Постанова

від 21.05.2013 по справі 5015/2402/11

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2013 р. Справа № 5015/2402/11

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузя В.Л.

суддів Желіка М.Б.

Малех І.Б.

При секретарі судового засідання Данило Л.А.

За участю представників сторін:

Від позивача - Фрусенко А.О. - представник; Міхняк Г.М. - директор;

Від третьої особи 2 - Холявка І.Я. - представник;

Від відповідача та третіх осіб 1, 3 - не з'явилися;

розглянувши матеріали апеляційної скарги б/н від 03.04.13 Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельник", м. Хмельницький

на рішення Господарського суду Львівської області від 26.03.13

у справі № 5015/2402/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельник", м. Хмельницький

до відповідача Львівської міської ради, м. Львів

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1. Департамент містобудування Львівської міської ради, м. Львів

2. Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області, м. Львів

3. Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", м. Львів

про визнання за ТОВ "Будівельник", зареєстрованого за адресою: м. Хмельницький, вул. Уборевича, 4, права власності на реконструйоване нерухоме майно - приміщення ливарного цеху під літ.Б-1 за адресою: м. Львів, вул. Зелена, 149, "б", а саме, приміщення першого поверху площею 1454,4 кв.м; приміщення другого поверху площею 921,5 кв.м, мансарда площею 169,5 кв.м, загальною площею 2545,4 кв.м, приміщення під літ. Н-1 загальною площею 273,6 кв.м, приміщення під літ. Н 1-1 загальною прощею 30,9 кв.м, приміщення під літ. К-1 загальною площею 743,1 кв.м, приміщення під літ. К 1-1, площею 132.3 кв.м

Відповідно до протоколу розподілу справ КП «Документообіг господарських судів», справу № 5015/2402/11 розподілено до розгляду судді - доповідачу Кузю В.Л.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 15.04.13 у склад колегії для розгляду апеляційної скарги у справі № 5015/2402/11 Господарського суду Львівської області введено суддів - Желіка М.Б. та Малех І.Б.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 15.04.13 апеляційну скаргу у даній справі прийнято до провадження, справу призначено до розгляду на 21.05.13.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 26.03.13 у справі № 5015/2402/11 (суддя Пазичев В.М..) в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 26.03.13 та прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Скаржник зазначає про те, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норма матеріального права, оскільки, позивач звертався до суду з позовними вимогами про визнання права власності на самочинно реконструйоване майно, а відтак, на думку скаржника, суд у своєму рішенні повинен був виходити з норм права які регулюють визнання права власності на об'єкти самочинного будівництва. Проте, як зазначає апелянт, при винесенні оскаржуваного рішення господарський суд першої інстанції керувався нормами права, які регулюють правовідносини щодо оформлення права власності на створені об'єкти нерухомості в законному (не самочинному) порядку.

Відповідач та треті особи 1,3 участі свої уповноважених представників у судовому засіданні не забезпечили, причини неявки суду не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце судового розгляду, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Представники позивача та третьої особи 2 у судовому засіданні навели свої доводи та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст. 85 та ч.1 ст.99 ГПК України у судовому засіданні 21.05.13 оголошено вступну та резолютивну частини постанови Львівського апеляційного господарського суду.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, Львівський апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з урахуванням наступного.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи 11.01.01 між ВАТ «Львівський завод фрезерних верстатів» (продавець) та ТОВ «Будівельник» укладено договір купівлі - продажу приміщення, відповідно до умов якого ТОВ «Будівельник» отримало у власність комплекс приміщень ливарного цеху загальною площею 2029,9 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Зелена,149 (Т.1. а.с.6).

30 травня 2005 року між Львівською міською радою (орендодавець) та ТОВ «Будівельник» (орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до у мов якого орендар отримує в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,6367 га, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Зелена, 149, для обслуговування існуючих споруд, а саме, придбаного комплексу приміщень ливарного цеху (Т.1, а,с. 9).

У 2008 році у ТОВ «Будівельник» виникла виробнича необхідність для проведення реконструкції приміщень підприємства, шляхом внутрішніх перепланувань та надбудови мансарди. З цією метою ТзОВ «Будівельник» замовило у ТзОВ «Каскад-Холод» проектні пропозиції з реконструкції приміщень підприємства ТОВ "Будівельник" для пристосування їх під складські та офісні приміщення на вул. Зеленій, 149 «б» в м. Львові ( Т.1, а.с.141-146).

