Постанова

від 01.07.2013 по справі 924/327/13-г

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2013 р. Справа № 924/327/13-г

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Савченко Г.І. ,

суддя Грязнов В.В.

при секретарі судового засідання Яремі Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Берегиня" та товариства з обмеженою відповідальністю "ВМВ ГРУП" на рішення господарського суду Хмельницької області від 13.05.2013 р. у справі № 924/327/13-г

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Вербецький Елеватор"

до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Берегиня"

про стягнення 135112,30 грн.

за участю представників сторін:

апелянта - не з'явився;

позивача - Подзеги А.О.;

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Вербецький Елеватор" звернулось до місцевого господарського суду із позовом до СТОВ "Берегиня" про стягнення 135112,30 грн.

Заявою від 13.05.2013 року позивач збільшив свої вимоги та просив суд стягнути з відповідача 118703,20грн. основного боргу за отримане по контракту №9 від 30.04.2012р. насіння, 727,96грн. інфляційних нарахувань за період з 01.11.12 по 31.01.13 р., 13843,68грн. пені за період з 01.11.12 р. по 13.05.13р., 2891,15 грн. - 3% річних за період з 01.11.12 р. по 13.05.13р.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 13.05.2013 року (суддя Муха М.Є.) вказаний позов задоволено повністю.

В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції вказав, що ТОВ "Вербецький Елеватор" на виконання умов договору №9 від 30.04.2012 року по накладних №9, 9-1 від 18.05.12р. та №9/2 від 21.05.12р. було поставлено, а СТОВ "Берегиня" на підставі довіреностей № 62 від 05.05.12р., № 75 від 18.05.12р., № 82 від 21.05.12р. отримано насіння сої сорту "Супра" на загальну суму 242655грн. З огляду на те, що відповідачем в добровільному порядку заборгованість не сплачено, враховуючи приписи ст.ст. 173, 175, 193 ГК України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 627, 712 ЦК України, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення 118703,20грн. основного боргу правомірна та підлягає задоволенню.

Також, суд провів перерахунок 3% річних, пені, інфляційних втрат та стягнув з відповідача заборгованість у заявлених позивачем розмірах.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач та ТОВ "ВМВ Груп" звернулись із апеляційною скаргою, в якій просять його скасувати та передати справу на новий розгляд місцевого господарського суду із залученням усіх заінтересованих осіб.

Апелянти зокрема зазначають, що судом безпідставно не прийнято до уваги та не враховано, що згідно товарно-транспортної накладної №124 від 24.10.2012 року відповідачем для позивача було передано в рахунок оплати заборгованості сою на загальну суму 118703,20 грн. З огляду на те, що ТОВ "Вербецький Елеватор" отриманий товар не повернув, вважає, що сторони погодили змінений порядок розрахунків. Зауважують, що контракт №9 від 30.04.2012 року підписано зі сторони ТОВ "Берегиня" не уповноваженою на це особою, з порушенням п. 10.1, 10.2 статуту товариства.

Крім того, вказують, що судом не залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача учасників ТОВ "Берегиня" - ТОВ "ВМВ Груп" та Мельник О.О., які мають право надати письмове погодження на укладення договорів на суму, яка перевищує 10000грн.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення господарського суду Хмельницької області від 13.05.2013 року залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. У відзиві вказує, що соя, фізичною масою 31770 кг, поставлена на адресу позивача згідно контракту №9 на поставку зерна майбутнього врожаю від 30.04.2012 року, а не на виконання договору, заборгованість за яким є предметом спору у даній справі. Крім того, зауважує, що оскаржене рішення жодним чином не впливає на права та інтереси учасників відповідача.

У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи та вимоги відзиву на апеляційну скаргу, з підстав викладених у ньому.

Апелянти не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином.

Враховуючи, що нез'явлення апелянтів не перешкоджає вирішенню спору, судова колегія визнала за можливе розглянути справу за відсутності їх представників.

Колегією суддів встановлено, що обґрунтовуючи своє право на апеляційне оскарження рішення господарського суду Хмельницької області від 13.05.2013 року у справі №924/327/13-г ТОВ "ВМВ Груп" зазначає про порушення прав товариства, як учасника ТОВ "Берегиня".

