Рішення

від 23.05.2013 по справі 902/477/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23 травня 2013 р.

Справа № 902/477/13

Провадження № 19/902/23/13

за позовом :Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВВТ" ( вул. 50-річчя Перемоги,25, м. Вінниця, 21100)

до :Концерну "Військторгсервіс" (вул. Молодогвардійська, буд, № 28-А, м. Київ-151, 03151) в особі Вінницької філії Концерну "Військторгсервіс" ( вул. Ширшова,16, м. Вінниця, 21009)

про повернення майна за договором, ціна позову 124 366 грн.

Головуючий суддя Яремчук Ю.О.

Cекретар судового засідання Резніченко Ю.В.

Представники

позивача : Куций Р.А.,

відповідача : Каляткін Д.О.

ВСТАНОВИВ :

Подано позов товариством з обмеженою відповідальністю "ВВВТ" до концерну "Військторгсервіс" в особі Вінницької філії Концерну "Військторгсервіс" про повернення майна за договором, ціна позову 124 366 грн.

Позов мотивовано наступним: між сторонами було укладено договір відповідального зберігання № 18 від 25.05.2012 року. Позивач свої зобов'язання відповідно до укладеного договору виконав, натомість відповідач свої зобов'язання не виконує, тому позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою суду від 01.04.2013 року порушено провадження у справі № 902/477/13 з призначенням її до судового розгляду на 18.04.2013 року.

Ухвалою суду від 18.04.2013 року розгляд справи відкладено на 08.05.2013 року, з об'єктивних причин.

Ухвалою суду від 08.05.2013 року розгляд справи відкладено на 23.05.2013 року, з об'єктивних причин.

В судове засідання 23.05.2013 року з'явився представник позивача та представник відповідача.

Представник позивача позов підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

25.05.2012 року між позивачем та відповідачем було укладено договір відповідального зберігання № 18.

Відповідно до п.1.1. договору «Поклажодавець» передає, а «Зберігач» зобов'язується прийняти, зберігати і у випадку вимоги «Поклажодавця», повернути його майно у схоронності.

Відповідно до п.1.2. договору - майно підлягає поверненню «Поклажодацю» в цілості впродовж 5 робочих днів після закінчення терміну зберігання, за виключенням частини майна, що була повернена згідно вимоги «Поклажодавця»

Відповідно до п.2.1. договору «Поклажодавець» за зберігання майна сплачує «Зберігачу» щомісячну договірну плату, згідно заміру.

Відповідно до п.2.2. договору «Поклажодавець» зобов'язаний перерахувати гроші в розмірі 100% оплати на розрахунковий рахунок «Зберігач» до 25 числа поточного місяця, згідно виставленого «Зберігачем » рахунку.

Відповідно до п.3.2.3. договору «Поклажодавець» має право забрати майно, передане на зберігання в будь який час навіть до закінчення строку дії договору.

Відповідно до п.3.3.4. договору «Зберігач» має право повернути майно передане на зберігання «Поклажодавцю» в будь-який час, навіть до закінчення строку дії договору.

Відповідно до п.4.1. договору майно підлягає поверненню «Поклажодавцю» в цілості, впродовж 5 ( п»яти) робочих днів після закінчення терміну зберігання, за виключенням частини майна, що була повернена, згідно вимоги «Поклажодавця» до закінчення дії договору.

Відповідно до п.8.1. договору останній вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2012 року.

Відповідно до накладної № б/н від 25.05.2012 року відповідачу було передано на зберігання майно, зокрема: 2 пральні машини, сушильна машина, праска циліндрична, всього 4 найменування. Дана накладна обопільно підписана сторонами та скріплена мокрими печатками останніх.

Згідно накладної б/н від 21.05.2012р. визначена вартість вищезазначеного майна (4 одиниці) на загальну суму 124 366 грн.

Згідно актів № ОУ-0000368 здачі приймання робіт ( надання послуг) від 31.12.2012 року та № ОУ - 000008 здачі приймання робіт ( надання послуг) від 31.01.2013 року зберігання товару здійснюється на 6 кв.м., загальна вартість робіт становить 90 грн. з врахуванням ПДВ. В даних актах зазначено, що сторони претензій одна до одної не мають. Дані акти обопільно підписані сторонами та скріплені мокрими печатками останніх.

Позивач за надану послугу відповідачем сплатив кошти в сумі 540,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 216 від 29.11.2012 року, в якому в графі призначення платежу зазначено: оплата за зберігання товарів згідно договору № 18 від 25.05.2012 року.

Натомість відповідач не виконує умови договору належним чином, а саме останній не повертає майно передане на зберігання.

22.02.2013 року позивач звернувся до відповідач з вимогою № 5 про повернення майна по договору зберігання, яка залишена без задоволення.

Неповернення відповідачем майна отриманого від позивача на відповідальне зберігання в добровільному порядку спонукали позивача звернутись за захистом свого порушеного права з відповідним позовом до суду.

Разом з тим, позивач в позовній заяві просить суд стягнути всі судові витрати.

Враховуючи встановлені обставини суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

На підставі зібраних у матеріалах справи доказів, виходячи із встановлених обставин спору суд дійшов висновку, що між сторонами укладено договір зберігання правовідносини по якому врегульовано в параграфі 1 "Загальні положення про зберігання" глави 66 ЦК України "Зберігання".

Згідно ч.1 ст.936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до ст.938 ЦК України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.

В ст.953 ЦК України вказано, що зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Як вказувалось раніше, позивач звернувся з вимогою до відповідача № 5 від 22.02.2013 року про повернення майна переданого на зберігання.

В силу ч.ч. 1,2 ст.949 ЦК України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Виходячи із встановлених обставин, умов Договору та норм цивільного законодавства наведених вище, суд приходить до висновку про правомірність та обґрунтованість вказаної вимоги в зв'язку з чим задовольняє її.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам процесуального законодавства та вимогам ухвал суду відповідачем не надано жодного доказу в спростування позовних вимог позивача.

За таких обставин суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість вимоги позивача. За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити повністю.

Зобов"язати концерн "Військторгсервіс" (вул. Молодогвардійська, буд, № 28-А, м. Київ-151, 03151, код ЄДРПОУ 33689922 ) в особі Вінницької філії Концерну "Військторгсервіс" ( вул. Ширшова,16, м.Вінниця, 21009, код ЄДРПОУ 35123573) виконати умови договору відповідального зберігання, повернувши товариству з обмеженою відповідальністю "ВВВТ" ( вул. 50-річчя Перемоги,25, м. Вінниця, 21100, ідент. код 35297851 ) майно яке було прийняте на відповідальне зберігання, зокрема, 2 пральні машини, сушильну машину, праску циліндричну, всього 4 найменування.

Стягнути з концерну "Військторгсервіс" (вул. Молодогвардійська, буд, № 28-А, м. Київ-151, 03151, код ЄДРПОУ 33689922 ) в особі Вінницької філії Концерну "Військторгсервіс" ( вул. Ширшова,16, м.Вінниця, 21009, код ЄДРПОУ 35123573) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ВВВТ" ( вул. 50-річчя Перемоги,25, м. Вінниця, 21100, ідент. код 35297851 ) 2487,32 грн. судового збору.

Видати накази після набранням рішення законної сили.

Копію рішення надіслати сторонам.

Повне рішення складено 24 травня 2013 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу ( вул. 50-річчя Перемоги,25, м. Вінниця, 21100)

3 - відповідачу (вул. Молодогвардійська, буд, № 28-А, м. Київ-151, 03151) в особі Вінницької філії Концерну "Військторгсервіс" ( вул. Ширшова,16, м. Вінниця, 21009)