Ухвала

від 24.04.2013 по справі 2а-1222/12/0970

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2013 року Справа № 129578/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Пліша М.А., Судової-Хомюк Н.М.,

за участі секретаря судового засідання: Ігнатович Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 червня 2012 року в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ГЕОС» до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області про визнання протиправними дій, визнання нечинним і скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

У травні 2012 року позивач ТзОВ «БК «ГЕОС» звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Коломийської ОДПІ Івано-Франківської області (на даний час Коломийська ОДПІ Івано-Франківської області ДПС), в якому просив : 1) визнати протиправними дії Коломийської ОДПІ щодо висновків викладених в Акті перевірки від 13.02.2012 р. № 444/231/33156172 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Будівельна компанія «ГЕОС» (код за ЄДРПОУ 33156172) щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «Будгарантсервіс» (код 37373588), ТОВ «Атомелектромаш» (код 13473734), ТОВ «Авангардбуд» (код 32859903), ТОВ «Будремсервіс» (код 32667093), їх реальності та повноти відображення в обліку за грудень 2010 року - травень 2011 року; 2) визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Коломийської ОДПІ від 17 лютого 2012 р. № 0000142310 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1420737,25 грн. (в т.ч. 1356153 грн. за основним платежем і 64584,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Відповідач Коломийська ОДПІ позову не визнав, у суді першої інстанції подав заперечення, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.05.2012 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправними дії Коломийської ОДПІ щодо висновків викладених в Акті перевірки від 13.02.2012 р. № 444/231/33156172.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.06.2012 року позов задоволено. Визнано нечинним і скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000142310 від 17.02.2012 р., яким визначено ТзОВ «БК «ГЕОС» податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1420737,25 грн. (в т.ч. 1356153 грн. за основним платежем і 64584,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

З цією постановою суду не погодився відповідач Коломийська ОДПІ та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що постанова суду першої інстанції прийнята з неповним встановленням обставин у справі, неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому постанова суду підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що працівниками Коломийської ОДПІ проведено документальну невиїзну перевірку позивача ТзОВ «БК «ГЕОС» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТзОВ «Будгарантсервіс», ТзОВ «Атомелектромаш», ТзОВ «Авангардбуд», ТзОВ «Будремсервіс», їх реальності та повноти відображення в обліку за грудень 2010 року - травень 2011 року, за наслідками якої складено Акт № 444/231/33156172 від 13.02.2012 р., на підставі якого винесено оскаржене податкове повідомлення-рішення № 0000142310 від 17.02.2012 р.. Суд першої інстанції безпідставно не врахував, що податковою перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.6 ст.198, п.201.11 ст.201 Податкового Кодексу України, внаслідок чого завищено податковий кредит на загальну суму 1356153 грн.. Зокрема, перевіркою документально непідтверджено реальність здійснення господарських відносин позивача ТзОВ «БК «ГЕОС» із ТзОВ «Будгарантсервіс», ТзОВ «Атомелектромаш», ТзОВ «Авангардбуд», ТзОВ «Будремсервіс», їх реальності та повноти відображення в обліку за грудень 2010 року - травень 2011 року на загальну суму 8136921,12 грн., в т. ч.: - із ТзОВ «Будгарантсервіс» у березні та травні 2011 року на загальну суму 1161900 грн., - ТзОВ «Атомелектромаш» у грудні 2010 року та січні 2011 року на загальну суму 1182800 грн., - із ТзОВ «Авангардбуд» у грудні 2010 року, січні та лютому 2011 року на загальну суму 3840000 грн., - із ТзОВ «Будремсервіс» у березні та квітні 2011 року на загальну суму 1952221,12 грн.. Вказує апелянт, що позивачем порушено вимоги ст.ст. 203, 215, 216 ЦК України в частині недодержання вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема, не були спрямованими на реальне настання правових наслідків такі договори : - договір підряду від 02.03.2011 року № 203 укладений із ТзОВ «Будгарантсервіс»; - договір від 15.10.2010 року № 15/10 укладений із ТзОВ «Атомелектромаш» на будівництво житлового будинку з паркінгом по вул. Велика Китаївська, 55-57 в Голосіївському районі м. Києва; - договір підряду від 02.12.2010 року № 02/12 укладений із ТзОВ «Авангардбуд» на оздоблення фасадів житлового будинку № 11 у 26-А мкр. Житлового масиву Вигурівщина-Троєщина у Деснянському районі м. Києва; - договір підряду від 23.11.2010 року № 23/11 укладений із ТзОВ «Авангардбуд» на оздоблення фасадів житлового будинку № 4 у 26-А мкр. Житлового масиву Вигурівщина-Троєщина у Деснянському районі м. Києва; - договір від 01.03.2011 року № 01/03/11 укладений із «Будремсервіс».