За правилами ст.91 ГПК України право на апеляційне оскарження судового рішення мають сторони у справі, прокурор та треті особи. Особи, які не брали участь у справі, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки.

З аналізу приписів ст. 91 ГПК України вбачається, що підставою для надання певній, не залученій до участі у справі, особі права на звернення з апеляційною скаргою є саме порушення її прав або охоронюваних законом інтересів внаслідок вирішення судом спору у справі, до участі в якій ця особа обов'язково підлягала залученню як така, що мала певні права і обов'язки у спірних правовідносинах.

Судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в п. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Колегія суддів зауважує, що предметом позову є певна матеріально-правова вимога про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. При цьому, позивач вправі самостійно визначити спосіб захисту цього права чи інтересу.

Апеляційним судом встановлено, що предметом спору у даній справі було стягнення із відповідача заборгованості за контрактом № 9 на поставку посівного матеріалу від 30.04.2012 року, укладеного між ТОВ "Вербецький Елеватор" та СТОВ "Берегиня".

При цьому задовольняючи вимоги позивача, суд першої інстанції виходив із виникнення між сторонами по відношенню один до одного, на підставі вказаного контракту №9 від 30.04.2012 року, цивільних прав та обов'язків.

З огляду на те, що ТОВ "ВМВ Груп" не було стороною контракту №9 від 30.04.2012 року, відповідно, й не є учасником спірних правовідносин, рішення господарського суду Хмельницької області від 13.05.2013 року у справі №924/327/13-г не стосується прав та обов'язків зазначеного товариства, а будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору поза межами спірних правовідносин з огляду на положення ч. 2 ст. 140 ЦК України, суд не вправі приймати до уваги в силу приписів ст. 91 ГПК України.

У п. 5-2 постанови Пленуму Вищого господарського суду від 17.05.2011 N 7 "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ ГПК України" із змінами і доповненнями зазначено, що у розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважала, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, апеляційний господарський суд, прийнявши апеляційну скаргу до провадження (якщо вона не підлягала поверненню з передбачених ГПК України підстав), повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі.

Якщо при цьому буде встановлено, що права такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд припиняє апеляційне провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.

Оскільки наявності правового зв'язку між ТОВ "ВМВ Груп" та сторонами у справі судом апеляційної інстанції не встановлено, провадження за апеляційною скаргою ТОВ "ВМВ Груп" на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України підлягає припиненню, оскільки в даному випадку відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.

З аналогічних підстав не підлягає задоволенню клопотання апелянтів про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Мельник О.О.

У той же час, розглянувши апеляційну скаргу ТОВ "Берегиня" та відзив на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанцій правильно встановлено, що 30.04.2012 року між ТОВ "Вербецький Елеватор" та СТОВ "Берегиня" укладено контракт № 9 на поставку посівного матеріалу, згідно п.1.1 якого подавець у визначений сторонами строк передає покупцю у власність насіння сої, сорту "Супра", сортова чистота - 99,2%, вологість - 11,6%, схожість - 97%, за ціною одиниці товару - 7000 грн. з ПДВ, а покупець зобов'язався в порядку та на умовах, визначених у цьому контракті прийняти товар та оплатити його (далі - договір), (а.с.12-13).

Відповідно п. 1.2.1 договору поставка вважається здійсненою в момент підписання акту приймання-передавання товару на базисі поставки відповідно до умов цього контракту.

Пунктами 1.4, 1.5 договору передбачено, що загальна кількість товару - 35 тонн та загальна вартість контракту складає 245000грн.

За приписами п. 8.2, 8.5 договору він набуває чинності з моменту його підписання сторонами та дії до 31.12.2012 року, а в частині розрахунків - до повного їх виконання сторонами.

