Постанова

від 15.05.2013 по справі 8/77/2012/5003

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2013 року Справа № 8/77/2012/5003

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Василишин А.Р. , суддя Крейбух О.Г.

при секретарі Мулявка М.П.

за участю представників сторін:

позивача: представник не з'явився

відповідача: представник не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Сервіс-Козелець" на рішення господарського суду Вінницької області від 30.01.13р. у справі № 8/77/2012/5003 (суддя Грабик В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Сервіс-Козелець"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯМІ Лімітед"

про стягнення коштів, розірвання договору

ВСТАНОВИВ :

Рішенням господарського суду Вінницької області у справі №8/77/2012/5003 від 30.01.13р. позовні вимоги задоволено частково.

Припинено провадження у справі в частині вимоги про розірвання договору №16/01/12 від 16.01.2012р. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "ЯМІ Лімітед" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Сервіс-Козелець" борг у розмірі 200 000,00 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 6 381,20 грн.

В задоволенні вимоги про стягнення неустойки в розмірі 60580,00 грн., 3% річних в розмірі 3830,01 грн., інфляційних втрат в розмірі 1000,00 грн. відмовлено. Повернуто товариству з обмеженою відповідальністю "Еко-Сервіс-Козелець" через відповідний територіальний орган Держказначейства України суму зайво сплаченого судового збору в розмірі 45,00 грн.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що провадження у справі щодо вимоги про розірвання договору підлягає припиненню в зв'язку з відсутністю предмету спору на підставі ст. 80 ч.1 п.1-1, оскільки на час розгляду справи з урахуванням положень ст.631 ЦК та відповідно до п.6.1. договору №16/01/12 від 16.01.2012р. термін його дії закінчився 31.12.12р.

Щодо вимоги позивача про стягнення 200000 грн., то вона підлягає задоволенню з урахуванням положень ч. 2 ст. 693 ЦК України. Також суд прийшов до переконання у відсутності грошових зобов'язань боржника перед кредитором за вказаним вище договором, а отже й у відсутності підстав для стягнення неустойки, 3% річних та втрат від інфляції.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю "Еко-Сервіс-Козелець" звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 30.01.13р. у справі 8/77/2012/5003 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню. Крім того, апелянт, як на підставу скасування рішення суду першої інстанції, посилається на те, що судом неправомірно відмовлено в задоволенні позовних вимог щодо стягнення неустойки, 3% річних та інфляційних витрат. Такі суми відповідальності підлягають стягненню з підстав, наведених у позовній заяві.

Представником відповідача ні заперечень, ні відзиву на апеляційну скаргу, не подано.

У судове засіданні представники сторін не з'явилися. Про час і місце розгляду апеляційної скарги були повідомленні належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвал суду, а.с. - ).

У зв'язку з належним повідомленням представників сторін про дату, час судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами.

Рівненський апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що рішення господарського суду Вінницької області від 30.01.13р. у даній справі слід скасувати в частині припинення провадження у справі, а у частині стягнення основного боргу, судового збору, неустойки, 3% річних, інфляційних втрат - змінити, виходячи з наступного.

За змістом статті 101 Господарського процесуального кодексу (ГПК) України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Щодо позовних вимог про розірвання договору №16/01/12 від 16.01.2012 р.

Місцевий господарський суд Вінницької області припинив провадження у справі у цій частині у зв'язку з відсутністю предмету спору на підставі ст. 80 ч.1 п.1-1, оскільки на час розгляду справи в суді першої інстанції з урахуванням положень ст.631 ЦК України та відповідно до п.6.1. договору №16/01/12 від 16.01.2012 р. термін його дії закінчився - 31.12.12р. При цьому, суд першої інстанції акцентує увагу на тому, що спірний договір не був розірваний за взаємною згодою сторін та відповідно до процедури, визначеної п.6.4 та п.6.5, шляхом оформлення додаткової угоди.

