Постанова

від 13.08.2013 по справі 816/395/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2013 р. Справа № 816/395/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Водолажської Н.С. , Тацій Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.05.2013р. по справі № 816/395/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шишацький комбікормовий завод"

до Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Шишацький комбікормовий завод", звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Миргородської об'єднаної ДПІ (Шишацьке відділення) від 11 січня 2013 року № 0000022301.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.058.2013р. по справі №816/395/13-а вимоги позивача були задоволені. Визнано протиправним та скасорвано податкове повідомлення-рішення Миргородської об'єднаної ДПІ (Шишацьке відділення) від 11 січня 2013 року № 0000022301.

Не погоджуючись з постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.058.2013р. по справі №816/395/13-а відповідач подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, вважає, що судом першої інстанції порушені норми права.

Справа розглядається в порядку письмового провадження у відповідності до ч.4 ст. 196, п.2, ч. 1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши суддю - доповідача колегія суддів встановила, що підставою прийняття оскаржуваного повідомлення - рішення був акт перевірки позивача працівниками відповідача від 27 грудня 2012 року № 1879/22-110/33408454/90 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Шишацький комбікормовий завод з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2012 року по 30 вересня 2012 року", в якому зроблені висновки про порушення позивачем вимог, пункту 137.2 статті 137 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 1 квартал 2012 року на 166 267 грн. 08 коп.

Задовольняючи вимоги позивача суд першої інстанції виходив з наступного.

Відповідно до вимог підпункту 14.1.56 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, доходами визнається загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами;

Положеннями пункту 137.1 статті 137 Податкового кодексу України визначено, що дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.

Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

В акті перевірки податковим органом зроблено висновок, що в порушення пункту 137.2 Податкового кодексу України позивачем не включено до складу доходів, що враховуються при визначення об'єкта оподаткування в І кварталі 2012 року суму від списання цукру, а спірному податковому повідомленні - рішенні цю ж норму Податкового кодексу зазначено в якості підстави нарахування податкового зобов'язання.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем, на підставі договору купівлі-продажу № 09/03/7-ІІ від 20 січня 2009 року, було придбано у ЗАТ "АО "Цукровик Полтавщини" цукор пісок.

Вказаний товар було передано на відповідальне зберігання ЗАТ "АО "Цукровик Полтавщини" відповідно до договору № 1/0109/1 від 03 січня 2009 року /том 1, а. с. 61-67/.

Частина товару - цукру піску - в кількості 191,4 тони була реалізована на експорт.

Згідно договору купівлі - продажу від 20 грудня 2010 року № 20/1210/1, укладеного між позивачем та ТОВ Агрофірма "Добробут", останнім було придбано у позивача цукор пісок в кількості 258,6 тон. Позивачем була виписана податкова накладна № 000015 від 30 грудня 2010 року та видаткова накладна № КБЦ-000016 від 30 грудня 2010 року /том 1, а. с. 37-42, 57/. Сторонами не заперечувався той факт, що оплата за товар ТОВ Агрофірмою "Добробут" не проводилась.

Згідно положень підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного на момент здійснення господарської операції) датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до вимог вищенаведених норм, позивачем було включено до складу доходів в декларації з податку на прибуток за 2010 рік суми господарської операції з продажу цукру піску у зв'язку з відвантаженням товарів контрагенту. Податковим органом проводилась перевірка позивача щодо повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків, зборів, неподаткових доходів, встановлених законодавством, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2011 року, в тому числі і щодо вказаної операції. Так, в акті від 03 березня 2012 року № 36/23-420/33408454 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Шишацький комбікормовий завод" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2011 року" вказано, що перевіркою повноти визначення скоригованого валового доходу за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2011 року не встановлено його заниження або завищення.

Як зазначено в акті перевірки, в січні 2012 року ТОВ Агрофірма "Добробут" повернуло придбаний цукор пісок в кількості 258 600 кг позивачу. Позивачем вказані товарно-матеріальні цінності, у зв'язку з непридатністю, було списано, що підтверджується актом списання № КБЦ-0000001 від 31 січня 2012 року /том 1, а. с. 43/ та відображено на бухгалтерському рахунку 947 "Нестачі і втрати від псування цінностей" в кількості 258,600 тон по ціні 3 061 грн. 67 коп. на загальну суму 791 747 грн. 84 коп.

