Постанова

від 15.03.2013 по справі 817/393/13-а

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/393/13-а

15 березня 2013 року 12год. 01хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Сало А.Б. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Ребелс" до Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Ребелс» (далі - позивач, ТОВ «Ребелс») звернулось до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби в якому просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 25.10.2012 року, яким йому збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 41141,00 грн., основного платежу та 1,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій та податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 25.10.2012 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 64274,00 грн. основного платежу та 9055,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій. Крім того позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення ДПА у Рівненській області про результати розгляду первинної скарги від 25.12.2012 року № 25382/10-210/432,433.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті ДПІ у Рівненському районі Рівненської області, якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств та податок на додану вартість є протиправними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.

Як вказує позивач, ним надані всі первинні документи, згідно з якими отримані від контрагента ТОВ «Перша технологічна компанія» та ТОВ «Рівненська будівельна компанія» товари (роботи, послуги) пов'язані та були використані в межах господарської діяльності, а тому він мав право на віднесення відповідних сум ПДВ до складу податкового кредиту та валових витрат підприємства.

Угоди між позивачем та контрагентом, як на момент винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень так і на момент звернення до суду у встановленому порядку недійсними не визнані, а тому, на його переконання, оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Що ж стосується вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення ДПА у Рівненській області за результатом розгляду первинної скарги від 25.12.2012 року № 25382/10-210/432,433, в вказаному позові позивач жодних правових підстав на те не зазначає.

Ухвалою суду від 15.02.2013 року відкрито провадження у справі, судовий розгляд справи призначено на 26.02.2013 року.

В свою чергу 26.02.2013 року суд задовольнив клопотання відповідача про відкладення розгляду справи з метою долучення додаткових доказів у справі. Проте 12.03.2013 року представником ДПІ у Рівненському районі було подано повторно клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із зайнятістю уповноваженого представника інспекції в іншому судовому засіданні.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 КАС України особи які беруть участь у справ і зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами і обов'язками.

Відповідно до ст.. 122 КАС України адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Згідно приписів статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, якій вирішить спір щодо його прав та обов'язків.

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки для держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 21 грудня 2006 року у справі «Мороз та інші проти України» зазначив, що розумність строку проваджень повинна оцінюватись у світлі обставин справи та з урахуванням наступних критеріїв: складність справи, поведінка заявників і відповідних органів державної влади та того, яку важливість для заявників мало питання, що розглядалося.

Отже, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи з його участю для реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів.

Крім того, суд вважає за необхідне наголосити, на тому, що саме національним судам належить функція керування провадженнями таким чином, щоб вони були швидкими та ефективними (рішення Європейського суду з прав людини від 21 грудня 2006 року справа «Мороз та інші проти України»).

Виходячи з системного аналізу положень п.3 ч.1, ч.4 ст.128 ст. 128 КАС України неприбуття в судове засідання відповідача, суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи без поважних причин, розгляд справи може не відкладатись і справу може бути вирішено на підставі наявних в ній доказів.

Разом з тим, відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні, у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За таких обставин суд прийшов до висновку про розгляд справи у порядку письмового провадження на підставі наявних в ній доказів.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.

Позивач - ТОВ «Ребелс» зареєстрований 04.03.1996 року виконавчим комітетом Рівненської міської ради, свідоцтво про державну реєстрацію від 04.03.1996 року № 16081050001000265. Місцезнаходження суб'єкта підприємницької діяльності ТзОВ «Ребелс»: Рівненська область, Рівненський район с. Дядьковичі, вулиця Князя Володимира, 27. Взято на податковий облік 08.08.1996 року. Свідоцтво платника податку на додану вартість видано ДПІ у Рівненському районі 29.04.2010 року № 100280915, видане у зв'язку із перереєстрацією, індивідуальний податковий номер № 225880717164.

Судом встановлено, що відповідно до наказу ДПІ у Рівненському районі від 28.09.2012 року №225 проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТзОВ «Ребелс» код ЄДРПОУ 22588078, з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах із ТОВ «Перша технологічна компанія» код ЄДРПОУ 37190531 та ТОВ «Рівненська будівельна компанія» код ЄДРПОУ 34438301 за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року.