Колегія суддів не погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Між ТОВ "ЯМІ Лімітед" та ТОВ "Еко-Сервіс-Козелець" 16.01.2012 р. укладено договір купівлі-продажу №16\01\12. Договором передбачено наступне: продавець зобов'язується передати покупцю продукцію (товар) окремими партіями в асортименті (за номенклатурою), кількістю та цінами, що остаточно погоджуються сторонами в рахунках або специфікаціях (переліках на поставку), які є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язаний приймати продукцію (товар) та оплачувати його на встановлених договором умовах (п.1.1.); продукція (товар) передається покупцю протягом 5 календарних днів з моменту отримання продавцем коштів у розмірі та порядку, передбачених розділом 3 договору, за адресою продавця (п.1.7.); сторони відповідно до цього договору здійснюють взаємні розрахунки, що складаються з вартості продукції (товару) за номенклатурою (специфікацією), що вказуються в додатку до цього договору (п.3.1.); покупець зобов'язується оплатити виставлений продавцем відповідно до п.1.4. договору рахунок протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання рахунку шляхом перерахування коштів за товар у безготівковому порядку в гривнях на банківський рахунок продавця у сумі 200 000 грн.. Решту 60000 грн. покупець перераховує після повідомлення продавцем (телефоном, факсом чи електронною поштою) про повну комплектацію обладнання. Датою проведення оплати вважається дата зарахування коштів на розрахунковий рахунок продавця (п.3.3.); за прострочення виконання зобов'язань сторони сплачують неустойку в розмірах згідно чинного законодавства України (0,1 % від загальної вартості договору) за кожен день прострочки (п.5.2.); сторона договору може вимагати розірвання договору і відшкодування збитків, якщо друга сторона систематично не виконує своїх обов'язків (п.5.3.); договір набирає чинності в момент його підписання і діє до 31 грудня 2012 р. (п.6.1.); термін дії договору може бути продовжений шляхом підписання сторонами додаткової угоди, про що одна зі сторін направляє відповідне повідомлення не пізніше ніж за місяць до закінчення строку дії цього договору, другій стороні (п.6.2.); закінчення строку цього договору не звільняє сторони від виконання обов'язків, взятих на себе за даним договором та від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (п.6.3.); якщо інше прямо не передбачено цим договором або чинним законодавством України, цей договір може бути розірваний тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього договору (п.6.4.); цей договір вважається розірваним з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до цього договору, якщо інше не встановлено у самій додатковій угоді, цьому договорі або чинному законодавстві України (п.6.5.); своєю домовленістю сторони можуть відступити від положень пунктів 7.5 та 7.6 цього договору та визначити у додатковій угоді до цього договору свої наступні дії щодо зміни умов цього договору (п.7.8.) (а.с. 17-19).

Згідно специфікації (додаток №1 до договору №16\01\12 від 16.01.2012р.) ТОВ "ЯМІ Лімітед" зобов'язалось поставити ТОВ "Еко-Сервіс-Козелець" сміттєвоз КО-431-05 з боковим завантаженням на шасі ГАЗ-3309 вартістю 260000,00 грн. (а.с.20).

19.01.2012 р. між ТОВ "ЯМІ Лімітед" та ТОВ "Еко-Сервіс-Козелець" укладено додаткову угоду №1 до договору купівлі-продажу №16/01/12 від 16.01.2012 р., відповідно до якої договір купівлі-продажу доповнено пунктом 3.5., який викладено в наступній редакції: загальна сума договору становить 260000 гривень в тому числі ПДВ 43333,33 грн. (а.с.21).

23.01.2012р. між ТОВ "ЯМІ Лімітед" та ТОВ "Еко-Сервіс-Козелець" укладено додаткову угоду №2 до договору купівлі-продажу №16/01/12 від 16.01.2012 р., відповідно до якої пункт 3.3. договору купівлі-продажу викладено в наступній редакції: "покупець зобов'язується оплатити виставлений продавцем рахунок протягом 5 банківських днів з моменту отримання рахунку шляхом перерахування коштів за продукцію (товар) у безготівковому порядку в гривнях на рахунок продавця у сумі 200000 грн. (двісті тисяч гривень, 00 коп.). Продавець зобов'язується скомплектувати продукцію (товар) протягом 20 (двадцяти) календарних днів з дня перерахування коштів (200000грн.) на свій рахунок. Решту 60000грн. покупець перераховує після повідомлення продавцем (телефоном, факсом чи електронною поштою) про повну комплектацію продукції (товару). Термін поставки продукції (товару) не пізніше 5 (п'яти) календарних днів з дня остаточних розрахунків" (а.с.21).