Як встановлено місцевим господарським судом, станом на 2009 рік ТОВ «Будівельник» у відповідності з розробленими ТзОВ «Каскад-Холод» проектними пропозиціями з реконструкції придбаних приміщень ливарного цеху ТзОВ «Будівельник» на вул. Зеленій, 149 «б» в м. Львові завершило роботи з проведення реконструкції зазначених приміщень, в результаті якої шляхом внутрішніх перепланувань з надбудовою мансарди площа вказаного приміщення збільшилася з 1 699,4 кв.м. до 2 545,4 кв.м. Балансова вартість зазначених приміщень складає 2 386 858 грн.

Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» на замовлення позивача виготовилено нові інвентаризаційні справи реконструйованих приміщень комплексу ливарного цеху за адресою: м. Львів, вул. Зелена, 149 «б» (Т.2, а.с.45-64).

Як вбачається з матеріалів справи, 09.11.10 позивач звернувся до Львівської міської ради з заявою про надання дозволу на експлуатацію та визнання за позивачем права власності на реконструйовані приміщення комплексу ливарного цеху за адресою: м. Львів, вул. Зелена, 149 «б» відповідно до проектних пропозицій та виготовлених інвентаризаційних справ, що додавалися (Т.3, а.с7-8).

25 листопада 2010 року Департаментом містобудування Львівської міської ради надано відповідь, з якої вбачається, що дозвіл на отримання права власності може бути ним отриманий після здачі в експлуатацію реконструйованого об'єкта, оскільки відповідно до діючого законодавства у разі проведення реконструкції власнику приміщень необхідно звернутися до органів виконавчої влади про затвердження архітектурно - планувальних вимог на реконструкцію існуючих приміщень, а проектну документацію погодити у встановленому законом порядку ( Т.3, а.с.10). Як встановлено місцевим господарським судом, цим листом Департаментом містобудування Львівської міської ради не заперечено права власності скаржника, а лише вказано на необхідні дії, що потрібно вчинити для його оформлення.

Нормою ч.1 ст.376 ЦК України встановлено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не булва відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Згідно з ч.2 ст.376 ЦК України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Норми ст.376 ЦК України є спеціальними нормами в регулюванні спірних відносин, що пов'язані із самочинним будівництвом, оскільки унормовує відносини, що виникають у тих випадках, коли загальний порядок будівництва був порушений.

Відповідно до ч.3 ст. 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду зазначає про те, що відповідно до ст.1 ГПК України передумовою звернення особи до господарського суду з вищевказаних підстав є наявність порушеного права, у даному випадку відмови органу місцевого самоврядування у визнанні права власності. Проте, як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, у справі не міститься доказів такої відмови.

Крім того, аналіз наведених норм дає можливість дійти висновку, що самочинно збудований об'єкт нерухомості може бути оформлений у власність особи як такий, що споруджений правомірно, за умов:

- надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже самочинно збудоване нерухоме майно;

- якщо власником (користувачем) земельної ділянки право власності не порушує права інших осіб;

- додержання архітектурних, будівельних, санітарних. Екологічних норм і правих згідно з законодавством, містобудівною та проектною документацією при веденні будівництва.

При цьому, пріоритетним для визнання в судовому порядку права власності на самочинне будівництво є надання особі земельної ділянки у встановленому порядку під уже збудоване майно (постанова Верховного суду України від 12.02.08 у справі № 11/30-07).

Дослідження вказаних умов має істотне значення для правильного вирішення справи та визнання законних підстав щодо можливості визнання за позивачем права власності на об'єкти нерухомого майна, що були ним реконструйовані та самочинно збудовані.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, дослідивши матеріали справи та наявність істотних умов для визнання прав власності на самочинне будівництво вказує на те, що згідно ст. 30 1 ЗУ «Про планування і забудову територій», прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється на підставі сертифіката відповідності, який видається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю. Сертифікат відповідності - документ, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам, який отримує забудовник за результатами розгляду поданої до інспекції державного архітектурно-будівельного контролю письмової заяві із необхідним пакетом документів. Експлуатація не прийнятих у встановленому законодавством порядку об'єктів будівництва забороняється.