На виконання договору позивач поставив відповідачу насіння сої сорту "Супра" на загальну суму 242655грн., що підтверджується накладними №9 від 18.05.2012 року на суму 138600грн., №9-1 від 18.05.2012 року на суму 73220, №9/2 від 21.05.2012 року на суму 30835грн. та відповідними довіреностями №62 від 05.05.2012 року, №75 від 18.05.2012 року, №82 від 21.05.2012 року (а.с.14-19).

Згідно із ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі - продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Порядок та строк оплати вартості поставленого товару визначений сторонами в п.3.1 договору, згідно з яким покупець сплачує продавцю суму вказану в п.1.5 до 30.10.2012 року.

07.12.2012 року позивач направив відповідачу лист-повідомлення про зміну адреси для листування та вимогу про сплату заборгованості в розмірі 242655грн. (а.с. 54, 55, 56).

Натомість, як вбачається із платіжного доручення №60 від 07.02.2013 року, СТОВ "Берегиня" за отримане насіння сої розрахувалося частково, сплативши ТОВ "Вербецький Елеватор" 123951,80 грн. (а.с. 30).

У решті відповідач свої зобов'язання по оплаті вартості отриманого товару не виконав, внаслідок чого допустив прострочення його виконання в сумі 118703,20грн. (242655грн. - 123951,80грн.)

Вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно врахував положення ст.ст. 173, 174 193 ГК України, ст.ст. 11, 509, 525, 526 ЦК України щодо законодавчого визначення поняття зобов'язання, його порушення відповідачем та недопустимості односторонньої відмови від виконання зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши обставини справи та вимоги чинного законодавства, апеляційний суд погоджується з висновком господарського суду Хмельницької області про стягнення із відповідача 118703,20грн. основного боргу.

Стосовно твердження апелянта про те, що зі сторони СТОВ "Берегиня" договір підписано не уповноваженою на це особою, з порушенням п. 10.1, 10.2 статуту товариства, колегією суддів зауважує наступне.

Як вбачається із змісту контракту № 9 на поставку посівного матеріалу від 30.04.2013 року, вказаний договір підписаний зі сторони ТОВ "Вербецький Елеватор" директором Плечак В.В. та зі сторони СТОВ "Берегиня" - директором Паращин М.П.

Згідно із п. 10.1 статуту СТОВ "Берегиня" виконавчим органом товариства, що здійснює поточне керівництво товариством є директор, який призначається загальними зборами учасників товариства та діє відповідно до укладеного з ним контракту. Директор товариства вирішує питання діяльності товариства визначені контрактом та крім тих, що входять до виключної компетенції загальних зборів учасників.

Директор має право першого підпису фінансових документів; укладає договори (угоди, контракти), в тому числі зовнішньоекономічні, на загальну суму до 10000 гривень та/або строком виконання до одного року. Угоди на суму, що перевищують 10000 гривень та/або строк виконання яких більше одного року, а також угоди про (щодо) відчуження, заставу та оренду (або обтяження іншим способом) нерухомого майна та/або основних фондів товариства, віднесених Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" до першої групи, можуть бути укладені (здійснені) директором тільки у випадку наявності письмового погодження на це вищого органу управління товариства. При цьому, наведена тут сума розраховується шляхом складня сум право чинів (договорів, контрактів, тощо), які укладені товариством з однією особою протягом одного кварталу (трьох календарних місяців) (п. 10.2 статуту).

Апеляційним судом встановлено, що на виконання договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 242655грн., однак доказів наявності письмового погодження вищого органу управління СТОВ "Берегиня" на укладення договору матеріали справи не містять та сторони суду не надали.

У той же час, ч. 1, 3 ст. 237 ЦК України встановлено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Правові наслідки вчинення правочинів представником встановлені ст. 239 ЦК України: правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє. В той час як правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину (ст. 241 ЦК України).

Враховуючи те, що товар, поставлений за договором прийнято відповідачем та в рахунок погашення боргу останнім сплачено 123951,80грн., колегія суддів дійшла висновку, що вчинений від імені СТОВ "Берегиня" з перевищенням повноважень повіреною особою правочин було схвалено відповідачем, а тому на підставі ст. 241 ЦК України такий правочин був підставою для виникнення у останнього прав та обов'язків покупця.

