Ухвала

від 22.04.2013 по справі 820/219/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2013 р.Справа № 820/219/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Водолажської Н.С. , Калиновського В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2013р. по справі № 820/219/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізотерм"

до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ізотерм", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення за № 0001981503 від 03.03.2012 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2013 року задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізотерм".

Скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби № 0001981503 від 03.03.2012 року.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ізотерм" 110 грн. судових витрат.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2013 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач не скористався правом подання письмових заперечень на апеляційну скаргу.

Колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ізотерм", згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №073002, ТОВ ідентифікаційний код 30885109, зареєстрований як суб'єкт господарювання 18.04.2000 року виконавчим комітетом Харківської міської ради. (а.с. 41). Довідкою № 743 від 29.05.2006 року, виданої податковим органом підтверджено, що позивача взято на облік у ДПІ у Київському районі м. Харкова (а.с. 38). Позивач зареєстрований платником податку на додану вартість згідно свідоцтва №100295735 від 03.08.2010 року (а.с. 39).

Фахівцем Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова проведена камеральна перевірка даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ «Ізотерм».

За результатами перевірки складено акт № 525/15-207/30885109 від 17.02.2012 року, згідно висновків якого перевіркою встановлено порушення ТОВ «Ізотерм» пункту 198.6 статті 198, пунктів 201.8, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI та завищено суму податкового кредиту по декларації з ПДВ за грудень 2011 року на 7500 грн., внаслідок чого занижено суму, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет по декларації за грудень 2011 року на 7500 грн. (а.с. 14-17).

На підставі висновку акту перевірки №525/15-207/30885109 від 17.02.2012 року ДПІ у Київському районі м. Харкова винесено податкове повідомлення-рішення № 0001981503 від 13.03.2012 року, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 9375 грн., з яких: основний платіж - 7500 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 1875 грн. (а.с. 7).

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість висновків акту перевірки, вважаючи дії відповідача при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення такими, що не відповідають вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом, ТОВ "Промспецконсалтинг", використання товарів у власній господарській діяльності, підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, у тому числі податковою накладною, оформленою у відповідності до вимог п. 201.1 ст. 201 ПК України.

Судове рішення мотивовано і тим, що оскільки рішення податкового органу про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість - ТОВ "Промспецконсалтинг" скасовано у судовому порядку, то позивач мав встановлене законом право на віднесення до складу податкового кредиту за грудень 2011 року з суми податку на додану вартість по взаємовідносинам із вищезазначеним контрагентом.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Як свідчить акт перевірки, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, висновок про порушення позивачем норм Податкового кодексу України ґрунтується на підставі відсутності у позивача права на віднесення сум до податкового кредиту за податковими накладними, наданими його контрагентом - ТОВ "Промспецконсалтинг", свідоцтво платника ПДВ якого в момент складання податкових накладних анульовано за рішенням податкового органу.

Такі висновки відповідача ґрунтувалися на тому, що відповідно до наданого ДПІ реєстру отриманих податкових накладних за грудень 2011 року, ТОВ "Промспецконсалтинг" виписано податкову накладну №199від 30.12.2011 року на загальну суму 37500 грн., у т.ч. ПДВ -7500грн., та включено ТОВ «Ізотерм»до складу податкового кредиту. Згідно даних реєстру платників податку на додану вартість свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ "Промспецконсалтинг" від 03.08.2010 року №100295733 анульовано 14.10.2011 року

Таким чином, на думку відповідача, позивачем завищено суму податкового кредиту подекраціїз ПДВ за грудень 2011 року на суму 7500 грн.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується удвох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів (послуг) (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи із системного аналізу вказаних правових норм, для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Згідно пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Тобто, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Письмові докази свідчать про те, що між ТОВ "Ізотерм" (Замовник) та ТОВ "Промспец консалтинг" (Виконавець) укладено договір № 17 від 03.10.2011 року.

За умовами даного правочину виконавець зобов'язується провести, а замовник прийняти та сплатити наступні роботи: проведення пуско-наладочних робіт випробувального теплового стенду на промисловій площадці ОП "Атоменергомаш" ГП НАЕК "Енергоатом" м. Енергодар Запоріжської області" (а.с. 54-55).

Виконання договору підтверджується актом виконаних робіт від 30.12.2011 року (а.с. 59).

Оплата за надані послуги по договору № 17 від 03.10.2011 року, укладеному між позивачем та його контрагентом, здійснена позивачем у безготівковій формі у повному обсязі, що підтверджується реєстром платіжних документів за період з 30.11.2011 року по 31.12.2011 року (а.с. 61-62).

ТОВ "Промспец консалтинг" складено податкову накладну № 199 від 30.12.2011 року на загальну суму 45000 грн., в т. ч. ПДВ - 7500 грн. (а. с. 60).

Колегія суддів вважає, що оформлені сторонами договору поставки первинні документи відповідають вимогами ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а податкова накладна № 199 від 30.12.2011 року - вимогам пп. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, будь-яких порушень щодо оформлення податкової накладної не встановлено під час перевірки, зауваження до змісту та форми зазначених документів у податкового органу відсутні.

У відповідності до п.184.5 ст. 184 Податкового кодексу України, з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних.

Рішенням Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Харкова № 82/15-02-036 від 14.10.2011 року анульована реєстрація платника податку на додану вартість ТОВ "Промспец консалтинг".

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.11.2011р. визнано протиправним та скасовано Рішення № 82/15-02-036 від 14.10.2011 року Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Промспец консалтинг".

Зобов'язано Державну податкову інспекцію у Жовтневому районі м. Харкова поновити реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю "Промспец консалтинг", як платника податку на додану вартість шляхом внесення запису про відміну анулювання реєстрації до Реєстру платників податку на додану вартість.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2012 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.11.2011р. по справі № 2а-14157/11/2070 залишити без змін.

Згідно з ч. 5 ст. 254 КАС України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Статтею 255 ч. 1 КАС України встановлено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова Харківського окружного адміністративного суд від 17.11 2011 року набрала законної сили 06.03.2012 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Колегія суддів зазначає, що у разі набрання законної сили судовим рішенням про задоволення позовних вимог та визнання протиправним рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, відповідне рішення податкового органу вважається протиправним з моменту його прийняття. Тобто, таке рішення податкового органу про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість не створює будь-яких наслідків.

Тому протиправно анульоване свідоцтво платника податку на додану вартість - Товариства з обмеженою відповідальністю "Промспец консалтинг" є чинним протягом усього часу від моменту його видачі, у тому числі в період від дати прийняття протиправного рішення про анулювання такого свідоцтва до набрання чинності відповідним вішенням суду.

Колегія суддів зазначає, що відповідач, в порушення вимог ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не довів правомірність своїх заперечень проти адміністративного позову, законність та обґрунтованість прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Натомість позивач, на виконання вимог ч.1 ст. 71 КАС України, довів обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів вважає, що дії відповідача, пов'язані з прийняттям оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, не кореспондуються з приписами ч.2 ст. 19 Конституції України.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2013 р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, переглянувши в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2013р. по справі № 820/219/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П. Судді (підпис) (підпис) Водолажська Н.С. Калиновський В.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Бенедик А.П.