Постанова

від 16.05.2013 по справі 5024/1066/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2013 року Справа № 5024/1066/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В., суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О. (доповідач) розглянувши касаційну скаргуКолективного сільськогосподарського підприємства "Херсонбекон" на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 11.12.12 у справі№ 5024/1066/2012 Господарського суду Херсонської області за позовомКолективного сільськогосподарського підприємства "Херсонбекон" доКомунального підприємства "Три кринички" простягнення 100 575,16 грн.

за участю представників сторін від:

позивача : Білецький Б.А. (дов. від 10.05.13),

відповідача : не з'явилися, належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги.

ВСТАНОВИВ:

Колективне сільськогосподарське підприємство "Херсонбекон" звернулося з позовом до Комунального підприємства "Три кринички" про стягнення 100 575,16 грн. заборгованості за договором № 14 від 04.01.08 про сумісну діяльність, пов'язану з наданням комунальних послуг зі збирання та вивезення твердих побутових відходів на території Комишанської селищної ради та договором підряду № 13 від 01.06.08. Відповідно до заяви про збільшення позовних вимог від 17.09.12 позивач просив стягнути додатково 10 759,35 грн. 3 % річних та 19 411 грн. інфляційних втрат. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в 2008 та 2009 роках відповідач не в повній мірі перерахував позивачу суму коштів, яка складала частку позивача з прибутку від сумісної діяльності за договором № 14 від 04.01.08, а тому станом на 01.07.09 у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 90 687,16 грн., а за договором підряду № 13 від 01.06.08 у розмірі 9 888 грн.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 21.09.12, ухваленим суддею Задорожною Н.О., позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 100 575,16 грн. основного боргу. В задоволенні заяви про збільшення позовних вимог відмовлено з огляду на те, що заяву подано після початку розгляду справи по суті. Вмотивовуючи рішення, суд виходив з доведеності матеріалами справи заборгованості Комунального підприємства "Три кринички" за договором № 14 про сумісну діяльність від 04.01.08 та договором підряду № 13 від 01.06.08. Водночас місцевим господарським судом було відхилено клопотання відповідача про застосування строку позовної давності з підстав переривання перебігу позовної давності визнанням боргу відповідачем, а саме підписанням акту звірки взаєморозрахунків. При цьому суд керувався приписами статей 215, 254, 264, 525, 526, 530, 610 Цивільного кодексу України.

Одеський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Ярош А.І. - головуючого, Журавльова О.О., Михайлова М.В., постановою від 11.12.12 перевірене рішення місцевого господарського суду скасував, у позові відмовив. Вмотивовуючи оскаржувану постанову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про закінчення строку позовної давності щодо стягнення заборгованості за актами виконаних робіт за 2008 рік - 01.01.12, за останнім актом - 03.07.12. При цьому апеляційний суд визнав відсутність в акту звірки взаєморозрахунків від 15.07.09 юридичної сили документа, яким відповідач визнає суму заборгованості і який може бути підставою для відновлення строку позовної давності. При цьому апеляційний суд керувався приписами статей 235, 256, 257, 261, 264, 267 Цивільного кодексу України.

