Постанова

від 16.05.2013 по справі 810/1861/13-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2013 року місто Київ № 810/1861/13-а

16.19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Шевченко А.В., при секретарі судового засідання Коваленко О.О., за участю представників

позивача: - Корж М.П., відповідача: - Коваленко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Вимпел» доІванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.11.2012 року № 0000522300, -

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Вимпел» з адміністративним позовом до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.11.2012 року № 0000522300.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкове повідомлення-рішення Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 27.11.2012 року № 0000522300, прийняте з порушенням норм матеріального права, є таким, що суперечать нормам чинного законодавства України та підлягає скасуванню.

В призначений день та час у судове засідання з'явився представник позивача та представник відповідача.

Під час судового розгляду справи представником позивача на підтвердження обставин, викладених у позовній заяві надавалися додаткові докази по справі, які досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов, просив суд відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вимпел» є юридичною особою, код за ЄДРПОУ: 32505124.

З матеріалів справи встановлено, що 23.11.2012 року Іванківською МДПІ Київської області ДПС було проведено перевірку позивача, за результатами якої складено Акт від 23.11.2012 року № 604/22/32505124 «Про результати невиїзної документальної позапланової перевірки ТОВ «Вимпел» (код за ЄДРПОУ: 32505124) з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість по господарських взаємовідносинах з ТОВ «УК Транссервіс» (код за ЄДРПОУ: 37474819) за період з 01.10.2011 року по 31.10.2011 року».

Перевіркою встановлено та в Акті зафіксовано наступні порушення вимог податкового законодавства:

- частина перша статті 203, статті 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по взаємовідносинах з ТОВ «УК Транссервіс» (код за ЄДРПОУ: 37474819) за жовтень 2011 року;

- пункти 201.1, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню сплаті в бюджет за жовтень 2011 року на 61 754, 00 гривень.

На підставі Акта перевірки від 23.11.2012 року № 604/22/32505124, Іванківською МДПІ Київської області ДПС було винесено податкове повідомлення рішення від 27.11.2012 року № 0000522300 за платежем по ПДВ на суму грошового зобов'язання за основним платежем - 61 754, 00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями - 30 877, 00 гривень.

Рішенням ДПС у Київській області про результати розгляду скарг від 08.02.2013 року № 306/10/10-206/847/848 та Рішення ДПС України про результати розгляду скарг від 22.03.2013 року № 4588/в/10-2115 податкове повідомлення рішення Іванківської МДПІ Київської області ДПС від 27.11.2012 року № 0000522300 було залишено без змін.

Позивач, не погодившись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням звернувся до суду з даним позовом, в якому просив суд його скасувати, що і є предметом даного позову.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, встановлено статтею 198 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункти 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України).

За приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються, зокрема, опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг.

Відповідно до пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Положення пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, про що зазначалося вище, передбачають, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до статті 2 Закону України від 16.07.1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями), цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Суб'єкти підприємницької діяльності, яким відповідно до законодавства надано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів і витрат, ведуть бухгалтерський облік і подають фінансову звітність у порядку, встановленому законодавством про спрощену систему обліку і звітності.

Згідно зі статтею 3 Закону України від 16.07.1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підприємства, які мають право ведення спрощеного обліку доходів і витрат та не зареєстровані платниками податку на додану вартість, можуть узагальнювати інформацію в регістрах бухгалтерського обліку без застосування подвійного запису.

Відповідно до статті 9 Закону України від 16.07.1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Іванківською МДПІ Київської області ДПС отримано Акт ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС від 08.02.2012 року № 62/23-3/37474819 про результати невиїзної документальної позапланової перевірки ТОВ «УК Транссервіс» (код ЄДРПОУ 37474819) з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.10.2011 року та Акт ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС від 04.04.2012 року № 60/22-05/37474819 про результати виїзної документальної позапланової перевірки ТОВ «УК Транссервіс» (код ЄДРПОУ 37474819) з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.03.2011 року по 29.02.2012 року. ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС згідно із підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України, здійснено відповідні заходи з метою проведення позапланових перевірок ТОВ «УК Транссервіс» (код ЄДРПОУ 37474819) щодо дотримання податкового законодавства та підтвердження господарських відносин із контрагентами.

