Постанова

від 14.05.2013 по справі 5015/5299/12

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2013 р.

Справа № 5015/5299/12

Львівський апеляційний господарський суд у складі суддів:

головуючий суддя Бонк Т. Б.

судді Бойко С.М.

Марко Р.І.

при секретарі судового засідання І.Федорович

за участю представників сторін:

від позивача (апелянта) - Деревянко Х.І. (представник за довіреністю).

від відповідача 1 - не з'явився.

від відповідача 2 - не з'явився.

розглянувши апеляційну скаргу ТОВ "Сервісний центр "Діамант", № 49 від 27.02.2013 року

на рішення господарського суду Львівської області від 06.02.2013 року (суддя Сухович Ю.О.)

у справі № 5015/5299/12

за позовом: ТОВ "Сервісний центр "Діамант", с. Наварія Пустомитівський район Львівська обл.

до відповідача 1 : ТОВ "Оптімекс Україна", м.Львів,

до відповідача 2 : ТОВ "Книдлик", м. Яворів, львівська обл.

про: визнання недійсним договору відступлення права вимоги

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Львівської області від 06.02.2013р. у справі №5015/5299/12 за позовом ТОВ «Сервісний центр «Діамант» до ТОВ «Оптімекс Україна» та ТОВ «Книдлик» про визнання недійсним договору відступлення права вимоги у задоволенні позову відмовлено повністю. Стягнуто з ТОВ «Сервісний центр «Діамант» на користь ТОВ «Книдлик» 8000,0 грн. витрат на послуги адвоката.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідач - 2 належним чином підтвердив факт надання йому послуг адвокатом та їх оплату в розмірі 2000,0 грн., а відповідно до п.5 ст.49 ГПК України суми, які підлягають оплаті за послуги адвоката покладаються при відмові в позові на позивача. Враховуючи те, що розмір відшкодування витрат на оплату послуг адвоката не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним, суд прийшов до висновку про стягнення з позивача 8000,0 грн. витрат на послуги адвоката.

В апеляційній скарзі позивач просить змінити рішення господарського суду Львівської області від 06.02.2013 року в частині стягнення з ТОВ СЦ «Діамант» 8000,0 грн. адвокатських послуг, зменшивши їх до 1000,0 грн. Мотивує це тим, що стягнення витрат в розмірі 8000,0 грн. за надані адвокатські послуги є необґрунтованим та завищеними, враховуючи всі обставини справи та обсяг наданих адвокатом послуг.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Книдлик» просить залишити рішення господарського суду Львівської області від 06.02.2013 року без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, на тій підставі, що суд першої інстанції правильно врахував усі обставини справи, обсяг наданих адвокатом послуг, та зменшив розмір гонорару адвоката з 20000,0 грн. до 8000,0 грн.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі та у відзиві на неї, заслухавши пояснення сторін у судових засіданнях, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 8.08.2011р. між ТзОВ "Оптімекс Україна" (первинний кредитор) та ТзОВ "Книдлик" (новий кредитор) на підставі ст.ст.512-519 ЦК України було укладено договір відступлення права вимоги, згідно умов якого первинний кредитор відступає новому кредитору право грошової вимоги до ТзОВ "Сервісний центр "Діамант", яке виникло на підставі поставки товару згідно накладної №003 від 04.03.2009р. на загальну суму 443 445,87 грн. Крім того, первинний кредитор відступає новому кредитору нараховані на згадану в п.1 цього договору грошову суму, будь-які гштрафні санкціїї, 3% річних та інфляційні втрати.

За умовами п.1.-1.-п.1.3. вказаної угоди вона є правочином про реструктурування простроченої заборгованості ТзОВ "Сервісний центр "Діамант" перед ТзОВ "Оптімекс Україна" шляхом надання позивачу безвідсоткової позики в сумі 617 651,28 грн., яка становить гривнену заборгованість ТзОВ "Сервісний центр "Діамант", перед ТзОВ "Оптімекс Україна", яка виникла внаслідок невиконання позивачем зобов"язань за договором генерального підряду №02-07/2007 від 06.07.2007р., додатковими договорами №1 від 22.11.2007р., №2 від 17.04.2008р., №3 від 21.01.2009р., №4 від 20.08.2009р. та на підставі акту звірки взаєморозрахунків станом на 23.04.2010р.

Зважаючи на положення п.4.3. угоди про реструктурування боргу сторони погодили, що вона набирає чинності за умови укладення договору позики.

Однак, передбачений п.1.2 угоди про реструктурування боргу договір позики укладено не було, цей факт підтвердили представники сторін.

За таких обставин, угода про реструктурування боргу не набрала чинності, а відтак не може бути обставиною з якою закон пов'язує можливість визнання правочину недійсним.

Разом з угодою про реструктурування боргу, сторони підписали графік платежів, який є додатком № 1 до угоди про реструктурування боргу № 10.

