Постанова

від 15.05.2013 по справі 5002-7/2887-2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2013 року Справа № 5002-7/2887-2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіСибіги О.М. суддів Корсака В.А. (доповідача), Костенко Т.Ф.

розглянувши матеріали касаційної скарги заступника прокурора Автономної Республіки Крим на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 20.12.2012 у справі № 5002-7/2887-2011 господарського суду Автономної Республіки Крим за позовомзаступника прокурора міста Ялта в особі Республіканського комітету по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим та Фонду державного майна України до 1.Лівадійської селищної ради, 2.товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма"Регіон-інвест" за участю третіх осіб 1.приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України"Укрпрофоздоровниця", 2.дочірнього підприємства "Санаторій "Курпати" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпофоздоровниця" провизнання недійсним рішення та спонукання до виконання певних дій

в судовому засіданні взяли участь представники :

- - позивача-1не з'явився

- позивача-2Сідненко О.Л. - відповідача-1 не з'явився - відповідача-2Шаповалов В.Е. - третьої особи-1не з'явився - третьої особи-2не з'явився

- Генеральної прокуратури України Томчук М.О.

В С Т А Н О В И В:

В липні 2011 року заступник прокурора міста Ялти звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі Республіканського комітету по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим та Фонду державного майна України з позовною заявою до Лівадійської селищної ради, товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми "Регіон-Інвест", в якій просив суд: визнати недійсним рішення Лівадійської селищної ради № 177 від 14.10.2004; зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Регіон-Інвест" повернути земельну ділянку загальною площею 0, 1600 га, розташовану за адресою: м. Ялта, смт. Курпати, вул. Алупкінське шосе, у користування дочірньому підприємству "Санаторій "Курпати" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпофоздоровниця" та стягнути з відповідачів судові витрати. Позов заявлений на підставі статей 19, 121, 124 Конституції України, статей 152, 158 Земельного кодексу України, Закону України "Про оренду землі".

Рішенням господарського суду Рівненської області від 20.09.2011 (суддя Дворний І.І.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.12.2012 (у складі головуючого Сікорської Н.І., суддів Маслової З.Д., Антонової І.В.) у справі № 5002-7/2887-2011 в позові відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями, заступник прокурора Автономної Республіки Крим звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати і прийняти нове рішення про задоволення позову. В обґрунтування своєї касаційної скарги прокурор посилається на те, що спірна земельна ділянка є державною власністю і була передана відповідачу незаконно.

Республіканський комітет по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим, Лівадійська селищна рада, приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України" Укрпрофоздоровниця", дочірнє підприємство "Санаторій "Курпати" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпофоздоровниця" не скористались правом, наданим статтею 111 2 Господарського процесуального кодексу України, не надіслали свої відзиви на касаційну скаргу, що в силу положень статті 111 2 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується та не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином.

У відзиві на касаційну скаргу, з урахуванням доповнень до нього, товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма"Регіон-інвест" не погоджується з доводами скаржника і просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, а скаргу - без задоволення.

Розпорядженням секретаря судової палати від 13.05.2013 склад колегії суддів змінено та сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий - Сибіга О.М., судді - Корсак В.А., Костенко Т.Ф. для розгляду справи № 5002-7/2887-2011 господарського суду Автономної Республіки Крим.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі рішення Виконавчого комітету Лівадійської селищної ради № 35 від 21.04.1993 курортно-оздоровчому комплексу "Курпати" видано Державний акт серії КМ № 0009 ПС на право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 12, 79 га (т. 5, а. с. 142-144).

Листом № 557 від 19.07.2004 дочірнє підприємство "Санаторій "Курпати" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" звернулося до Лівадійської селищної ради з проханням припинити право користування земельною ділянкою орієнтовною площею 0, 1600 га по вул. Алупкінське шосе, 10 в смт. Курпати для відведення ділянки товариству з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційній фірмі "Регіон-Інвест" у зв'язку з придбанням останнім будівлі колишньої пральні санаторію (т. 2, а. с. 4). При цьому, згода на вилучення даної земельної ділянки була надана закритим акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", що підтверджується наявними у матеріалах справи листом № 05-39/1272 від 15.07.2004 та рішенням правління закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" від 05.08.2004 року за № П2-22 (т. 2, а. с. 4, 5; т. 8 а.с. 2).

Рішенням Лівадійської селищної ради № 177 від 14.10.2004 було затверджено проект землеустрою з відведення земельної ділянки ТОВ Виробничо-комерційній фірмі "Регіон-Інвест" в довгострокову оренду, загальною площею 0, 1600 га для рекреаційного будівництва (комплексу-пансіонату на 12 місць) на землях Лівадійської селищної ради; вилучено земельну ділянку площею 0, 1600 га із земель, наданих в постійне користування Курортно-оздоровчому комплексу "Курпати"(державний акт серії КМ №0009 ПС № 9 від 16.06.1994); передано товариству з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційній фірмі "Регіон-Інвест" в довгострокову оренду строком на 49 років земельну ділянку загальною площею 0, 1600 га (кадастровий номер 0111947900:06:001:0026) для рекреаційного будівництва (комплексу-пансіонату на 12 місць) із "земель рекреаційного призначення" (КОК "Курпати") (рядок 7.3, шифр 86), по видам земельних угідь "забудовані землі", в тому числі "громадського призначення", в тому числі "рекреаційного призначення"(гр. 34, 43, 80, ф. 6-зем) для "землі рекреаційного призначення"(рядок 7.3, шифр 86) по видам земельних угідь "забудовані землі", в тому числі "громадського призначення" (гр. 34, 43, 80, ф. 6-зем) на землях Лівадійської селищної ради за адресою: смт. Курпати, вул. Алупкінське шосе, 10. Код згідно УКЦВЗ - 1.17.