ТОВ «УК Транссервіс» зареєстроване Києво-Святошинською районною державною адміністрацією від 21.02.2011 року за № 33910200000070. Місцезнаходження ТОВ «УК Транссервіс» відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію, податкова адреса: 08132, Київська область, місто Вишневе, вулиця Залізнична, будинок 3. У періоді, за який проводилась перевірка, відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 15.08.2011 року № 100347919, виданого ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС, індивідуальний податковий номер - 374748110133, був зареєстрований платником ПДВ з 15.08.2011 року. (Свідоцтво платника ПДВ анульовано 27.02.2012 року, до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей).

Статутний фонд підприємства ТОВ «УК Транссервіс» (згідно бази АІС «ОР») - складає 3000, 00 гривень. Засновник - ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 (є директором підприємства).

Видами діяльності суб'єкта господарювання згідно з базою АІС «РПП» є: основний вид діяльності - діяльність у сфері інжинірингу, інші види: будівництво будівель, організація перевезення вантажів, надання інших комерційних послуг, інші види оптової торгівлі.

Основним постачальником ТОВ «УК Транссервіс» (код за ЄДРПОУ 37474819) в жовтні 2011 року було ПП «Київлісопостачзбудторг-2009» ( код за ЄДРПОУ 36679043), який в свою чергу формує податковий кредит за рахунок підприємств, які не відображують в своєму податковому обліку дані операції. Також слід зазначити, що стан платника - Запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання). В жовтні 2011 року основними постачальниками ПП «Київлісопостачзбудторг-2009» були ТОВ «Вибір-Плюс» (код за ЄДРПОУ 34604810) та ТОВ «Ремо» (код за ЄДРПОУ 32876599) в свою чергу стан ТОВ Ремо» - «Визнано банкрутом» та знятий з обліку 17.10.2011 року за № 5/174 б, свідоцтво платника ПДВ анульовано 31.10.2011 року у зв'язку з тим, що підприємство протягом року подавали декларації, які свідчили про відсутність поставок. Декларація з ПДВ до ДПІ за місцем реєстрації ПП «Київлісопостачзбудторг-2009» підприємством не подана.

Отже ПП «Київлісопостачзбудторг-2009» незаконно сформовано податковий кредит з ПДВ по операціям придбання товарів, робіт та послуг за жовтень 2011 року в сумі 1 552 585, 8 гривень за рахунок ТОВ «Ремо» (код за ЄДРПОУ 32876599), та у сумі 2 264 144, 4 гривень за рахунок ТОВ «Вибір-Плюс» (код за ЄДРПОУ 34604810), що в свою чергу ставить під сумнів, що фінансово-господарська діяльність ПП «Київлісопостачзбудторг-2009» здійснюється у межах правового поля, що у свою чергу свідчить про ненабуття належним чином цивільної праводієздатності ПП «Київлісопостачзбудторг-2009», фінансово-господарські взаємовідносини між ПП «Київлісопостачзбудторг-2009» та ТОВ «Ремо» є фіктивним правочином, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами (стаття 234 Цивільного Кодексу України ).

Крім того, операції ТОВ «УК Транссервіс» (код ЄДРПОУ 37474819) не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. В зв'язку з цим посадова особа ТОВ «УК Транссервіс» (код ЄДРПОУ 37474819) не могла фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

Враховуючи те, що у ТОВ «УК Транссервіс» (код ЄДРПОУ 37474819), відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, транспортні засоби та той факт, що згідно наданого висновку ВПМ ДПІ у Києво-Святошинському районі опитано громадянина ОСОБА_3, який повідомив, що ніякої діяльності до ТОВ «УК Транссервіс» (код ЄДРПОУ 37474819) він не має, фінансово-господарських документів не підписував, рахунки в банку не відкривав.