Крім того, згідно ст. 90 ЗК України, ч.1 ст.375 ЦК України саме власнику земельної ділянки належить право споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Як вбачається з матеріалів справи, дозволу щодо забудови земельної ділянки у м. Львові по вул. Зеленій,149 у м. Львові Львівською міською радою позивачу не надавалося, а позивач і не звертався до місцевої ради з клопотанням про надання землі для будівництва чи зміни цільового призначення земельної ділянки для проведення будівництва (реконструкції). Дана обставина не заперечена представником скаржника в засіданні Львівського апеляційного господарського суду.

У ст. 24 ЗУ «Про планування і забудову територій» (чинного на час проведення будівництва) вказано, що право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням та відповідно до містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки. Замовник, що має намір забудови належної йому на праві власності або користуванні земельної ділянки, або уповноважена ним особа звертається до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування із заявою (клопотанням) щодо намірів забудови земельної ділянки, в якій зазначаються призначення будівлі, споруди та орієнтовні характеристики забудови.

Крім того, ст. 22 ЗУ «Про основи містобудування» передбачає, що забудова земельних ділянок, що надаються для містобудівних потреб, здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою у порядку, передбаченому законом, та отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

Положенням «Про врегулювання питань самочинного будівництва у м. Львові», яке затверджено рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради від 06.05.05. № 406, врегульовано порядок розгляду питань з самочинного (самовільного) будівництва у м. Львові (крім цілісних майнових комплексів), що стосуються фізичних осіб, юридичних осіб і фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, уповноваженими на це структурними підрозділами міської ради і визначає механізм виконання прийнятих рішень.

Згідно п.11 даного Положення юридична особа, що здійснила самочинне будівництво та бажає погодити самочинне будівництво, повинна подати на розгляд виконавчого комітету Львівської міської ради наступні документи: Заяву з клопотанням про погодження самочинного будівництва, Копію постанови (постанов) по справі (справах) про адміністративне правопорушення, Викопіювання з генплану міста земельної ділянки, на якій виявлено самочинне будівництво, з нанесеними "червоними" лініями, видане технічним бюро управління архітектури і містобудування, Проектну документацію на відповідність будівельним нормам здійсненого (здійснюваного) самочинного будівництва, розроблену через ліцензовану проектну організацію, з попередніми висновками районної самостійної державної пожежної частини, санепідемстанції, а також управління охорони історичного середовища по об'єктах, що відносяться до пам'яток архітектури, або які розміщені в зоні охорони пам'ятки; а по об'єктах, які самовільно експлуатуються, крім цього, технічний паспорт, виготовлений Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки, а також висновок про технічний стан несучих архітектурно-конструктивних елементів об'єкта і споруди в цілому (у разі необхідності), виконаний ліцензованою проектною організацією, Попередні висновки управління архітектури і містобудування, погоджені із заступником міського голови з питань містобудування та землеустрою по об'єкта, нового будівництва, яке здійснюється юридичними особами, про можливість (умови) експлуатації проведеного, або про можливість (умови) закінчення здійснюваного самочинного будівництва; за наявності - документ, що посвідчує право власності основного об'єкта, споруди, майна (у випадках виконання будівельних робіт з його розширення, реконструкції, капітального ремонту, реставрації); за наявності - документ на право користування земельною ділянкою (державний акт на право власності на землю, чи право постійного користування земельною ділянкою, договір оренди). При цьому, Львівський апеляційний господарський суд встановив, що необхідність дотримання вимог зазначеного Положення перед зверненням до суду в порядку ст.376 ЦК України не суперечить чинному законодавству, оскільки наявна проблема може бути врегульована в досудовому порядку. Натомість, заперечення відповідних органів місцевого самоврядування та архбудконтролю погодити та оформити право власності при дотриманні заявником вимог Положення є ознакою невизнання такого права та підставою звернення до суду.

З матеріалів справи вбачається, що скаржник не дотримався вищевказаних норм чинного законодавства та не звертався до інспекції будівельного архітектурного контролю про прийняття об'єктів до експлуатації, а земельна ділянка у встановленому порядку під уже самочинно збудоване нерухоме майно позивачу не надавалась, доказів протилежного в матеріалах справи не міститься.

Зважаючи на вищевикладене та на відсутність усіх обов'язкових підстав та умов для визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Львівської області відповідає законодавству, матеріалам та дійсним обставинам справи, а тому не вбачає підстав для зміни чи скасування такого та задоволення позову.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 26.03.13 у справі 5015/2402/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Судовий збір за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 23.05.13

Головуючий суддя Кузь В.Л.

Суддя Желік М.Б.

Суддя Малех І.Б.