На виконання умов договору позивач 23.01.2012 р. сплатив на рахунок ТОВ "ЯМІ Лімітед" 200000,00грн., що стверджується платіжним дорученням №4 від 23.01.2012 р. (а.с.22).

З метою досудового врегулювання спору ТОВ "Еко-Сервіс-Козелець" 21.03.2012 р. направило на адресу ТОВ "ЯМІ Лімітед" претензію вих.№07 від 20.03.2012 р. з проханням розглянути дану претензію протягом 5-ти робочих днів та проінформувати про результати її розгляду в письмовій формі; скомплектувати продукцію (товар), а саме, сміттєвоз КО-431-05 з боковим завантаженням на шасі ГАЗ-3309 або повернути сплачені кошти на вищевказаний розрахунковий рахунок в сумі - 200000,00 грн.; сплатити неустойку в розмірі 0,1 % від загальної вартості договору за кожен день прострочки. Претензія отримана відповідачем 28.03.2012 р., що стверджується відміткою в повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с.54-55).

22.03.2012 р. ТОВ "Еко-Сервіс-Козелець" було надіслано для підписання ТОВ "ЯМІ Лімітед" акт звірки взаєморозрахунків станом на 22.03.2012 р., який було отримано останнім 29.03.2012 р., що стверджується відміткою в повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с.56-57).

13.04.2012р. ТОВ "Еко-Сервіс-Козелець" направило на адресу ТОВ "ЯМІ Лімітед" лист №15 від 13.04.2012 р. про розірвання договору №16/01/12 від 16.01.2012 р., повернення коштів в сумі 200000грн. до 18 квітня 2012р., сплату неустойки. Лист разом з копією платіжного доручення №4 від 23.01.2012р. про сплату 200000,00 грн. було отримано відповідачем 25.04.2012р., що стверджується відміткою в повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 58-60).

23.04.2012р. за вих. №09/01.04/263 ТОВ "ЯМІ Лімітед" у відповідь на претензію, окрім іншого, повідомило ТОВ "Еко-Сервіс-Козелець" про укомплектованість продукції згідно договору купівлі-продажу №16/01/12 від 16.01.2012р., просило провести остаточні розрахунки, після чого протягом 5 календарних днів зобов'язалося поставити відповідну продукцію (а.с.30).

Згідно журналу реєстрації вхідної документації ТОВ "Еко-Сервіс-Козелець" від ТОВ "ЯМІ Лімітед" за вих. №009/01.04/263 від 23.04.2012 р. відповідь на претензію надійшла 04.05.2012 р. (а.с.95-96).

13.09.2012 р. ТОВ "Еко-Сервіс-Козелець" направило на адресу ТОВ "Ямі Лімітед" лист №51 від 13.09.2012 р., в якому просить: розірвати договір купівлі-продажу №16/01/12 від 16.01.2012 р.; перерахувати грошові кошти в сумі 200000,00 грн.; виплатити неустойку у розмірі 55 640,00 грн. та 3% річних у розмірі 3 517,81 грн. (а.с. 70-71).

З огляду на досліджену хронологію правовідносин прослідковується, що сторони для досягнення мети уклали не лише основний договір 16.01.12р. а й дві додаткові угоди до нього з істотними умовами.

Уклавши договір №16/01/12 від 16.01.2012р. сторони передбачили у ньому умови дострокового розірвання (п.5.3) - сторона договору може вимагати розірвання договору і відшкодування збитків, якщо друга сторона систематично не виконує своїх обов'язків.

Неодноразове звернення позивача до відповідача із нагадуваннями після проведення попередньої оплати у сумі 200000грн. свідчить про систематичне неналежне виконання останнім своїх зобов'язань.

