Ухвала

від 16.05.2013 по справі 814/324/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

    ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД —————————————————————— У Х В А Л А І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И 16 травня 2013 р.Справа № 814/324/13-а Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Желєзний І. В. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: доповідача – судді Турецької І.О. суддів – Стас Л.В., Косцової І.П. розглянувши у порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом фермерського господарства «Золота рибка» до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, - В С Т А Н О В И В: У січні 2013 року фермерське господарство «Золота рибка» (надалі – ФГ «Золота рибка», позивач) звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби (надалі – Первомайська ОДПІ Миколаївської області, відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення за №00005071600 від 06 вересня 2012 року, яким визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 94  023 грн. В обґрунтування позивач зазначив, що єдиним видом діяльності підприємства є вирощування зернових та технічних культур та свою виробничу діяльність воно проводить на орендованих земельних ділянках, на які укладені договори оренди і сума одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продукції її переробки не перевищує 75% загальної суми валового доходу, а тому оспорюване рішення відповідача є незаконним. Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2013 року адміністративний позов – задоволено частково. Суд визнав протиправним та скасував податкове-повідомлення рішення Первомайської ОДПІ Миколаївської області №0000071600 від 06 вересня 2012 року в частині визначення контролюючим органом суми основного зобов'язання в розмірі 67675 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 9 350 грн. 25 коп. В задоволенні іншої частині позовних вимог суд відмовив. Задовольняючи позовні вимоги в частині скасування податкового-повідомлення рішення Первомайської ОДПІ Миколаївської області №0000071600 від 06 вересня 2012 року в частині визначення контролюючим органом суми основного зобов'язання в розмірі 67 675 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 9  350,25 грн., суд першої інстанції погодився з доводами позивача та зазначив, що твердження контролюючого органу щодо неправомірності (без реєстрації договорів) використання позивачем окремих земельних ділянок не спростовують факту виробництва на них позивачем власної продукції, що повинна враховуватись при визначенні питомої ваги в загальному товаровиробництві, а донарахування контролюючим органом податку на додану вартість в даному випадку є безпідставним. Відмовляючи в задоволенні іншої частини позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем, в порушення п. 209.10. ст. 209 Податкового кодексу України (надалі – ПК), включено суму ПДВ до скороченої декларації, а повинно було включити суми до загальної, так як вид діяльності «надання основних засобів у оренду» не міститься у свідоцтві спеціального режиму оподаткування ПДВ. Отже, рішення є правомірним частково, а саме :на суму 2847,00 грн. - основного зобов'язання та штрафних (фінансових) в розмірі 25% від основного зобов'язання - 711,75 грн. згідно ст. 123.1. ПК . В апеляційній скарзі Первомайської ОДПІ Миколаївської області ставиться питання про скасування судового рішення у зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Так, апелянт зазначив, що суд першої інстанції, приймаючи рішення по суті спору, не врахував, що право на спеціальний режим оподаткування поширюється лише на тих сільськогосподарських товаровиробників, які здійснюють постачання вироблених сільськогосподарських товарів на власних або наданих в користування земельних ділянках на підставі договору оренди землі, які пройшли державну реєстрацію. Суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження, у відповідності до положень п.2 ч.1 ст. 197 КАС України, у зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. З'ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню на наступних підставах. Так, судом першої інстанції було встановлено, що ФГ «Золота рибка» зареєстровано як суб'єкт спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість (свідоцтво №100187047 НБ №071711, дата реєстрації платника ПДВ 24 квітня 2003 року, дата реєстрації суб'єктом спеціального режиму оподаткування 01 січня 2009 року, свідоцтво №200038807 НБ №071803). Станом на 01 січня 2012 року в користуванні позивача перебувало 524,3967 га земель (категорія земель - сільськогосподарські землі). На вказаних землях позивачем здійснювалась наступна діяльність: вирощування зернових культур, бобових культур і насіння олійних культур (КВЕД 01.11); овочівництво, декоративне садівництво та вирощування продукції розсадників (КВЕД 01.13), вирощування зерняткових і кісточкових фруктів (КВЕД 01.24), вирощування ягід, горіхів, інших плодових дерев і чагарників (КВЕД 01.25). Питома вага