Ухвала

від 16.05.2013 по справі 2а-12717/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2013 року м. Київ К/800/14744/13

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.- головуючий, судді Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ)

на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 21.02.2012

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2013

у справі № 2а-12717/11/2670

за позовом ОСОБА_1

до ДПІ

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 21.02.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2013, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ від 17.08.2011 № 1201701/35334, згідно з яким позивачеві визначено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 358 500 грн.

Посилаючись на невідповідність висновків судів положенням пункту 9.6 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та частині першій статті 1087 Цивільного кодексу України, ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у задоволенні позову.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог ДПІ з урахуванням такого.

Як вбачається з установлених судами за наявними у справі доказами обставин справи, підставою для донарахування позивачеві оспорюваної суми податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб став висновок ДПІ про заниження ОСОБА_1 інвестиційного прибутку за 2010 рік.

В обґрунтування правової позиції по справі ДПІ зазначає, що внаслідок продажу корпоративних прав за договором купівлі-продажу власника унітарного підприємства «Фінансова компанія «Вектор» від 03.02.2010 ОСОБА_1 було отримано доход у сумі 2 390 000 грн.; у той же час у позивача відсутні розрахункові документи на підтвердження факту понесення витрат у зв'язку з придбанням цього активу, які підлягають врахуванню при обчисленні суми інвестиційного прибутку.

Згідно з підпунктами 9.6.1, 9.6.2 пункту 9.6 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» облік фінансових результатів операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат.

Інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу, з урахуванням норм підпункту 9.6.4 цього пункту.

В силу вимог підпункту 9.6.6 пункту 9.6 статті 9 названого Закону до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного року.

У справі, що переглядається, суди встановили, що корпоративні права, які були відчужені позивачем за названим договором, були придбані ОСОБА_1 у ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу від 01.06.2009 за ціною 2 390 000 грн.

А відтак оскільки ціна придбання спірного інвестиційного активу дорівнювала ціні його продажу, то фінансовий результат позивача від зазначених операцій становив нульове значення; наведене обумовлює правильність висновку судів про те, що у 2010 році у ОСОБА_1 був відсутній об'єкт обкладання податком з доходів фізичних осіб за операціями з корпоративними правами.

При цьому суди цілком обґрунтовано визнали належним документальним підтвердженням витрат позивача на придбання спірних корпоративних прав наявний у справі договір купівлі-продажу прав власника унітарного приватного підприємства «Фінансова компанія «Вектор» від 01.06.2009 та розписки продавця ОСОБА_2 про отримання від ОСОБА_1 грошових коштів у загальній сумі 2 390 000 грн. за цим договором.

Відповідно до частини першої статті 1087 Цивільного кодексу України розрахунки за участю фізичних осіб, не пов'язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, можуть провадитися у готівковій або в безготівковій формі за допомогою розрахункових документів у електронному або паперовому вигляді.

Спірні правовідносини не підпадають під сферу дії Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, яке визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою.

Адже відповідно до пункту 1.2 цього Положення касові операції - це операції підприємств (підприємців) між собою та з фізичними особами, що пов'язані з прийманням і видачею готівки під час проведення розрахунків через касу з відображенням цих операцій у відповідних книгах обліку.

Тобто готівкові розрахунки між двома фізичними особами поза межами підприємницької діяльності не підпадають під визначення касової операції у розумінні наведеної норми, а тому не можуть опосередковуватися складенням касових документів, передбачених цим Положенням.

Згідно з частинами першою, третьою статті 545 Цивільного кодексу України прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.

Таким чином, розписка про одержання продавцем коштів від позивача є борговим документом, що належним чином засвідчує факт оплати ОСОБА_1 придбаних ним корпоративних прав, а відтак слугує документальним підтвердженням витрат позивача, понесених у зв'язку з придбанням спірного інвестиційного активу.

Враховуючи викладене, суди цілком об'єктивно визнали незаконним донарахування позивачеві оспорюваної суми податку з доходів фізичних осіб та правомірно задовольнили позов.

Норми матеріального права застосовані судами правильно, порушень норм процесуального права, які є підставою для скасування судових актів, судами не допущено, а тому оскаржувані постанова та ухвала судів першої і апеляційної інстанцій скасуванню не підлягають.

Керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби відхилити.

2. Постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 21.02.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2013 у справі № 2а-12717/11/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Н.Є. Маринчак Є.А. Усенко