Рішення

від 15.05.2013 по справі 1109/7219/12

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КІРОВОГРАДА

Справа № 1109/7219/12

Номер провадження 2/404/68/13

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2013 року Кіровський районний суд м. Кіровограда

в складі: головуючого судді- Бершадської О.В.

при секретарі - Вітохіній Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Бобринець Агро", третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2012 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом, яким просив стягнути із ТОВ »Бобринець Агро» на його користь борг за договором позики в сумі 285 000 грн. та понесені судові витрати.

У серпні 2012 року позивач збільшив розмір своїх вимог та просив стягнути із відповідача на його користь борг з урахуванням курсу долара США та 3% річних від простроченої суми: 3% річних - 2007 долари США, борг в сумі 36075 долари США, всього- 38 082 долари США, що еквівалентно станом на 07.08.2012 року - 8, 11 грн., тобто сума боргу з урахуванням 3% річних у гривні становить- 308 845, 02 грн.( вказано мовою оригіналу, а.с. 21-22).

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 01 квітня 2010 року між ним, ОСОБА_1 та ТОВ»Бобринець Агро» в особі його директора ОСОБА_2 в м. Кіровограді підписано договір позики №2/04-10. Згідно до умов договору позикодавець надав ТОВ »Бобринець Агро» позику в сумі 285 000 грн., що в еквіваленті складає 36075 доларів США, а позичальник надав квитанцію до прибуткового касового ордера, та зобов»язався повернути борг до 01 жовтня 2010 року, проте до даного часу не зробив. Неодноразово він, як позикодавець, звертався до відповідача з вимогою про повернення коштів, проте відповіді не отримав. Вважає, що відповідач уникає з ним зустрічі і не виконує договірних зобов»язань , чим порушує норми ст.ст. 526, 1049 ЦПК України, тому має повернути йому суму боргу та 3% річних за період з 01.10.2010 року по 07.08.2012 року за 1 рік та 312 днів в сумі -2007 доларів США, що еквівалентно 16 035, 93 грн.

В судовому засіданні представники позивача вимоги підтримали, просили задовольнити .

При цьому, представник позивача ОСОБА_3 додатково пояснив, що ОСОБА_1 позичив ТОВ «Бобринець Агро» гроші в сумі 285 000 грн. для проведення посівних робіт . Гроші передавались в нього вдома . Бувший директор ТОВ - ОСОБА_2 підписав договір позики та прибутковий касовий ордер, який сам і заповнював. В касову книгу його не реєстрував, бо її він не привіз. Вважає, що на підтвердження факту передачі грошей ОСОБА_1 Товариству , останнім було видано належний документ, кошти відповідач позивачу не повернув, тому було і подано позов до суду.

Відповідач - ТОВ »Бобринець Агро», його директор та представник в суді позов не визнали, у його задоволенні просили відмовити за безпідставністю , не обгрунтованістю. Зазначали, шо дійсно бувший директор товариства ОСОБА_2 підписав договір позики

та квитанцію до прибуткового касового ордера на суму 285 000 грн., однак висновком незалежного аудитора встановлено, що за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року кошти як фінансова позика або благодійна допомога в ТОВ не надходили і не видавались, договір є фіктивним. Тому, вважають, що оскільки кошти в сумі 285 000 грн. в ТОВ «Бобринець Агро» не передавались позивачем , та самого факту передачі не було встановлено і рішенням як першої інстанції від 01.03.2013 року, так і апеляційної від 29.04.2013 року, що потрібно взяти за основу, а відтак вимоги до ТОВ «Бобринець Агро» є безпідставними, та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Залучена згідно ухвали Кіровського районного суду м. Кіровограда від 08.05.2013 року третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору- ОСОБА_2 ( а.с. 178), в суді пояснив, що він був директором ТОВ «Бобринець Агро» та платником єдиного податку. З метою зменшення суми податку ОСОБА_3 запропонував укласти два договори позики. Дійсно, в квітні 2010 року він приїхав додому до ОСОБА_3 в м. Кіровоград, де останній виготовив два договори позики: один між ОСОБА_1 та ТОВ»Бобринець Агро» , другий між ОСОБА_3 та ТОВ, які він і підписав , а також було виготовлено на комп»ютері два бланка прибуткових касових ордері , які він заповнив від руки і підписав за головного бухгалтера та касира. При цьому, позивач не був присутнім, кошти йому не передавав. Надалі товариство перейшло на іншу систему оподаткування, тому потреба у договорах позики відпала. Весною 2012 року ТОВ було продано , і засновником став ОСОБА_4

