Рішення

від 17.02.2009 по справі 21/267-39/80-12/157

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

21/267-39/80-12/157

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  21/267-39/80-12/157

17.02.09

За позовом                    Державного підприємства «Українське агентство з авторських та суміжних прав»

До                              Телерадіокомпанії у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Студія 1+1»

Про                              стягнення 58 000 грн.

Суддя Л.В.Прокопенко

Представники:

Від позивача            Коновалов А.В. –предст. (дов. від 08.04.2008 р. № 3)

Від відповідача        Покальчук О.Ю. –предст. (дов. від 02.04.2008 р.)

Обставини справи:

      Позовні вимоги заявлені про стягнення 58 000 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав на твір шляхом публічного сповіщення відповідного твору без дозволу уповноваженої особи та без виплати авторської винагороди.

       Ухвалою господарського суду м. Києва від 23.06.05 р. провадження у справі припинено (суддя Шевченко Е.О.)

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2005 р. ухвала суду від 23.06.2005 р. залишена без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.02.2006 р. попередні судові рішення по справі скасовано зі скеруванням справи на новий розгляд до суду І-ї інстанції.

Рішенням господарського суду м. Києві від 14.01.2008 р. в задоволенні позовних вимог відмовлено (суддя Гумега О.В.)

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2008 р. судове рішення скасовано, позовні вимоги задоволено.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.07.2008 р. попередні судові рішення скасовано зі скеруванням справи на новий розгляд до суду І-ї інстанції.

За резолюцією голови суду від 18.07.2008 р. справа передана на розгляд судді Прокопенко Л.В., яка ухвалою суду від 24.07.2008 р. прийняла справу до свого провадження.

Ухвалами суду від 12.08.08 р., 05.09.08 р., 24.09.08 р., 05.11.08 р., 26.11.08 р. розгляд справи відкладався.

В судовому засіданні 19.12.2008 р. оголошено перерву для виготовлення повного тексту рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач є організацією колективного управління згідно свідоцтва Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України № 3/2003 від 22.08.2003 р.

Відповідно до свої повноважень, передбачених ст. 49 Закону України «Про авторське право і суміжні права»позивачем укладено угоду з Петровичем О.В. про управління майновими правами автора № 53693 від 29.04.2004 р., згідно якої позивачу передано виключне прав на території України укладати з юридичним та фізичними особами угоди (надавати дозволи) на використання творів вказаного автора, проводити збір і розподіл авторської винагороди, вчиняти дії, пов'язаних з захистом порушених прав автора на твори.

Згідно заявки від 29.04.2004 р. № 3168 автором поширено дію угоди на твір «Домой».

08.02.2005 р. о 17:00 з повтором 09.02.2005 р. о 06:00 в ефірі ТРК «Студія 1+1»у передачі «Хочу і буду»використано твір «Домой»шляхом його публічного сповіщення (у виконанні співачки Ельвіри).

Позивач стверджує, що публічне сповіщення твору відбулося без дозволу (укладення ліцензійного договору) з позивачем та без сплати авторської винагороди.

Зазначений факт став підставою для заявлення до відповідача вимоги про стягнення компенсації в розмірі 58 000 грн. згідно ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права», що становить 10 мінімальних заробітних плат за кожне неправомірне використання твору.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 10% суми, присудженої до стягнення, на користь позивача в порядку п. 3 ст. 52 Закону, а також зобов'язати відповідача опублікувати в газеті «Юридична практика»дані у вигляді судового рішення про допущені порушення авторського права.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив з таких підстав.

Відповідач вважає, що згідно угоди від 29.04.2004 р. № 53693 та додатку до неї автором тексту/музики твору під назвою «Домой»вказано Ковальську І.І., тоді як Петрович О.В. є виконавцем твору, тобто, власником суміжного права.

Таким чином, автор не передавав позивачу прав на управління своїми правами саме як автора, так як автором не є. За таких обставин відповідач вважає позивача неналежною особою для звернення до суду.

Також відповідач вважає, що автор за угодою не передав позивачу права дозволяти або забороняти іншим особам використання твору, передбачене ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права».

Суб'єктом права інтелектуальної власності (суміжних прав) на виконання згідно ч. 1 ст. 450 ЦК України є виконавець –тобто співачка Ельвіра, якій відповідно до ст. 452 ЦК України належать усі майнові авторські права на об'єкт суміжних прав (виконання).

Використання об'єкта інтелектуальної власності (виконання) шляхом його публічного сповіщення в складі програми «Хочу і буду»здійснено відповідачем зі згоди та при безпосередній участі суб'єкта права –співачки Ельвіри. Тобто, відповідач безпосередньо не порушував авторських прав авторів пісні «Домой», оскільки у програми використано зовсім інший об'єкт інтелектуальної власності –об'єкт суміжних прав - виконання.