Реальність вказаної господарської операції податковим органом в акті перевірки під сумнів не ставилась.

Факт повернення товару підтверджується лише видатковою накладною № ДТЦ-000001 від 31 січня 2013 року, інші документи позивачем та його контрагентом під час повернення цукру не складались.

Відповідно до пункту 5 Інструкції із застосування норм природного убутку продовольчих товарів у роздрібній мережі державної і кооперативної торгівлі, затвердженої наказом Міністерством торгівлі СРСР від 2 квітня 1987 року за N 88 (є чинною відповідно до постанови Верховної ради України "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР" 12 вересня 1991 року1545-XII), списання природного убутку товарів може здійснюватися тільки після інвентаризації товарів на основі відповідного розрахунку, складеного і затвердженого згідно з п. 9 цієї Інструкції.

Позивачем жодних доказів проведення такої інвентаризації до суду надано не було, також не було надано доказів, що товар - цукор пісок - станом на січень 2012 року дійсно був зіпсований, внаслідок чого підлягав списанню.

Податковим органом зроблено висновок, що, відповідно до вимог Інструкції з інвентаризації матеріальних цінностей, розрахунків та інших статей балансу бюджетних установ, затвердженої наказом Головного управління Державного казначейства України від 30 жовтня 1998 р. N 90, при встановленні фактів псування товарів (на день встановлення таких фактів) у позивача виник обов'язок проведення інвентаризації, однак вказана інвентаризація позивачем не проведена. Вказане, на думку податкового органу, свідчить про те, що позивач не відобразив в складі доходів від продажу за І квартал 2012 року суму доходів, які виникають відповідно до вимог Податкового кодексу України по події, яка виникла в момент повернення цукру від ТОВ "Добробут" Витрат по даному випадку, на думку податкового органу, не виникає до моменту реалізації даного товару, а оскільки товару в наявності не має, тобто момент реалізації взагалі не наступить.

Відповідно до вимог пункту 140.3 статті 140 Податкового кодексу України до витрат не включається сума фактичних втрат товарів, крім втрат у межах норм природного убутку чи технічних (виробничих) втрат та витрат із розбалансування природного газу в газорозподільних мережах, що не перевищують розмір, визначений Кабінетом Міністрів України, або іншим органом, визначеним законодавством України.

Суд першої інстанції зазначив, що позивач на момент списання цукру не мав підстав віднести суму від списання товару до складу витрат у 1 кварталі 2012 року, у зв'язку з тим, що відповідно до положень пункту 2 Інструкція із застосування норм природного убутку продовольчих товарів у роздрібній мережі державної і кооперативної торгівлі , затвердженої наказом Міністерством торгівлі СРСР від 2 квітня 1987 року за N 88, в норму природного убутку не включені всілякі втрати, які утворюються внаслідок псування товарів, пошкодження тари, а також різниці між фактичною масою тари і масою за трафаретом (заважування тари).

Сума від списання цукру не була віднесена до складу витрат.

Вказана обставина, зокрема, підтверджується і тим, що під час проведення перевірки та складання акту від 27 грудня 2012 року № 1879/22-110/33408454/90 податковим органом не встановлено завищення або заниження повноти визнання витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування.

В акті перевірки та спірному податковому повідомленні - рішенні відповідач посилається на порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Шишацький комбікормовий завод" 137.2 статті 137 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 137.2 статті 137 Податкового кодексу України доходом у разі отримання коштів цільового фінансування з фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або бюджетів визнається: сума коштів, що дорівнює частині амортизації об'єкта інвестування (основних засобів, нематеріальних активів), пропорційній долі отриманого платником податку з бюджету або за рахунок кредитів, залучених Кабінетом Міністрів України, цільового фінансування капітальних інвестицій у загальній вартості таких інвестицій в об'єкт; цільове фінансування для компенсації витрат (збитків), яких зазнало підприємство, та фінансування для надання підтримки підприємству без установлення умов витрачання таких коштів на виконання в майбутньому певних заходів - з моменту його фактичного отримання; цільове фінансування, крім випадків, зазначених у підпунктах 137.2.1 і 137.2.2 цього пункту, протягом тих періодів, у яких були здійснені витрати, пов'язані з виконанням умов цільового фінансування.

Разом з тим, жодних доказів отримання позивачем коштів цільового фінансування з фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або бюджетів, а отже і правомірності застосування пункту 137.2 статті 137 Податкового кодексу України до спірних правовідносин податковим органом не надано.

