Ухвала

від 15.05.2013 по справі 2а-3513/10/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" травня 2013 р. м. Київ К/9991/15633/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Борисенко І.В., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Бар Імпорт» (далі - Товариство)

на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 24.11.2010

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2011

у справі № 2а-3513/10/2670

за позовом Товариства

до Київської регіональної митниці

про недійсними та скасування податкових повідомлень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У березні 2010 року Товариство звернулося до окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення форми «Р» від 11.12.2009 № 112 та № 113.

Постановою названого суду від 24.11.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2011, у позові відмовлено.

Посилаючись на невідповідність висновків судів положенням статей 265, 267 Митного кодексу України, пункту 4.3 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість», Товариство звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові акти та задовольнити позов.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що за наслідками проведення перевірки дотримання Товариством законодавства з питань митної справи, оформленої актом від 12.11.2009 № 17/9/100000000/32667177, Київською регіональною митницею було прийнято податкове повідомлення форми «Р» від 11.12.2009 № 113, згідно з яким позивачу було донараховано податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 229 251,08 грн. (у тому числі 152 834,05 грн. за основним платежем та 76417,03 грн. за штрафними санкціями), та податкове повідомлення форми «Р» від 11.12.2009 № 112 про визначення Товариству податкового зобов'язання з ввізного мита у сумі 13815,87 грн. (у тому числі 9210,58 грн. за основним платежем та 4605,29 грн. за штрафними санкціями).

Підставою для зазначених донарахувань став висновок контролюючого органу про заниження позивачем величини транспортних витрат під час декларування імпортованих товарів, що вплинуло на визначення митної їх вартості та, як результат, призвело до заниження бази оподаткування ПДВ та ввізного мита.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, попередні судові інстанції підтримали зазначену правову позицію відповідача. При цьому за наслідками дослідження наявних у справі вантажних митних декларацій, актів приймання виконаних робіт (послуг), рахунків-фактур, міжнародних товарно-транспортних накладних суди встановили, що розбіжність між сумами транспортних витрат, задекларованих позивачем при митному оформленні товарів, та фактично здійсненою позивачем оплатою перевезення за авансовими звітами підтверджується документально.

Відповідно до частини першої статті 267 Митного кодексу України (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб.

Як випливає зі змісту частини другої цієї ж статті Кодексу при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, у тому числі і витрати на транспортування товару.

В силу вимог частини третьої статті 267 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижченаведені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, які документально підтверджено та які піддаються обчисленню, зокрема, витрати на транспортування після ввезення.

Відповідно до пункту 4.3 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в українські гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на кінець операційного дня, що передує дню, в якому товар (товарна партія) вперше підпадає під режим митного контролю відповідно до митного законодавства.

Як вбачається зі змісту статей 7, 8 Закону України «Про Єдиний митний тариф», митна вартість товару є базою обкладання ввізним митом.

За приписами пункту 10.3 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість» платники податку, які імпортують товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, відповідають за дотримання правил надання інформації для розрахунку бази оподаткування (суми податку, належного до сплати) митним органам.

Оскільки у розглядуваному випадку, як встановили суди, позивач надав недостовірну інформацію митному органові відносно транспортних витрат як складової митної вартості імпортованих товарів, наслідком чого стало заниження податкових зобов'язань з ПДВ та з ввізного мита, суди цілком об'єктивно визнали законними оспорювані донарахування та відмовили у позові Товариства.

Доводи касаційної скарги засновані на іншому розумінні вищенаведених законодавчих норм та спрямовані на переоцінку висновків судів, підтверджених відповідними доказами. Ці доводи були обґрунтуванням правової позиції Товариства по справі під час вирішення спору по суті та їм було надано належну правову оцінку судами попередніх інстанцій.

Оскільки висновки судів відповідають нормам чинного законодавства та фактичним обставинам спору, установленим на підставі повного та об'єктивного дослідження доказів у справі, то процесуальних підстав для скасування оскаржуваних постанови та ухвали окружного і апеляційного адміністративних судів зі спору не вбачається.

За таких обставин, керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Бар Імпорт» залишити без задоволення.

2. Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 24.11.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2011 у справі № 2а-3513/10/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.В. Борисенко І.В. Приходько