Постанова

від 17.05.2013 по справі 816/395/13-а

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/395/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Молодецького Р.І.,

при секретарі - Лі Н.А.,

за участю:

представника позивача - Івашко Т.Ф., Борова А.М.,

представника відповідача - Немич І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шишацький комбікормовий завод" до Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

29 січня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Шишацький комбікормовий завод" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Миргородської об'єднаної ДПІ (Шишацьке відділення) від 11 січня 2013 року № 0000022301.

Зазначені вимоги позивач обґрунтовував тим, що висновки, викладені в акті перевірки № 1879/22-110/33408454/90 від 27 грудня 2012 року не відповідають існуючим фактам та податковому законодавству, а саме: висновок про те, що в момент повернення цукру визнається дохід прямо суперечить пункту 140.2 ПКУ, згідно якого продавець має право на зменшення доходів у випадку повернення проданих товарів. Отже, на думку позивача, останній не зменшував задекларований раніше дохід, з чого витікає, що, збільшення податковими органами податкового доходу за 1 квартал 2012 року на вартість списаного цукру призводить вже до подвійного включення до складу доходів зазначеної операції, що не відповідає пункту 135.3 ПКУ.

Представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував, у письмових поясненнях зазначив, що позивач не відобразив у складі доходів від продажу за 1 квартал 2012 року суму доходів, які виникають згідно з вимогами Податкового кодексу України по події, яка виникла в момент повернення цукру від ТОВ "Добробут". Витрати по даному випадку не виникають до моменту реалізації даного товару, а оскільки товару в наявності немає, то і факт реалізації відсутній. Таким чином, на думку відповідача, підприємством занижено доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за 1 квартал 2012 року на суму 791 747 грн. 84 коп. та, відповідно, занижено податок на прибуток за 1 квартал 2012 року на 166 267 грн. 08 коп.

З огляду на викладене, представник відповідача у судовому засіданні просив у задоволенні позову відмовити.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Товариство з обмежено відповідальністю "Шишацький комбікормовий завод" зареєстровано як юридична особа 16 травня 2005 року Шишацькою районного державною адміністрацією Полтавської області /том 1, а. с. 51/.

На підставі наказу Миргородської ОДПІ № 378 від 29 листопада 2012 року "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки", направлень від 29 листопада 2012 року № 882, № 883, № 884, 885, № 886, № 892 у період з 30 листопада по 20 грудня 2012 року посадовими особами податкового органу було проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ "Шишацький комбікормовий завод" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2012 року по 30 вересня 2012 року.

За наслідками перевірки Миргородською ОДПІ складено Акт від 27 грудня 2012 року № 1879/22-110/33408454/90 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Шишацький комбікормовий завод з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2012 року по 30 вересня 2012 року" /а. с. 8-26/, згідно із висновками якого встановлено, порушення позивачем вимог:

пункту 250.9 статті 250 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено неподання податкових декларацій з екологічного податку, у тому числі за 1 квартал 2012 року, за 2 квартал 2012 року та за 3 квартал 2012 року;

пункту 137.2 статті 137 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 1 квартал 2012 року на 166 267 грн. 08 коп.;

підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14, пункту 51.1 статті 51, пункту 119.2 статті 119 Податкового кодексу України, в частині подання не в повному обсязі звітів № 1-ДФ в ІІІ кварталі 2012 року.

Позивачем 29 грудня 2012 року за № 9 було подано заперечення на висновки вказаного акту, які відповіддю Миргородської ОДПІ не були враховані при прийнятті рішення по оскаржуваному акту /том 1, а. с. 31-35/.

На підставі висновків Акта перевірки від 27 грудня 2012 року № 1879/22-110/33408454/90, відповідачем 11 січня 2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000022301, яким ТОВ "Шишацький комбікормовий завод" за порушення пункту 137.2 статті 137 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 207 833 грн. 85 коп. (166 267 грн. 08 коп. за основним платежем та 41 566 грн. 77 коп. штрафних (фінансових) санкцій) /т. 1 - а. с. 36/.

