від вартості простроченого платежу.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (п. 6 ст. 232 ГК України).

Позивачем заявлена до стягнення пеня в сумі 13 843,68 грн. в т.ч. в розмірі 9745,98грн. за період з 01.11.12р. по 06.02.13р. із суми 242 655грн., в розмірі 4097,70грн. за періоди з 07.02.13р. по 05.03.13р., з 06.03.13р. по 15.04.13р., з 16.04.13р. по 13.05.13р. із суми 118 703,20грн.

Провівши перерахунок пені, суд приходить до висновку, що він обґрунтованим та підтвердженим матеріалами справи.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

У відповідності до ст.ст.44, 49 ГПК України судові витрати підлягають покладенню на відповідача.

Керуючись ст.ст.22, 44, 49, 75, ст.ст.82, 84, 85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Вербецький Елеватор" м. Київ до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Берегиня" с. Сутківці, Ярмолинецького району Хмельницької області про стягнення 136 165,99 грн. задовольнити.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Берегиня" с. Сутківці, Ярмолинецького району Хмельницької області (код ЄДРПОУ 03787503) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вербецький Елеватор" с. Вербка Ярмолинецький р-н, Хмельницька область вул. Шкільна, 6 (код ЄДРПОУ 37766955) - 118 703,20 грн. (сто вісімнадцять тисяч сімсот три гривні 20коп.) основного боргу, 727,96грн. (сімсот двадцять сім гривень 96коп.) інфляційних нарахувань, 2891,15 грн. (дві тисячі вісімсот дев'яносто одна гривня 15коп.) 3% річних, 13 843,68 грн. (тринадцять тисяч вісімсот сорок три гривні 68 коп.) пені та 2723,32 грн. (дві тисячі сімсот двадцять три гривні 32коп.) судового збору.

Видати наказ.

Повний текст рішення складено 17.05.201р.

Суддя М.Є. Муха

віддруковано 1 примірник до матеріалів справи