Ухвала

від 22.05.2013 по справі 0670/671/12

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1-й інстанції: Токарева М.С.

Суддя-доповідач:Зарудяна Л.О.

УХВАЛА

іменем України

"22" травня 2013 р. Справа № 0670/671/12

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Зарудяної Л.О.

суддів: Кузьменко Л.В.

Шевчук С.М.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Новоград-Волинської об"єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "12" березня 2013 р. у справі за позовом Приватного науково-виробничого підприємства "Вогнезахист гарант ХХІ століття" до Новоград-Волинської об"єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2012 року Приватне науково-виробниче підприємство "Вогнезахист гарант ХХІ століття" звернулось до суду з позовом до Новоград-Волинської об"єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення форми "Р" №0009312320 від 05.08.2011 року про визначення суми грошового зобов"язання 109390,00 грн. за платежем податок на прибуток.

В позовній заяві зазначило, що документальну перевірку посадовими особами відповідача проведено з порушенням норм чинного законодавства, висновки в акті перевірки є необ"єктивними та упередженими, без врахуванням всіх обставин в сукупності.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 06.08.2012 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області №0009312320 від 05.08.2011 р.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що скарга задоволенню не підлягає, враховуючи таке.

Як вбачається з матеріалів справи, Новоград-Волинською об"єднаною державною податковою інспекцією Житомирської області Державної податкової служби здійснено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного науково-виробничого підприємства "Вогнезахист гарант ХХІ століття" на предмет дотримання ним вимог податкового та іншого законодавства по господарських відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Віталз", код ЄДРПОУ 36977912 (далі - ТОВ "Віталз") за період з 01.01.2010 р. по 30.06.2010 р., за наслідками якої складено акт від 18.07.2011 року №1368/23-20/34648947 (далі - акт перевірки).

Зазначеним актом, зокрема, зафіксовано порушення підприємством вимог п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження податку на прибуток з 01.01.2010 р. по 30.06.2010 р. в сумі розміром 87512 грн., в тому числі за 1 квартал 2010 року в сумі 36887 грн., за 2 квартал 2010 року в сумі 50625 грн.

Основним постачальником позивача в 1 та 2 кварталах 2010 року було ТОВ "Віталз". В ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, що, на думку відповідача, свідчить про те, що правочини між ТОВ "Віталз" та ПНВН "Вогнезахист гарант ХХІ століття" укладено без мети настання реальних наслідків, а тому такі правочини відповідно до ч.1 та 2 ст.215, ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким підприємству визначено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 109390 грн., з яких 87512 грн. - основний платіж та 21878 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем в судовому засіданні не доведено, що оскаржуване рішення про визначення податкових зобов'язань було прийнято законно, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції.

Так, матеріалами справи стверджується що між ТОВ "Віталз" ("Постачальник") та Приватним науково-виробничим підприємством "Вогнезахист гарант ХХІ століття" ("Покупець") 18 березня 2010 року та 30 квітня 2010 року укладено договори поставки товару (далі - Договори), на виконання умов яких "Постачальник" зобов'язується на умовах та в порядку, визначеному цими Договорами, передати у власність "Покупцю" визначений цими Договорами товар, визначений у п.1.2 цих Договорів, а "Покупець" зобов'язується на умовах та в порядку, визначених цими Договорами, прийняти та оплатити цей товар.

Відповідно до умов Договорів під товаром, що є предметом поставки за цими Договорами, розуміється вогнезахисне покриття Nullifire S 707-60 у ємностях по 25 кг. Найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, що підлягає поставці за цими Договорами, і строки поставки визначаються специфікацією, що є додатком до цих Договорів. Поставка "Постачальником" товару здійснюється транспортом "Постачальника". До поставленого товару "Постачальник" додає наступні документи: рахунок-фактуру на поставлений товар; видаткову накладну; податкову накладну; акт прийому-передачі. "Покупець" оплачує поставлений "Постачальником" товар за ціною, передбаченою у специфікації за кожну одиницю товару готівкою безпосередньо в день поставки товару.

На виконання умов Договорів ТОВ "Віталз" виписано позивачу видаткові накладні та податкові накладні на поставку товарно-матеріальних цінностей.

Оплата вартості товару позивачем на користь ТОВ "Віталз" здійснено шляхом готівкового розрахунку.

Факт виконання договорів за вказаний період підтверджуються, податковими та видатковими накладними, квитанціями до прибуткового касового ордера про проведення оплати за товар, актами прийому-передачі майна від 22.03.2010 р. та 11.05.2010 р. до Договорів поставки товару від 18.03.2010 р. та від 30.04.2010 р. відповідно, доказами подальшої реалізації позивачем придбаних товарно-матеріальних цінностей.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2.1 до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Згідно з п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Оскільки у даному випадку сума сплаченого податку у зв"язку з придбанням товарів (послуг) підтверджена податковими та видатковими накладними, то така сума підлягає включенню до складу валових витрат.

Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги посилання відповідача в апеляційній скарзі на відсутність настання реальних наслідків угод, укладених позивачем з ТОВ "Віталз", зважаючи на те, що факт незнаходження підприємства-контрагента за юридичною адресою жодним чином не свідчить про нездійснення господарських операцій.

Крім того, податковий орган в апеляційній скарзі посилається на те, що свідоцтво платника податку ПДВ ТОВ "Віталз" згідно акта №94 від 18.05.2010р. анульовано. Однак, як вбачається з матеріалів справи, договори поставки товару, укладені між позивачем та ТОВ "Віталз", датовані 18.03.2010 року та 30.04.2010 року, а свідоцтво платника податку ПДВ ТОВ "Віталз" анульовано вже після їх укладення та виконання.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що в даному випадку господарські операції з придбання товару були вчинені реально, з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності. Первинними документами бухгалтерського обліку повністю підтверджується факт здійснення господарських операцій з придбання у ТОВ "Віталз" товарно-матеріальних цінностей, а отже і правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат для цілей оподаткування податком на прибуток зазначених сум.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та неправомірність застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій.

Щодо посилань відповідача в апеляційній скарзі на нікчемність укладеного правочину колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно із статтею 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Проте, посилання відповідача на недійсність правочину, тобто його укладення без наміру створення цивільно-правових наслідків, з метою, зокрема, зменшення суми податку на прибуток, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Рішення суду відповідає матеріалам справи та нормам чинного законодавства, а тому його слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Новоград-Волинської об"єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "12" березня 2013 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Л.О. Зарудяна

судді: Л.В. Кузьменко С.М. Шевчук

Повний текст судового рішення виготовлено "22" травня 2013 р.

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Приватне науково-виробниче підприємство "Вогнезахист гарант ХХІ століття" вул.Пархоменка,112-Б,м.Новоград-Волинський,Житомирська область,11708

3- відповідачу Новоград-Волинська об"єднана державна податкова інспекція Житомирської області Державної податкової служби вул.Ушакова,3,м. Новоград-Волинський,Житомирська область,11700