Позивач не погодився із податковими повідомленнями - рішеннями від 11 січня 2013 року № 0000022301у зв'язку із чим оскаржив його до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог підпункту 14.1.56 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, доходами визнається загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами;

Положеннями пункту 137.1 статті 137 Податкового кодексу України визначено, що дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.

Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

В акті перевірки податковим органом зроблено висновок, що в порушення пункту 137.2 Податкового кодексу України позивачем не включено до складу доходів, що враховуються при визначення об'єкта оподаткування в І кварталі 2012 року суму від списання цукру, а спірному податковому повідомленні - рішенні цю ж норму Податкового кодексу зазначено в якості підстави нарахування податкового зобов'язання.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем, на підставі договору купівлі-продажу № 09/03/7-ІІ від 20 січня 2009 року, було придбано у ЗАТ "АО "Цукровик Полтавщини" цукор пісок.

Вказаний товар було передано на відповідальне зберігання ЗАТ "АО "Цукровик Полтавщини" відповідно до договору № 1/0109/1 від 03 січня 2009 року /том 1, а. с. 61-67/.

Частина товару - цукру піску - в кількості 191,4 тони була реалізована на експорт.

Згідно договору купівлі - продажу від 20 грудня 2010 року № 20/1210/1, укладеного між позивачем та ТОВ Агрофірма "Добробут", останнім було придбано у позивача цукор пісок в кількості 258,6 тон. Позивачем була виписана податкова накладна № 000015 від 30 грудня 2010 року та видаткова накладна № КБЦ-000016 від 30 грудня 2010 року /том 1, а. с. 37-42, 57/. Сторонами не заперечувався той факт, що оплата за товар ТОВ Агрофірмою "Добробут" не проводилась.

Згідно положень підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного на момент здійснення господарської операції) датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до вимог вищенаведених норм, позивачем було включено до складу доходів в декларації з податку на прибуток за 2010 рік суми господарської операції з продажу цукру піску у зв'язку з відвантаженням товарів контрагенту. Податковим органом проводилась перевірка позивача щодо повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків, зборів, неподаткових доходів, встановлених законодавством, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2011 року, в тому числі і щодо вказаної операції. Так, в акті від 03 березня 2012 року № 36/23-420/33408454 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Шишацький комбікормовий завод" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2011 року" вказано, що перевіркою повноти визначення скоригованого валового доходу за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2011 року не встановлено його заниження або завищення.

Зазначена обставина також не заперечувалась представниками відповідача під час розгляду справи.

Як зазначено в акті перевірки, в січні 2012 року ТОВ Агрофірма "Добробут" повернуло придбаний цукор пісок в кількості 258 600 кг позивачу. Позивачем вказані товарно-матеріальні цінності, у зв'язку з непридатністю, було списано, що підтверджується актом списання № КБЦ-0000001 від 31 січня 2012 року /том 1, а. с. 43/ та відображено на бухгалтерському рахунку 947 "Нестачі і втрати від псування цінностей" в кількості 258,600 тон по ціні 3 061 грн. 67 коп. на загальну суму 791 747 грн. 84 коп.

Реальність вказаної господарської операції податковим органом в акті перевірки під сумнів не ставилась.

При цьому, суд зазначає, що факт повернення товару підтверджується лише видатковою накладною № ДТЦ-000001 від 31 січня 2013 року, інші документи позивачем та його контрагентом під час повернення цукру не складались.

Разом з тим, відповідно до пункту 5 Інструкції із застосування норм природного убутку продовольчих товарів у роздрібній мережі державної і кооперативної торгівлі, затвердженої наказом Міністерством торгівлі СРСР від 2 квітня 1987 року за N 88 (є чинною відповідно до постанови Верховної ради України "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР" 12 вересня 1991 року1545-XII), списання природного убутку товарів може здійснюватися тільки після інвентаризації товарів на основі відповідного розрахунку, складеного і затвердженого згідно з п. 9 цієї Інструкції.

Позивачем жодних доказів проведення такої інвентаризації до суду надано не було, також не було надано доказів, що товар - цукор пісок - станом на січень 2012 року дійсно був зіпсований, внаслідок чого підлягав списанню.

