Постанова

від 21.05.2013 по справі 5017/3195/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2013 року Справа № 5017/3195/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. (головуючого), Катеринчук Л.Й. (доповідача), Коробенка Г.П. розглянувши касаційну скаргуЗаступника прокурора Одеської області Занфірова М. на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.03.2013 року у справі господарського суду№ 5017/3195/2012 Одеської області за позовомОдеського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Одеській області доТОВ "Берег-Сервіс та Ко" простягнення 45 821, 24 грн. у судовому засіданні взяли участь представники :

Генеральної прокуратури України: Сайтарлі І.М. (посв. №014716 від 21.01.2013 року), Державної екологічної інспекції в Одеській області: Аракелян О.Г. (довіреність №4714/02 від 13.11.2012 року), ТОВ "Берег-Сервіс та Ко":не з'явилися. ВСТАНОВИВ :

05.11.2012 року Одеський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Одеській області (далі - позивач) звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою, в якій просив стягнути з ТОВ "Берег-Сервіс та Ко" (далі - відповідача) 45 821, 24 грн. шкоди, заподіяної державі внаслідок забруднення земельної ділянки, судові витрати покласти на відповідача (а.с. 2 - 23).

В обґрунтування позовних вимог прокурор послався на завдання відповідачем шкоди навколишньому природному середовищу забрудненням земельної ділянки площею 75 м 2 у зв'язку з проривом трьох напірних каналізаційних колекторів, що знаходяться на балансі відповідача, в порушення приписів статей 96, 211 Земельного кодексу України, статей 20, 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та статті 35 Закону України "Про охорону земель".

Рішенням господарського суду Одеської області від 21.01.2013 року (суддя Панченко О.Л.) позовні вимоги задоволено, стягнено з відповідача до бюджету на розрахунковий рахунок фонду охорони навколишнього природного середовища Крижанівської сільської ради збитки, заподіяні внаслідок забруднення земельної ділянки, в розмірі 45 821, 24 грн. через Державну екологічну інспекцію в Одеській області, стягнено з відповідача до Державного бюджету України судовий збір на суму 1 720, 50 грн. через ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області. Судове рішення мотивоване доведенням позивачем наявності в діях відповідача складу екологічного правопорушення (факту завдання відповідачем шкоди забрудненням земельної ділянки, причинно-наслідкового зв'язку між шкодою та порушенням відповідачем норм законодавства про охорону навколишнього природного середовища) (а.с. 102 - 103).

Не погоджуючись з винесеним рішенням, відповідач звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції від 21.01.2013 року та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову, судові витрати покласти на позивача.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.03.2013 року (колегія суддів у складі: головуючого судді - Воронюка О.Л., суддів: Єрмілова Г.А., Лашина В.В.) апеляційну скаргу задоволено, рішення господарського суду Одеської області від 21.01.2013 року у справі №5017/3195/2012 скасовано, у позові Одеського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Одеській області відмовлено, мотивуючи тим, що докази, надані позивачем, не доводять вину відповідача та причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача та заявленим до стягнення розміром шкоди, завданої державі забрудненням земельної ділянки каналізаційними відходами (а.с. 137 - 147).

Не погоджуючись з винесеною постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду від 14.03.2013 року, а рішення суду першої інстанції від 21.01.2013 року залишити в силі, обґрунтовуючи порушенням апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", пунктів 1.4, 4.13 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №464 від 10.09.2008 року, статей 4 2 , 32, 33 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Скаржник доводить помилковість висновків апеляційного суду про недоведення позивачем належними доказами наявності в діях відповідача складу екологічного правопорушення.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову апеляційного суду від 14.03.2013 року на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, вислухавши представника Державної екологічної інспекції в Одеській області Аракеляна О.Г. та прокурора Генеральної прокуратури України Сайтарлі І.М., дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до пункту "б" частини 1 статті 96 Земельного кодексу України, землекористувачі зобов'язані додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля.

Згідно зі статтею 35 Закону України "Про охорону земель", власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані, зокрема, дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів.

Статтею 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" передбачено, що державний нагляд (контроль) - це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", державний контроль за дотриманням вимог природоохоронного законодавства покладено на спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органи на місцях.

Згідно підпункту 2 "м" пункту 4 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України №454/2011 від 13.04.2011 року, Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція України) відповідно до покладених завдань, зокрема, здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про поводження з відходами щодо дотримання вимог виданих лімітів на утворення та розміщення відходів; збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації, знешкодження, видалення, захоронення відходів тощо.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відходи", відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Згідно з пунктом 3 Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №171 від 27.10.1997 року (у редакції наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №149 від 04.04.2007 року), землі вважаються забрудненими, якщо в їх складі виявлені негативні кількісні або якісні зміни, що сталися в результаті господарської діяльності чи впливу інших чинників. Землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища. Факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель. При виявленні засмічення визначаються на місці обсяги засмічення відходами та інші показники, які необхідні для визначення розмірів шкоди.