сільськогосподарських товарів і послуг протягом дванадцяти послідовних звітних періодів (у тому числі і в періоді що перевірявся), складала у 2010 році - 98,4%, у 2011 році - 97,1%, що підтверджується щомісячними та щорічними звітами і деклараціями. В період з 18 липня 2012 року по 31 липня 2012 року Первомайською ОДПІ проводилась документальна позапланова перевірка ФГ «Золота рибка» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2010 року по 30 червня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2010 року по 30 червня 2012 року. За результатами перевірки складено Акт від 05 вересня 2012 року №1326/22/31997672, яким встановлено порушення ФГ «Золота рибка» ст.15 та ст.18 Закону України «Про оренду землі» та Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженої Постановою КМ України від 09 вересня 2009 року №1021, ст. 188, п.209.6, п. 209.10, пп. 209.15.1 п. 209.15 ст. 209 ПК, в результаті чого позивачем занижено ПДВ на загальну суму 83 960 грн. З акту перевірки вбачається, що підставою для визначення Первомайською ОДПІ Миколаївської області позивачу оспорюваних сум ПДВ стало неправомірне, відображення ФГ «Золота рибка» податкових зобов'язань з цього податку у спеціальній декларації. За наслідками перевірки Первомайською ОДПІ Миколаївської області прийнято податкове повідомлення-рішення за №00005071600 від 06 вересня 2012 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 94  023 грн. (83 960 грн. - за основним платежем, 10  063 грн. – за штрафними санкціями). Приймаючи рішення про скасування податкового-повідомлення рішення Первомайської ОДПІ Миколаївської області №0000071600 від 06 вересня 2012 року в частині визначення контролюючим органом суми основного зобов'язання в розмірі 67675 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 9 350 грн. 25 коп., суд виходив із того, що твердження контролюючого органу щодо неправомірності (без реєстрації договорів) використання позивачем окремих земельних ділянок не спростовують факту виробництва на них підприємством власної продукції, що повинна враховуватись при визначенні питомої ваги в загальному товаровиробництві. Згідно зі вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів вважає, що при постановленні рішення, судом першої інстанції було дотримано вимоги ст. 159 КАС України у зв'язку з наступним. Так, приписами ст.209 ПК визначено, що резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі – сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування. Пункт 209.6 цієї статті зазначає, що сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно. Відповідно до п. 209.2 ст.209 ПК згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку – для інших виробничих цілей. Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України. Приписами п. 302.1. ст.302 ПК об'єктом оподаткування податком для сільськогосподарських товаровиробників є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди. Системний аналіз вищезазначених норм податкового законодавства вказує на те, що законодавець пов'язує надання пільг щодо сплати податку на додану вартість при спеціальному режимі оподаткування лише з вартістю та обсягами поставки сільськогосподарських товарів власного виробництва сільськогосподарським підприємством. Згідно зі ст.20 Закону України «Про оренду землі», укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Відповідно до ст.125 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникає з моменту його державної реєстрації. Згідно ст.22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення - це землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. Приписами ст.14 ПК встановлено, що землі сільськогосподарського призначення для цілей глави 2 «Фіксований сільськогосподарський податок» розділу XIV ПК - це землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції; сільськогосподарські угіддя - це рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги (перелік є вичерпним). Наявність земель за їх категоріями обліковується землевпорядними органами, підпорядкованими Державному комітету України по земельних ресурсах відповідно до Інструкції з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель, затвердженої наказом Держкомстату України від 05 листопада 1998 року № 377 (форма N 6-зем «Звіт про наявність земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності»). Згідно п. 306.5 ст. 306 ПК, якщо протягом податкового (звітного) періоду у платника податку змінилася площа сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду у зв'язку з набуттям (втратою) на неї права власності або користування, такий платник зобов'язаний: - уточнити суму податкових зобов'язань з податку на період починаючи з дати набуття (втрати) такого права до останнього дня податкового (звітного) року; - подати протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним періодом, органам державної податкової служби за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки декларацію з уточненою інформацією про площу земельної ділянки, а також відомості про наявність земельних ділянок та їх нормативну грошову оцінку. Платники податку перераховують в установлений строк загальну суму коштів на відповідний рахунок місцевого бюджету за місцем розташування земельної ділянки. Землекористувачі мають сплачувати фіксований сільськогосподарський податок з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. До того ж, Первомайською ОДПІ Миколаївської області, в даному випадку, безпідставно застосовано положення цивільного законодавства до податкових правовідносин, оскільки статтею 1 ЦК України визначено, що цивільне законодавство не застосовується до податкових відносин. Отже, сторони повинні керуватись поняттям оренди, яке визначено п.