Податковим органом в письмових поясненнях від 12 квітня 2013 року зазначено, що в акті № 1879/22-110/33408454/90 від 27 грудня 2012 року невірно визначено норми Податкового кодексу України, які були порушені позивачем, а саме: відповідач вважає, що ТОВ "Шишацький комбікормовий завод" було порушено пункт 137.1 статті 137 Податкового кодексу України, оскільки позивач не відобразив в складі доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за І квартал 2012 року суму доходів, отриманих від реалізації товарів. Так, на думку відповідача, операція з повернення товару (цукор пісок) є іншим доходом позивача у відповідності до підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України.

Згідно з підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України інші доходи включають, серед іншого, вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до підпункту 14.1.13 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України безоплатно надані товари, роботи, послуги: товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів; роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості; товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

Разом з тим, під час перевірки оцінка безоплатно отриманих товарів (цукру піску) на рівні не нижче звичайних цін, відповідно до вимог пункту 135.5.4 статті 135 Податкового кодексу України, податковим органом не проводилась.

Актом перевірки було встановлено не безоплатне отримання позивачем товару (цукру піску) від контрагента ТОВ Агрофірми "Добробут", а саме повернення придбаного товару позивачу.

Згідно пояснень позивача, у податковому обліку у декларації з податку на прибуток за І квартал 2012 року вартість цукру відображена шляхом виключення із запасів підприємства, але без зменшення валових доходів. Також, в матеріалах справи містяться докази того, що операції з продажу, повернення та списання товару (цукру піску) знайшли своє відображення в кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку позивача.

Після повернення товару ТОВ Агрофірмою "Добробут" в січні 2012 року позивачем корегування (зменшення) показників податкового зобов'язання у декларації підприємства з податку на додану вартість за січень місяць 2012 року та валового доходу у декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2012 року не здійснювалось.

Відповідно до вимог пункту 140.2 статті 140 Податкового кодексу України у разі якщо після продажу товарів, виконання робіт, надання послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, в тому числі перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок доходів або витрат (балансової вартості основних засобів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації.

Тобто, у випадку повернення товару позивачу, останній повинен був провести коригування доходів підприємства. В той же час, положеннями пункту 135.3 статті 135 Податкового кодексу України передбачено, що суми, відображені у складі доходів платника податку, не підлягають повторному включенню до складу його доходів. Оскільки позивачем вартість проданого товару вже була відображена у складі доходів за 2010 рік, то він не повинен був повторно включати до складу доходів повернутий за договором купівлі продажу № 20/1210/1 від 20 грудня 2010 року товар (цукор пісок).

Висновки суду першої інстанції не можуть вважатись обґрунтованими з наступних підстав.

Судом першої інстанції не було враховано ряд обставин, які мають суттєве значення для даної справи, а саме.

В момент виявленя зіпсування товару списуються за результатами проведеної інвентаризації. У цих випадках складається акт про непридатність товару, який підлягає списанню. На підставі інвентаризаційного акту повинна бути встановленна винна особа, яка повинна відшкодувати збитки.

Взалежності від ТМЦ, сума розмірів збитку розраховується згідно:

1) «Порядком визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей», затверджене Постановою КМУ від 22.01.1996р. №116 (далі Проядок №116).

2) Закон України «Про визначення розміру збитків, завданих підприємству, установі, організації розкраданням, знищенням (псуванням), недостачею або втратою дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та валютних цінностей» від 06.06.95 р. № 217/95-ВР

Оформлення необхідних матеріалів щодо стягнення з винних осіб заборгованості з відшкодування сум шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, за нормами п. 7 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є прямим обов'язком головного бухгалтера або особи, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства.

Підприємства, установи, організації всіх форм власності відповідно ущ 13.у КЗпП, Закону України «Про визначення розміру збитків, завданих підприємству, усТагібві/ організації розкраданням, знищенням (псуванням), недостачею або втратою дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та валютних цінностей» від 06.06.95 р. № 217/95-ВР та Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженого постановою Кабміну від 22.01.96 р. № 116, зобов'язані визначати розміри збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, осіб, із застосуванням коефіцієнтів, індексів інфляції та забезпечувати стягнення з винних осіб сум збитків, завданих підприємству, установі, організації.

