Ухвала

від 04.09.2013 по справі 2а-1222/12/0970

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" вересня 2013 р. м. Київ К/800/27468/13

Вищий адміністративний суд України у складі: головуючого судді Бухтіярової І.О., суддів Блажівської Н.Є., Островича С.Е.,

за участю секретаря Стоцького О.І.,

представника позивача Кравченко Т.І.,

представника відповідача Саранчук І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби

на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.06.2012 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2013 року

у справі № 2а-1222/12/0970

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ГЕОС» (далі - позивач, ТОВ «БК «ГЕОС»)

до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби (далі - відповідач, Коломийська ОДПІ)

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «БК «ГЕОС» звернулось у травні 2012 до суду з адміністративним позовом Коломийської ОДПІ, в якому просило: визнати протиправними дії Коломийської ОДПІ щодо висновків викладених в Акті перевірки від 13.02.2012 року № 444/231/33156172 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «БК «ГЕОС» (код за ЄДРПОУ 33156172) щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «Будгарантсервіс» (код 37373588), ТОВ «Атомелектромаш» (код 13473734), ТОВ «Авангардбуд» (код 32859903), ТОВ «Будремсервіс» (код 32667093), їх реальності та повноти відображення в обліку за грудень 2010 року - травень 2011 року; визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Коломийської ОДПІ від 17.02.2012 року № 0000142310 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1 420 737,25 грн., у т.ч. 1 356 153,00 грн. за основним платежем і 64 584,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.05.2012 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправними дії Коломийської ОДПІ щодо висновків викладених в Акті перевірки від 13.02.2012 року № 444/231/33156172.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.06.2012 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2013 року, позов задоволено: визнано нечинним і скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000142310 від 17.02.2012 року, яким визначено ТОВ «БК «ГЕОС» податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1 420 737,25 грн., у т.ч. 1 356 153,00 грн. за основним платежем і 64 584,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Позивач в своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинство України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справ, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 09.02.2012 року по 10.02.2012 року відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку позивача ТОВ «БК «ГЕОС» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «Будгарантсервіс», ТОВ «Атомелектромаш», ТОВ «Авангардбуд», ТОВ «Будремсервіс», їх реальності та повноти відображення в обліку за грудень 2010 року - травень 2011 року, за наслідками якої складено Акт перевірки № 444/231/33156172 від 13.02.2012 року.

У вказаному акті перевірки зазначено, що документально непідтверджено реальність здійснення господарських відносин позивача з ТОВ «Будгарантсервіс», ТОВ «Атомелектромаш», ТОВ «Авангардбуд», ТОВ «Будремсервіс», їх реальності та повноти відображення в обліку за грудень 2010 року - травень 2011 року на загальну суму 8 136 921,12 грн., у т.ч.: з ТОВ «Будгарантсервіс» у березні та травні 2011 року на загальну суму 1 161 900,00 грн.; з ТОВ «Атомелектромаш» у грудні 2010 року та січні 2011 року на загальну суму 1 182 800,00 грн.; з ТОВ «Авангардбуд» у грудні 2010 року, січні та лютому 2011 року на загальну суму 3 840 000 грн.; з ТОВ «Будремсервіс» у березні та квітні 2011 року на загальну суму 1 952 221,12 грн. В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено вимоги ст. ст. 203 , 215 , 216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України ) в частині недодержання вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, не були спрямованими на реальне настання правових наслідків такі договори: договір підряду від 02.03.2011 року № 203, укладений з ТОВ «Будгарантсервіс» на здійснення реконструкції і будівництва об'єктів НСК «Олімпійський»; договір підряду від 15.10.2010 року № 15/10, укладений з ТОВ «Атомелектромаш» на будівництво житлового будинку з паркінгом по вул. Велика Китаївська, 55-57 в Голосіївському районі м. Києва; договір підряду від 02.12.2010 року № 02/12, укладений з ТОВ «Авангардбуд» на оздоблення фасадів житлового будинку № 11 у 26-А мкр. Житлового масиву Вигурівщина-Троєщина у Деснянському районі м. Києва; договір підряду від 23.11.2010 року № 23/11, укладений з ТОВ «Авангардбуд» на оздоблення фасадів житлового будинку № 4 у 26-А мкр. Житлового масиву Вигурівщина-Троєщина у Деснянському районі м. Києва; договір від 01.03.2011 року № 01/03/11, укладений з ТОВ «Будремсервіс» на здійснення реконструкції і будівництва об'єктів НСК «Олімпійський». В Акті перевірки зазначено, що позивачем порушено вимоги пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» , п. 198.6 ст. 198 , п. 201.11 ст. 201 Податкового Кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого завищено податковий кредит на загальну суму 1 356 153,00 грн., в результаті чого донараховано ПДВ в сумі 1 356 153,00 грн., та відповідно занижено суму податкового згобовязання по ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет, а саме: за грудень 2010 року - 258 333,33 грн.; за січень 2011 року - 488 799,98 грн.; за лютий 2011 року - 90 000,00 грн.; за квітень 2011 року - 246 657,00 грн.; за травень 2011 року - 272 363,00 грн.