На підставі зазначеного рішення 14.03.2005 між Лівадійською селищною радою та товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційною фірмою "Регіон-Інвест" було укладено договір оренди вказаної земельної ділянки.

Судами попередніх інстанцій з'ясовано, що на підставі рішення Лівадійської селищної ради № 32 від 11.06.2008 та нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 04.07.2008 у власність товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційній фірмі "Регіон-Інвест" була передана земельна ділянка загальною площею 0, 1600 га, яка розташована за адресою: м. Ялта, смт. Курпати, вул. Алупкінське шосе, 10 та видано відповідний Державний акт про право власності на земельну ділянку серії АЖ №517982. Зазначений договір купівлі-продажу є чинним, оскільки до матеріалів справи не додано доказів його розірвання або визнання його недійсним (т. 1, а. с. 80-88).

Також судами встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Регіон-Інвест" є власником будівлі пральні літ. Д, що розташоване в Автономній Республіці Крим, м. Ялта, смт. Курпати, шосе Алупкінське, буд. 10, що підтверджується наявними у матеріалах справи договором купівлі-продажу від 28.08.2001 року № 0104046/2001-101, свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, яке видане на підставі рішення виконавчого комітету Лівадійської селищної ради від 23.06.2004 року № 138 та витягом з реєстру про реєстрацію права власності на нерухоме майно (т. 7, а.с. 143-144).

Стосовно позовних вимог прокурора щодо визнання недійсним рішення Лівадійської селищної ради № 177 від 14.10.2004 про надання спірної земельної ділянки в довгострокову оренду, слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд порушує справи, у тому числі, за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

В даному випадку прокурором не враховано, що оскаржене ним рішення Лівадійської селищної ради № 177 від 14.10.2004, реалізоване та повністю виконано. На підставі останнього був укладений відповідний договір оренди, який в подальшому припинив свою дію у зв'язку з продажем земельної ділянки, котра була предметом оренди. За таких обставин, вимога про визнання недійсним зазначеного рішення Лівадійської селищної ради щодо надання спірної земельної ділянки у довгострокову оренду не може бути підставою для відновлення порушених, на думку прокурора, прав позивачів.

Стосовно позовних вимог щодо зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Регіон-Інвест" повернути земельну ділянку загальною площею 0, 1600 га, яка розташована за вищевказаною адресою, у користування дочірньому підприємству "Санаторій "Курпати", судами порередніх інстанцій встановлено, що спірна земельна ділянка загальною площею 0,1600 га, розташована за адресою: м. Ялта, смт. Курпати, вул.. Алупкінське шосе, 10, в подальшому була відчужена Лівадійською селищною радою товариству з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційній фірмі "Регіон-Інвест" на підставі рішення № 32 від 11.06.2008 за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 04.07.2008 (т. 1, а. с. 80-88), який не був ані розірваний, ані визнаний недійсним, тобто на теперішній час є чинним та є підставою виникнення у відповідача (ТОВ ВКФ "Регіон-Інвест") права власності на земельну ділянку. Вказане право відповідача також закріплено статтею 204 Цивільного кодексу України, яка передбачає презумпцію правомірності правочину.

18.02.2009 року товариству з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційній фірмі "Регіон-Інвест" був виданий Державний акт про право власності на земельну ділянку серії АЖ №517982, який відповідно до статті 126 Земельного кодексу України є документом, що посвідчує відповідне право товариства на землю.

Крім того, за договором купівлі-продажу від 28.08.2001 року № 0104046/2001-101 та відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно, яке видане на підставі рішення виконавчого комітету Лівадійської селищної ради від 23.06.2004 року № 138, а також витягу з реєстру про реєстрацію права власності на нерухоме майно, ТОВ фірма "Регіон-Інвест" є власником будівлі пральні літ. Д, що розташоване в Автономній Республіці Крим, м. Ялта, смт. Курпати, шосе Алупкінське, буд. 10. На час розгляду справи право власності ТОВ фірма "Регіон-Інвест" на нерухоме майно не оскаржено, не скасовано, а отже його володіння будівлею пральні на спірній земельній ділянці є правомірним (т. 7, а. с. 143, 144, 154, 155).

Стаття 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Аналогічні положення закріплені в статтях 319 та 321 Цивільного кодексу України.

Заявляючи позовні вимоги, прокурор не врахував те, що відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Регіон-Інвест" є власником спірної земельної ділянки, на якій розташовано об'єкт нерухомості, котрий також належить йому на праві власності. Судами попередніх інстанцій не встановлено даних про те, що право власності відповідача на спірну земельну ділянку було оскаржено в передбаченому діючим законодавством порядку.

Крім того, позовна заява прокурора, яка прийнята судом до розгляду, не містить посилань на норму матеріального права, яка передбачає припинення права власності на земельну ділянку та витребування її у власника.

Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що доводи позивача про повернення земельної ділянки, які ґрунтуються на незаконності рішення Лівадійської селищної ради про її вилучення, є необґрунтованими з огляду на те, що такої підстави припинення права власності на земельну ділянку, як скасування рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого спірну земельну ділянку було вилучено із земель, наданих у постійне користування, Земельним кодексом України, не передбачено.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України у своїй постанові від 12.09.2012 у справі № 6-71цс12.

На думку колегії суддів, зазначені обставини є достатніми для відмови в позові.

Відповідно до приписів статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що в даному випадку, позовні вимоги, заявлені на підставах зазначених в позові, задоволенню не підлягають, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.12.2012 у справі № 5002-7/2887-2011 залишити без змін.

Головуючий суддя О.М. Сибіга

С у д д і В.А. Корсак

Т.Ф. Костенко