Ухвала

від 27.03.2014 по справі 814/324/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2014 року м. Київ К/800/30328/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючої: суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В., Усенко Є.А., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2013 року

у справі № 814/324/13-а

за позовом Фермерського господарства "Золота рибка"

до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської

області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В

Фермерське господарство «Золота рибка» (надалі - ФГ «Золота рибка», позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби (надалі також - ДПІ, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 6 вересня 2012 року №00005071600 від 6 вересня 2012 року, яким визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 94 023 грн.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2013 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове-повідомлення рішення Первомайської ОДПІ Миколаївської області від 6 вересня 2012 року №0000071600 в частині визначення контролюючим органом суми основного зобов'язання в розмірі 67675 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 9 350 грн. 25 коп. В задоволенні іншої частині позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2013 року апеляційну скаргу Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби залишено без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом фермерського господарства «Золота рибка» до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення -без змін.

ДПІ в касаційній скарзі, вказуючи на допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення вимог матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору просить скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2013 року та прийняти рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, які не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Фактичною підставою донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість на підставі податкового повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір стали висновки відповідача, викладені в акті перевірки від 5 вересня 2012 року №1326/22/31997672, про порушення позивачем вимог статей 15, 18 Закону України «Про оренду землі» та Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженої Постановою КМ України від 9 вересня 2009 року №1021, статі 188, пункту 209.6, пункту 209.10, підпункту 209.15.1 пункту 209.15 статті 209 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено ПДВ на загальну суму 83 960 грн.,

Вказані порушення, на думку податкового органу полягають у тому, позивач при здійсненні господарської діяльності використовував земельну ділянку на підставі договорів які не пройшли державної реєстрації. На думку податкового органу, реалізація продукції, вирощеної на земельних ділянках, що використовуються на підставі договору оренди, який не пройшов державної реєстрації, повинна була відноситись до складу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній декларації, згідно з якою відбуваються розрахунки з бюджетом.

Відповідно до пункту 190.2 статті 190 Податкового кодексу України для послуг, які постачаються нерезидентами на митній території України, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких послуг з урахуванням податків та зборів, за винятком податку на додану вартість, що включаються до ціни постачання відповідно до законодавства. Визначена вартість перераховується в національну валюту за валютним (обмінним) курсом Національного банку України на дату виникнення податкових зобов'язань. У разі отримання послуг від нерезидентів без їх оплати база оподаткування визначається, виходячи із звичайних цін на такі послуги без урахування податку.

Згідно із пунктом 209.2 статті 209 Податкового кодексу України сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Суди першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого висновку про те, що наведені норми не містять жодних застережень щодо включення до складу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній декларації податку у зв'язку із реалізацією продукції, вирощеної на земельних ділянках, що використовуються на підставі договорів оренди, які не пройшли державної реєстрації.

Резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства і відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті, може обрати спеціальний режим оподаткування (пункт 209.1 статті 209 Податкового кодексу України).

Сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно (абзац 1 пункту 209.6 статті 209 Податкового кодексу України).

Позивач є сільськогосподарським підприємством, що сторонами не заперечується та матеріалами справи не спростовується.

При цьому, Вищий адміністративний суд України звертає увагу на те, що податкові органи наділені повноваженнями контролювати дотримання платниками податків норм податкового та окремих норм господарського законодавства у випадках, прямо передбачених законом. Функції контролю за дотриманням норм земельного законодавства до повноважень органів державної податкової служби не належить. Відповідно, порушення платниками норм іншого законодавства, дотримання якого не контролюється органами державної податкової служби, не можуть бути підставою для застосування відповідальності, передбаченої нормами Податкового кодексу України.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанції про протиправність податкового повідомлення-рішення 6 вересня 2012 року №0000071600 в частині визначення контролюючим органом суми основного зобов'язання в розмірі 67675 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 9 350 грн. 25 коп.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Таким чином, ухвалені по справі рішення є законними і обґрунтованими, а зазначена в касаційні скарзі позиція відповідача не знаходить свого підтвердження за матеріалами справи та не ґрунтується на положеннях чинного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За таких обставин, суд, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно відхилити, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій слід залишити без змін.

Керуючись статтями 220 1 , 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В

Касаційну скаргу Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби відхилити, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238 , 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України .

Головуюча: Н. Є. Блажівська

Судді: М.В. Сірош

Є.А. Усенко