Будь-яких грошових коштів, в порядку передбаченому графіком платежів, на користь ТзОВ "Оптімекс України" сплачено не було, що підтвердив представник позивача, отже зважаючи на положення п.4.4. угоди вона втратила чинність.

З пункту 1.2. угоди про реструктурування боргу вбачається що її предметом є реструктурування боргу який виник на підставі договору генерального підряду, в той час як предметом договору відступлення права вимоги, який просить визнати недійсним позивач є право грошової вимоги до ТзОВ "Сервісний центр "Діамант", яке виникло на підставі поставки товару згідно накладної № 003 від 04.03.2009р. на загальну суму 443 445,87 грн., що є самостійною підставою для виникнення цивільних зобов'язань та не моє жодного відношення до договору генерального підряду.

Дана обставина була встановлена рішенням господарського суду Львівської області від 24.01.2012 р. у справі № 5015/6931/11 за позовом ТзОВ "Сервісний центр "Діамант" до ТзОВ "Оптімекс Україна" та ТзОВ "Книдлик" про визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 18.08.2011р., відтак на підставі ст.35 ГПК України, не потребує додаткового доказування.

Назва заборгованості по договору генерального підряду в тексті угоди про реструктурування боргу позикою, не свідчить про заміну первісного зобов'язання новим (новацією), оскільки фактично відбулась лише підміна понять.

Відповідно до п. 7 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Оцінивши відповідність договору відступлення права вимоги від 18.08.2011р. укладеного між ТзОВ "Оптімекс Україна" та ТзОВ "Книдлик" вимогам законодавства, зокрема ст.ст.512-514 ЦК України, враховуючи положення ст.ст. 203, 215 ЦК України, суд першої інстанції дійшов висновку відсутності підстав для визнання його недійсним.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову та вважає таке рішення суду законним та обґрунтованим.

Щодо твердження апелянта про завищення витрат на адвокатські послуги, то слід вказати наступне.

15.12.2012р. між ТзОВ "Книдлик" (замовник, відповідач - 2) та адвокатом Куксовим В.Г. (виконавець), який діє на підставі Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 1341 від 16.04.2008р. (копія в матеріалах справи, а.с. 83), було укладено договір про надання правової допомоги № 01/15/12 (надалі - договір), відповідно до умов якого виконавець зобов'язується надавати замовнику будь-яку правову допомогу, що торкається питань захисту його прав та охоронюваних законом інтересів у зв'язку із зверненням ТзОВ "Сервісний центр "Діамант" в господарський суд Львівської області з позовом до ТзОВ "Оптімекс Україна" та ТзОВ "Книдлик" про визнання недійсним договору відступлення права вимоги.

У ч.2 п.1 договору сторони уточнили види правової допомоги, які зобов'язується надати виконавець, зокрема це : усні та письмові консультації з будь-яких правових питань та положень чинного законодавства України, що торкаються позову: проведення правового аналізу документів, що пов'язані з позовом; підготовка проектів процесуальних документів 9клопотання, відзиви, заяви тощо); представництво інтересів замовника в ході судового розгляду справи за позовом; інша правова допомога.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що за надання правової допомоги замовник виплачує виконавцю гонорар в сумі 20000,0грн.

На виконання даного договору між сторонами підписано акт прийому-передачі послуг (а.с.84), згідно якого вартість правової допомоги становить 20000,00 грн., яка повністю була сплачена відповідачем - 2 24.01.2013р., що підтверджується наявною у матеріалах справи випискою банку (а.с.85).

Згідно положень ч.1 ст.44 ГПК України оплата послуг адвоката відноситься до судових витрат.

Відповідно до ч.3 ст.48 чинного ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».

Відповідно до ч.5 ст.49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при відмові в позові - на позивача.

Витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою ст.49 ГПК України . Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд враховує, що розмір відшкодування витрат на оплату послуг адвоката не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин, суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Суд першої інстанції, враховуючи всі обставини справи та те, що розмір відшкодування витрат на оплату послуг адвоката не повинен бути неспіврозмірним, зменшив розмір плати за такі послуги з 20000,0 грн. до 8000,0 грн.

Згідно ст. З0 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, апеляційний суд з огляду на розумну необхідність стягнення судових витрат для даної справи погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обмеження та зменшення розміру встановленого у договорі гонорару адвоката до 8000,0 грн. Зокрема, апеляційний суд вважає співрозмірною винагороду за адвокатські послуги в розмірі 8000,00 грн. обсягам виконаних робіт за договором про надання правової допомоги № 01/15/12 від 15.12.12 року, а твердження апелянта - безпідставними.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з врахування всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Зважаючи на те, що апеляційну скаргу залишено без задоволення, витрати по сплаті судового збору, в порядку ст.49 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 06.02.2013 року у справі № 5015/5299/12 залишити без змін, апеляційну скаргу ТОВ "Сервісний центр "Діамант", № 49 від 27.02.2013 року - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали справи скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлений 20.05.2013 р.

Головуючий суддя Бонк Т. Б.

Судді Бойко С.М.

Марко Р.І.