Постанова

від 23.05.2013 по справі 825/1379/13-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 825/1379/13-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2013 року м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Смірнової О.Є.,

за участю секретаря Прокіної А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Будпласт-2» до Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

08.04.2013 року Приватне підприємство «Будпласт-2» (далі - ПП «Будпласт-2») звернулось до суду з адміністративним позовом до Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби (далі - Чернігівська МДПІ) та просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення: від 25.02.2013 року № 0000032200, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 6667,00 грн. за основним платежем та 1666,75 грн. за штрафними санкціями, та від 25.02.2013 року № 0000042200, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 7000,00 грн. за основним платежем та 1750,00 грн. за штрафними санкціями.

Свої вимоги представник позивача мотивує тим, що ПП «Будпласт-2» в квітні 2012 року мало господарські взаємовідносини з контрагентом ТОВ «Будівельна компанія «СТМ». Так, між ПП «Будпласт-2» та вищевказаним контрагентом укладено договір про надання послуг по виконанню проектних робіт від 02.04.2012 року № 02-04 та договір про надання послуг від 29.03.2012 року № 29-03. Сума коштів, сплачених позивачем за отримані послуги, віднесена ним до складу валових витрат. Реальність здійснення господарських операцій позивачем підтверджується первинними документами, що надавались на перевірку, а саме: договори, податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт, платіжні доручення. Втім, перевіряючі не надали належної оцінки даним документам. Отримані позивачем послуги були використані в господарській діяльності підприємства, у зв'язку з чим підприємство отримало прибуток, який був задекларований за період, що перевірявся, а також були відображені зобов'язання по ПДВ в деклараціях з ПДВ за цей же період. Отже, позивачем правомірно віднесено вартість придбаних послуг до складу валових витрат. Всі операції по договорам належним чином відображені в податковому та бухгалтерському обліку підприємства. Таким чином, представник позивача вважає висновки, викладені в акті перевірки від 07.02.2013 року № 22/22/33208120, такими, що не відповідають дійсності, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що працівниками Чернігівської МДПІ проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП «Будпласт-2» з питань достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість за квітень 2012 року та податку на прибуток підприємств за період з 01.04.2012 року по 30.06.2012 року, за результатами якої складено акт від 07.02.2013 року № 22/22/33208120. Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог законодавства, а саме: п. 14.1.27 пп. 14.1 ст. 14, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 137.1 ст. 137, п. 138.1 ст.138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 7000,00 грн.; ст. 185, ст. 188, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 6667,00 грн., в т.ч. за квітень 2012 року в розмірі 6667,00 грн. У зв'язку із наявністю зафіксованих порушень податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення: від 25.02.2013 року № 0000032200, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 6667,00 грн. за основним платежем та 1666,75 грн. за штрафними санкціями, та від 25.02.2013 року № 0000042200, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 7000,00 грн. за основним платежем та 1750,00 грн. за штрафними санкціями. Також податковий орган посилається на акт ДПІ у Деснянському районі м. Києва від 13.08.2012 року № 483/22-1/36337072 про проведення зустрічної звірки ТОВ «Будівельна компанія «СТМ», яким встановлено, що ТОВ «Будівельна компанія «СТМ» за період з 01.04.2012 р. по 30.04.2012 р. сформовано податковий кредит по взаємовідносинах з ТОВ «Ентхілл». За результатами перевірки, проведеної ДПІ у Деснянському районі м. Києва, задекларовані ТОВ «Будівельна компанія «СТМ» податкові зобов'язання за період з 01.04.2012 р. по 30.04.2012 р. зменшено, в т.ч. по взаємовідносинах з ПП «Будпласт-2» на загальну суму 6666,67 грн. (за квітень 2012 року). Тому представник відповідача вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі та у відповідності до норм податкового законодавства, а вимоги позивача є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

ПП «Будпласт-2» (ідентифікаційний код-33208120) зареєстровано в якості юридичної особи року 10.11.2004 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 22.04.2013 року (а.с. 100-102).

Працівниками Чернігівської МДПІ на підставі направлення від 25.01.2013 року № 4, відповідно до наказу від 25.01.2013 року № 30, згідно із пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 та ст. 82 Податкового кодексу України проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП «Будпласт-2» з питань достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість за квітень 2012 року та податку на прибуток підприємств за період з 01.04.2012 року по 30.06.2012 року, за результатами якої складено акт від 07.02.2013 року № 22/22/33208120 (а.с. 15-37,57).