За результатами перевірки винесено відповідний акт №301/32/22-141/22588078 від 12.10.2012 року яким встановлено порушення позивачем вимог п.138.2, ст. 138, п.п. 139.1.9, п.139.1 статті 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року в наслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 76720,00 грн., в тому числі: за І квартал 2011 року - 35067,00 грн., за ІІ квартал 2011 року на суму 41653,00 грн., встановлено порушення п. 198.3, п.198.6 статті 198 Податкового кодексу України 185.1 статті 185, п.187.1 статті 187, п.188.1 статті 188, п.198.3 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 64274,00 грн., в т.ч. за січень 2011 року на суму 1350,0 грн., за лютий 2011 року на суму 19186,00 грн., за березень 2011 року на суму 7518,00 грн., за липень 2011 року на суму 34778 грн., за листопад 2011 року на суму 1442,00 грн.

На підставі вказаного акта перевірки ДПІ у Рівненському районі прийнято податкове повідомлення-рішення повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 25 жовтня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 41141,00 грн., основного платежу та 1,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій та податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_2 від 25 жовтня 2012 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 64274,00 грн. основного платежу та 9055,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

ТОВ «Ребелс» здійснював апеляційне узгодження прийнятих податкових повідомлень - рішень. Скарги позивача залишено без задоволення.

Поряд з тим, судом встановлено, що 15 травня 2011 року між ТОВ «Рівненська будівельна компанія» та ТОВ «Ребелс» було укладено договір купівлі - продажу.

Згідно п.2.1 Договору покупцем - ТОВ «Ребелс» придбано у продавця - ТОВ «Рівненська будівельна компанія» будівельне обладнання.

Відповідно до пункту 3.3. Договору транспортування товару здійснюється за рахунок Покупця.

Договір від 15 травня 2011 року скріплений печатками юридичних осіб та підписаний керівниками підприємств.

На виконання умов договору ТОВ «Рівненська будівельна компанія» виписано та видано податкову накладну № 1 від 16.05.2011 року на загальну суму 61626,40 грн., в тому числі податок на додану вартість 10271,40 грн., податкову накладну № 2 від 27.05.2011 року на загальну суму 155692,80 грн., в тому числі податок на додану вартість на суму 25948,80 грн. Виписано та видано видаткову накладну № РБ-0000003 від 27.05.2011 року та видаткову накладну № РБ-0000002 від 16 травня 2011 року.

Вказані податкові накладні включені ТОВ «Ребелс» у реєстр виданих та отриманих податкових накладних за травень 2011 року.

Транспортування здійснювалося транспортом ТОВ «Ребелс» згідно подорожнього листа від 24-31 травня 2011 року, автомобілем марки «КАМАЗ», товарно-транспортної накладної від 27 травня 2011 року, подорожнього листа від 1-15 травня 2011 року, товарно-транспортної накладної від 15.05.2011 року.

Автомобіль марки «КАМАЗ» перебуває у користуванні ТОВ «Ребелс», що підтверджується амортизаційними відомостями за вказаний період.

Придбане будівельне обладнання відображено по бухгалтерському обліку позивача, що підтверджується нарахуванням амортизації на їх використання у господарській діяльності ТОВ «Ребелс» (амортизаційні відомості).

Крім того, актом приймання виконаних будівельних робіт за липень 2011 року про надання будівельних послуг для ДП «Шепетівський ремонтний завод» підтверджується використання у власній господарській діяльності придбаних будівельних матеріалів.

За отримані будівельні матеріали ТОВ «Ребелс» розрахувався у повному обсязі.

Встановлені вище обставини підтверджується актом перевірки від 12.10.2012 року.

В свою чергу, як підставу для виключення із складу валових витрат та податкового кредиту для ТОВ «Ребелс», вказаних сум податку відповідач посилається на акт від 21.11.2011 року № 1356/23-100/34438301 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Рівненська будівельна компанія» код за ЄДРПОУ 37363810 та акт від 15.09.2011 року № 3903/182/37363810 «Про результати проведеної зустрічної перевірки ТОВ «Лінда Стар» код ЄДРПОУ 37363810 з питання правильності відображення даних декларації з ПДВ за період з 01.05.2011 року по 30.06.2011 року.

З приводу вказаного слід зазначити наступне.