Податковим органом зроблено висновок, що, відповідно до вимог Інструкції з інвентаризації матеріальних цінностей, розрахунків та інших статей балансу бюджетних установ, затвердженої наказом Головного управління Державного казначейства України від 30 жовтня 1998 р. N 90, при встановленні фактів псування товарів (на день встановлення таких фактів) у позивача виник обов'язок проведення інвентаризації, однак вказана інвентаризація позивачем не проведена. Вказане, на думку податкового органу, свідчить про те, що позивач не відобразив в складі доходів від продажу за І квартал 2012 року суму доходів, які виникають відповідно до вимог Податкового кодексу України по події, яка виникла в момент повернення цукру від ТОВ "Добробут" Витрат по даному випадку, на думку податкового органу, не виникає до моменту реалізації даного товару, а оскільки товару в наявності не має, тобто момент реалізації взагалі не наступить.

Відповідно до вимог пункту 140.3 статті 140 Податкового кодексу України до витрат не включається сума фактичних втрат товарів, крім втрат у межах норм природного убутку чи технічних (виробничих) втрат та витрат із розбалансування природного газу в газорозподільних мережах, що не перевищують розмір, визначений Кабінетом Міністрів України, або іншим органом, визначеним законодавством України.

Суд зазначає, що позивач на момент списання цукру не мав підстав віднести суму від списання товару до складу витрат у 1 кварталі 2012 року, у зв'язку з тим, що відповідно до положень пункту 2 Інструкція із застосування норм природного убутку продовольчих товарів у роздрібній мережі державної і кооперативної торгівлі , затвердженої наказом Міністерством торгівлі СРСР від 2 квітня 1987 року за N 88, в норму природного убутку не включені всілякі втрати, які утворюються внаслідок псування товарів, пошкодження тари, а також різниці між фактичною масою тари і масою за трафаретом (заважування тари).

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представників сторін, сума від списання цукру не була віднесена до складу витрат.

Вказана обставина, зокрема, підтверджується і тим, що під час проведення перевірки та складання акту від 27 грудня 2012 року № 1879/22-110/33408454/90 податковим органом не встановлено завищення або заниження повноти визнання витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування.

В акті перевірки та спірному податковому повідомленні - рішенні відповідач посилається на порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Шишацький комбікормовий завод" 137.2 статті 137 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 137.2 статті 137 Податкового кодексу України доходом у разі отримання коштів цільового фінансування з фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або бюджетів визнається: сума коштів, що дорівнює частині амортизації об'єкта інвестування (основних засобів, нематеріальних активів), пропорційній долі отриманого платником податку з бюджету або за рахунок кредитів, залучених Кабінетом Міністрів України, цільового фінансування капітальних інвестицій у загальній вартості таких інвестицій в об'єкт; цільове фінансування для компенсації витрат (збитків), яких зазнало підприємство, та фінансування для надання підтримки підприємству без установлення умов витрачання таких коштів на виконання в майбутньому певних заходів - з моменту його фактичного отримання; цільове фінансування, крім випадків, зазначених у підпунктах 137.2.1 і 137.2.2 цього пункту, протягом тих періодів, у яких були здійснені витрати, пов'язані з виконанням умов цільового фінансування.

Разом з тим, жодних доказів отримання позивачем коштів цільового фінансування з фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або бюджетів, а отже і правомірності застосування пункту 137.2 статті 137 Податкового кодексу України до спірних правовідносин податковим органом не надано.

Податковим органом в письмових поясненнях від 12 квітня 2013 року зазначено, що в акті № 1879/22-110/33408454/90 від 27 грудня 2012 року невірно визначено норми Податкового кодексу України, які були порушені позивачем, а саме: відповідач вважає, що ТОВ "Шишацький комбікормовий завод" було порушено пункт 137.1 статті 137 Податкового кодексу України, оскільки позивач не відобразив в складі доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за І квартал 2012 року суму доходів, отриманих від реалізації товарів. Так, на думку відповідача, операція з повернення товару (цукор пісок) є іншим доходом позивача у відповідності до підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України.