Не погоджуючись з винесеною у справі постановою, Колективне сільськогосподарське підприємство "Херсонбекон" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить постанову апеляційного суду скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник вказує на помилковий висновок апеляційного суду щодо необхідності підписання першими керівниками підприємств акту звірки взаєморозрахунків, оскільки відповідно до чинного законодавства підписання актів звіряння розрахунків передбачено тільки бухгалтерами підприємств. З огляду на що, на думку скаржника, апеляційний суд дійшов безпідставного висновку про відсутність в акту звірки юридичної сили документа, яким відповідач визнав суму заборгованості та є підставою для відновлення строку позовної давності. При цьому скаржник посилається на порушення апеляційним судом приписів статей 202, 203, 204, 204 Цивільного кодексу України, статей 32, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Відзиву на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України не надходило.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення представника позивача, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 04.01.08 між КП "Три кринички" та КСП "Херсонбекон" укладено договір № 14 про сумісну діяльність, пов'язану з наданням комунальних послуг зі збирання та вивезення твердих побутових відходів на території Комишанської селищної ради, відповідно до умов якого сторони зобов'язались діяти сумісно як дві самостійні юридичні особи на території Комишанської селищної ради з метою забезпечення мешканців селищ комунальними послугами зі збирання, вивезення автомобільним транспортом на міський полігон для захоронення на ньому твердих побутових відходів. За умовами договору № 14 позивач здійснює функції виробника послуг, а відповідач виконавця в розумінні термінів, визначених у спеціальному Законі України "Про комунальні послуги". Порядок визначення часток кожної з сторін та проведення розрахунків встановлений розділом IV договору № 14. Зокрема, у пунктах 4.1, 4.2 та 4.8 договору сторони передбачили, що виконавець із загальної суми коштів, отриманих від споживачів на надані комунальні послуги, перераховує виробнику його частку доходу від сумісної діяльності, яка визначається у складених між виробником і виконавцем щомісячних актах виконаних робіт за узгодженими технологічними розцінками в залежності від кількості відпрацьованих машино-годин автотранспорту та людино-годин вантажників твердих побутових відходів. Розрахунки за договором здійснюються виконавцем у готівковій формі в касу виробника або в безготівковій формі на розрахунковий рахунок протягом місяця з дня отримання рахунку. Судами установлено, що відповідно до реєстру актів виконаних робіт починаючи з січня 2008 року до липня 2009 року позивач (виробник) передав, а відповідач (виконавець) - прийняв роботи зі збирання, навантаження та перевезення на міське звалище твердих побутових відходів на загальну суму 200 152,99 грн. Установлено судами і те, що виконані позивачем роботи за договором № 14 від 04.01.08 були оплачені відповідачем не в повному обсязі, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 90 687,16 грн. Також судами встановлено, що 01.06.08 між КП "Три кринички" (замовник) та КСП "Херсонбекон" (підрядник) укладено договір підряду № 13, відповідно до умов якого за заявками замовника підрядник зобов'язався виконати підрядні роботи, пов'язані з заміною глибинних насосів у артезіанських свердловинах, ремонт трубопроводів та технологічного обладнання. Відповідач, в свою чергу, зобов'язався прийняти виконані роботи та провести їх оплату в порядку, передбаченому умовами договору. Вартість виконаних робіт визначена по узгоджених розцінках, перелічених у розділі 2 цього договору. Відповідно до пункту 2.5 договору відповідач зобов'язався провести оплату наданих послуг протягом 10 банківських днів з дати підписання між сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт. На виконання зазначеного договору позивачем були виконані для відповідача роботи, що підтверджується відповідними двосторонніми актами прийому-передачі: № 2/5 від 31.03.08, № 3/1 від 27.06.08, № 3/2 від 31.07.08, № 3/3 від 31.08.08, № 3/4 від 30.09.08, акт № 3/5 від 31.10.08. Проте, відповідач виконані роботи оплатив частково, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 9 888 грн. Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є вимога Колективного сільськогосподарського підприємства "Херсонбекон" до Комунального підприємства "Три кринички" про стягнення 100 575,16 грн. заборгованості за договором № 14 від 04.01.08 та договором № 13 від 01.06.08. Відповідно до приписів статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондує з приписами статті 193 Господарського кодексу України. Статтею 611 Цивільного кодексу України унормовано, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Місцевий господарський суд відхиляючи клопотання відповідача про застосування позовної давності виходив з наявності підстав для переривання перебігу позовної давності за заявленими позивачем вимогами. При цьому судом установлено, що 15.07.09 між сторонами у справі складено двосторонній акт взаємозвірки, відповідно до якого борг відповідача становить 100 575,16 грн., у тому числі: 90 687,16 грн. за договором № 14 та 9 888 грн. за договором № 13. За приписами статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до статті 257 цього Кодексу загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. В силу частини 5 статті 261 вказаного Кодексу за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. При цьому приписами статті 264 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Незважаючи на те, що наведена норма не закріплює вичерпного переліку таких дій, остання наділяє їх узагальнюючою та обов'язковою ознакою, а саме: дані дії повинні свідчити про визнання боржником себе зобов'язаною особою по відношенню до кредитора. Таким чином, в силу наведеної норми, підписання 15.07.09 відповідачем акта звірки взаємних розрахунків сторін від 15.07.09 свідчить про визнання ним наявності заборгованості по розрахунках за договорами № 14 від 04.01.08 та № 13 від 01.06.08 у розмірі 100 575,16 грн. Водночас вказаний акт не породжує обов'язку відповідача оплатити заборгованість, оскільки такий обов'язок виник з договорів і підтверджується наявними в матеріалах справи двосторонніми актами прийому-передачі виконаних робіт, утім, даний акт фіксує стан розрахунків між сторонами та відображає загальну суму заборгованості, визнану відповідачем, а відтак є підставою для переривання перебігу позовної давності в розумінні статті 264 Цивільного кодексу України. За приписами частини 3 статті 264 вказаного Кодексу після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. З огляду на наведене визнається правомірним висновок суду про звернення позивача в межах строку позовної давності. Відтак, установивши факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань з оплати робіт за договорами №№ 13, 14 та обставини переривання позовної давності, місцевий господарський суд правомірно задовольнив позов. Апеляційний господарський суд викладеного не врахував та не спростував установленого господарським судом першої інстанції, що призвело до безпідставного скасування законного рішення у справі. При цьому колегія суддів визнає помилковим висновок апеляційного суду про необхідність підписання акта звірки взаєморозрахунків першими керівниками підприємств, оскільки чинним законодавством такого обов'язку не передбачено. Таким чином, враховуючи наведене та встановлені судом першої інстанції обставини справи, переоцінка яких за приписами статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції, судова колегія визнає правомірним висновок Господарського суду Херсонської області про наявність підстав для задоволення позову. За таких обставин, постанова Одеського апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, а рішення Господарського суду Херсонської області - залишенню в силі. Відтак, доводи, викладені в касаційній скарзі, знайшли своє підтвердження. Судовий збір відповідно до приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Колективного сільськогосподарського підприємства "Херсонбекон" задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.12.12 у справі Господарського суду Херсонської області № 5024/1066/2012 скасувати.

Рішення Господарського суду Херсонської області від 21.09.12 залишити в силі.

Стягнути з Комунального підприємства "Три кринички" на користь Колективного сільськогосподарського підприємства "Херсонбекон" 1005,75 грн. судового збору за розгляд касаційної скарги.

Видачу наказу доручити Господарському суду Херсонської області.

Повернути Колективному сільськогосподарському підприємству "Херсонбекон" з Державного бюджету України (рахунок 31211254700007, УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача 38004897, код банку отримувача 820019, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві) 544,25 грн. судового збору, зайво сплаченого згідно з квитанцією від 06.03.13 № 12614.267.1.

Головуючий суддя: Т. Добролюбова

Судді: Т. Гоголь

В. Швець