Із сум, стягнених з винних осіб відповідно до чинного законодавства, зазначає автор, в першу чергу здійснюється відшкодування збитків, завданих підприємству, а залишок коштів, тобто різниця між сумою, утриманою з винної особи, та балансовою вартістю товарів, підлягає перерахуванню до Державного бюджету України.

Позивачем не надано доказів в обґрунтування того, на підставі яких документів було здійснено списання цукру і яким чином визначалася сума в акті списання, що є порушенням норм Закону України «Про визначення розміру збитків, завданих підприємству, установі, організації розкраданням, знищенням (псуванням), недостачею або втратою дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та валютних цінностей» від 06.06.95 р. № 217/95-ВР та Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженого постановою Кабміну від 22.01.96 р. № 116.

Позивач посилається на те що цукор є власністю ТОВ «Добробуту» і тому всі дії щодо проведення інвентаризації та встановлення якості цукру повинен ініціювати ТОВ «Добробут». Такі твердження не можуть вважатись обґрунтованими, оскільки позивач 31.01.2012року став власником даного цукру і всі дії повинен був ініціювати саме він. Крім того згідно пункту 2, п.п.2.1.3 договору відповідального зберігання від 03.01.2009р. №1/0109/1, укладеного з ТОВ АПО «Цукровик Полтавщини», відповідальність за втрату (нестачу) або пошкодження майна несе поклажодавець, тобто ТОВ АПО «Цукровик Полтавщини». Тому перевіряєме підприємство, яке списує товар (цукор-пісок) повинно, відповідно до умов договору вимагати від ТОВ АПО «Цукровик Полтавщини» повернення в повній кількості та відповідній якості даного товару.

Безпідставним є і висновок суду про відсутність доходу у позивача з таких підстав.

Об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємства є:

•прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду (пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу);

•дохід (прибуток) нерезидента із джерелом походження з України, що підлягає оподаткуванню в порядку і за ставками, визначеними ст. 160 Податкового кодексу.

Відповідно до пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу доходи - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Доходи, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, що підтверджують отримання таких доходів і складаються з таких груп:

•дохід від операційної діяльності;

• інші доходи.

До складу інших доходів включаються:

•доходи у вигляді дивідендів, отриманих від нерезидентів;

•доходи від операцій оренди/лізингу; суми штрафів та/або неустойки чи пені, фактично отримані за рішенням сторін договору або відповідних державних органів, суду;

• вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості;

• суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповернутими на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (в тому числі нерезидентів), або осіб, які мають пільги щодо цього податку, в тому числі тих, що застосовувать нижчі ставки податку.

В 2009 році ТОВ «Шишацьким комбікормовим заводом» було придбано цукор, частина якого була відправлена на експорт. Сертифікат про походження товару №074708 від 27.04.09р., затверджений Полтавською торгово- промисловою палатою України про те, що цукор, який відправлено на експорт вироблено в Україні

Придбаний цукор переданий на відповідальне зберігання на ТОВ АПО «Цукровик Полтавщини» згідно договору відповідального зберігання від 03.01.2009р. №1/0109/1. Оплата за зберігання не проводилась.

ТОВ «Шишацьким комбікормовим заводом» було реалізовано ТОВ АФ «Добробут» цукор в кількості 258,6т на суму 691755,00грн. крім того ПДВ 138351,00грн.(по видатковій накладній №КБЦ-000016 від 30.12.201 Ороку) на підставі договору куплі-продажу №20/1210/1 від 20.12.201 Ороку. Оплата за релізований цукор не проводилася.

На збереженні цукор знаходився на ТОВ АПО «Цукровик Полтавщини» згідно договору відповідального зберігання від 03.01.2009р. №1/0109/1.

Договір куплі-продажу не реалізований у повному обсязі, про що свідчить журнал-ордер і відомість по рахунку 683 дебіторської заборгованості ТОВ «Шишацького комбікормового заводу»

Відповідно до ст.З Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямованих на виготовлення та реалізацію продукції виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку є підприємництвом.

Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірювач, базується на даних бухгалтерського обліку, який є обов'язковим видом обліку, що ведеться підприємством (пункт 2 статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», із змінами та доповненнями (далі - Закон № 996).