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача , третьої особи, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 01 квітня 2010 року між ОСОБА_1 та ТОВ »Бобринець Агро» в особі його директора ОСОБА_2 в м. Кіровограді було підписано договір позики №2/04-10, згідно до умов якого ОСОБА_1 надає ТОВ »Бобринець Агро» позику в сумі 285 000 грн., що в еквіваленті складає 36075 доларів США, в свою чергу позичальник надає квитанцію до прибуткового касового ордера, що підтверджує факт отримання грошових коштів, частину позики в розмірі 10 000 грн. позичальник повинен повернути до 01 серпня 2010 року, а повний розрахунок провести до 01 жовтня 2010 року. В квитанції до прибуткового касового ордеру від 01 квітня 2010 року зазначено, що прийнято від ОСОБА_1 позику в сумі 285 000 грн.

Вказане підтверджено наданими стороною позивача оригіналами документів: договір позики та квитанцією до прибуткового касового ордера №2 ( а.с. 19-20).

Звертаючись до суду з позовом, позивач посилався на те, що відповідач у передбачений Договором позики строки, взяті за квитанцією до прибуткового касового ордера №2 грошові кошти не повернув.

Заперечуючи вимогам позивача, відповідач посилався на те, що договір позики є фіктивним, оскільки кошти позикодавцем не передавались позичальнику , а договір позики та квитанція були підписані відповідачем, з метою зменшення суми податку. Крім того, є рішення судів згідно яких також не було встановлено факту передачі коштів в ТОВ «Бобринець Агро» в сумі 285 000 грн.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні ( позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів ( суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно положень ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику ( грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач на підтвердження факту передачі відповідачу грошових коштів, надав Договір позики №2/04-10 від 01.04.2010 року та квитанцію до прибуткового касового ордера №2.

Відповідач, не визнаючи позов, заперечував факт отримання підприємством грошових коштів від позивача.

Згідно вимог ст. 1051 ЦК України, позичальник має право оспорювати договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч.3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідачем не надано суду належних доказів на підтвердження заперечень щодо укладання Договору позики під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

Натомість, як вбачається із матеріалів справи, факт отримання відповідачем грошових коштів підтверджений, відповідно до вимог ст. 1047 ЦК України, Договором позики №2/04-10 від 01.04.2010 року та квитанцію до прибуткового касового ордера №2.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням по цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Також з»ясовано, що рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 01.03.2013 року, залишеним без змін колегією суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області від 29.04.2013 року, у задоволенні позовних вимог ТОВ «Бобринець Агро» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання недійсним(фіктивним) договору позики №02/04-10 від 01.04.2010 року - відмовлено повністю. Суд встановив та не оспорюється сторонами , що між сторонами було укладено договір позики, який був підписаний власноручно керівником ТОВ »Бобринець Агро ОСОБА_2 та ОСОБА_1, на виконання умов договору позики керівником ТОВ було видано касовий ордер№2 від 01.04.2010 року, який підписаний ОСОБА_2 особисто, про що останній не заперечив. Свідок ОСОБА_3 підтвердив факт того, що був присутній під час укладання договору і останній мав місце ( а.с.164-171). Рішення суду набрало законної сили.

Сторона відповідача на заперечення вимог про стягнення боргу за договором позики посилається на рішення суддів першої та апеляційної інстанції, згідно яких було судом встановлено, що факту передачі коштів в сумі 285 000 грн. в ТОВ »Бобринець Агро» не встановлено.