Відповідно до пункту 6 Положення про Державну екологічну інспекцію України №454/2011 від 13.04.2011 року, Держекоінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право, зокрема, проводити перевірки з питань, що належать до її компетенції, видавати за їх результатами обов'язкові для виконання приписи, розпорядження.

Пунктами 3.5., 3.6., 3.7. Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №464 від 10.09.2008 року передбачено, що позаплановою перевіркою є перевірка, яка не передбачена планом роботи органу Держекоінспекції та проводиться, зокрема, у випадку звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства за наказом органу Держекоінспекції та направленням на проведення перевірки керівника органу Держекоінспекції або його заступника.

Згідно з пунктами 4.3., 4.5., 4.9. зазначеного Порядку, перед початком перевірки державні інспектори зобов'язані пред'явити керівнику суб'єкта господарювання або уповноваженій ним особі направлення на перевірку та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу Держекоінспекції, і надати копію направлення. Перевірка здійснюється на території суб'єкта господарювання шляхом візуального огляду із застосуванням, у разі необхідності, інструментально-лабораторного, радіаційного та інших методів контролю в присутності керівника суб'єкта господарювання або уповноважених ним осіб .

Відповідно до пунктів 4.13., 4.14., 4.17., 4.19., 4.20. зазначеного Порядку, за результатами проведеної планової або позапланової перевірки, в тому числі спільно з іншими органами державного нагляду (контролю), державним інспектором складається уніфікований акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, що містить перелік питань для здійснення планових заходів державного нагляду (контролю), залежно від ресурсу, що перевірявся. У разі виявлення під час проведення перевірки порушення вимог природоохоронного законодавства, за які згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення передбачено адміністративна відповідальність, державні інспектори складають протокол про адміністративне правопорушення . В останній день перевірки два примірники акта перевірки підписуються державними інспекторами, які проводили перевірку, і всіма членами комісії (якщо перевірка проводилася комісією), керівником або уповноваженою особою суб'єкта господарювання. Якщо суб'єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями, які є невід'ємною частиною акта перевірки. У разі відмови суб'єкта господарювання підписати акт, про це зазначається в акті перевірки. Один примірник акта перевірки (з відповідними додатками) передається керівнику (уповноваженій ним особі) суб'єкта господарювання, про що на останній сторінці примірників акта перевірки робиться відповідна відмітка за підписом особи, яка отримала акт перевірки, із зазначенням посади, прізвища та ініціалів, а також дати одержання акта. Другий примірник акта перевірки зберігається в органі Держекоінспекції.

Відповідно до частини 4 статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Статтею 1166 Цивільного Кодексу України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, позадоговірна (деліктна) відповідальність, яка є видом цивільно-правової відповідальності, настає при існуванні складу правопорушення, що включає такі елементи, як: а) протиправність поведінки; б) шкода; в) причинний зв'язок між ними; г) вина заподіювача шкоди. Зазначені підстави є загальними, їх існування необхідне в усіх випадках, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 29 ГПК України, прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Згідно з частиною 1 статті 33 та частиною 1 статті 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частин 1, 2 статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, Державною екологічною інспекцією в Одеській області за зверненням Крижанівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області проведено позапланову перевірку відповідача на предмет дотримання ним вимог природоохоронного законодавства, про що складено акт від 03.11.2011 року (а.с. 12) . Перевіркою встановлено факт забруднення неочищеними стічними водами земельної ділянки площею 75 м 2 , розташованої на території Крижанівської сільської ради у зв'язку з проривом трьох напірних каналізаційних колекторів, що знаходяться на балансі відповідача.

Апеляційним судом встановлено, що за результатами перевірки 03.11.2011 року державною екологічною інспекцією складено протокол №004696/657 про адміністративне правопорушення, а відповідно до постанови №С04696 про накладення адміністративного стягнення від 03.11.2011 року директора ТОВ "Берег-Сервіс та Ко" Партікевича М.В. притягнено до адміністративної відповідальності за статтею 211 Земельного кодексу України та статтею 110 Водного кодексу України (а.с. 16, 17).

Судами встановлено, що внаслідок забруднення земельної ділянки навколишньому природному середовищу була заподіяна шкода в розмірі 45 821, 24 грн., що розрахована державною екологічною інспекцією відповідно до Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №149 від 04.04.2007 року (а.с. 13 - 15).

Приймаючи до уваги результати проведеної перевірки, що підтверджуються актом перевірки від 03.11.2011 року, та розрахунок розміру завданої шкоди, суд першої інстанції дійшов висновку про порушення відповідачем законодавства про охорону навколишнього природного середовища та наявність правових підстав для відшкодування завданої у зв'язку з цим шкоди в розмірі 45 821, 24 грн. в дохід фонду охорони навколишнього природного середовища сільської ради за місцем вчинення екологічного правопорушення.

Апеляційний суд, переглядаючи справу в повному обсязі, не погодився з висновками суду першої інстанції з огляду на їх передчасність та непідтвердженість належними та допустимими доказами у справі.