По справі проводилися судові експертизи, згідно яких судові експерти дійшли наступних висновків:

фрагмент запису телепередачі «Хочу і буду» організації мовлення ТОВ ТРК «Студія 1+1», розміщений між часовими позиціями 05:05 –14:44, і в якому сповіщено твір «Домой», зафіксований неперервно в стандарті VHS в режимі SP ш монтажу не піддавався. Звукозапис звуку та зображення в досліджуваному фрагменті відеозвукозапису проводився одночасно. Відсутність відеозображення при збереженні звукового супроводу між часовими позиціями 07:02 –07:18, 07:58-09:00, 09:04-13:17, 13:28-13:30, 13:35-14:14, 14:50-15:30 пояснюється відсутністю відеосигналу на вході записуючого пристрою, що могло бути обумовлене технічними причинами (Висновок № 8320 судової експертизи відео-звукозапису від 26.06.2007 р.);

у телепередачі «Хочу і буду»організації мовлення ТОВ ТРК «Студія 1+1», фрагмент запису якої зафіксовано на наданій на експертизу відеокасеті Е-120 стандарту VHS, продемонстровано фрагмент музичного твору «Домой», запис якого зафіксовано на наданому на експертизу компакт-диску (доріжка 4), управління майновими правами автора на якій на підставі угоди №53693 від 29.04.2004 р. здійснює ДП «Українське агентство з авторських та суміжних прав»(Висновок №7048 судової експертизи від 28.09.2007 р.)

Зазначені висновки приймаються до уваги судом на загальних підставах та оцінюються разом з іншими доказами згідно ст.ст. 42, 43 ГПК України.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

По-перше, щодо права звернення позивача до суду в даному випадку суд зазначає наступне.

Згідно змісту угоди №53693 від 29.04.04 р., укладеної між позивачем та Петровичем О.В., позивач як організація колективного управління набув права пред'являти претензії та позови від імені та на користь автора з метою поновлення порушених прав автора та стягнення компенсації за порушення майнових прав автора. Тобто, позивач має право позиватися від імені автора у випадку виявлення порушення майнових авторських прав автора, переданих ним позивачу.

Проте, згідно угоди позивач отримує 20% комісійних з авторської винагороди (п. 8 угоди), тобто, позивач як сторона, зацікавлена у отриманні комісійних від авторської винагороди, має всі підстави позиватися і від свого імені у випадку виявлення порушень майнових авторських прав, переданих йому за угодами з авторами, так як в таких випадках порушення права позивача як зацікавленої особи також має місце.

Таким чином, позиваючись щодо порушення майнових авторських прав, переданих позивачу Петровичем О.В., позивач фактично захищає як його права, так і свої власні права та інтереси.

По-друге, суд не вбачає підстав для висновку про те, що в даному випадку позивачем не передано майнові авторські права на публічне виконання (сповіщення) музичного твору «Домой»Петровича О.В., а також право надавати дозвіл на використання творів.

Згідно змісту угоди автор передає Агенству виключне майнове право на управління своїми майновими правами на твори як ті, що існують на момент підписання цієї угоди, так і ті, що будуть створені під час дії даної угоди, при їх використанні шляхом публічного виконання творів, публічного сповіщення, публічного показу, відтворення та запису (п. 1 угоди).

Так як позивачу передано виключні майнові права на твори, то до складу цих прав входять всі майнові авторські права, як прямо перераховані у угоді, так і ті, що передбачені законодавством, але прямо в угоді не зазначені.

Згідно ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права»виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами належить до майнових прав автора, у зв'язку з чим це право передане позивачу на підставі угоди.

По-третє, принциповим питанням для вирішення справи по суті є з'ясування, який об'єкт інтелектуальної власності використано в даному випадку (музичний твір (слова та музика) як об'єкт авторського права або виконання як об'єкт суміжних прав).

Згідно матеріалів справи в даному випадку використано як об'єкт авторського права, так і об'єкт суміжних прав, проте, предметом позовних вимог є саме використання об'єкту авторського права –музичного твору «Домой», а не використання суміжних прав, у зв'язку з чим використання суміжних прав при прийнятті рішення по справі не досліджується.

Зокрема, згідно заяви від 29.04.2004 р. Петровича О.В. ним зареєстровано у позивача та поширено дію угоди на твір «Домой», написаний у співавторстві з Ковальською І.І. як автором тексту.

Таким чином, позивачем заявлено позовні вимоги про неправомірне використання музичного твору «Домой»у формі публічного сповіщення.

При цьому, факт використання твору у формі публічного сповіщення встановлений матеріалами справи і не підлягає сумніву.