Прострочивши комплектацію технологічного автомобіля понад два місяці відповідач порушив умови як основного договору №16/01/12 від 16.01.2012 р. так і додаткових угод від 19.01.12р. та від 23.01.12р.

Поряд з тим правова конструкція норми п.5.3 договору не надає право покупцю (позивачу за даним позовом) відмовлятися від договору у повному обсязі з підстав, визначених частиною 3 ст.651 ЦК України.

За таких обставин сторони зобов'язані були дотриматися вимог частини 1 ст.651 ЦК України, якою визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як зазначалося вище у цій постанові у договорі №16/01/12 від 16.01.2012 р. сторони визначили порядок його розірвання, зокрема, якщо інше прямо не передбачено цим договором або чинним законодавством України, цей договір може бути розірваний тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього договору (п.6.4.); цей договір вважається розірваним з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до цього договору, якщо інше не встановлено у самій додатковій угоді, цьому договорі або чинному законодавстві України (п.6.5.).

Таким чином істотною та необхідною умовою розірвання договору є надіслання на адресу іншої сторони договірних відносин проекту додаткової угоди про розірвання основного договору.

Із наданих суду листів-вимог (а.с.24, 28), які містять за текстом і вимоги про розірвання договору, не вбачається дотримання позивачем умов п.6.4 та 6.5 договору, а саме надіслання в додатках до таких листів проекту додаткової угоди про розірвання договору від 16.01.12р.

Не надано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції доказів вчинення таких дій в іншому порядку, окремо поза надісланням листів-вимог.

Відтак позивачем порушено порядок розірвання договору та як наслідок невідповідність предмету спору встановленим договором способу захисту прав.

Із матеріалів справи вбачається, що сторони визначили термін дії договору до 31.12.12р. (п.6.1).

Звернувся позивач до господарського суду Вінницької області із позовом 15.11.12р., тобто до закінчення терміну дії договору.

Оспорюване рішення прийнято 30.01.13р., після того, як договір від 16.01.12р. припинив свою дію.

Припиняючи провадження у справі із-за відсутності предмету спору унаслідок закінчення терміну дії договору, суд першої інстанції не врахував, що із цих підстав вчинення такої процесуальної дії можливе лише тоді, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. В іншому випадку, якщо предмет спору був відсутній (що досліджено в суді апеляційної інстанції) і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою

відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Вказана вище правова позиція відображена у постанові Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» з подальшими змінами та доповненнями.

Відтак припустившись порушення норм процесуального права висновок місцевого господарського суду не відповідає обставинам справи.

У цій частині судовий акт суду першої інстанції підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення, яким у задоволенні позовних вимог про розірвання договору №16/01/12 від 16.01.12р. позивачу слід відмовити.

Щодо позовних вимог про стягнення суми попередньої оплати у розмірі 200000грн.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виникли правовідносини, які випливають з договору купівлі-продажу.

Згідно положень частини 1 ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона - продавець передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму;

В свою чергу покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1 ст.692 ЦК України).

Поряд з тим, якщо умови договору купівля продажу передбачали умови попередньої оплати, то у такому випадку якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, то покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч.2 ст.693 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджується, що позивач звертався до відповідача про обов'язок виконання зобов'язання, у тому числі і в частині комплектації технологічного транспортного засобу та підтвердження такої комплектації для подальшого виконання своєї частини зобов'язань по сплаті іншої частини грошових коштів.

Невиконання відповідачем зобов'язань за договором від 16.01.12р. із доповненнями змусили позивача звернутися із вимогами про повернення грошових коштів попередньої оплати, а у подальшому для захисту свого порушеного права звернутися до суду.

Місцевим господарським судом надано вірну оцінку таким правовідносинам та підставно задоволено позов в цій частині позовних вимог.

Щодо позовних вимог про стягнення неустойки, 3% річних, інфляційних.

Місцевий господарський суд правомірно відмовив з задоволення позовних вимог позивача про стягнення 3% річних, інфляційних втрат.