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції від 27.06.2012 р. та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач ТзОВ «БК «ГЕОС» подав заперечення на апеляційну скаргу, де вказує, що постанова суду першої інстанції є законною і обгрунтованою, просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з'явилися в засідання суду, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави і межі апеляційної скарги, вважає, що таку апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено і підтверджено матеріалами справи, що в період із 09.02.2012 року по 10.02.2012 року відповідачем Коломийською ОДПІ було проведено документальну невиїзну перевірку позивача ТзОВ «БК «ГЕОС» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТзОВ «Будгарантсервіс», ТзОВ «Атомелектромаш», ТзОВ «Авангардбуд», ТзОВ «Будремсервіс», їх реальності та повноти відображення в обліку за грудень 2010 року - травень 2011 року, за наслідками якої складено Акт перевірки № 444/231/33156172 від 13.02.2012 р. (а.с. 12-51 Т.1).

У вказаному акті перевірки зазначено, що документально непідтверджено реальність здійснення господарських відносин позивача ТзОВ «БК «ГЕОС» із ТзОВ «Будгарантсервіс», ТзОВ «Атомелектромаш», ТзОВ «Авангардбуд», ТзОВ «Будремсервіс», їх реальності та повноти відображення в обліку за грудень 2010 року - травень 2011 року на загальну суму 8136921,12 грн., в т. ч.: - із ТзОВ «Будгарантсервіс» у березні та травні 2011 року на загальну суму 1161900 грн., - ТзОВ «Атомелектромаш» у грудні 2010 року та січні 2011 року на загальну суму 1182800 грн., - із ТзОВ «Авангардбуд» у грудні 2010 року, січні та лютому 2011 року на загальну суму 3840000 грн., - із ТзОВ «Будремсервіс» у березні та квітні 2011 року на загальну суму 1952221,12 грн.. Вказано в Акті перевірки, що позивачем порушено вимоги ст.ст. 203, 215, 216 ЦК України в частині недодержання вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, не були спрямованими на реальне настання правових наслідків такі договори : - договір підряду від 02.03.2011 року № 203 укладений із ТзОВ «Будгарантсервіс» на здійснення реконструкції і будівництва об'єктів НСК «Олімпійський»; - договір підряду від 15.10.2010 року № 15/10 укладений із ТзОВ «Атомелектромаш» на будівництво житлового будинку з паркінгом по вул. Велика Китаївська, 55-57 в Голосіївському районі м. Києва; - договір підряду від 02.12.2010 року № 02/12 укладений із ТзОВ «Авангардбуд» на оздоблення фасадів житлового будинку № 11 у 26-А мкр. Житлового масиву Вигурівщина-Троєщина у Деснянському районі м. Києва; - договір підряду від 23.11.2010 року № 23/11 укладений із ТзОВ «Авангардбуд» на оздоблення фасадів житлового будинку № 4 у 26-А мкр. Житлового масиву Вигурівщина-Троєщина у Деснянському районі м. Києва; - договір від 01.03.2011 року № 01/03/11 укладений із «Будремсервіс» на здійснення реконструкції і будівництва об'єктів НСК «Олімпійський». Вказано в Акті перевірки, що позивачем порушено вимоги п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.6 ст.198, п.201.11 ст.201 Податкового Кодексу України, внаслідок чого завищено податковий кредит на загальну суму 1356153 грн., в результаті чого донараховано ПДВ в сумі 1356153 грн., та відповідно занижено суму податкового згобовязання по ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет, а саме : - за грудень 2010 року - 258333,33 грн., - за січень 2011 року - 488799,98 грн., - за лютий 2011 року - 90000 грн., - за квітень 2011 року - 246657 грн., - за травень 2011 року - 272363 грн..

На підставі вищевказаного Акта перевірки від 13.02.2012 року, відповідачем Коломийською ОДПІ винесено відносно позивача ТзОВ «БК «ГЕОС» податкове повідомлення-рішення № 0000142310 від 17.02.2012 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 1420737,25 грн. (в т.ч. 1356153 грн. за основним платежем і 64584,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) (а.с. 52 Т.1).

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції щодо безпідставності тверджень ДПІ про нереальний, безтоварний і нікчемний характер господарських договорів між ТзОВ «БК «ГЕОС» та ТзОВ «Будгарантсервіс», ТзОВ «Атомелектромаш», ТзОВ «Авангардбуд», ТзОВ «Будремсервіс», щодо дотримання позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість» та п.198.6 ст.198, п.201.11 ст.201 ПК України, і щодо протиправності винесеного податкового повідомлення-рішення від 17.02.2012 року, з врахуванням наступного.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції на час розглядуваних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 цього Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 цього Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту, згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 даного Закону, суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема статтею 9, визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати визначені обов'язкові реквізити.