В акті перевірки від 07.02.2013 року № 22/22/33208120 встановлено порушення позивачем вимог чинного законодавства, а саме:

- п. 14.1.27 пп. 14.1 ст. 14, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 137.1 ст. 137, п. 138.1 ст.138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 7000,00 грн.;

- ст. 185, ст. 188, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 6667,00 грн., в т.ч. за квітень 2012 року в розмірі 6667,00 грн.

Не погоджуючись з висновками акта перевірки позивачем подано до Чернігівської МДПІ заперечення від 13.02.2013 року № 19 (а.с. 38-43).

Чернігівською МДПІ надано відповідь від 20.02.2013 року № 958/10/22-208, в якій залишено в силі висновки, викладені в акті перевірки 07.02.2013 року № 22/22/33208120 (а.с. 44-53).

За висновками акта перевірки Чернігівською МДПІ винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 25.02.2013 року № 0000032200, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 6667,00 грн. за основним платежем та 1666,75 грн. за штрафними санкціями (а.с. 11);

- від 25.02.2013 року № 0000042200, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 7000,00 грн. за основним платежем та 1750,00 грн. за штрафними санкціями (а.с. 13).

Згідно із ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність - діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Основними видами діяльності ПП «Будпласт-2» є діяльність у сфері архітектури, будівництво водних споруд, монтаж водопровідних мереж тощо, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 22.04.2013 року (а.с. 100-102).

На виконання вказаних видів діяльності ПП «Будпласт-2» має всі необхідні дозвільні документи (а.с. 153,154).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно із ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Отже, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що в квітні 2012 року ПП «Будпласт-2» мало господарські взаємовідносини з контрагентом ТОВ «Будівельна компанія «СТМ» (код ЄДРПОУ-36337072).

ТОВ «Будівельна компанія «СТМ» зареєстровано в якості юридичної особи 30.03.2009 року, основними видами діяльності товариства є будівництво житлових і нежитлових будівель, штукатурні роботи, діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 18.04.2013 року (а.с. 86-89).

Згідно податкової звітності ПП «Будпласт-2» у періоді з 01.04.2012 року по 30.06.2012 року здійснювало операції з придбання послуг у ТОВ «Будівельна компанія «СТМ». Внаслідок проведених операцій ПП «Будпласт-2» у деклараціях з податку на додану вартість відобразило формування податкового кредиту по операціях з придбання на суму ПДВ 6666,67 грн. у квітні 2012 року.

По-перше, між ПП «Будпласт-2» та Бахмацькою міською радою укладено такі договори:

- № 4 на виконання проектних робіт від 02.12.2011 року (а.с. 116-118);

- № 28 на виконання проектно-вишукувальних робіт від 13.12.2011 року (а.с. 126-129).

Відповідно до цих договорів ПП «Будпласт-2» зобов'язувалось виконати такі проектні роботи: «Розроблення схеми оптимізації роботи централізованої системи водопостачання та водовідведення в місті Бахмач, Чернігівської області»; «Будівництво водогону до головного корпусу Бахмацької ЦРЛ з підключенням населення Південно - Східної частини в місті Бахмач».

Реальність виконання вказаних договорів підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами (а.с. 116-139).

По-друге, виконуючи взяті на себе зобов'язання перед Бахмацькою міською радою по вищевказаним договорам, та не маючи в своєму штаті відповідних кваліфікованих працівників, а саме: топографів та працівників по роботі з відповідним програмним забезпеченням і відсутністю останнього на балансі підприємства (а.с. 140-146), ПП «Будпласт-2» звернулось до ТОВ «Будівельна компанія «СТМ» для виконання таких робіт:

- гідравлічний розрахунок систем водопостачання міста Бахмач, Чернігівської області;

- топографічна зйомка 7 га міста Бахмач, Чернігівської області.

Так, між ПП «Будпласт-2» та ТОВ «Будівельна компанія «СТМ» укладено договір про надання послуг від 29.03.2012 року № 29-03 (а.с. 58-60).

Відповідно до умов вказаного договору ПП «Будпласт-2» доручає, а ТОВ «Будівельна компанія «СТМ» приймає на себе зобов'язання по виконанню топографічної зйомки 7 га міста Бахмач, Чернігівської області.

За виконані роботи ПП «Будпласт-2» сплачує ТОВ «Будівельна компанія «СТМ» 15000,00 грн., в т.ч. ПДВ 2500,00 грн.

Реальність виконання вказаного договору підтверджується актом здачі прийняття робіт від 09.04.2012 року № ОУ-0000018, податковою накладною від 09.04.2012 року № 2, платіжним дорученням від 10.04.2012 року № 175 та топографічною зйомкою (а.с. 61-63,165-170).

