Постанова

від 13.05.2013 по справі 826/4318/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м.  Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 13 травня 2013 року                     08:20                            № 826/4318/13-а Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Шулежка В.П., при секретарі Воронюк М.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Профіль-Сервіс» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, - В С Т А Н О В И В: З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Профіль-Сервіс» (далі – ТОВ «Профіль-Сервіс», позивач) до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби (далі – ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС, відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000502240/5077 від 19.03.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 82   658,07 грн. та податкового повідомлення-рішення № 0000502240/5078 від 19.03.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах на суму 89   845,74 грн., у тому числі за основним платежем 71 876,59 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 17   969,15 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що правильно визначив податкові зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість, а висновки податкового органу вважає безпідставними: договір, укладений між ним і ПП «К» «Комплекси Контролю» мав реальний характер – товар фактично поставлений, а роботи виконані контрагентом в повному обсязі й оплачені позивачем, ці факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності позивача. Крім того, реальність настання правових наслідків фінансово-господарської діяльності між позивачем та ПП «К» «Комплекси Контролю» підтверджується реальною подальшою реалізацією товарів до контрагентів. Необґрунтованість податкових повідомлень-рішень, що оскаржуються позивач вбачає в недоведеності обставин, що стали підставою для їх прийняття, а тому оскаржувані рішення підлягають скасуванню. У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити. Представник відповідача у судове засідання не прибув, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином. В матеріалах справи містяться письмові заперечення проти позову, у яких зазначив, що в основу визначення податкових зобов'язань згідно із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями податковим органом покладено твердження про неправомірне віднесення позивачем до складу валових витрат коштів, сплачених контрагенту - ПП «К» «Комплекси Контролю» за придбані товари, а також формування податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок сум податку, сплачених вказаному контрагенту у складі ціни отриманих матеріалів та виконаних робіт. На думку посадових осіб податкового органу, діяльність зазначених підприємств підпадає під ознаки фіктивної діяльності суб'єкта господарювання. Таким чином, на думку податкового органу, договір укладений між позивачем і контрагентом є нікчемним та таким, що не відповідає вимогам дійсності правочинів й порушує інтереси держави та суспільства, тому формування валових витрат і податкового кредиту здійснено позивачем неправомірно, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість. Відповідно до вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи. Розглянувши у відкритому судовому засіданні подані документи і матеріали, дослідивши матеріали справи, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини. ТОВ «Профіль-Сервіс» є юридичною особою, що зареєстрована 06.02.2004 року Дарницькою районною в м. Києві державною адміністрацією, як платник податків перебуває на обліку в ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС. Позивач також зареєстрований як платник податку на додану вартість відповідно до свідоцтва № 38822873. Видами діяльності позивача за КВЕД є: оптова торгівля електропобутовими приладами; оптова торгівля радіотелевізійною апаратурою та засобами звуко- та відеозапису; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту; виробництво будівельних виробів з пластмас; виробництво будівельних металевих виробів; інші види оптової торгівлі. Посадовими особами ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань фінансово-господарських відносин з ПП «К» «Комплекси Контролю» за період діяльності з 01.12.2011 року по 31.12.2011 року, за результатами якої складено акт від 25.02.2013 року № 869/2240/32769663. За наслідками перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем вимог: статті 134, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток підприємств за період 2-4 квартали 2011 року у розмірі 82   658,07 грн.; пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198,6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту в розмірі 71   876,59 грн. Висновки податкового органу пов'язуються з оцінкою господарських операцій позивача, що здійснювались на підставі складених рахунків-фактур з ПП «К» «Комплекси Контролю» на отримання/поставки товарів. На думку посадових осіб податкового органу, які здійснювали невиїзну документальну перевірку, ніякі роботи контрагентом фактично не виконувались, позивач не мав на меті отримання робіт у дійсності, а правочини не відповідають вимогам дійсності правочинів, передбачених ЦК України. ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС стверджує, що формування валових витрат і податкового кредиту здійснено позивачем неправомірно, оскільки інший податковий орган - Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби за результатами перевірки контрагента позивача - ПП «К» «Комплекси Контролю» (акт від 12.04.2012 року № 153/3/22-80-34663939 про неможливість проведення зустрічної звірки) дійшов висновку про те, що вказаний контрагент не має адміністративно-господарських можливостей для виконання господарських зобов'язань, а правочини між ним та іншими особами суперечить інтересам держави і суспільства, тому вони є нікчемними, посилаючись на висновок ГВПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС щодо наявності ознак «фіктивнсті» та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ПП «К» «Комплекси Контролю» за серпень, жовтень, грудень 2011 року. За результатами перевірки ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС прийнято податкові повідомлення-рішення: від 19.03.2013 року № 0000502240/5077, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 82   658,07 грн.; від 19.03.2013 року № 0000502240/5078, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах на загальну суму 89   845,74 грн., у тому числі за основним платежем - 71 876,59 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 17   969,15 грн. Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду. Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне. Як вбачається з матеріалів справи, згідно наданих документів ТОВ «Профіль-Сервіс» на період проведення перевірки займалось оптовою торгівлею профілем. ПП «К» «Комплекси Контролю» (постачальник) складено рахунки-фактури №12 від 01.12.2011 року на отримання ТОВ «Профіль-Сервіс» (одержувач) товару на суму разом з ПДВ 28   318,72 грн.; №239 від 26.12.2011 року на отримання товару одержувачем на суму разом з ПДВ 402   940,80 грн. Крім того, між ТОВ «Профіль-Сервіс» (Покупець) та ПП «К» «Комплекси Контролю» (Постачальник) укладено договір поставки № 010811 від 01.08.2011 року, відповідно до якого Постачальник зобов'язується передавати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується приймати та оплачувати товар, а саме профіль ПФХ, армування, комплектуючі до метало пластикових конструкцій строком з моменту його підписання до 30.06.2012 року. Згідно з розділом 2 зазначеного договору, поставка товару відбувається періодично, відповідно до погодженого сторонами графіку, який є невід'ємною частиною договору,разом з товаром постачальник передає покупцю бухгалтерські документи на товар (видаткові накладні). Право власності на товар переходить до покупця після поставки товару та оформлення видаткової накладної або сплати коштів покупцем на рахунок постачальника. Факт передачі позивачу матеріалів та виконання робіт підтверджується дослідженими у судовому засіданні копіями видаткових накладних від 01.12.2011 року № 12, від 26.12.2011 року № 239, складених уповноваженими представниками постачальника та позивача. Оплата матеріалів та виконання робіт здійснювалась позивачем безготівковим шляхом. Факт перерахування коштів підтверджується копіями виписок з банку від 01.12.2011 року та 28.12.2011 року. Кошти, сплачені ПП «К» «Комплекси Контролю», позивач відніс до складу валових витрат, та відобразив у податкових деклараціях з податку на прибуток підприємств. На підтвердження розрахунків між сторонами та сплати сум податку на додану вартість у складі ціни виконаних робіт за вказаними господарськими операціями позивач отримав від ПП «К» «Комплекси Контролю» податкові накладні від 01.12.2011 року №12 на загальну суму разом з ПДВ 28   318,72 грн. та 26.12.2011 року №239 на загальну суму разом з ПДВ 402   940,80 грн. Вказані суми податку на додану вартість позивач включив до складу податкового кредиту, відобразив у податкових деклараціях з податку на додану вартість та реєстрі отриманих податкових накладних за відповідні податкові (звітні) періоди. З приводу юридичної особи контрагента позивача судом встановлено, що ПП «К» «Комплекси Контролю» є юридичною особою, що зареєстрована 30.11.1999 року Голосіївською районною у місті Києві державною адміністрацією. Як зазначається в акті ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС від 12.04.2012 року про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «К» «Комплекси Контролю», у період, за який проводилась перевірка, відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 29.07.2011 року останній був зареєстрований платником ПДВ з 29.07.2011 року по день складання акту, тобто по 12.04.2012 року. Під час судового розгляду справи представник позивача також представив суду копії первинних документів (договори поставки; копії податкових та видаткових накладних; копії довіреностей; бухгалтерські картки взаєморозрахунки з контрагентами), що підтверджують факт подальшого руху товарів, отриманих ТОВ «Профіль-Сервіс» від ПП «К» «Комплекси Контролю». Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного. Так само і відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності. Отже, в даному разі для перевірки законності здійснених донарахувань оспорюваних сум податкових зобов'язань позивачеві дослідженню підлягають обставини щодо реальності здійснення господарських операцій та правильності формування даних податкового обліку за наслідками виконання цих операцій. Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (ч. 2 ст. 215 ЦК України). В силу статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Як встановлено судом, факти придбання матеріалів та виконання робіт, оплати їх вартості підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у податковому обліку позивача та у податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними. Наявність певної аналітичної інформації з інформаційних систем Державної податкової служби або відомості, одержані від інших підрозділів податкової служби чи інших органів державної влади, можуть свідчити лише про наявність у податкового органу певних сумнівів щодо товарності господарських операцій, однак не доказують з достовірністю того факту, що в дійсності ніякі матеріали (роботи) позивачем не отримувались від контрагента. Суд зазначає, що прийняття податкових повідомлень-рішень, на підставі яких визначено позивачу податкове зобов'язання, не може ґрунтуватись на припущеннях, а повинно доказуватись як факт і підтверджуватись документально. З дослідженого у судовому засіданні акту перевірки позивача вбачається, що посадові особи відповідача в дійсності факт поставки товару не перевіряли, оскільки перевірка була невиїзною, безпосереднього аналізу фінансово-господарських документів не