У відповідності до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 цього Закону, зокрема, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Згідно пункту 201.11 ст. 201 ПК України, підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, також є: а) транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами; б) касові чеки, які містять суму отриманих товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера та податкового номера постачальника).

Із матеріалів адміністративної справи та змісту Акту податкової перевірки від 13.02.2012 року видно, що висновки податкового органу щодо порушення позивачем ТзОВ «БК «ГЕОС» податкового законодавства ґрунтуються на твердженнях ДПІ про те, що Товариством протягом перевіреного періоду безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ за господарськими договорами із ТзОВ «Будгарантсервіс», ТзОВ «Атомелектромаш», ТзОВ «Авангардбуд», ТзОВ «Будремсервіс». На думку податкового органу такі договори мали безтоварний і нікчемний характер, не спричинили реального настання правових наслідків.

Суд апеляційної інстанції вважає об'єктивними висновки суду першої інстанції щодо безпідставності вищевказаних тверджень ДПІ та щодо протиправності винесеного податкового повідомлення-рішення від 17.02.2012 року.

З цього приводу суд апеляційної інстанції враховує, що реальність укладення, фактичне виконання та настання правових наслідків за розглядуваними господарськими договорами і об'єктивність інформації в первинних документах за цими договорами підтверджується матеріалами справи.

Зокрема, усі контрагенти, тобто ТзОВ «Будгарантсервіс», ТзОВ «Атомелектромаш», ТзОВ «Авангардбуд», ТзОВ «Будремсервіс» на час укладення господарських договорів із ТзОВ «БК «ГЕОС» і їх виконання були діючими суб'єктами господарювання, що підтверджується витягами з ЄДР.

Судом першої інстанції вірно враховано, що здійснення позивачем господарських операцій із вищевказаними контрагентами підтверджується Ліцензійними умовами на здійснення відповідної господарської діяльності, штатними розписами працівників товариств, податковими накладними, довідками про вартість виконаних робіт, актами приймання виконаних робіт, платіжними дорученнями та іншими наявними первинними документами.

З врахування наведеного вище та враховуючи вимоги ст. 71 ч.2 КАС України про те, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що розглядувані господарські відносини відбувалися фактично, були здійснені в межах господарської діяльності позивача як платника податків, а тому твердження податкового органу про нереальність таких договорів є необґрунтованими і не підтверджуються доказами по справі.

Суд апеляційної інстанції також звертає увагу на те, що право на податковий кредит у платників ПДВ не пов'язано із фактами сплати до бюджету податків контрагентами за господарськими договорами, а пов'язано лише із фактичною сплатою вартості товарів (робіт, послуг) та із наявністю відповідних первинних документів і податкових накладних. Визначальним є реальність існування господарських операцій та факт сплати податку в ціні придбаних товарів (послуг) їх постачальникам. Такий платник податків не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання обов'язків по сплаті податків іншими платниками податків, якщо це прямо не встановлено законом.

Щодо покликань відповідача Коломийської ОДПІ на нікчемність розглядуваних договорів між ТзОВ «БК «ГЕОС» та контрагентами ТзОВ «Будгарантсервіс», ТзОВ «Атомелектромаш», ТзОВ «Авангардбуд», ТзОВ «Будремсервіс», то суд апеляційної інстанції враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені статтею 203 ЦК України, відповідно до якої: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину і вказано, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (стаття 215 ЦК України).

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Правові наслідки недійсності правочину визначені статтею 216 ЦК України, де вказано, що в разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Крім цього, відповідно до ст. 207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно ч. 1 ст. 208 ГК України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

З вищенаведених норм випливає, що наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного правочину та усвідомлювали суперечність його інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Відповідно до ст. 236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

У зв'язку із цим, висновки про нікчемність правочину можуть бути зроблені лише за наявності доказів і встановлення фактів порушення обов'язкових вимог для чинності правочину в момент укладення такого правочину.

З цього приводу суд апеляційної інстанції враховує, що розглядувані договори між ТзОВ «БК «ГЕОС» та ТзОВ «Будгарантсервіс», ТзОВ «Атомелектромаш», ТзОВ «Авангардбуд», ТзОВ «Будремсервіс» на момент їх укладення відповідали усім вимогам необхідним для їхньої чинності, не суперечили вимогам чинного законодавства та моральним засадам суспільства, сторони договорів володіли необхідним обсягом цивільної дієздатності, волевиявлення були вільними і відповідали внутрішній волі сторін договору, договори були спрямовані на реальне настання правових наслідків і такі наслідки наступили.

Отже, з врахування наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об'єктивно встановлено обставини справи, висновки суду відповідають обставинам справи, постанова суду винесена з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому немає підстав для її скасування.

Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області - залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 червня 2012 року в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ГЕОС» до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області про визнання протиправними дій, визнання нечинним і скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: В.В. Гуляк

Судді: М.А. Пліш

Н.М. Судова-Хомюк

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 29.04.2013 року.