Вирішуючи спір колегія суддів враховує правову позицію Пленуму Вищого господарського суду України, викладену у п. 3.4 Постанови № 11 від 29.05.2013 року "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними».

Що стосується стягнення із СТОВ "Берегиня" 13843,68грн. пені за період з 01.11.2012 року по 13.05.2013 року, 727,96грн. інфляційних нарахувань за період з 01.11.2012 року по 31.01.2013 року, 2891,15 грн. - 3% річних за період з 01.11.2012 року по 13.05.2013 року, апеляційний суд враховує слідуюче.

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі, зокрема, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 2 статті 551 ЦК України передбачено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Як слідує зі змісту п. 5.2 договору у разі порушення покупцем строків оплати, встановлених п.3.1 цього контракту покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період несвоєчасної оплати від вартості простроченого платежу.

Колегією суддів встановлено, що позивачем правильно здійснено нарахування 13843,68грн. пені з наступного дня, коли зобов'язання мало бути виконано, в межах шестимісячного строку, у відповідності до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та враховано часткову оплату боргу.

При цьому, в рішенні суду першої інстанції зазначено про стягнення пені за період з 01.11.2012 року по 13.05.2013 року, хоча розрахунок правильно проведений по 01.05.2013 року, тобто в межах строку, визначеного п. 6 ст. 232 ГК України. З огляду на те, що помилкова вказівка в оскарженому рішенні на кінцеву дату нарахування пені не призвела до прийняття неправильного рішення в частині стягнення 13843,68грн. пені, апеляційний суд не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Стосовно вирішення судом першої інстанції спору в частині розміру 3% річних та інфляційних втрат, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, апеляційний суд виходить з наступного.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Апеляційним судом встановлено, що наданий позивачем розрахунок 3% річних є арифметично вірним та відповідає вимогам чинного законодавства, враховуючи що місцевим господарським судом правомірно стягнуто з відповідача 2891,15 грн.

Перевіривши розрахунок інфляційних витрат, судом першої інстанції встановлено, що позивачем допущено арифметичну помилку. Однак, з огляду на вимоги п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України та те, що клопотання заінтересованої особи про вихід за межі позовних вимог подано не було, висновок суду стосовно стягнення з відповідача на користь позивача 727,96грн. інфляційних витрат обґрунтований.

Також, судом першої інстанції правомірно відхилено доводи відповідача про те, що згідно товарно-транспортної накладної № 124 від 24.10.2012 року в рахунок погашення боргу за договором ним було передано позивачу 320,00 ц зерна сої на загальну суму 118703,20 грн., з огляду на те, що умовами договору не передбачено права відповідача провести розрахунок за отриманий товар в іншій формі ніж грошовій.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи 30.04.2012 року між сторонами крім контракту №9 на поставку посівного матеріалу, неналежне виконання якого стало підставою даного позову, було укладено ще один контракт №9 на поставку зерна майбутнього врожаю, але вже товариством "Берегиня" для товариства "Вербецький Елеватор". Вказані правовідносини є окремими та самостійними від спірних у даній справі правовідносин сторін.

Враховуючи, що згідно пояснень позивача соя, фізичною масою 31770 кг, була поставлена йому відповідачем на виконання контракту №9 на поставку зерна майбутнього врожаю від 30.04.2012 року, який не є предметом розгляду у даній справі, а у свою чергу СТОВ "Берегиня" не довело належними та допустимими доказами, що сторони погодили порядок зміни розрахунків за контрактом №9 на поставку посівного матеріалу від 30.04.2012 року, колегія суддів при оцінці транспортної накладної №124 від 24.10.2012 року та видаткової накладної від 31.12.2012 року вважає такі докази неналежними.

Інші доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 80, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі №924/327/13-г за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "ВМВ ГРУП" на рішення господарського суду Хмельницької області від 13.05.2013 року - припинити.

Апеляційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Берегиня" залишити без задоволення, рішення господарського суду Хмельницької області від 13.05.2013 року у справі №924/327/13-г - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Справу №924/327/13-г повернути до господарського суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Савченко Г.І.

Суддя Грязнов В.В.