Також між ПП «Будпласт-2» та ТОВ «Будівельна компанія «СТМ» укладено договір про надання послуг по виконанню проектних робіт від 02.04.2012 року № 02-04 (а.с. 64-66).

Відповідно до умов вказаного договору ПП «Будпласт-2» доручає, а ТОВ «Будівельна компанія «СТМ» приймає на себе зобов'язання по виконанню гідравлічного розрахунку систем водопостачання міста Бахмач, Чернігівської області.

За виконані роботи ПП «Будпласт-2» сплачує ТОВ «Будівельна компанія «СТМ» 25000,00 грн., в т.ч. ПДВ 4166,67 грн.

Реальність виконання вказаного договору підтверджується актом здачі прийняття робіт від 10.04.2012 року № ОУ-0000019, податковою накладною від 10.04.2012 року № 4, податковою накладною від 09.04.2012 року № 3, платіжним дорученням від 09.04.2012 року № 170 та гідравлічним розрахунком (а.с. 67-70,171-225).

Розрахунки в сумі 25000,00 грн., в т.ч. 4166,67 та 15000,00 грн., в т.ч. ПДВ 2500,00 грн. за отриману в результаті виконання договорів з ТОВ «Будівельна компанія «СТМ» були проведені згідно первинних документів та зафіксовані в регістрі бухгалтерського обліку «Розрахунки з постачальниками» за квітень 2012 року по рахунку бухгалтерського обліку № 631. На основі вищевказаного регістру формуються (здійснюються) записи в Головну книгу по рахунку №631. На підставі даних Головної книги складалася фінансова звітність підприємства - «Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва» (а.с. 147-152,155-164).

Таким чином, суд приходить до висновку, що правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в податковому та бухгалтерському обліку позивача.

Крім того, всі документи на підтвердження правовідносин між позивачем та його контрагентом відповідно до запиту Чернігівської МДПІ від 18.09.2012 року № 4975/10/15-208 були надані ПП «Будпласт-2» до податкового органу 27.09.2012 року (а.с. 55,56).

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, норми Податкового кодексу України в якості підстави для не включення до складу валових витрат передбачають тільки випадки повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, передбачених законодавством.

Суд вважає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З наданих позивачем доказів вбачається, що укладені з контрагентом правочини мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними.

Таким чином, суд приходить до висновку, що правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача, тобто позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми).

Відповідно до ст. 215 Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 № 435 (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) - у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Пунктом 1 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити, зокрема, моральним засадам суспільства, пунктом 5 статті 203 ЦК України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину. Зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановлений законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (стаття 204 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим право чином (фіктивний правочин). Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.12.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини. спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: «вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обгрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідачем не доведено, а судом не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Як на підставу нікчемності правочинів позивача з контрагентом ТОВ «Будівельна компанія «СТМ» представник відповідача посилається на акт ДПІ у Деснянському районі м. Києва від 13.08.2012 року № 483/22-1/36337072 про проведення зустрічної звірки ТОВ «Будівельна компанія «СТМ», яким не підтверджено здійснення фінансово-господарських операцій по ланцюгу постачання ТОВ «Ентхілл» - ТОВ «Будівельна компанія «СТМ» - ТОВ «Рембуд теремки», ТОВ «К.А.Н. Строй», ТОВ «Генотест», ПП «Будпласт-2», ТОВ Будрегіонівенст». За результатами перевірки, проведеної ДПІ у Деснянському районі м. Києва, задекларовані ТОВ «Будівельна компанія «СТМ» податкові зобов'язання за період з 01.04.2012 р. по 30.04.2012 р. зменшено, в т.ч. по взаємовідносинах з ПП «Будпласт-2» на загальну суму 6666,67 грн. (за квітень 2012 року) (а.с. 91-98).

Проте, такі посилання судом не приймаються до уваги зважаючи на наступне.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Крім того, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.12.2012 року, яка набрала законної сили, по справі № 2а-12577/12/2670 за позовом ТОВ «Будівельна компанія «СТМ» до ДПІ у Деснянському районі м. Києва визнано протиправними дії ДПІ у Деснянському районі м. Києва, пов'язані із проведенням зустрічної звірки ТОВ «Будівельна компанія «СТМ» по взаємовідносинах із ТОВ «Ентхілл», їх реальності та повноти відображення в обліку за період із 01.03.2012 року по 30.04.2012 року, за результатами якої складено акт від 13.08.2012 року № 483/22-1/36337072; визнано протиправними дії ДПІ у Деснянському районі м. Києва по визнанню в акті від 13.08.2012 року № 483/22-1/36337072 нікчемними правочинів, укладених ТОВ «Будівельна компанія «СТМ» із ТОВ «Ентхілл» (а.с. 236-241).