На підставі вищевказаного Акту перевірки від 13.02.2012 року, відповідачем винесено відносно позивача податкове повідомлення-рішення № 0000142310 від 17.02.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 1 420 737,25 грн., у т.ч. 1 356 153,00 грн. за основним платежем і 64 584,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з висновками яких погоджується суд касаційної інстанції, дійшли висновку щодо безпідставності тверджень податкового органу про нереальний, безтоварний і нікчемний характер господарських договорів між ТОВ «БК «ГЕОС» та ТОВ «Будгарантсервіс», ТОВ «Атомелектромаш», ТОВ «Авангардбуд», ТОВ «Будремсервіс», щодо дотримання позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 198.6 ст. 198 , п. 201.11 ст. 201 ПК України , і щодо протиправності винесеного податкового повідомлення-рішення від 17.02.2012 року, з врахуванням наступного.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції на час розглядуваних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 цього Закону , податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону , протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 цього Закону , якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту, згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону, суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , зокрема статтею 9, визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати визначені обов'язкові реквізити.

У відповідності до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» , датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 цього Закону , зокрема, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями , іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу . У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу . У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Згідно пункту 201.11 ст. 201 ПК України , підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, також є: а) транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами; б) касові чеки, які містять суму отриманих товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера та податкового номера постачальника).

Судами встановлено, що зі змісту Акту перевірки від 13.02.2012 року видно, що висновки податкового органу щодо порушення позивачем ТОВ «БК «ГЕОС» податкового законодавства ґрунтуються на твердженнях податкового орагну про те, що позивачем протягом перевіреного періоду безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ за господарськими договорами із ТОВ «Будгарантсервіс», ТОВ «Атомелектромаш», ТОВ «Авангардбуд», ТОВ «Будремсервіс». На думку податкового органу такі договори мали безтоварний і нікчемний характер, не спричинили реального настання правових наслідків.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає обґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо безпідставності вищевказаних тверджень податкового органу та щодо протиправності винесеного податкового повідомлення-рішення від 17.02.2012 року.

Суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що реальність укладення, фактичне виконання та настання правових наслідків за розглядуваними господарськими договорами і об'єктивність інформації в первинних документах за цими договорами підтверджується матеріалами справи.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що контрагенти позивача - ТОВ «Будгарантсервіс», ТОВ «Атомелектромаш», ТОВ «Авангардбуд», ТОВ «Будремсервіс» на час укладення господарських договорів з ТОВ «БК «ГЕОС» і їх виконання були діючими суб'єктами господарювання, що підтверджується витягами з ЄДР.

Також, судами попередніх інстанцій вірно враховано, що здійснення позивачем господарських операцій із вищевказаними контрагентами підтверджується Ліцензійними умовами на здійснення відповідної господарської діяльності, штатними розписами працівників товариств, податковими накладними, довідками про вартість виконаних робіт, актами приймання виконаних робіт, платіжними дорученнями та іншими наявними первинними документами.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що розглядувані господарські відносини відбувалися фактично, були здійснені в межах господарської діяльності позивача як платника податків, а тому твердження податкового органу про нереальність таких договорів є необґрунтованими і не підтверджуються доказами по справі.

Право на податковий кредит у платників ПДВ не пов'язано із фактами сплати до бюджету податків контрагентами за господарськими договорами, а пов'язано лише із фактичною сплатою вартості товарів (робіт, послуг) та із наявністю відповідних первинних документів і податкових накладних. Визначальним є реальність існування господарських операцій та факт сплати податку в ціні придбаних товарів (послуг) їх постачальникам. Такий платник податків не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання обов'язків по сплаті податків іншими платниками податків, якщо це прямо не встановлено законом.

Доводи податкового органу щодо нікчемності вчинених позивачем господарських зобов'язань є необґрунтованими, оскільки для цього необхідно встановити наявність у платника податку при вчинення таких зобов'язань мети, суперечної інтересам держави і суспільства. Про наявність такої мети у платника податку (покупця) не можуть свідчити лише факти певних порушень правил ведення господарської діяльності чи оподаткування постачальниками товару.

У зв'язку з чим, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що розглядувані договори між ТОВ «БК «ГЕОС» та ТОВ «Будгарантсервіс», ТОВ «Атомелектромаш», ТОВ «Авангардбуд», ТОВ «Будремсервіс» на момент їх укладення відповідали усім вимогам необхідним для їхньої чинності, не суперечили вимогам чинного законодавства та моральним засадам суспільства, сторони договорів володіли необхідним обсягом цивільної дієздатності, волевиявлення були вільними і відповідали внутрішній волі сторін договору, договори були спрямовані на реальне настання правових наслідків і такі наслідки наступили.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які б могли б призвести до скасування оскаржуваних рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160, 167, 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.06.2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2013 року у справі № 2а-1222/12/0970 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: Н.Є. Блажівська

С.Е. Острович