Згідно наданого управлінням СБУ у Київській області пояснення громадянина ОСОБА_4 встановлено, що останній в 2011 році здав в оренду приміщення для ведення господарської діяльності. З моменту укладення договорів оренди службові особи ТОВ «УК Транссервіс» (код ЄДРПОУ 37474819) в приміщенні не з'являлися і фактично за цією адресою господарської діяльності не вели. За оренду платили по безготівковому розрахунку, згідно договору оренди, то операції ТОВ «УК Транссервіс» (код ЄДРПОУ 37474819) не є господарською діяльністю підприємства, в розумінні пункту 1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» із змінами і доповненнями: господарська діяльність -будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно листа Відділу боротьби з корупцією та організованою злочинністю СБУ від 15.03.2012 року №52/7-723 зазначено: в ході проведення оперативно-розшукових заходів встановлено, що СГД ТОВ «УК Транссервіс» (код ЄДРПОУ 37474819) було зареєстровано невстановленими особами на підставних осіб за грошову винагороду.

В ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від ТОВ «УК Транссервіс» (код ЄДРПОУ 37474819) підприємствам покупцям, що свідчить про те, що правочини між ТОВ «УК Транссервіс» (код ЄДРПОУ 37474819) та покупцями здійснені без

мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені правочини відповідно до частини першої, другої статті 215, частини п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу статті 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Статтями 626, 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини першої статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: 1) невідповідністю його змісту вимогам закону; 2) наявністю мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства; 3) укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (статті 204 Цивільного кодексу України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить, зокрема, фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (стаття 234 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України, у разі недодержання вимог щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Недійсність договору прямо законом не встановлена, а тому зазначений правочин є оспорюваним.

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано доказів визнання недійсним у судовому порядку вищезазначеного договору.

Та, водночас положеннями Податкового кодексу України не передбачено такого права, як визнання в односторонньому порядку господарських правочинів недійсними.

Однак, на думку суду дійсність договору не означає автоматично реальності вчинення господарської операції на виконання цього договору. Тобто відсутність встановленої судом недійсності цивільного правочину чи господарського зобов'язання не є перешкодою для донарахування податкових зобов'язань платника у разі порушення ним вимог податкового законодавства (що має місце, зокрема, за відсутності реального виконання господарської операції, відображеної в податковому обліку).

В судовому засіданні не було підтверджено належного виконання сторонами договору, реальності укладеного правочину.

Таким чином, первинні документи виписані ТОВ «УК Транссервіс» в адресу покупців (товарів, робіт та послуг) та отримані первинні документи від підприємств продавців (товарів, робіт та послуг) не мають відношення до господарської діяльності підприємства ТОВ «УК Транссервіс» та не можуть бути відображені у складі податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Відтак, позивачем не було надано суду первинних документів, які б свідчили про реальність операцій між позивачем та його контрагентом, в тому числі належних та допустимих доказів у підтвердження факту надання послуг, передбачених договорами.

Суд дійшов висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

На думку суду, з урахуванням специфіки даного виду послуг (транспортне обслуговування), за недоведеністю наміру платника податку отримати користь від придбаних послуг, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на додану вартість за рахунок податкового кредиту.

Надані позивачем первинні документи на підтвердження господарської операції з надання транспортних послуг, не відповідають вимогам діючого законодавства, а отже, не можуть прийматися як підтвердження товарності вказаної господарської операції та бути підставою для формування податкового кредиту (в частині сплати ПДВ в ціні послуг).

Враховуючи вищезазначене, перевіркою встановлено, що на порушення пункту 201.1 статті 201 Податкового Кодексу України, де вказано: «Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: місцезнаходження юридичної особи...», пункту 201.6 статті 201 Податкового Кодексу України, де вказано: «Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця..», ТОВ «Вимпел» завищено податковий кредит за жовтень 2011 року на загальну суму ПДВ 61 753, 60 гривень по взаємовідносинах з ТОВ «УК Транссервіс», а саме: стан підприємства-постачальника ТОВ «УК Транссервіс» - « 28» - триває процедура припинення (направлено заперечення органу ДПС). Крім того, ТОВ «УК Транссервіс» не відображено суми ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Вимпел» у податкових зобов'язаннях за жовтень 2011 року.

Таким чином, враховуючи те, що у ТОВ «УК Транссервіс», відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, транспортні засоби, та враховуючи те, ТОВ «УК Транссервіс», не знаходиться за юридичною адресою, встановлено відсутність реального здійснення операцій з ТОВ «Вимпел».

Перевіркою ТОВ «Вимпел» встановлено порушення частини першої статті 203, статей 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по взаємовідносинах з ТОВ «УК Транссервіс» (код ЄДРПОУ 37474819) за жовтень 2011 року.

