Ухвала

від 20.05.2013 по справі 817/393/13-а

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1-й інстанції: Сало А.Б.

Суддя-доповідач:Бучик А.Ю.

УХВАЛА

іменем України

"20" травня 2013 р. Справа № 817/393/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Бучик А.Ю.

суддів: Одемчука Є.В.

Шевчук С.М.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "15" березня 2013 р. у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ребелс" до Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 15 березня 2013 року частково задоволено позов ТОВ "Ребелс". Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення, винесені Державною податковою інспекцією у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби №0001472351 від 25.10.2012 року та №0001462351 від 25.10.2012 року. В решті позовних вимог щодо визнання протиправним та скасувати рішення ДПА у Рівненській області про результати розгляду первинної скарги від 25.12.2012 року № 25382/10-210/432,433 - відмовлено.

В апеляційній скарзі ДПІ у Рівненському районі ДПС просить скасувати вказану постанову в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення про відмову в позові повністю.

Розглянувши справу та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах, передбачених ст.195 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Встановлено, що ДПІ у Рівненському районі проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ «Ребелс» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах із ТОВ «Перша технологічна компанія» та ТОВ «Рівненська будівельна компанія» за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року, про що складено акт №301/32/22-141/22588078 від 12.10.2012 року про порушення позивачем вимог п.138.2, ст. 138, п.п. 139.1.9, п.139.1 статті 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 76720,00 грн., в тому числі: за І квартал 2011 року - 35067,00 грн., за ІІ квартал 2011 року на суму 41653,00 грн.; порушення п. 198.3, п.198.6 статті 198 Податкового кодексу України 185.1 статті 185, п.187.1 статті 187, п.188.1 статті 188, п.198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 64274,00 грн., в т.ч. за січень 2011 року на суму 1350,0 грн., за лютий 2011 року на суму 19186,00 грн., за березень 2011 року на суму 7518,00 грн., за липень 2011 року на суму 34778 грн., за листопад 2011 року на суму 1442,00 грн.

На підставі вказаного акта перевірки ДПІ у Рівненському районі прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001472351 від 25 жовтня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 41141,00 грн., основного платежу та 1,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій та податкове повідомлення - рішення № 0001462351 від 25 жовтня 2012 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 64274,00 грн. основного платежу та 9055,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

З матеріалів справи вбачається, що 15 травня 2011 року між ТОВ «Рівненська будівельна компанія» та ТОВ «Ребелс» укладено договір купівлі - продажу будівельного обладнання. Відповідно до пункту 3.3. Договору транспортування товару здійснюється за рахунок Покупця.

На виконання умов договору ТОВ «Рівненська будівельна компанія» виписано та видано податкову накладну № 1 від 16.05.2011 року на загальну суму 61626,40 грн., в тому числі податок на додану вартість 10271,40 грн., податкову накладну № 2 від 27.05.2011 року на загальну суму 155692,80 грн., в тому числі податок на додану вартість на суму 25948,80 грн. Виписано та видано видаткову накладну № РБ-0000003 від 27.05.2011 року та видаткову накладну № РБ-0000002 від 16 травня 2011 року, які внесено у реєстр виданих та отриманих податкових накладних за травень 2011 року.

Транспортування здійснювалося транспортом ТОВ «Ребелс» згідно подорожнього листа від 24-31 травня 2011 року автомобілем марки «КАМАЗ», товарно-транспортної накладної від 27 травня 2011 року, подорожнього листа від 1-15 травня 2011 року, товарно-транспортної накладної від 15.05.2011 року.

Придбане будівельне обладнання відображено по бухгалтерському обліку позивача, що підтверджується нарахуванням амортизації на їх використання у господарській діяльності ТОВ «Ребелс» (амортизаційні відомості). Розрахунки позивачем із ТОВ «Рівненська будівельна компанія» проведені у повному обсязі.

Посилання ДПІ у Рівненському районі на те, що у контрагента позивача - ТОВ «Рівненська будівельна компанія» - ТОВ «Лінда Стар» анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість, відсутність підприємства за місцезнаходженням - не впливає на сутність переглянутих судом правовідносин.

На підтвердження виконання зобов'язань по операціях з ТОВ «Ребелс», що мали місце в період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року, 30.01.2011 року ТОВ «Перша технологічна компанія - СТГ» виписала та видала для ТОВ «Ребелс» податкову накладну № 96 на загальну суму 168322,68 грн., в тому числі податок на додану вартість на суму 28053,78 грн.

Вказана податкова накладна включена ТОВ «Ребелс» у реєстр виданих та отриманих податкових накладних за січень 2011 року.

Транспортування придбаного товару (будівельних матеріалів) підтверджується актом № 2 виконання робіт по наданню транспортних послуг за січень 2011 року, товарно-транспортною накладною від 30.01.2011 року.

Придбані будівельні матеріали оприбутковані ТОВ «Ребелс» на рахунку 09 та у подальшому використані у власній господарській діяльності позивача, що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за липень 2011 року для ТОВ «БМУ №4 УБХАЕС».

Доводи відповідача щодо безтоварності та нікчемності господарських операцій позивача та контрагентів є безпідставними.

Здійснення позивачем господарських операцій із вказаними контрагентами підтверджено належним чином оформленими первинними документами та така діяльність безпосередньо пов`язана з господарською діяльністю позивача.

Окремо слід зазначити, що підставою для недійсності правочину, відповідно до ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із ст. 228 ЦК України, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, котре не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Відповідач, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не міг керуватися припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, така позиція не підкріплена належними доказами чи рішенням суду про визнання його таким.

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Пунктом 198.2. статті 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 201.4 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/ послуг. У відповідності до п.201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Згідно з п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформлених податкових накладних, виданих ТОВ «Перша Технологічна компанія - СТГ» та ТОВ «Рівненська будівельна компанія».

Підпунктом 138.1.1. пунктом 138.1 статті 138 ПК України передбачено, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку. Відповідно до п.138.2. ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.4. статті 138 ПК України передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно п.п.14.1.27. п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу.

Позивачем виконано вимоги чинного законодавства при обрахуванні податку на прибуток та податку на додану вартість.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не впливають на правильність прийнятого рішення, яке постановлене із дотриманням судом норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "15" березня 2013 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) А.Ю.Бучик

судді: (підпис) (підпис) Є.В.Одемчук С.М. Шевчук

З оригіналом згідно: суддя

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Товариство з обмеженою відповідпльністю "Ребелс" вул.Князя Володимира,27,с.Дядьковичі,Рівненський район, Рівненська область,33000

3- відповідачу Державна податкова інспекція у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби вул.Відінська,8,м.Рівне,33023