Згідно із ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Також суд вважає за доцільне зазначити, що чинним податковим законодавством не передбачено право відповідача при складанні акта перевірки одного платника податків приймати за основу акт перевірки (довідку) іншого платника податків, як підставу для висновку про наявність порушень з боку першого.

Водночас податковий орган не подав жодних доказів на підтвердження того, що позивач діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, а також не зазначено інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність позивача. Також не доведено та не надано доказів, які б свідчили про безтоварний або фіктивний характер здійснених операцій.

Отже, такі посилання відповідача судом не приймаються до уваги, оскільки позивачем в повній мірі документально підтверджено реальність виконання правочинів позивача з контрагентом.

Таким чином, надання податковому органу належним чином оформлених всіх первинних документів, передбачених законодавством, є підставою для формування валових витрат та податкового кредиту.

Крім зазначених в акті перевірки висновків Чернігівська МДПІ жодним чином не обґрунтовує нікчемність вищеназваних правочинів.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд звертає увагу на те, що на момент здійснення правовідносин підприємство-контрагент позивача був зареєстрований як юридична особа та платник податку на додану вартість, що підтверджується інформацією з бази даних ДПС України, яка міститься на офіційному сайті ДПС України (http://sts.gov.ua/) та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 18.04.2013 року (а.с. 86-89).:

- ТОВ «Будівельна компанія «СТМ» (код ЄДРПОУ-36337072), індивідуальний податковий номер - 363370726566, номер свiдоцтва платника ПДВ - 200023804, дата початку дії свідоцтва платника ПДВ - 09.02.2012 року, свідоцтво не анульовано.

Тобто, на момент здійснення господарських правовідносин контрагент був зареєстрований як юридична особа та платник податків.

Відповідачем не надано доказів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо наявності запису про виключення з реєстру контрагента позивача на момент укладення чи виконання договорів чи відсутності у нього статусу платника ПДВ.

Отже, в судовому засіданні встановлено, що правочини ПП «Будпласт-2» з контрагентом ТОВ «Будівельна компанія «СТМ» укладені позивачем з метою отримання послуг, тобто позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Враховуючи наявність у позивача належним чином оформлених первинних документів, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій, висновки Чернігівської МДПІ про заниження податку на прибуток на загальну суму 7000,00 грн. є безпідставними, а тому в діях позивача відсутнє порушення п. 14.1.27 пп. 14.1 ст. 14, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 137.1 ст. 137, п. 138.1 ст.138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України.

Згідно із п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Згідно із п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

У податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобов'язання, породжує у платника податку обов'язки та права щодо нарахування та сплати ПДВ та підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту.

Суми за вказаними правочинами включено позивачем до податкового кредиту в тих звітних періодах, в яких отримані податкові накладні.

Судом встановлено, що ПП «Будпласт-2» має належним чином оформлені податкові накладні, які повністю відповідають вимогам Податкового кодексу України, та відображають зміст господарських операцій, в результаті яких вони складені (а.с. 62,68,69).

Також необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Вищий адміністративний суд України у справах з аналогічним предметом спору дотримується позиції, що судом обов'язково має бути досліджено факт вчинення господарських операцій, за наслідками яких виникло право позивача на формування податкового кредиту та факт сплати позивачем сум податку своїм контрагентам.

Вказаний факт в судовому засіданні був повністю доведений представником позивача, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Отже, позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по вищевказаним податковим накладним.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не надано будь-яких інших доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних операцій з отримання позивачем послуг, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування валових витрат та податкового кредиту.

За таких підстав суд вважає, що в діях позивача відсутнє порушення ст. 185, ст. 188, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України.

Крім цього, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій та рішень.

Суд вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті Чернігівською МДПІ не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з порушенням використаного повноваження з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без врахування усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення; не добросовісно та не розсудливо.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Згідно із ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674 за вказаний позов позивачу необхідно було сплатити судовий збір в розмірі 170,84 грн.

Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 170,84 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 05.04.2013 року № 86 (а.с. 3).

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Тому згідно із ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір в розмірі 170,84 грн. присуджуються на користь позивача за рахунок Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби від 25.02.2013 року № 0000032200 та від 25.02.2013 року № 0000042200.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Будпласт-2» судовий збір в розмірі 170,84 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.Є. Смірнова