З наданих до перевірки: договору про надання послуг транспортне обслуговування від 15.08.2011 року, акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) та пояснення керівника неможливо встановити, яке саме транспортне обслуговування надавалось підприємству ТОВ «УК Транссервіс», яка доцільність та потреба у господарській діяльності підприємства у транспортних послугах, який вантаж (чи пасажирське перевезення) транспортувався, на яку відстань, місце відправлення та кінцевої доставки вантажу (пасажирів), маршрут перевезення. До перевірки не надано первинні документи, яким саме транспортом здійснювалось перевезення вантажів. З наданих документів: податкової накладної та акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) неможливо встановити, згідно яких критеріїв встановлювалась вартість послуг, які нібито надавались ТОВ «УК Транссервіс» та придбавались ТОВ «Вимпел».

Аналізуючи надані позивачем в якості доказів документи, встановлено: в договорі не обумовлено вид перевезення, об'єкт перевезення, вид транспорту, відстань, маршрут перевезення, вартість транспортного обслуговування та критерії її визначення. Одержана податкова накладна в графі «номенклатура товарів/послуг продавця» містить лише назву «Транспортне обслуговування», проте конкретних видів товарів (послуг) чи інших об'єктів із зазначенням назв, видів, кількості не внесено. Крім того, в акті здачі-прийняття робіт (надання послуг) не конкретизовано зміст і обсяг виконання господарських операцій: не зазначено кількість перевезень; не конкретизовано шлях прямування (навіть не зазначено назви міст чи пунктів призначення), крім того, відсутні посилання на номери подорожніх листів, які повинні бути видані, що унеможливлює визначення відстані перевезення, кількості кілометрів, обсягу використаного пального тощо. Не надано також докази, які б засвідчували фактичне прибуття робочого персоналу у місце призначення, або інші документи щодо реальності проведених операцій з транспортування. З огляду на зазначене, надані позивачем первинні документи не містять обов'язкових реквізитів, зокрема даних щодо змісту та обсягу господарської операції транспортного обслуговування.

Також, слід відмітити, що в договорі про надання послуг від 15.08.2011 року зазначено, що виконавець зобов'язаний забезпечити транспортне обслуговування за вказівкою замовника та графіком замовника. Будь-яких документів, які б дали змогу встановити кількість, тривалість, дату, час, обумовленість ціни за отримані послуги тощо наданих транспортних послуг позивачем не надано.

Надані копії договорів з іншими підприємствами, яким надавались послуги по охороні, і куди, як стверджує позивач, відвозились охоронці, жодним чином не підтверджують факт отримання транспортних послуг від ТОВ «УК Транссервіс», а свідчить лише про те, що позивач займався своїм основним видом діяльності - послуги по охороні.

Відповідно до видів діяльності ТОВ «УК Транссервіс», основним видом є діяльність у сфері інжинірингу. Також, вказано, що ТОВ «УК Транссервіс» відносило до видів діяльності «організацію перевезення вантажів». Суд погоджується, що суб'єкт господарювання може займатися будь-яким видом діяльності, якщо такий вид діяльності передбачений у статуті підприємства, водночас, оцінюючи всі наявні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність реальності наданих транспортних послуг, а отже свідчить про безтоварність операцій.

Оскільки в судовому засіданні встановлено відсутність зв'язку між вчинюваними господарськими операціями по наданню контрагентом транспортних послуг та господарською діяльністю позивача, суд приходить до висновку про неправомірність формування позивачем сум податкового кредиту. Доводи позивача про неправомірність оспорюваного податкового рішення спростовуються наведеними фактичними даними.

Отже, враховуючи викладене, позивачем перераховувалися, а ТОВ «УК Транссервіс» приймалися кошти без мети реального настання правових наслідків, а тому підстав для віднесення до податкового кредиту суми ПДВ у позивача не було.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання послуг або в разі якщо придбані послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

У зв'язку з вищевикладеним суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства України, не можуть бути підставами для скасування податкового повідомлення-рішення, а тому задоволенню не підлягають.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 71 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідачем були надані всі докази, які дають підстави вважати про правомірність висновку перевіряючого під час проведення перевірки.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Шевченко А.В.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 18 травня 2013 р.