Ухвала

від 23.07.2013 по справі 826/4318/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/4318/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Чаку Є.В.

Бєлової Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіль-Сервіс» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 травня 2013 року адміністративний позов ТОВ «Профіль-Сервіс» до ДПІ у Дарницькому районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Профіль-Сервіс» є юридичною особою, що зареєстрована 06 лютого 2004 року Дарницькою районною в м. Києві державною адміністрацією, як платник податків перебуває на обліку в ДПІ у Дарницькому районі м. Києва. Позивач також зареєстрований як платник податку на додану вартість відповідно до свідоцтва № НОМЕР_1

Видами діяльності позивача за КВЕД є: оптова торгівля електропобутовими приладами; оптова торгівля радіотелевізійною апаратурою та засобами звуко- та відеозапису; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту; виробництво будівельних виробів з пластмас; виробництво будівельних металевих виробів; інші види оптової торгівлі.

Посадовими особами ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань фінансово-господарських відносин з ПП «К» «Комплекси Контролю» за період діяльності з 01 грудня 2011 року по 31 грудня 2011 року, за результатами якої складено акт від 25 лютого 2013 року № 869/2240/32769663.

За наслідками перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем вимог: статті 134, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 статті 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток підприємств за період 2-4 квартали 2011 року у розмірі 82 658, 07 грн., п. 185.1 статті 185, п.п. 198.1, 198.3, 198,6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту в розмірі 71 876, 59 грн.

За результатами перевірки ДПІ у Дарницькому районі м. Києва прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 19 березня 2013 року № 0000502240/5077, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 82 658, 07 грн.;

- від 19 березня 2013 року № 0000502240/5078, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах на загальну суму 89 845, 74 грн., у тому числі за основним платежем - 71 876, 59 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 17 969, 15 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно наданих документів ТОВ «Профіль-Сервіс» на період проведення перевірки займалось оптовою торгівлею профілем.

ПП «К» «Комплекси Контролю» (постачальник) складено рахунки-фактури №12 від 01 грудня 2011 року на отримання ТОВ «Профіль-Сервіс» (одержувач) товару на суму разом з ПДВ 28 318, 72 грн.; № 239 від 26 грудня 2011 року на отримання товару одержувачем на суму разом з ПДВ 402 940, 80 грн.

Крім того, між ТОВ «Профіль-Сервіс» (Покупець) та ПП «К» «Комплекси Контролю» (Постачальник) укладено договір поставки № 010811 від 01 серпня 2011 року, відповідно до якого Постачальник зобов'язується передавати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується приймати та оплачувати товар, а саме профіль ПФХ, армування, комплектуючі до метало пластикових конструкцій строком з моменту його підписання до 30 червня 2012 року.

Згідно з розділом 2 зазначеного договору, поставка товару відбувається періодично, відповідно до погодженого сторонами графіку, який є невід'ємною частиною договору,разом з товаром постачальник передає покупцю бухгалтерські документи на товар (видаткові накладні). Право власності на товар переходить до покупця після поставки товару та оформлення видаткової накладної або сплати коштів покупцем на рахунок постачальника.

Факт передачі позивачу матеріалів та виконання робіт підтверджується дослідженими судомм копіями видаткових накладних від 01 грудня 2011 року № 12, від 26 грудня 2011 року № 239, складених уповноваженими представниками постачальника та позивача.

Оплата матеріалів та виконання робіт здійснювалась позивачем безготівковим шляхом. Факт перерахування коштів підтверджується копіями виписок з банку від 01 грудня 2011 року та 28 грудня 2011 року.

Кошти, сплачені ПП «К» «Комплекси Контролю», позивач відніс до складу валових витрат, та відобразив у податкових деклараціях з податку на прибуток підприємств.

На підтвердження розрахунків між сторонами та сплати сум податку на додану вартість у складі ціни виконаних робіт за вказаними господарськими операціями позивач отримав від ПП «К» «Комплекси Контролю» податкові накладні від 01 грудня 2011 року № 12 на загальну суму разом з ПДВ 28 318, 72 грн. та 26 грудня 2011 року № 239 на загальну суму разом з ПДВ 402 940, 80 грн.

