Ухвала

від 17.09.2013 по справі 810/1861/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/1861/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Шевченко А.В. Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бужак Н. П.

Суддів Костюк Л.О., Твердохліб В.А.

За участю секретаря Савін І.В.

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вимпел» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 травня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вимпел» до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вимпел» звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.11.2012 року № 0000522300, винесеного Іванківською міжрайонною ДПІ Київської області.

Відповідно до постанови Київського окружного адміністративного суду від 16 травня 2013 року позовні вимоги залишено без задоволення.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, ТОВ «Вимпел» подало апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши осіб, що з»явились в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

23.11.2012 року Іванківською МДПІ Київської області проведено невиїзну документальну позапланову перевірку з питань правомірності нарахування ТОВ «Вимпел» податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ по господарських взаємовідносинам з ТОВ «УК Транссервіс» за період з 01.10.2011 року по 31.10.2011 року, за результатами якої складено акт від 23.11.2012 року № 604/22/32505124.

Результатами перевірки, зафіксованими в акті встановлено порушення позивачем вимог законодавства, зокрема:

-ч.1 ст. 203, ст. 215,228,662,655,656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по взаємовідносинам з ТОВ « УК Транс сервіс» за жовтень 2011 року;

-п. 201.1, 201.6 ст. 201 ПК України в результаті чого занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню сплаті в бюджет за жовтень 2011 року на 61 754 грн.

На підставі даного акта перевірки Іванкіською МДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 27.11.2012 року №0000522300 за платежем по ПДВ на суму грошового зобов'язання за основним платежем - 61 754 грн та за штрафними санкціями - 30 877 грн.

Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ « Вимпел» уклало договір про надання послуг транспортного обслуговування №02/11 від 15.08.2011 року відповідно до якого ТОВ «УК Транссервіс» зобов»язався забезпечити транспортне обслуговування замовника, а ТОВ «Вимпел» (замовник) здійснити оплату. Виконавець зобов'язався надавати послуги в робочі та вихідні дні або цілодобово за попереднім замовленням (графіком замовника).

На виконання умов договору ТОВ «УК ТРАНССЕРВІС» надало позивачу зазначені в договорі послуги з транспортного обслуговування про що було складено акт виконання робіт від 06.10.2011 року на суму 370 521,60 грн, в т.ч. 61 753,60 грн. Розрахунок за послуги здійснювався у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунковий рахунок ТОВ «УК Транссервіс».

Як зазначив позивач, дані послуги проводились в період серпня - жовтня 2011 року для перевезення охоронців на охоронювані об»єкти, оскільки основний вид діяльності товариства проведення розслідування та забезпечення безпеки .

Надаючи оцінку встановленим у справі доказам, суд першої інстанції послався на те, що у ТОВ «УК транссервіс» відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, транспортні засоби і, крім того, за місцезнаходження товариство відсутнє.

Колегія суддів погоджується із такими доводами суду першої інстанції.

Відповідно до п. 198.1, 198.2,198.3 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. (п.198.6 ст. 198 ПК).

Згідно з п. 200.1 ст. 201 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.1, 200.2 ст.200 ПК при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.2 ст. 200 ПК України визначено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду ( п.200.3 ст. 200 ПК).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту ( п.200.10).

Крім того, відповідно до ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Підприємства мають право ведення спрощеного обліку доходів і витрат та не зареєстровані платниками ПДВ, можуть узагальнювати інформацію в регістрах бухгалтерського обліку без застосування подвійного запису.

За змістом ст. 9 даного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Як встанволено судом, основним постачальником ТОВ «УК Транссервіс» в жовтні 2011 року було ПП «Київлісопостачзбудторг-2009», який формував податковий кредит за рахунок підприємств, які не відображають в своєму податковому обліку дані операції. У жовтні 2011 року основним постачальником ПП «Київлісопостачзбудторг-2009» було ТОВ «Ремо», яке визнано банкрутом, свідоцтво платника ПДВ анульовано 31.10.2011 року так як протягом року не подавало декларацію. Декларація з ПДВ до податкового органу за місцем реєстрації ПП «Київлісопостачзбудторг-2009» не подано.

Тому, як вірно зазначив суд першої інстанції, «Київлісопостачзбудторг-2009»незаконно сформував податковий кредит з ПДВ по операціях з придбання товарів, робіт та послуг за жовтень 2011 року в сумі 1 552 585,8 грн за рахунок ТОВ «Вибір-Плюс»,що є свідченням того, що фінансово-господарські відносини між ПП «Київлісопостачзбудторг-2009» та ТОВ «Ремо» є фіктивним правочином, що вчинений без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цим правочином.

Крім того, операції ТОВ «УК Транссервіс» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, а отже посадова особа цього товариства фактично не могла здійснювати господарських операцій.

Суд першої інстанції в підтвердження вищевикладених доводів послався на пояснення гр. ОСОБА_1, ОСОБА_2 та на лист СБУ від 15.03.2012 року № 52/7-723 з яких вбачається, що фактично правочини, укладені СГД ТОВ «УК Транссервіс» та покупцями здійснені без мети настання реальних наслідків, а отже такі договори є по своїй суті нікчемними і не несуть реальних наслідків.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 203 Цивільного Кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним (ст.228 ЦК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-ХІУ господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Проте, надані позивачем первинні документи на підтвердження господарських операцій з надання транспортних послуг, не відповідають вимогам діючого законодавств, а отже вірно не прийняті судом як підтвердження товарності вказаної господарської операції та як підтвердження правомірності підстав для формування податкового кредиту.

Як встановлено п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Як вбачається з акту перевірки, та дана обставина підтверджується зібраними у справі доказами, договору про надання послуг транспортного обслуговування від 15.08.2011 року, акту здачі-приймання робіт (надання послуг) та пояснення керівника неможливо встановити, яке саме транспортне обслуговування надавалось підприємству ТОВ «УК Транссервіс», який вантаж (пасажирське перевезення) транспортувався, на яку відстань, місце відправлення та кінцева доставка товару (пасажирів) маршрут перевезення вантажів.

Крім того, не можливо встановити з податкової накладної та акту здачі-приймання робіт згідно яких критеріїв встановлювалась вартість послуг, які надавались товариством.

Також у договорі не обумовлено вид перевезення, об'єкт перевезення, вид транспорту, відстань, маршрут, вартість транспортного обслуговування.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку про відсутність підстав у позивача для формування податкового кредиту, а отже податкове рішення, прийняте податковим органом за наслідками перевірки, є правильним і законним.

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.

Викладені в апеляційній скарзі апелянтом доводи, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 198,200 КАС України, суд апеляційної інстанції має право за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160,197,198,200,205,206,212,254 КАС України, колегія суддів,

У Х В А ЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вимпел» залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 травня 2013 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Бужак Н.П

судді: Костюк Л.О.

Твердохліб В.А.

Повний текст виготовлено: 23 вересня 2013 року.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.