Згідно з підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України інші доходи включають, серед іншого, вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до підпункту 14.1.13 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України безоплатно надані товари, роботи, послуги: товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів; роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості; товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

Разом з тим, під час перевірки оцінка безоплатно отриманих товарів (цукру піску) на рівні не нижче звичайних цін, відповідно до вимог пункту 135.5.4 статті 135 Податкового кодексу України, податковим органом не проводилась.

Також, суд зауважує, що актом перевірки було встановлено не безоплатне отримання позивачем товару (цукру піску) від контрагента ТОВ Агрофірми "Добробут", а саме повернення придбаного товару позивачу.

Згідно пояснень позивача, у податковому обліку у декларації з податку на прибуток за І квартал 2012 року вартість цукру відображена шляхом виключення із запасів підприємства, але без зменшення валових доходів /том 1, а. с. 177/. Також, в матеріалах справи містяться докази того, що операції з продажу, повернення та списання товару (цукру піску) знайшли своє відображення в кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку позивача.

Після повернення товару ТОВ Агрофірмою "Добробут" в січні 2012 року позивачем корегування (зменшення) показників податкового зобов'язання у декларації підприємства з податку на додану вартість за січень місяць 2012 року та валового доходу у декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2012 року не здійснювалось.

Відповідно до вимог пункту 140.2 статті 140 Податкового кодексу України у разі якщо після продажу товарів, виконання робіт, надання послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, в тому числі перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок доходів або витрат (балансової вартості основних засобів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації.

Тобто, у випадку повернення товару позивачу, останній повинен був провести коригування доходів підприємства. В той же час, положеннями пункту 135.3 статті 135 Податкового кодексу України передбачено, що суми, відображені у складі доходів платника податку, не підлягають повторному включенню до складу його доходів. Оскільки позивачем вартість проданого товару вже була відображена у складі доходів за 2010 рік, що не заперечувалось сторонами та підтверджується матеріалами справи, то він, відповідно, не повинен був повторно включати до складу доходів повернутий за договором купівлі продажу № 20/1210/1 від 20 грудня 2010 року товар (цукор пісок).

Твердження відповідача щодо обов'язку ТОВ "Шишацький комбікормовий завод" вимагати від підприємства, відповідального за зберігання товару (цукру піску), повернення в повній кількості та відповідній якості товару, що перебував на зберіганні у контрагента позивача суд вважає необґрунтованим з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 27 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 р. N 246, суми нестач і втрат від псування цінностей до прийняття рішення про конкретних винуватців відображаються на позабалансових рахунках. Після встановлення осіб, які мають відшкодувати втрати, належна до відшкодування сума зараховується до складу дебіторської заборгованості (або інших активів) і доходу звітного періоду.

Разом з тим, особи, винні у псуванні товару (цукру піску), не встановлювались, що не заперечувалось сторонами, отже у позивача були відсутні підстави для відображення належної до відшкодування суми у складі дебіторської заборгованості і доходів звітного періоду.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність у позивача доходів, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розумінні Податкового кодексу України при здійсненні повернення та списання товару (цукру піску).

Інших норм Податкового кодексу України та Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, які б визначали доходи від здійснення операцій з повернення та списання товару (цукру піску) відповідачем не було наведено.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття оскаржуваних повідомлень - рішень покладено на податковий орган.

Відповідач не довів суду правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що нарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток на підставі податкового повідомлення-рішення від 11 січня 2013 року № 0000022301 є необґрунтованим та безпідставним.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністратиний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Шишацький комбікормовий завод" до Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Миргородської об'єднаної ДПІ (Шишацьке відділення) від 11 січня 2013 року № 0000022301.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Шишацький комбікормовий завод" (код ЄДРПОУ 33408454) витрати зі сплати судового збору в розмірі 2078 (дві тисячі сімдесят вісім) гривень 34 копійки

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 22 травня 2013 року.

Суддя Р.І. Молодецький