проводили, а в акті лише відтворили відомості, одержані від ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС щодо діяльності іншої юридичної особи. Водночас, суд зазначає, що правовідносини з приводу укладання та виконання договору по виконанню робіт, який відповідач вважає нікчемним, виникли між двома юридичними особами, а фізичні особи, які учиняли підписи на договорах та інших ділових паперах, діяли як представники цих юридичних осіб. В силу частини четвертої статті 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. З матеріалів справи вбачається, що на момент укладення правочину, який відповідач вважає нікчемним, обидві сторони правочину були правоздатними і перебували в якості зареєстрованих юридичних осіб в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Оскільки зобов'язання за договором про поставку матеріалів, укладеного між позивачем та ПП «К» «Комплекси Контролю», мали реальний характер - роботи виконані фактично та оплачені замовником, факт передачі матеріалів та виконання робіт, сплати грошей, а також відсутність взаємних претензій між сторонами договору свідчить про те, що укладення цих правочинів відповідало волі сторін. Таким чином, висновок податкового органу про нікчемність господарських зобов'язань, що виникли між позивачем і його контрагентам, є безпідставним. З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток суд зазначає наступне. Платники податку на прибуток підприємств, об'єкта, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначаються розділом ІІІ Податкового кодексу України. В силу статті 149 Податкового кодексу України податковою базою для цілей оподаткування податком на прибуток визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135 - 137 та 138 - 143 цього Кодексу. Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України передбачено, що прибуток із джерелом походження з України та за її межами визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; Витрати у розумінні Податкового кодексу України - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником) (підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України). До складу валових витрат що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті:інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. При цьому, згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Однак, як встановлено під час судового розгляду, кошти сплачені позивачем ПП «К» «Комплекси Контролю» в оплату за отримані матеріали та виконані роботи, є пов'язаними з основною діяльністю позивача, а витрати підтверджуються документально. Фактів порушення позивачем обмежень, установлених пунктом 138.8 статті 138 Податкового кодексу України, податковим органом суду не наведено і не доведено. За недоведеності відповідачем того факту, що роботи контрагентом не виконувались, висновки податкового органу про неправомірне формування позивачем валових витрат, також про заниження податку на прибуток підприємств є безпідставними. Тому, податкове повідомлення-рішення від 19.03.2013 року № 0000502240/5077, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств, підлягає скасуванню як безпідставне. З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість суд зазначає наступне. Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу. Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної). Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України). Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України). Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України). Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: 1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); 2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; 3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; 4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; 5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити). Суд на підставі оцінки наявних у справі доказів у їх сукупності встановив, що факт надання матеріалів та виконання робіт позивачу з боку ПП «К» «Комплекси Контролю» документально підтверджується. Твердження податкового органу про відсутність у зазначених суб'єктів господарювання адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладенню правочину та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань у судовому засіданні не були доказані, а надані позивачем докази є переконливими і достатніми для беззаперечного висновку суду щодо реальності господарської операції. Тому, податкове повідомлення-рішення від 19.03.2013 року № 0000502240/5078, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах, підлягає скасуванню як безпідставне. Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Однак, доказів, які б спростовували доводи позивача відповідач суду не надав. Системно проаналізувавши приписи законодавства України, оцінивши докази, які наявні в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню. Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд,- П О С Т А Н О В И В: Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Профіль-Сервіс» задовольнити повністю. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000502240/5077 від 19.03.2013 року про сплату 82   658 (вісімдесят дві тисячі шістсот п'ятдесят вісім) грн. 07 коп. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000502240/5078 від 19.03.2013 року про сплату 89   845 (вісімдесят дев'ять тисяч вісімсот сорок п'ять) грн. 74 коп. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 1 725,04 грн. на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Профіль-Сервіс» (код ЄДРПОУ 32769663) за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби за рахунок бюджетних асигнувань. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва  апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду. Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. Суддя                                                                                                               В.П. Шулежко