Вказані суми податку на додану вартість позивач включив до складу податкового кредиту, відобразив у податкових деклараціях з податку на додану вартість та реєстрі отриманих податкових накладних за відповідні податкові (звітні) періоди.

В силу статті 149 ПК України - податковою базою для цілей оподаткування податком на прибуток визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135 - 137 та 138 - 143 цього Кодексу.

Підпунктом 134.1.1 п. 134.1 статті 134 ПК України передбачено, що прибуток із джерелом походження з України та за її межами визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

Витрати у розумінні ПК України - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником) (пп. 14.1.27 п. 14.1 статті 14 ПК України).

До складу валових витрат що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті:інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з п. 138.2 статті 138 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 44.1 статті 44 ПК України - для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 185.1 статті 185 ПК України - об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 ПК України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 ПК України - датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 статті 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень п. 198.6 статті 198 ПК України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно з п. 201.4 статті 201 ПК України - податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.6 статті 201 ПК України - податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: 1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); 2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; 3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; 4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; 5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

З приводу юридичної особи контрагента позивача судом встановлено, що ПП «К» «Комплекси Контролю» є юридичною особою, що зареєстрована 30 листопада 1999 року Голосіївською районною у місті Києві державною адміністрацією. Як зазначається в акті ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС від 12 квітня 2012 року про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «К» «Комплекси Контролю», у період, за який проводилась перевірка, відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 29 липня 2011 року останній був зареєстрований платником ПДВ з 29 липня 2011 року по день складання акту, тобто по 12 квітня 2012 року.

Як встановлено судом, факти придбання матеріалів та виконання робіт, оплати їх вартості підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у податковому обліку позивача та у податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Колегія суддів звертає увагу на те, що в матеріалах справи наявні копії первинних документів (договори поставки; копії податкових та видаткових накладних; копії довіреностей; бухгалтерські картки взаєморозрахунки з контрагентами), що підтверджують факт подальшого руху товарів, отриманих ТОВ «Профіль-Сервіс» від ПП «К» «Комплекси Контролю».

Наявність певної аналітичної інформації з інформаційних систем Державної податкової служби або відомості, одержані від інших підрозділів податкової служби чи інших органів державної влади, можуть свідчити лише про наявність у податкового органу певних сумнівів щодо товарності господарських операцій, однак не доказують з достовірністю того факту, що в дійсності ніякі матеріали (роботи) позивачем не отримувались від контрагента.

З акту перевірки позивача вбачається, що посадові особи відповідача в дійсності факт поставки товару не перевіряли, оскільки перевірка була невиїзною, безпосереднього аналізу фінансово-господарських документів не проводили, а в акті лише відтворили відомості, одержані від ДПІ у Голосіївському районі м. Києва щодо діяльності іншої юридичної особи.

З матеріалів справи вбачається, що на момент укладення правочину, який відповідач вважає нікчемним, обидві сторони правочину були правоздатними і перебували в якості зареєстрованих юридичних осіб в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Оскільки зобов'язання за договором про поставку матеріалів, укладеного між позивачем та ПП «К» «Комплекси Контролю», мали реальний характер - роботи виконані фактично та оплачені замовником, факт передачі матеріалів та виконання робіт, сплати грошей, а також відсутність взаємних претензій між сторонами договору свідчить про те, що укладення цих правочинів відповідало волі сторін.

Таким чином, висновок податкового органу про нікчемність господарських зобов'язань, що виникли між позивачем і його контрагентам, є безпідставним.

Враховуючи зазначене, необґрунтованими є висновки викладені відповідачем в акті перевірки про порушення позивачем податкового законодавства, а тому, відповідно, протиправними є оскаржувані податкові повідомлення-рішення, прийняті на основі такого акту перевірки.

Таким чином, правомірним є висновок суду першої інстанції про задоволення даного адміністративного позову.

Отже при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 травня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Бєлова Л.В.

Чаку Є.В.