п.14.1.97. ст.14 ПК, - лізингова (орендна) операція - господарська операція фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних фондів у користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) за плату та на визначений строк. З точки зору податкового законодавства під поняттям «оренди» розуміється «дія з надання основних фондів у користування за плату та на визначений строк, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства», що узгоджується з приписами ст.1 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», якою визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Податковим законодавством для цілей оподаткування не встановлено обов'язковість формального оформлення договорів оренди. Підставою для оподаткування в даному випадку має значення саме вчинення конкретної господарської операції. Фактичне користування суб'єктом господарювання земельними ділянками, вирощування на них сільгосппродукції, сплата за них орендної плати, є господарською операцією яка визначена Кодексом як «оренда» незалежно від додержання формальної процедури реєстрації, яка є пріоритетною в цивільних правовідносинах. При цьому, контролюючим органом не виявлено жодного договору оренди земельної ділянки або земельної частки (паю), який би не був включений ФГ «Золота рибка»до розрахунку фіксованого сільськогосподарського податку. Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що податкове законодавство пов'язує виникнення прав та обов'язків платників податків не з фактом укладанням договорів (оскільки сам по собі факт укладання договору не є об'єктом оподаткування), а з фактом здійснення господарської операції. Законодавець пов'язує надання пільг щодо сплати податку на додану вартість при спеціальному режимі оподаткуванні лише з вартістю та обсягами поставки сільськогосподарських товарів власного виробництва сільськогосподарським підприємством. Тому, врожай вирощений з посівів на спірних ділянках є власністю підприємства та, відповідно, продукцією власного виробництва. Доказів на підтвердження самовільного захоплення позивачем будь – яких земельних ділянок або вилучення у нього земельних ділянок у якості застосування адміністративних санкцій за порушення земельного законодавства. відповідачем – не надано. Не дотримання правил реєстрації угод (при встановлені волевиявлення учасників угод на реєстрацію договорів) може бути підґрунтям цивільно-правової відповідальності для сторін по угоді, але не може бути в даному випадку підставою для застосування податкових санкцій, в тому числі в виді визначення податкових зобов'язань, оскільки орендарем виконані всі приписи чинного законодавства щодо порядку визначення фіксованого податку з фактично використаної землі для вирощування сільгосппродукції. Підсумовуючи викладене слід зазначити, що встановлена у законодавчих нормах вимога щодо виробництва сільськогосподарських товарів на власних або орендованих виробничих потужностях передбачає фактичне використання платником таких потужностей для виготовлення сільськогосподарської продукції та має на меті виключити з кола суб'єктів вказаного режиму оподаткування осіб, які не є безпосередніми виробниками сільгосппродукції. Разом із тим, наведені положення податкового законодавства не вимагають такої додаткової умови перебування на спеціальному режимі, як дотримання платником порядку оформлення права користування земельною ділянкою. Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав вважати, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до вимог ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст.ст.195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, - У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби – залишити без задоволення. Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом фермерського господарства «Золота рибка» до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення – залишити без змін. Ухвала суду набирає законної сили в порядку ст. 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Доповідач - суддя                                                   І.О.Турецька                                             суддя                                                   Л.В. Стас          суддя                                                   І.П. Косцова