Актом від 21.11.2011 року № 1356/23-100/34438301 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Рівненська будівельна компанія» код за ЄДРПОУ 37363810 встановлено, що ТОВ «Рівненська будівельна компанія» надала для перевірки всі необхідні первинні бухгалтерські та податкові документи, які свідчать про факт придбання, відображення по бухгалтерському обліку та подальшої реалізації будівельних матеріалів для ТОВ «Ребелс», зокрема дані головної книги підприємства, договори на придбання ТМЦ, їх оплату, податкові та видаткові накладні (сторінка 9-10 Акту перевірки від 12.10.2012 року.

Посилання ДПІ у Рівненському районі на той факт, що у контрагента ТОВ «Рівненська будівельна компанія» - ТОВ «Лінда Стар» анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість, а саме підприємство відсутнє за місцезнаходженням - не заслуговує на увагу, оскільки такі події відбулися після здійснення господарських операції з ТОВ «Рівненська будівельна компанія».

Крім того, з витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії АЖ № 994070 від 02.10.2012 року вбачається, що ТОВ «Рівненська будівельна компанія» є діючим підприємством.

На сторінці 6 акту перевірки від 12.10.2012 року вчинено запис, що за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року ТОВ «Ребелс» мав господарські операції з ТОВ «Перша технологічна компанія - СТГ».

На підтвердження виконання зобов'язань по вказаних операціях 30.01.2011 року ТОВ «Перша технологічна компанія - СТГ» виписала та видала для ТОВ «Ребелс» податкову накладну № 96 на загальну суму 168322,68 грн., в тому числі податок на додану вартість на суму 28053,78 грн.

Вказана податкова накладна включена ТОВ «Ребелс» у реєстр виданих та отриманих податкових накладних за січень 2011 року.

Предметом договору виступили будівельні матеріали.

Транспортування товару здійснювалося найманою особою ОСОБА_2, що підтверджується актом № 2 виконання робіт по наданню транспортних послуг за січень 2011 року, товарно-транспортною накладною від 30.01.2011 року.

Оплата за товар здійснена за платіжним дорученням на суму 168322, 68 грн. Заборгованість відсутня.

Придбані будівельні матеріали оприбутковані ТОВ «Ребелс» на рахунку 09 та у подальшому використані у власній господарській діяльності позивача, що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за липень 2011 року для ТОВ «БМУ №4 УБХАЕС».

Описані вище обставини, відображені на 6-7 сторінках Акту перевірки від 12.10.2012 року.

Поряд з тим, як підставу для виключення із складу валових витрат та податкового кредиту для ТОВ «Ребелс», відповідач посилається на акт від 28.03.2011 року № 440/23-304 «Про результати документальної перевірки правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку ТОВ «Перша технологічна компанія - СТГ» та акт від 07.06.2011 року № 1023/23-304/37190531 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Перша технологічна компанія» в частині правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість та в частині правомірності формування валових доходів та валових витрат з податку на прибуток.

При цьому судом встановлено, що згідно інформації, яка міститься у вказаних актах, відповідно до довідки форми 1-ДФ за 1 квартал 2011 року у ТОВ «Перша технологічна компанія - СТГ» працювало 11 осіб. Підприємство не знаходиться на юридичною адресою з 15.03.2011 року, тобто після закінчення господарських операцій з ТОВ «Ребелс», за І квартал 2011 року декларація з податку на прибуток підприємства була подана до податкового органу.

Відповідно до 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затв. Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 N 984 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N 34/18772), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Натомість, акт перевірки позивача не містить жодного посилання на будь-які первинні документи або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність факту безтоварності операцій позивача з обумовленими контрагентами.

За таких обставин суд приходить до висновку, що доводи відповідача викладені у названому вище акті перевірки від 12.10.2012 року, щодо безтоварності та нікчемності господарських операцій позивача та обумовлених контрагентів є такими, що ґрунтуються на припущеннях посадових осіб, що проводили перевірку та всупереч частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не підтверджено відповідними доказами.

Що ж до доводів відповідача, про те, що правочини позивача та названих контрагентів є нікчемними та направлені на незаконне заволодіння майном держави у вигляді несплати податку на податку на прибуток та податку на додану вартість, то такі висновки можуть мати місце лише при встановленні обвинувальним вироком суду обставин щодо наявності вини та умислу у платника податку на незаконне заволодіння майном держави.