Зокрема, відповідач підтвердив, що 08.02.2005 р. о 17:00 з повтором 09.02.2005 р. о 06:00 в ефірі ТРК «Студія 1+1»у передачі «Хочу і буду»співачкою Ельвірою виконано твір «Домой», який був публічно сповіщений відповідачем (передача за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав в ефір за допомогою радіохвиль (а також лазерних променів, гамма-променів тощо), у тому числі з використанням супутників, чи передача на віддаль за допомогою проводів або будь-якого виду наземного чи підземного (підводного) кабелю (провідникового, оптоволоконного та інших видів) творів, виконань, будь-яких звуків і (або) зображень, їх записів у фонограмах і відеограмах, програм організацій мовлення тощо, коли зазначена передача може бути сприйнята необмеженою кількістю осіб у різних місцях, віддаленість яких від місця передачі є такою, що без зазначеної передачі зображення чи звуки не можуть бути сприйняті (ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права»)

Для встановлення факту публічного сповіщення музичного твору та, відповідно, виникнення обов'язку дотримання майнових авторських прав у телерадіокомпанії, не має значення та обставина, що твір виконано співачкою у студії передачі.

Навіть якщо вважати встановленим факт наявності у співачки суміжного права на виконання твору, це не позбавляє телерадіокомпанію обов'язку дотримуватися авторських прав на виконувані в ефірі музичні твори.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 Закону України «Про авторське право і суміжні права»виконавці здійснюють свої права за умови дотримання ними прав авторів виконуваних творів та інших суб'єктів авторського права. Виробники фонограм, виробники відеограм повинні дотримуватися прав суб'єктів авторського права і виконавців. Організації мовлення повинні дотримуватися прав суб'єктів авторського права, виконавців, виробників фонограм (відеограм).

З огляду на вищенаведене суд вважає встановленим факт публічного сповіщення музичного твору «Домой»в ефірі ТРК «Студія 1+1»без дотримання майнових авторських права (без отримання дозволу та виплати винагороди), що є підставою для визнання за позивачем права на стягнення компенсації згідно ст. 52 Закону України «Про авторське право та суміжні права».

По-четверте, щодо розміру компенсації суд зазначає наступне.

Згідно ст. 52 Закону при порушеннях будь-якою особою авторського права суб'єкти авторського права мають право: г) подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій.

Розмір компенсації визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу.

При визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний у встановлених пунктом «г»цієї частини межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.

Розмір мінімальної заробітної плати станом на день подачі позову до суду становив 290 грн. згідно Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»та деяких інших законодавчих актів України.

Позивач вважає, що з огляду на те, що відповідач є загальнонаціональним телеканалом, лідером вітчизняного телевиробництва, має численну слухацьку аудиторію, технічне покриття –95%, має популярність і високий рейтинг, компенсація має становити 100 мінімальних розмірів заробітної плати (29000 грн.) за кожне публічне сповіщення творів (2 рази).

Суд погоджується з позицією позивача, який визначив обсяг компенсації у розмірі 100 мінімальних розмірів заробітних плат за кожне публічне сповіщення, так як вважає її оптимальною з огляду на особу –порушника авторського права та відверте заперечення відповідачем очевидного порушення.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача штрафу у розмірі 10% суми, присудженої до стягнення, на користь позивача в порядку п. 3 ст. 52 Закону, то позивач не має права вимагати стягнення цього штрафу, оскільки згідно ч. 3 ст. 52 Закону суд на власний розсуд може прийняти рішення про стягнення штрафу.

У даному випадку суд не вважає за необхідне застосовувати до відповідача зазначену санкцію.

Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача опублікувати в газеті «Юридична практика»дані у вигляді судового рішення про допущені порушення авторського права, то в цій частині позовні вимоги також не можуть бути задоволені, оскільки газета «Юридична практика»не є офіційним виданням, в якому обов'язково мають публікуватися судові рішення з приводу порушення авторського права. Законодавство також не містить норми про обов'язковість публікації таких рішень.

За таких обставин позивач може запропонувати газеті «Юридична практика»або будь-якому іншому виданню судове рішення для опублікування, проте зобов'язувати це робити суд не має підстав.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 15, 36, 52 Закону України «Про авторське право та суміжні права», ст. ст. 49, 82-89, 93 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Стягнути з Телерадіокомпанії у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Студія 1+1»(01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 7/11, п/р 2600200000334 в АКБ «Правекс-банк, МФО 321983, п/р 260023001797 в АТ «ВАБанк»м. Києва, МФО 321637, код ЄДРПОУ 23729809) на користь Державного підприємства «Українське агентство з авторських та суміжних прав»(01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 34, код ЄДРПОУ 31025266, п/р 2600600610308в АКБ «Правекс-банк», МФО 321983) 58 000 грн. компенсації за порушення авторського права.

3.          В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.          Стягнути з Телерадіокомпанії у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Студія 1+1»(01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 7/11, п/р 2600200000334 в АКБ «Правекс-банк, МФО 321983, п/р 260023001797 в АТ «ВАБанк»м. Києва, МФО 321637, код ЄДРПОУ 23729809) на користь державного бюджету України  580 грн. державного мита.

5.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

6.          Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня прийняття.

               Суддя                                                                                          Л.В.Прокопенко