Статтею 1 Закону № 996 визначено, що бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Відповідно до пункту 1 статті 3 Закону № 996, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Стаття 4 Закону № 996 визначає основні принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності до яких, зокрема, відносяться повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі і превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Відповідно до ст. 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

В І кв. 2012 р. цукор було повернуто ТОВ АФ «Добробут» в кількості 258,6т. відповідно до видаткової накладної (повернення) №ДТЦ-000001 від 31.01.2012року, даний факт свідчить про набуття права власності.

Відповідно до ст. 346 ЦК України право власності припиняється у разі: відчуження власником свого майна.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні мати такі обов'язкові реквізити, як: назву документа (форми); дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (пункти 1, 2 статті 9 Закону №996).

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» 16 липня 1999 року № 996-ХІУ (зі змінами та доповненнями) - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оскільки договір куплі-продажу був не реалізований (ТОВ «Добробут») то перехід права власності на товар до продавця перейшов відповідно до видаткової накладної (повернення) №ДТЦ-000001 від 31.01.2012року, яка є первинним документом бухгалтерського обліку.

Отже позивач безпідставно не відобразив в складі доходів від продажу за І квартал 2012 року суму доходів, які виникають згідно з вимогами Податкового Кодексу України від 23.12.2010р. № 2856-УІ (із змінами та доповненнями) по події, яка виникла в момент повернення цукру від ТОВ «Добробут».

Тобто дохід від продажу розуміється господарська діяльність, що пов'язана з переходом права власності.

Судом першої інстанції зроблено помилковий висновок, що позивачем вартість проданого товару товару вже була відображена у складі доходів за 2010р., і відповідно не повинно буути включено повторно до складу доходу. При цьому не враховано, що доход фактично не був отриманий.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно ч. 1 ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договором купівлі - продажу №20/1210/1 від 20.12.2010р. між позивачем та ТОВ Агрофірма «Добробут» (пункт 6.4) також передбачено, що перехід права власності здійснюється в момент передачі товару.

Матеріали справи свідчать про те, що передача не відбулася, а товар весь час перебував на зберіганні. Тобто не відбулася і зміна власника, а договір №20/1210/1 від 20.12.2010р. носив формальний характер. Отже безпідставним є відображення позивачем наслідків цієї операції в податковому обліку.

Стаття 136 Податкового кодексу містить перелік доходів, що не враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, а саме:

• сума попередньої оплати й авансів, отримана в рахунок оплати товарів, виконаних робіт, наданих послуг (пп. 136.1.1 п.136.1);

•кошти або вартість майна, що надходять комісіонеру (повіреному, агенту тощо) в межах договорів комісії, доручення, консигнації та інших аналогічних цивільно-правових договорів (пп. 136.1.19 п. 136.1);

•дохід від безоплатно одержаних необоротних матеріальних активів, а також об'єктів соціально-культурного та житлово-комунального призначення державної власності, що перебувають на балансі платника податку, визнається в сумі, пропорційній сумі амортизації відповідних активів, нарахованої у бухгалтерському обліку, одночасно з її нарахуванням (пп. 136.1.21 п. 136.1);

•вартість переданого рухомого складу залізничного транспорту загального користування від одного підрозділу залізниці іншому або від однієї залізниці іншій за рішенням Укрзалізниці. Така передача вважається операцією з безоплатної передачі балансова вартість відповідної групи основних засобів не змінюється (пп. 136.1.22 п. 136.1).

Таким чином Миргородська ОДПІ Полтавської області ДПС зробила правильний висновок, що позивач безпідставно не відобразив в складі доходів що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за І квартал 2012 року суму доходів, чим порушино п.137.10 ст. 137 Податкового Кодексу України від 23.12.2010р. № 2856-УІ (із змінами та доповненнями) «суми безоплатно отримані товари вважаються доходами на дату фактичного отримання платником податку товарів», перехід права власності відбувся в момент повернення цукру від ТОВ «Добробут», підприємством занижено доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за І квартал 2012 року на суму 791747,84 грн.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 17.058.2013р. по справі №816/395/13-а прийнята при невідповідності висновків суду обставинам справи і підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п. 3 ст. 198, п. 3 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.05.2013р. по справі № 816/395/13-а скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову товариству з обмеженою відповідальністю "Шишацький комбікормовий завод" відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Філатов Ю.М. Судді (підпис) (підпис) Водолажська Н.С. Тацій Л.В.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Філатов Ю.М.