Посилання відповідача на те, що висновком аудитора було встановлено, що грошові кошти по договору позики від 01.04.2010 року в сумі 285 000 грн. в касу ТОВ не

оприбутковувались, квитанція до прибуткового касового ордера №2 від 01.04.2010 року на суму 285 000 грн. не співпадає з даними бухгалтерського обліку, так як прибутковий касовий ордер №2 був виписаний 10.01.2010 року на повернення підзвітних коштів в сумі 37 000 грн. ОСОБА_2, в фінансовій звітності , що складається із балансу станом на 31.12.2010 року та звіту про фінансові результати за 2010 рік сума 285 000 грн. , як кредиторська заборгованість не відображена, суд не приймає, оскільки розпорядження грошовими коштами директором ТОВ ОСОБА_2 надалі, їх оприбуткування чи не оприбуткування по бухгалтерському обліку, є відносинами між самим директором та ТОВ «Бобринець Агро», та ніякого відношення до позикодавця не мають.

Крім того, встановлення судовим рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області факту відсутності передачі коштів в ТОВ »Бобринець Агро» , а також дані аудиторської перевірки, не можуть оспорювати оригінали письмових доказів передачі коштів в сумі 285 000 грн. в даному провадженні, так як в рішенні суду від 01.03.13 року вказано, що сторонами по справі не надано в судове засідання оригіналу договору позики та оригіналу квитанції на суму 285 000 грн., тому суд зробив оцінку доказів відповідно до наявних матеріалів справи. Суду також не відомо чи є в наявності спірний договір та квитанція, так як сторони оригінали їх не подали, що позбавляє суд зробити висновок, щодо дійсності чи недійсності договору позики.

Тобто, суд не давав оцінку не тільки квитанції прибуткового касового ордера №2 - як письмовому доказу передачі коштів ТОВ, але й самому договору позики, а відтак його висновки не перешкоджають оцінці доказів по даній справі . Висновки апеляційного суду від 29.04.2013 року, в яких судова палата погодилась із висновками суду першої інстанції, зокрема про те, що судом не було встановлено факту передачі коштів, також не є перешкодою оцінки оригіналу договору позики та квитанції до прибуткового касового ордеру №2 по даній справі .

Таким чином, оскільки договір позики не оспорювався позичальником в розумінні вимог ст. 1051 ЦК України , позивачу кошти відповідачем не повернуто, суд вважає за необхідне стягнути із останнього на користь ОСОБА_1 суму боргу в розмірі 36 075 доларів США, що в еквіваленті складає на день ухвалення рішення - 288 239, 25 грн. ( 36075 х 7,99 , офіційний курс НБУ станом на 15.05.13 року). Згідно п.14 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 року, в розумінні ч.1 ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов»язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України , є грошова одиниця України- гривня. У зв»язку з цим, при задоволенні позову про стягнення грошових сум суди повинні зазначати в резолютивній частині рішення розмір суми, що підлягає стягненню, цифрами і словами у грошовій одиниці України - гривні. У разі пред»явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції, трьох відсотків річних від суми заборгованості. Згідно Договору позики від 01.04.2010 року строк повернення боргу до 01.10.2010 року, тобто, відповідач прострочив боргове зобов'язання, виходячи з меж позовних вимог, до 07. 08.2012 року, на 1 рік та 312 днів. Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних в сумі - 16 035, 93 грн. (згідно поданого стороною позивача розрахунку а.с. 21-22, 2007 доларів США , що в еквіваленті на день винесення рішення становить -16 035,93 грн. ).

Враховуючи вищевикладене, аналізуючи надані докази та даючи їм правову оцінку, враховуючи встановлені судом і наведені вище обставини, підтверджені доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими і такими, що підлягають частковому задоволенню.

Крім того, на підставі ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі - 2850 грн. ( а.с. 2).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 11, 60, 88, 213-215 , 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ТОВ "Бобринець Агро", третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити частково .

Стягнути із ТОВ "Бобринець Агро"(ЄДРПОУ-36859839) на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер-2286421136 , боргу за договором позики від 01.04.2010 року в розмірі - 288 239, 25 грн. та 3 % річних - 16 035,93 грн., всього :

304 275 грн. 18 коп., а також 2 850 грн. -внесеного судового збору.

В іншій частині вимог-відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення, до апеляційного суду Кіровоградської області, через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя Кіровського О. В. Бершадська

районного суду

м.Кіровограда