Апеляційним судом встановлено, що перевірка проводилась державною екологічною інспекцією за відсутності представника ТОВ "Берег-Сервіс та Ко", що вбачається зі змісту акта перевірки від 03.11.2011 року, без оформлення посвідчення (направлення) на перевірку та надання його копії відповідачу для ознайомлення, а також без ознайомлення суб'єкта господарювання з підставою проведення такої перевірки з наданням йому копії відповідного документа, що є порушенням приписів статей 4 - 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та пунктів 3, 4 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства.

Апеляційний суд зазначив про складення та підписання акта перевірки від 03.11.2011 року не за місцезнаходженням відповідача чи за місцем провадження його господарської діяльності, а за місцезнаходженням Державної екологічної інспекції в Одеській області.

Апеляційний суд встановив відсутність представників відповідача при складанні протоколу №29 вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів від 08.11.2011 року та акта відбору проб ґрунтів від 02.11.2011 року №28 (а.с. 21, 22) та зазначив про те, що обстеження засміченої ділянки, як захід державного нагляду (контролю), повинно здійснюватись за обов'язкової присутності представника суб'єкта господарювання, що перевіряється.

Також апеляційний суд зазначив про помилковість висновків суду першої інстанції про підтвердження належними доказами у справі присутності представника відповідача при проведенні позапланової перевірки додержання ним приписів природоохоронного законодавства з огляду на те, що відмітка в акті перевірки від 03.11.2011 року про його одержання юристом ТОВ "Берег-Сервіс та Ко" Маньковою Д.Г. засвідчує лише факт одержання акта перевірки відповідачем та не може вважатися доказом присутності представника відповідача при проведенні перевірки відповідно до статті 34 ГПК України.

Апеляційним судом встановлено, що відповідно до постанови Приморського районного суду міста Одеси від 18.04.2012 року у справі №2-а-1522/6648/11 (а.с. 54) , постанову №С04696 від 03.11.2011 року про притягнення керівника відповідача до адміністративної відповідальності на підставі акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 03.11.2011 року, скасовано, з огляду на те, що державною екологічною інспекцією здійснено неналежне фіксування обставин правопорушення, не встановлена вина особи, що його вчинила, що не відповідає приписам статей 9, 33, 280 КУпАП, а також положенням законодавства України про порядок проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства .

Апеляційний суд встановив, що напірні каналізаційні колектори, розташовані вздовж автодороги Одеса-Южний від Торговельного центру "Рів'єра" в селі Фонтанка Комінтернівського району Одеської області до міського колектора на вул. Дніпропетровська дорога в місті Одеса, знаходяться на балансі відповідача (а.с. 18, 19), однак, комунікації каналізації проходять під землею по земельних ділянках, що не є у власності або користуванні відповідача, при цьому, зазначені земельні ділянки не огороджені та відкриті для вільного доступу до них третіх осіб.

З огляду на встановлене, апеляційний суд прийняв до уваги доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, про недодержання позивачем процедури проведення перевірки та незаконність складених за її результатами актів перевірки, про невстановлення судом першої інстанції причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та шкодою, завданою позивачу, що виключає можливість стягнення з відповідача шкоди, завданої забруднення земельної ділянки, та дійшов висновку про скасування рішення суду першої інстанції як такого, що є необґрунтованим, з прийняттям нового рішення у справі про відмову у задоволенні позову.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками апеляційного суду про відсутність складу цивільного правопорушення та правових підстав для стягнення з відповідача 45 821, 24 грн. відшкодування шкоди, завданої забрудненням земель, з огляду на встановлення апеляційним судом обставин недоведення позивачем причинно-наслідкового зв"язку між шкодою та діями(бездіяльністю) відповідача, що є обов'язковою передумовою для застосування відповідальності за порушення законодавства у сфері навколишнього природного середовища, виходячи з приписів статті 1166 Цивільного кодексу України.

Доводи скаржника про неналежну оцінку апеляційним судом спірних доказів на підтвердження факту вчинення відповідачем екологічного правопорушення колегія суддів касаційного суду вважає необґрунтованими з огляду на приписи статей 4 - 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", положення Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, статтю 34 ГПК України та такими, що спрямовані на переоцінку доказів у справі, що виходить за межі компетенції касаційного суду згідно зі статтею 111 7 ГПК України.

Також колегія суддів касаційного суду вважає за необхідне зазначити про те, що відповідно до приписів пунктів 4.22., 4.23. Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №464 від 10.09.2008 року, у разі виявлення державною екологічною інспекцією порушень суб'єктом господарювання вимог природоохоронного законодавства, протягом п'яти днів з дня завершення перевірки складається припис про усунення порушень вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, невиконання якого є підставою для звернення компетентного органу до суду з позовом про стягнення з винної особи шкоди, завданої довкіллю. Матеріалами справи не підтверджується винесення припису за наслідками зазначеної перевірки.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування постанови апеляційного суду від 14.03.2013 року, а доводи скаржника вважає такими, що не спростовують викладених у постанові висновків апеляційного суду.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Заступника прокурора Одеської області Занфірова М. залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.03.2013 року у справі №5017/3195/2012 залишити без змін.

Головуючий Н.Г. Ткаченко

Судді Л.Й. Катеринчук

Г.П. Коробенко