Вина та умисел на заволодіння майном держави юридичних осіб у вчиненні таких діянь може бути доведена не інакше, як через встановлення обвинувальним вироком суду обставин щодо наявності вини та названого умислу у фізичних осіб, котрі діяли, як уповноважені особи від імені названих вище юридичних осіб. Згідно ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні діяння, яке містить ознаки злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. При цьому, вина особи не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідачем також не було встановлено обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності його контрагента, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (частина 1 статті 19 Конституції України).

Окрім того, згідно із статтею 61 Конституції України відповідальність осіб має індивідуальний характер, при цьому будь-які протиправні дії одних платників податків не можуть покладати обов'язку щодо відповідальності за дії таких платників на інших осіб.

За таких обставин, покупець товарів (робіт, послуг) не може нести відповідальності за неправомірні дії його контрагентів (за умови необізнаності щодо їх протиправної поведінки).

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

При цьому вказаним пунктом наданий виключний перелік підстав коли та чи інша операція не вважається постачанням товарів: не є постачанням товарів випадки, коли основні виробничі засоби або невиробничі засоби ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, а також в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення необоротних активів, або коли платник податку надає органу державної податкової служби відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення необоротних активів в інший спосіб, внаслідок чого необоротний актив не може використовуватися за первісним призначенням.

Пунктом 198.2. статті 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 201.4 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/ послуг. У відповідності до п.201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Згідно з п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, з вищенаведеного вбачається, що підставою для формування податкового кредиту, є саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, та здійснення операції з метою досягнення господарської мети.

З матеріалів справи вбачається, що позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформлених (у повній відповідності з вимогами ПК України) податкових накладних, виданих останньому ТОВ «Перша Технологічна компанія - СТГ» та ТОВ «Рівненська будівельна компанія».

Враховуючи вищезазначене є безпідставними і висновки ДПІ у Рівненському районі наявності порушення вимог позивачем п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України (не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку) по операціям з вказаними контрагентами.

Підпунктом 138.1.1. пунктом 138.1 статті 138 ПК України передбачено, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку. Відповідно до п.138.2. ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.4. статті 138 ПК України передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно п.п.14.1.27. п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу.

Всі передбачені вище вимоги (у тому числі щодо документального підтвердження понесених витрат та їх зв'язок з господарською діяльністю) позивачем виконані в повному обсязі, що свідчить про неправомірне донарахування податку на прибуток приватних підприємств.

Що ж стосується вимоги позивача скасувати рішення ДПА у Рівненській області про результати розгляду первинної скарги від 25.12.2012 року № 25382/10-210/432,433 суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Обов'язки та компетенція контролюючих органів, повноваження їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначаються Податковим кодексом України.

Статтею 75 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

У разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до органу державної податкової служби за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки) (п.86.7 ст. 86 ПКУ).

Відповідно до пункту 86.7 статті 87 Податкового кодексу України з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності) керівником органу державної податкової служби (або його заступником) приймається рішення про визначення платнику податків грошових зобов'язань.

Таке рішення податковим органом приймається у формі податкового повідомлення-рішення - письмового повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності (пп. 14.1.157 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з частиною другою статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

При цьому, під рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, у розумінні частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, вважається таке владне рішення (дія), які спрямовані на врегулювання тих чи інших суспільних відносин у публічно-правовій сфері, мають обов'язковий характер і породжують певні правові наслідки.

Таким чином, саме податкове повідомлення-рішення є адміністративним актом (рішенням суб'єкта владних повноважень), з яким пов'язується виникнення правових наслідків щодо платника податків.

Відповідно до ст.. 55, 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають в державі.

Разом з тим, на переконання суду, звернувшись з позовом про скасування рішення ДПА у Рівненській області про результати розгляду первинної скарги на оскаржувані податкові повідомлення-рішення, позивач невірно обрав спосіб захисту порушеного права, а тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Відповідно до ч.3 ст.94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення винесені Державною податковою інспекцією у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби №0001472351 від 25.10.2012 та №0001462351 від 25.10.2012.

В решті позовних вимог відмовити.

Присудити на користь позивача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Ребелс" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 572,35 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Сало А.Б.