За змістом ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У даному спорі боржник прострочив виконання не грошового зобов'язання, а умов договору по технічному оснащенню та комплектацію технологічного транспортного засобу.

Відмовляючи позивачу у позовних вимогах про стягнення неустойки за невиконання умов договору, суд першої інстанції із власної ініціативи кваліфікував, що така неустойка є пенею, яка відповідно до ст.549ч.1, ч.3 ЦК України обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Віднісши пеню до відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, місцевий господарський суд відмовив у її стягненні з тих же підстав, що і 3% річних та інфляційні втрати.

Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду не може погодитися із таким висновком.

Відповідно до п.5.2 договору від 16.01.12р. за прострочення виконання своїх зобов'язань Сторони сплачують неустойку в розмірах згідно чинного законодавства України (0,1% від загальної вартості Договору) за кожен день прострочення.

Неустойка є одним із видів забезпечення зобов'язань в розумінні ч.1 ст.546 ЦК України.

В силу ч.1 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Забезпечивши зобов'язання у спірному договорі неустойкою, яка в однаковому розмірі застосовується як до покупця так і продавця, сторони таким чином передбачили застосування як штрафу так і пені. Штрафу - за невиконання умов договору по комплектації та поставці продавцем, пені - за невиконання умов договору по оплаті вартості укомплектованого технологічного транспортного засобу чи оплати певного етапу по здійсненню робіт по такій комплектації покупцем.

У даному випадку має місце невиконання зобов'язань зі сторони продавця, а відтак до відповідача має застосовуватися неустойка у виді штрафу, а не пені, як це помилково розцінив місцевий господарський суд.

Поряд з тим, оскільки попередньою оплатою охоплювалася частина робіт по комплектації транспортного засобу і саме в цій частині було допущено порушення виконання зобов'язань продавцем, розмір неустойки має обраховуватися із суми попередньої оплати, тобто від 200000грн., а не від загальної вартості договору.

Строк, за який підлягає нарахування неустойка - 183 дні з урахуванням приписів ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, а не за 233 дні, як це зазначено в розрахунку позивача (а.с.15).

Проведеним розрахунком судом апеляційної інстанції встановлено, що розмір неустойки, який підлягає стягненню із відповідача становить 36600,00грн. В цій частині позовні вимоги підлягають до задоволення. В решті позовних вимог про стягнення із відповідача неустойки позивачу слід відмовити.

З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, є обґрунтованими частково, в іншій частині доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

Враховуючи наведене, Рівненський апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню та частковій зміні. В решті оспорюване рішення господарського суду Вінницької області, у тому числі і в частині повернення зайво сплаченої суми судового збору, слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Сервіс-Козелець" від 06.03.13р. задоволити частково.

Рішення господарського суду Вінницької області від 30 січня 2013 року у справі №8/77/2012/5003 в частині припинення провадження у справі щодо позовних вимог про розірвання договору №16/01/12 від 16.01.12р. скасувати. В цій частині прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог про розірвання договору №16/01/12 від 16.01.12р. відмовити.

Пункти 3, 4 резолютивної частини рішення господарського суду Вінницької області від 30 січня 2013 року у справі №8/77/2012/5003 змінити, виклавши їх у наступній редакції:

« 3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ЯМІ Лімітед" (22513, Вінницька область, Липовецький район, смт. Турбів, вул. Миру, 147, код ЄДРПОУ 23103566) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Сервіс-Козелець" (17000, Чернігівська область, смт.Козелець, вул. Комсомольська, 100б, код ЄДРПОУ 37894785) борг у розмірі 200000,00грн., неустойку в розмірі 36600,00грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 6 381,20 грн..

4. В задоволенні вимог про стягнення неустойки в розмірі 24580,00грн., 3% річних в розмірі 3830,01грн., інфляційних втрат в розмірі 1000,00грн. - відмовити».

В решті рішення господарського суду Вінницької області від 30 січня 2013 року у справі №8/77/2012/5003 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №8/77/2012/5003 повернути господарському суду Вінницької області.

Головуючий суддя Юрчук М.І.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Крейбух О.Г.